Постанова

від 27.03.2024 по справі 541/1670/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1670/23 Номер провадження 22-ц/814/1483/24Головуючий у 1-й інстанції Сайко О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2023 року, ухвалене суддею Сайко О.О., повний текст рішення складено - 17 червня 2020 року

у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2023 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди на загальну суму 9 114,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 05 вересня 2022 року по 20 жовтня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився внутрішній аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2022 року. Під час перевірки було виявлено неналежне виконання своїх службових (посадових) обов`язків колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що призвело до незаконних витрат державних ресурсів та коштів. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №248 від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийняв посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 та з 07 листопада 2017 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 24 грудня 2017 року ОСОБА_1 справи та посаду здав та з 24 грудня 2020 року виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_1 . За результатами аудиторської перевірки встановлено неналежне виконання службових обов`язків колишнім начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 по своєчасному доведенню норм забезпечення речовим майном та його видачі при звільненні військовослужбовців заборгованість, що призвело до незаконних витрат ресурсів на загальну суму 3 095,76 грн.; внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 були допущені незаконні витрати коштів у розмірі 6 019,11 грн. (у тому числі, зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.). В зв`язку з неналежним виконанням службових (посадових) обов`язків начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який порушив вимоги керівних документів щодо організації видачі речового майна військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України було нанесено матеріальну шкоду державі на загальну суму 9 114,87 грн.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2023 року позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в розмірі 6019,11 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доказів, які б вказували на вину відповідача в частині порушення порядку видачі речового майна солдатам строкової служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суду не надано. Представник позивача у судовому засіданні як на підставу повної матеріальної відповідальності відповідача за заподіяні державі збитки посилався на результати службового розслідування за фактом, яким, з його слів, було встановлено саме недбале виконання відповідачем ОСОБА_1 службових обов`язків, а не умисел на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій, тому суд не вбачив підстав для покладення на відповідача матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди. У відповіді на відзив представник позивача посилається на встановлення вході службового розслідування форми вини ОСОБА_1 як непрямого умислу. Однак, матеріалів службового розслідування позивач суду не надав та в чому полягав непрямий умисел відповідача на заподіяння шкоди представник позивача у судовому засіданні не пояснив. Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позивач не довів, що саме внаслідок протиправної умисної поведінки відповідача ОСОБА_1 було завдано шкоди державі на загальну суму 3 095,76 грн. Отже, доводи позивача щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди державі у вигляді безпідставного та понаднормового витрачання військового майна є недоведеними належними та допустимими доказами, тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо матеріальної відповідальності відповідача в частині здійснення надлишкових виплат грошових коштів грошової компенсації солдату ОСОБА_4 , то суд визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Так, суд першої інстанції встановив, що у судовому засіданні представник позивача навів обґрунтоване роз`яснення розрахунку грошової компенсації вартості речового майна, що належала до видачі солдату ОСОБА_4 , яке відповідачем не було спростоване. Доводи відповідача на те, що солдат ОСОБА_4 був звільнений із служби за станом здоров`я, тому згідно Інструкції у разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв`язку із скороченням штатів, хворобою та іншими випадками таке утримання не проводиться, судом першої інстанції визнано безпідставними. Також суд визнав безпідставними доводи відповідача проте, що довідка №3 від 06.02.2020 року про вартість речового майна, що належить до виплати старшому солдату ОСОБА_4 , також була підписана заступником командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби лейтенантом ОСОБА_5 , який погодився із правильністю розрахунку грошової компенсації, тому також повинен нести відповідальність за спричинену шкоду. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є, зокрема, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків. Обов`язок начальника фінансової служби частини перевіряти підзвітних осіб частини не зводиться до детальної перевірки правильності нарахувань компенсації особами, до прямих обов`язків яких належить вказане нарахування. Тому, суд першої інстанції визнав, що доводи позивача щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди державі шляхом здійснення надлишкових виплат грошових коштів в сумі 6 019,11 грн. є доведеним та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи ,невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 3 095,76 грн. - скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скаргамотивована тим,що відповідач не надав достатніх доказів відсутності в діях колишнього начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, доводи відповідача є безпідставними та підлягають відхиленню в повному обсязі. Посилаючись на обставини справи та положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ й Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997року № 300, вважає доведеним неналежне виконання службових (посадових) обов`язків колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений під час аудиту «справедливий» розмір грошової компенсації у розмірі 33 425,55 грн. не підтверджений жодними доказами, оскільки позовна заява та додані до неї документи не містять доказів щодо обґрунтованості розміру визначеної грошової компенсації. З доданих аркушів аудиторського звіту не можливо встановити, якими об`єктивними даними керувалися аудитори під час проведення перевірки та визначення «справедливого» розміру грошової компенсації. Відсутність в позовній заяві та додатках до неї вихідних даних та формул, за якими розраховувався «справедливий» розмір грошової компенсації, також не дає можливості перевірити на предмет обґрунтованості та правильності визначеного позивачем розміру, на його думку, незаконних витрат коштів у розмірі 6 019,11 грн. (у тому числі зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.). Вважає, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги роз`яснення представника військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошової компенсації вартості речового майна, оскільки будь-які роз`яснення мають підтверджуватися належними письмовими доказами, які, в свою чергу, мають бути наявні в матеріалах справи. Крім того, поза увагою суду залишилася та обставина, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності шкоди, невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановлення його вини, а також недоведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою. До позовної заяви та відповіді на відзив представником позивача не додано взагалі, а ні матеріалів службового розслідування, а ні довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди. Таким чином, вважає, що висновок суду першої інстанції в частині наявності вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди державі шляхом здійснення надлишкових виплат грошових коштів в сумі 6 019,11 грн. є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами, а при розгляді справи судом першої інстанції не було застосовано нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. Зазначає, що відповідачем під час судового засідання наголошувалося на тому, що солдат ОСОБА_4 був звільнений зі служби по контракту за станом здоров`я і вказана обставина не заперечувалася представником позивача. З огляду на вказану обставину, а також вимоги, передбачені абзацом 9 п. 4 Розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерство оборони України №232, ним, під час складання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_4 , було визначено в повному обсязі усе речове майно, на яке солдат ОСОБА_4 мав право на дату звільнення, а також обраховано вартість належного до видачі речового майна за цінами, що діяли на дату його звільнення, що в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України та відображено у поданій до фінансової частини довідці №3, копія якої міститься в матеріалах справи. Вважає, що поставлений підпис на вищевказаній довідці №3 від 06.02.2020 року та, відповідно, її затвердження, а також проведена начальником фінансової служби виплата компенсації вартості речового майна відповідно до поданої вищезазначеної довідки №3, свідчить про відсутність будь-яких заперечень з боку начальника фінансово-економічної служби щодо обрахованого розміру даної грошової компенсації та її відповідності вимогам чинного законодавства України. При цьому звертає увагу, що начальник фінансової частини зобов`язаний здійснюючи контроль за використанням бюджетних коштів, здійснити перевірку нарахованої до виплати компенсації вартості речового майна на предмет її правильності, законності та ефективності, а здійснюючи контроль за правильністю обрахування вартості компенсації за неотримане речове майно, має повноваження отримати необхідні відомості та пояснення до поданої на затвердження довідки та/або відмовити у її затвердженні за наявності порушень норм чинного законодавства України. Отже, оскільки позовна заява та додані до неї матеріали не містять взагалі належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність розрахунку грошової компенсації, виплаченої старшому солдату ОСОБА_4 , наявності в його діях порушень, внаслідок яких, на думку позивача, були допущені незаконні витрати коштів у розмірі 6019,11 грн. (у тому числі, зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.), вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, апеляційна скарга військової частини не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №248 від 07 листопада 2017 року, ОСОБА_1 прийняв посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_2 з 07 листопада 2017 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 4).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 24 грудня 2017 року ОСОБА_1 справи та посаду здав та з 24 грудня 2020 року виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_1 (а.с. 5).

У період з 05 вересня 2022 року по 20 жовтня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився внутрішній аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2022 року (а.с. 6-10).

Під час перевірки було виявлено неналежне виконання своїх службових (посадових) обов`язків колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що призвело до незаконних витрат державних ресурсів та коштів.

Відповідно до аудиторського звіту було встановлено, що у 2019 році за роздавальною відомістю від 30.05.2019 року №77 (а.с. 11) була проведена видача речового майна військовослужбовцям строкової служби (призов осінь - 2017), яке до видачі їм не належало. Солдат ОСОБА_2 (звільнений наказом командира військової частини А1356від 22.05.2019 №114) (а.с. 12) та солдат ОСОБА_3 (звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2019 №120) (а.с.13), за літній період були забезпечені додатковими предметами речового майна після одного року строкової служби. Зазначене стало можливе унаслідок порушень колишнім начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог п. 10 розділу III Інструкції з речового забезпечення №232 та примітки 7 Норми №1 Норм забезпечення №232 щодо забезпечення військовослужбовців строкової служби.

Таким чином, внаслідок порушення порядку забезпечення військовослужбовців строкової служби, встановлені незаконні (понаднормові) витрати речового майна на загальну суму 373,56 грн., а саме: фуфайки та труси у кількості 2 к-тів на суму 221,88 грн., шкарпеток літніх трекінгових - 4 пари на суму 151,68 грн.

Крім того, аудитом встановлено, що солдат строкової служби ОСОБА_3 при звільненні (безпосередньо в день звільнення) був забезпечений костюмом польовим літнім, яким він не був забезпечений вчасно після 1-го року строкової служби, та черевиками з високими берцями типу В, які за час проходження строкової служби згідно норм забезпечення він не отримував.

Видане в день звільнення військовослужбовця строкової служби речове майно, завідома було видане не в носіння, а з собою при звільненні, що також підтверджувалось його списанням з обліку підрозділу за відомістю від 31.05.2019 року №78 на вибуття речового майна зі звільненими військовослужбовцями строкової служби (а.с. 14).

В аудиторському звіті зазначено, що через невиконання своїх службових (посадових) обов`язків, визначених статтею 98 Закону України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 3.2.5. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України № 300, колишній начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 своєчасно не забезпечив доведення норм забезпечення до військовослужбовця строкової служби та не забезпечив солдата ОСОБА_3 костюмом літнім польовим та черевиками з високими берцями типу В при їх наявній достатній кількості на речовому складі станом на 01.01.2019 року.

Таким чином, встановлено, що неналежне виконання службових (посадових) обов`язків колишнім начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 по своєчасному доведенню норм забезпечення речовим майном та його видачі при звільненні військовослужбовців в заборгованість, призвело до незаконних (понаднормових) витрат ресурсів на загальну суму 3 095,76 грн.

Також з аудиторського звіту було встановлено, що колишнім начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 була нарахована та виплачена грошова компенсація звільненому наказом від 06.02.2020 №32 (а.с.15), без права носіння військової форми одягу, старшому солдату ОСОБА_4 в повному обсязі (замість визначення її розміру пропорційно часу) у розмірі 38 448,70 гривень. Зазначений порядок нарахування застосований неправильно, у порушення вимоги п. 4 розділу III Інструкції з речового забезпечення № 232.

Визначений під час аудиту справедливий розмір грошової компенсації склав 33 425,55 грн., що відображено в довідці №3 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_4 (а.с. 16).

Таким чином, згідно висновку аудиту, колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації були допущені незаконні витрати коштів у розмірі 6 019,11 грн. (у тому числі, зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн).

Командування військової частини НОМЕР_1 направило лист №1919 від 19 грудня 2022 року (а.с. 17,18) колишньому начальнику речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з пропозицією відшкодувати завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку, яке залишено відповідачем без реагування.

При вирішення спору суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи звільнення її з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в paзі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2023 року представника відповідача було повідомлено, що надати належним чином завірену копію посадової інструкції начальника служби тилу військової частини НОМЕР_1 , яка діяла в період з 07.11.2017 року по 24.12.2020 року, не має можливості в зв`язку з тим, що в результаті повномасштабного вторгнення і збройної агресії російської федерації 24.02.2022 року, деяка документація служби тилу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, і вищезазначена інструкція була знищена (а.с. 84-89).

Позивач зазначає, що вказана посадова інструкція була розроблена у відповідності до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300. Вказує, що відповідачем належним чином не виконувались обов`язки, визначені статтею 98 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та п. 3.2.5. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300 та порушені вимоги п. 4 розділу III Інструкції з речового забезпечення №232 при нарахуванні та виплаті грошової компенсації речового майна при звільненні військовослужбовця.

Так, відповідно до ст. 98 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-ХІУ (зі змінами), начальник речової служби бригади підпорядковується заступникові командира бригади з тилу і є прямим начальником особового складу речової служби бригади.

На доповнення до вимог, викладених у статтях 82 - 84, начальник речової служби бригади відповідає за забезпечення бригади речовим і санітарно-господарським майном за нормами постачання, за банно-пральне обслуговування бригади та індивідуальне припасування обмундирування, взуття особовому складові і зобов`язаний:

- своєчасно подавати заявки та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам бригади речового та санітарно-господарського майна, а також зберігання і видачу табельних технічних засобів виховання;

- перевіряти не менше ніж один раз на два місяці, відповідно до облікових даних бригади, наявність, стан, категорію та комплектність речового та господарського майна в підрозділах і на складі бригади, а також умови зберігання та його схоронність;

- проводити із сержантами із матеріального забезпечення (старшинами) рот заняття щодо зберігання, ремонту речового майна та ведення його обліку;

- забезпечувати своєчасну видачу обмундирування військовослужбовцям, його пошиття військовослужбовцям офіцерського складу, а також контролювати якість такого пошиття;

- забезпечувати підрозділи необхідним інвентарем та інструментом для стрижки волосся, проведення поточного ремонту обмундирування і взуття;

- організовувати щотижня миття в лазні особового складу підрозділів бригади, який розміщується в казармах, та всього особового складу підрозділів бригади, залученого до навчань та занять у полі, забезпечувати його миючими засобами, проводити заміну натільної та постільної білизни і рушників, інструктувати чергового лазні;

- організовувати через сержантів із матеріального забезпечення (старшин) рот індивідуальне припасування обмундирування та взуття, таврування майна перед видачею його в підрозділи, правильну експлуатацію та ремонт техніки, речового та іншого майна служби;

- керувати роботою майстерні та складу речової служби, організовувати поточний ремонт майна та контролювати якість і своєчасність його виконання.

Відповідно до п. 3.2.5 наказу №300 начальник речової служби частини відповідає за службу і виконує свої обов`язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, а зі спеціальних питань виконує вказівки начальника речової служби вищого штабу.

Начальник речової служби частини відповідає: за забезпечення частини речовим та господарським майном за нормами постачання, за утримання та зберігання його у порядку та справності; за лазнево-пральне обслуговування частини, індивідуальне припасування обмундирування та взуття особовому складу; за бойову підготовку і виховання підлеглого йому особового складу, військову дисципліну.

Він підпорядкований заступнику командира частини з тилу і є прямим начальником особового складу речової служби частини.

Він повинен, зокрема, своєчасно витребовувати та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам частини речового та господарського майна, а також зберігання та видачу в підрозділи культурно-освітнього майна; перевіряти забезпеченість речовим майном солдатів, матросів, сержантів, що звільняються в запас; вести облік та звітність у речовій службі частини.

Згідно п.28 розділу II Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерство оборони України №232 від 29.04.2016 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898 (надалі-наказ№232), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, а також матроси і старшини строкової служби на кораблях речовим майном забезпечуються безпосередньо речовою службою військової частини, берегової бази, де знаходяться на забезпеченні, а курсанти військових навчальних закладів, сержанти і солдати строковоїслужби - через підрозділи військових частин (військових навчальних закладів), в яких вони проходять службу (навчаються).

Згідно абз.2 п.п.5.18.2.4 п.5.18. наказу №300 саме старшина роти отримує зі складу військової частини, видає особовому складу роти та веде облік речового майна. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що військовослужбовці строкової служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали речове майно понад встановлені норми. З долученого витягу з аудиторського звіту не вбачається можливим встановити, чи надавалася оцінка діям старшини роти охорони в/ч НОМЕР_1 як особи, до посадових обов`язків якого входить керування ротним господарством і несення відповідальності за його забезпечення особового складу належними матеріальними засобами. Згідно п.58 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони від 17.08.2017 року №440, під час звільнення у запас військовослужбовців строкової служби атестат військовослужбовця не виписується. Видане їм речове майно знімається з обліку підрозділу, служби забезпечення та фінансової служби військової частини за роздавальною (здавальною) відомістю, яка оформлюється на підставі переліку предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, визначеного Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898.

На адвокатський запит представника відповідача надати належним чином завірені витяги з книги військового майна, виданого військовослужбовцям строкової служби роти охорони військової частини НОМЕР_1 , солдатам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , керівництво військової частини НОМЕР_1 повідомило про неможливість надання вказаної копії у зв`язку з тим, що в результаті повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації 24.02.2022 року, деяка документація роти охорони військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, і вищезазначена книга знищена (а.с. 84-89).

Видача ОСОБА_1 речового майна, яке в подальшому було видане військовослужбовцям строкової служби роти охорони військової частини НОМЕР_1 , відбулася на підставі поданої старшиною військової частини НОМЕР_1 -Р заявки від 16.05.2019 року (а.с. 90).

На виконання поданої заявки, ОСОБА_1 , згідно накладної №68/68 від 17.05.2019 року було видане наступне речове майно: кашкет польовий - 13 шт., костюм літній польовий - 26 к-т., черевики з високим берцем типу В (літні) - 29 пар, фуфайка з коротким рукавом - 55 шт., труси - 55 шт., шкарпетки літні трекінгові - 76 шт., а в подальшому, згідно накладної №75/75 від 28.05.2019 року було видано додатково 12 комплектів костюму літнього польового (а.с. 91,92)

Аудитом встановлено, що солдат строкової служби ОСОБА_3 при звільненні (безпосередньо в день звільнення) був забезпечений черевиками з високими берцями типу В, що підтверджувалось його списанням з обліку підрозділу за відомістю від 31.05.2019 №78 на вибуття речового майна зі звільненими військовослужбовцями строкової служби (а.с. 14). Водночас, роздавальна відомість від 30.05.2019 №77 (а.с.11) даних про видачу йому вказаних черевиків не містить. Вказані документи, які підписані командиром ОСОБА_6 Телешуном, містять суперечності, яким даними аудиторського звіту не була дана відповідна оцінка.

Таким чином позивач не довів, що саме внаслідок протиправної умисної поведінки відповідача ОСОБА_1 було завдано шкоди державі на загальну суму 3 095,76 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що висновок позивача щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди державі у вигляді безпідставного та понаднормового витрачання військового майна є не доведеним належними та допустимими доказами, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо матеріальної відповідальності відповідача в частині здійснення надлишкових виплат грошових коштів грошової компенсації солдату ОСОБА_4 , суд першої інстанції визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерство оборони України №232 від 29.04.2016 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється: під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

У судовому засіданні представник позивача навів обґрунтоване роз`яснення розрахунку грошової компенсації вартості речового майна, що належала до видачі солдату ОСОБА_4 , яке відповідачем не було спростоване.

Посилання відповідача на те, що солдат ОСОБА_4 був звільнений із служби за станом здоров`я, тому згідно абзацу 9 указаного пункту Інструкції у разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв`язку із скороченням штатів, хворобою та іншими випадками таке утримання не проводиться, визнано судом першої інстанції безпідставними, оскільки вказаний припис відсилає до абзацу 8 указаного пункту, за яким у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби. Зазначена норма указує на порядок утримання з військовослужбовця вартості виданих йому предметів речового майна, а не порядку компенсації вартості речового майна, що належало йому до видачі, але не було видане.

Також суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про те, що довідка №3 від 06.02.2020 року про вартість речового майна, що належить до виплати старшому солдату ОСОБА_4 , також була підписана заступником командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби лейтенантом ОСОБА_5 , який погодився із правильністю розрахунку грошової компенсації, тому також повинен нести відповідальність за спричинену шкоду. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є, зокрема, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків. Обов`язок начальника фінансової служби частини перевіряти підзвітних осіб частини не зводиться до детальної перевірки правильності нарахувань компенсації особами, до прямих обов`язків яких належить вказане нарахування.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди державі шляхом здійснення надлишкових виплат грошових коштів в сумі 6019,11 грн. є доведеним та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд у складі колегії суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №248 від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийняв посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 та з 07 листопада 2017 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 4).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 24 грудня 2017 року ОСОБА_1 справи та посаду здав та з 24 грудня 2020 року виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_1 (а.с. 5).

Тобто,відповідач ОСОБА_1 був працівником Збройних Сил України, а не військовослужбовцем, виходячи із посади, яку він займав у військової частини НОМЕР_1 .

Така правова позиція щодо визначення посади відповідача висловлена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 641/48/17 з аналогічних фактичних обставин, отже при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Підставою для матеріальної відповідальності може бути вина у формі або прямого умислу, або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв`язок.

Статтею 134 КЗпП України встановлені випадки повної матеріальної відповідальності. Пунктами 3 та 5 частини першої вказаної статті передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, та коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Отже, для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 134 КЗпП України в його діях повинні бути ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 134 КЗпП України в його діях на час заподіяння шкоди повинен бути умисел. Умисне заподіяння шкоди має бути підтверджено фактом наявності умислу та свідомого бажання працівника заподіяти підприємству шкоду або допустити її настання.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що, виходячи з вимог статті 15 ЦПК України 2004 року, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що вина відповідача ОСОБА_1 у завданні шкоди та її розмір не доведено позивачем належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком відповідно ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки витяг з аудиторського звіту (його окремі аркуші) не містить висновків щодо наявності вини саме відповідача ОСОБА_1 , посадової інструкції відповідача позивачем не надано у зв`язку з її знищенням. Також позивачем не надано матеріалів службового розслідування щодо виявлених порушень відповідачем ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 про те, що аудиторський звіт про результати внутрішнього фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності частини від 20 жовтня 2022 року № 535/31/3 підтверджує вину відповідача ОСОБА_1 безпідставні, оскільки вказаний аудиторський звіт не містить висновків щодо наявності вини саме відповідача, пояснення у ОСОБА_1 не було відібрано. Матеріали справи взагалі не містять висновків даної аудиторської перевірки, а є лише аркуші 23,24,41,42 її описової частини.

Крім того, згідно п.28 розділу II Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерство оборони України №232 від 29.04.2016 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, а також матроси і старшини строкової служби на кораблях речовим майном забезпечуються безпосередньо речовою службою військової частини, берегової бази, де знаходяться на забезпеченні, а курсанти військових навчальних закладів, сержанти і солдати строковоїслужби - через підрозділивійськових частин (військових навчальних закладів), в яких вони проходять службу (навчаються).

По справі встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як солдати строкової служби забезпечувалися речовим майном відповідним підрозділом військової частини, де вони проходили службу, що підтверджується роздавальною відомістю від 30.05.2019 року та відомістю на військовослужбовця строкової служби роти охорони військової частини НОМЕР_1 -Р (а.с. 11,14).

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що саме внаслідок протиправної умисної поведінки відповідача ОСОБА_1 було завдано шкоди державі на загальну суму 3095,76 грн.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині позовних вимог військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні старшого солдата за контрактом ОСОБА_4 у розмірі 6019,11 грн. (у тому числі зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.), з врахуванням наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п. 4 Порядку №178 (в редакції, що діяла на момент звільнення старшого солдата за контрактом ОСОБА_4 ) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.

ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.

Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.

Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється:

- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;

- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини;

- під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;

- під час звільнення військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу, призваних на 18 місяців, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

У разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

У разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв`язку із скороченням штатів, хворобою та іншими випадками таке утримання не проводиться. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном, яке не було отримане впродовж служби, право на отримання якого настало, або їм виплачується грошова компенсація за цінами, що діють на час звільнення.

Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідно наказу №32 від 06.02.2020 року старшого солдата за контрактом ОСОБА_4 , старшого тракториста інженерно-аеродромного взводу аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, звільненого наказом командира НОМЕР_3 бригади тактичної авіації (по особовому складу) від 04.02.2020 року №6-РС відповідно по пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за п.«б» (за станом здоров`я) визнано таким, що справи та посаду здав 06 лютого 2020 року.

Вказаним наказом також визначено виплатити компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки №3 у розмірі 38448,70 грн. (а.с. 15).

При цьому, довідка №3 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_4 , видана речовою службою військової частини та підписана начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , начальником фінансово-економічної служби ОСОБА_7 та командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 .

Зі змістуописової частиниаудиторського звітувбачається,що колишнім начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 була нарахована та виплачена грошова компенсація звільненому наказом від 06.02.2020 року №32 (а.с. 15), без права носіння військової форми одягу старшому солдату ОСОБА_4 в повному обсязі (замість визначення її розміру пропорційно часу) у розмірі 38 448,70 гривень. Зазначений порядок нарахування застосований неправильно, у порушення вимоги п. 4 розділу III Інструкції з речового забезпечення № 232.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що вказаний аудиторський звіт не містить висновків щодо наявності вини саме відповідача ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації при звільненні старшого солдата за контрактом ОСОБА_4 , пояснення у ОСОБА_1 з цього питання не було відібрано, матеріалів службового розслідування щодо виявлених порушень відповідачем ОСОБА_1 не надано. Тобто, вина відповідача ОСОБА_1 у завданні шкоди та її розмір в цій частині позовних вимог не доведена позивачем належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком відповідно ст. 10, 60 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні у розмірі 6 019,11 грн. (у тому числі, зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.), тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2, 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2,3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Пирятинського районногосуду Полтавськоїобласті від30листопада 2023року в частині задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні у розмірі 6019,11 грн. ( у тому числі зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.) - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок понаднормового нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні, у розмірі 6019,11 грн. (у тому числі, зайво перерахований ПДФО 18% у розмірі 904,17 грн.) - відмовити.

В іншій частині рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов