Вирок

від 29.03.2024 по справі 638/3136/15-к

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3136/15-к

Провадження №1-кп/638/56/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданнів м.Харкові матеріаликримінального провадження№ 42014220000000417 від15травня 2014року заобвинуваченням:

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харків Харківськоїобласті,українця,громадянина України,з вищоюосвітою,працюючого затрудовими договорами,зареєстрованого татакого,що мешкаєза адресою АДРЕСА_1 ,інвалідності,хронічні захворюванняспростовує,військовозобовязаного,раніше несудимого у скоєннікримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває вказане кримінальне провадження. З 13 березня 2015 року вказане кримінальне провадження перебувало в провадженні судді ОСОБА_8 . Відповідно до розпорядження від 16.06.2015 № 0248/259 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.06.2015 справа передана на розгляд судді ОСОБА_9 . Відповідно до розпорядження від 27.12.2017 № 02-48/1622 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.12.2017 справа передана на розгляд судді ОСОБА_1 .

Тривалість розгляду справи пов`язана з неодноразовою зміною складу суду, а також процесуальною поведінкою учасників судового розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №63 о/с від 30.08.2005 року призначений дільничним інспектором Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Протягом періоду з 30.08.2005 по 30.04.2014 перебував на службі на різних посадах у органах МВС України в Харківській області. Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №99 о/с від 09.04.2014 ОСОБА_7 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №119 о/с від 30.04.2014 старшому оперуповноваженому сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, капітану міліції ОСОБА_7 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України присвоєно чергове спеціальне звання "Майор міліції". У відповідності до функціональних обов`язків старшого оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_7 , з якими він ознайомлений під розпис, на нього покладено функції старшого групи з розкриття тяжких злочинів, а саме, відповідальність за організацію розкриття та попередження злочинів зазначеної категорії на закріпленій території, організація роботи з розкриття злочинів даної категорії на території оперативного обслуговування, контроль за веденням обліку злочинів, вчинених на території району, контроль за веденням обліків КНД, заведених з метою розкриття резонансних злочинів проти особи, вчинених на території оперативного обслуговування, організація роботи зі здійснення підбору осіб для співпраці з оперативними уповноваженими сектору кримінального розшуку, осіб, які можуть надавати допомогу в розкритті конкретних злочинів, контроль заведення ОРС категорії "Захист" для документування та викриття фігурантів у злочинній діяльності, у випадку надходження оперативної інформації про такі, що готуються або вчинені особами або групами осіб злочини, координація діяльності по взаємодії з ІТТ, СІЗО, приймальником- розподільником міста Харкова з метою розкриття злочинів, координація діяльності по взаємодії з аналогічними групами МВ, РВ міста Харкова та області з метою розкриття злочинів даної категорії, контроль за веденням фотоальбому осіб, що затримуються за вчинення злочинів проти особи та інших злочинів насильницького характеру.

Для виконання зазначених функцій, у відповідності до положень Закону України "Про міліцію" ОСОБА_7 наділений такими повноваженнями:

- Згідно статті 5 Закону України "Про міліцію" повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, не допускати ні за яких виняткових обставин або вказівок службових осіб будь-яких незаконних дій або бездіяльності. Для забезпечення громадського порядку, як працівник міліції, зобов`язаний вживати заходів незалежно від свого підпорядкування, поважати гідність особи та виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт; відповідно до ст. 10 Закону України "Про міліцію", мав обов`язок виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення;

- у відповідності до ст. 11 Закону України "Про міліцію", для виконання покладених на нього обов`язків мав права: вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліцією, право на затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп`яніння, в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, та вчиняти відносно зазначених осіб дії, передбачені пунктами 6-14 зазначеної статті;

- входити безперешкодно у будь-який час доби в приміщення громадян, до житла чи іншого володіння особи, яка перебуває під домашнім арештом або адміністративним наглядом з метою, в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, передбачених цим Законом; правоохоронного органу виконувати службові повноваження працівника міліції, та здійснює функції представника влади, а відтак, є службовою особою.

Судом встановлено, що до Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 05.08.2014 надійшла заява ОСОБА_10 про те, що знайомі її сина, однією з яких є ОСОБА_11 , викрали з її квартири ювелірні вироби. Зазначене повідомлення, як вбачається з його бланку, було офіційно прийнято черговою частиною об 11:00. До Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, про яке йшлось у зверненні ОСОБА_10 , внесені об 11:40 за номером 12014220480003900. Проведення перевірки за вказаним зверненням, або виконання окремих слідчих дій за викладеними обставинами старшому оперативному уповноваженому служби СКР майору міліції ОСОБА_7 на той час не доручалось.

ОСОБА_7 05.08.2014 разом з оперативним уповноваженим Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_12 та невстановленим працівником міліції виконував свої посадові обов`язки як працівник міліції. Приблизно о 10:00, не зважаючи на те, що йому не доручалось проведення жодних дій для перевірки звернення ОСОБА_10 про викрадення у неї ювелірних виробів, до реєстрації даних за вказаним зверненням у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, старший оперативний уповноважений сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 та невстановленим працівником міліції прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_11 , 1997 року народження.

ОСОБА_7 почав стукати у двері квартири АДРЕСА_3 , та вимагати, щоб його пустили у квартиру. Оскільки двері ніхто не відчинив ОСОБА_7 з метою незаконного проникнення до житла ОСОБА_13 , за відсутності визначених законом підстав для такого проникнення, почав вибивати двері в квартиру. Вибиваючи двері, ОСОБА_7 спричинив їх пошкодження, а саме: тріщину дверної коробки поблизу замку та перекіс замку дверей. Злякавшись, що ОСОБА_7 остаточно виламає двері квартири, яка є місцем проживання її особисто та її дочки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 відчинила двері ОСОБА_7 та вийшла до тамбуру перед квартирою, щоб довідатись, чого від неї хоче ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 , будучи службовою особою, працівником правоохоронних органів, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, не назвавшись та не пояснивши причини свого приходу, сказав ОСОБА_13 , що йому необхідно побалакати з нею, та спробував проникнути до житла ОСОБА_13 . Оскільки ОСОБА_13 стояла при цьому у дверях квартири, безперешкодно зайти до неї ОСОБА_7 не вдалось. Тоді, з метою проникнення до житла ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , користуючись перевагою у розмірах та фізичній силі, всупереч волі ОСОБА_13 , своєю рукою заштовхнув останню до квартири та протиправно увійшов за нею.

Знаходячись у коридорі квартири, ОСОБА_13 , не бажаючи, щоб ОСОБА_7 знаходився у її житлі, перегородила йому подальший прохід до квартири своїм тілом. При цьому, ОСОБА_7 заявив ОСОБА_13 , що йому необхідно знайти в приміщенні квартири її дочку ОСОБА_11 . На таку заяву ОСОБА_13 продовжила вимагати у ОСОБА_7 щоб він покинув приміщення її квартири та почала виштовхувати його з квартири.

Незважаючи на це, продовжуючи свої злочинні дії, з метою подолання опору ОСОБА_13 своєму незаконному проникненню до житла, ОСОБА_7 почав заштовхувати ОСОБА_13 у глибину квартири. При цьому, він схопив ОСОБА_13 за кисть лівої руки та сильно відштовхнув її. Намагаючись звільнитись, ОСОБА_13 силою вирвала свою руку з руки ОСОБА_7 . При цьому вона поранила середній палець лівої руки об гвіздок, забитий у дерев`яний наличник дверей.

Розуміючи, що в разі непокори ОСОБА_7 останній може продовжити насильницькі дії щодо неї, ОСОБА_13 відчинила йому двері до кімнат, однак заборонила туди заходити. Незважаючи на вказану заборону, достовірно знаючи, що діє всупереч волі ОСОБА_13 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 без складання жодних процесуальних документів провів огляд кімнат квартири N АДРЕСА_3 з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_11 .

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_7 покинув квартиру ОСОБА_13 .

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 спричинено такі тілесні ушкодження як садно лінійної форми третього пальця лівої кисті в області першої фаланги розміром 1 см., яка йде вздовж осі кінцівки яка, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_7 щодо протиправного, без встановлених законом підстав та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, із застосуванням насильства проникнення до житла ОСОБА_13 та ОСОБА_11 і проведення у ньому незаконного огляду, явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень. При цьому, зазначеними діями посадової особи порушено право ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на повагу до свого житла передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої 17.07.1997 року Законом України N?475/97, та право ОСОБА_13 на особисту недоторканість, передбачене статтею 5 Конвенції, та відповідні їм права на недоторканість житла та особисту недоторканість, закріплені, відповідно статтями 30 та 29 Конституції України. Вказані порушення основоположних прав та свобод людини з боку працівника правоохоронних органів призвели до підриву авторитету та престижу органів державної влади, до яких, окрім інших, відносяться і органи внутрішніх справ.

Окрім того, зважаючи, що Україна, у відповідності до Закону N?475/97 від 17.07.1997 визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім?я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 45 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, вказаними діями ОСОБА_7 спричинено істотну шкоду державним та громадським інтересам у сфері дотримання та захисту прав людини, передбачених відповідними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3 наведеного вбачається, що протиправними, насильницькими діями, вчиненими ОСОБА_7 , спричинено істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих громадян, а також державним та громадським інтересам.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбачений ч. 2 ст.365 КК України, а саме, перевищення влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданий йому прав та повноважень, які завдали істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також державним і громадським інтересам, та які супроводжувались насильством, та такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченогоч.2ст. 365 КК Українине визнав повністю, та пояснив, що він у 2014 році працював у правоохоронних органах. Від інформаторів йому надійшло повідомлення про те, що молоді люди здавали коштовності у ломбард. В ломбарді повідомили та описали хто саме здавав. Він зрозумів, що це за дівчина здавала коштовності та вирішив навідатися до неї за адресою її мешкання. Коли дзвонили у двері, двері ніхто не відчиняв, тоді працівники поліції, які були з ним почали дзвонити у двері до сусідів. Відчинила сусідка та крикнула, щоб відчинили двері квартири, де мешкала можливо причетна до злочинів дівчина. У цей час зателефонував батько дівчини, і у подальшому мати відчинила двері. На запитання ОСОБА_7 вона повідомила, що доньки не має вдома. Він попросив повідомити, коли та з`явиться дома. У квартиру він не заходив, де отримала тілесні ушкодження потерпіла йому не відомо. Доля кримінального провадження щодо вказаної дівчини йому не відома.

У судовому засідання потерпілі не були допитані. Від потерпілої ОСОБА_13 17 березня 2018 року, 13 липня 2018 року та 01 квітня 2019 року надійшли заяви, де вона просила розглядати справу за її відсутності. Від потерпілої ОСОБА_11 06 червня 2018 року надійшла заява, де вона просила розглядати справу за її відсутності. Також заявами від 06 червня 2018 року потерпілі відмовились від свого представника ОСОБА_15 26 вересня 2018 року від представника потерпілих ОСОБА_15 надійшла заява щодо врахування вказаних у заявах потерпілих інформації про відмову від його представництва їх інтересів.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат наполягали на обов`язковій участі потерпілих у судових засіданнях. Судом вживалися заходи щодо з`ясування причин неявки потерпілих у судові засідання. Так згідно до інформаційної довідки від 04 жовтня 2023 року Державної прикордонної служби України ОСОБА_13 - 06.08.2021 виїхала за межі України та станом на вказаний час до України не в`їжджала, ОСОБА_11 - 25.06.2023 виїхала за межі України та станом на вказаний час до України не в`їжджала.

Також судом неодноразово, на виконання вимог клопотання прокурора про витребування інформації місця знаходження та анкетних данних, були зроблені запити до прикордонної служби стосовно свідка ОСОБА_16 ( Ал Оусти) ОСОБА_17 . Відповідно до довідки від 11 грудня 2023 року Державної прикордонної служби України Деряпа ( ОСОБА_18 ) Анна в`їхала на територію України 26.09.2021 року іншої інформації не надано.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , судом досліджено та перевірено докази його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, та винність ОСОБА_7 підтверджена такими доказами, як:

Допитом свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що на час вказаного кримінального правопорушення він працював у правоохоронних органів. В день, коли відбувалися події він разом з ОСОБА_7 отримали інформацію про дівчину ОСОБА_19 чи ОСОБА_20 , яка наче б то збувала крадені речі у ломбарді. Знайшли адресу і пішли до неї додому. Двері квартири не відчиняли, потім вони звернулися до сусідів, у подальшому двері відчинила матір вказаної дівчинки, ОСОБА_7 спілкувався з нею, заглядав у квартиру, у подальшому вони пішли;

-Допитом свідка ОСОБА_21 , який повідомив, що він у 2014 році працював у правоохоронних органах. У ході роботи йому та ОСОБА_7 стало відомо, що дівчина здає до ломбарду часто золоті прикраси. Вони з групою поїхали до неї на адресу. Двері у квартирі не відчиняли, потім двері відчинила матір тієї дівчини. ОСОБА_7 спілкувався з нею, з`ясовував чому не має вдома дівчини, попросив, якщо вона з`явиться потелефонувати. ОСОБА_22 чи є вона у квартирі, проте тілесних ушкоджень не наносив.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.365 КК Українисвідчать також інші докази, надані стороною обвинувачення та дослідженні судом під час судового розгляду справи в порядкуст. 94 КПК України. Такими доказами є:

-висновок експерта від 15 серпня 2014 року № 2810-ая/14 щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_13 . Вказаним висновком встановлено наявність легких тілесних ушкоджень у ОСОБА_13 , давності не менше 7 діб. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету з обмеженою трравматичною поверхнею;

- протокол огляду місця події від 20 вересня 2014 року, з фототаблицями, де зазначені дані про огляд дверей квартири АДРЕСА_3 ;

- робочий зошит оператора служби 102 ( копія);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2014 року з фототаблицями, де зазначені обставини проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_23 , які повідомили та відтворили події, які відбувалися під час візиту до квартири ОСОБА_7 . Також за допомогою статистів, в присутності понятих показали, які дії вчиняв ОСОБА_7 05 серпня 2014 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2014 року з фототаблицями, де зазначені обставини проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_24 , які повідомили та відтворили події, які відбувалися під час візиту до квартири ОСОБА_7 . Також за допомогою статистів, в присутності понятих показали, які дії вчиняв ОСОБА_7 05 серпня 2014 року. Свідок ОСОБА_24 повідомила, що ОСОБА_7 під час спілкування штовхав ОСОБА_13 , намагався зайти у квартиру, а також під час конфлікту ОСОБА_13 пошкодила руку, та показувала їй ці пошкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2014 року з фототаблицями, де ОСОБА_13 повідомила механізм отримання нею тілесних ушкоджень, а також розповіла, що ОСОБА_7 входив до квартири та хапав її за руку.

Фототаблиці з фіксацією проведення вищезазначених слідчих дій слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_13 та свідків були переглянуті та досліджені у судовому засіданні. При цьому, з досліджених фототаблиць вбачається, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_13 , добровільно, без фізичного чи психічного примусу з боку учасників слідчої дії, надала свою згоду на проведення слідчого експерименту. Після чого детально та послідовно виклала обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення.

Також суд звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_13 , під час проведення зазначеної слідчої дії викладаючи протиправні дії ОСОБА_7 , одночасно відтворювала їх на місці, ретельно зазначаючи місце вчинення злочинів, механізм, локалізацію та спосіб отримання нею тілесних ушкоджень.

Судом досліджено відеозапис виїзного судового засідання Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 березня 2015 року щодо допиту свідка ОСОБА_24 , яка повідомила, що вона 05 серпня 2014 року була з чоловіком вдома. В двері стукали, вона відчинила. На порозі квартири було три особи, з`ясувала, що це працівники поліції. У подальшому попрохала ОСОБА_13 відчинити двері. Свідок зазначила, що вона чула і бачила, як ОСОБА_13 спілкувалась з працівниками поліції. Під час спілкування ОСОБА_13 кричала та не давала зайти до квартири, проте один з працівників поліції намагався зайти до квартири. У подальшому ОСОБА_13 показувала свідку травму на руці.

Згідно ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Зазначена правова позиція міститься в Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.10.2020 ( справа № 677/2040/16-к, провадження № 51-5738км19 ).

При такихобставинах,судом невстановлено будь якихсуттєвих порушеньщодо проведеннявихздного судовогозасідання,які бсвідчили пронаявність підставдля визнання допитусвідка ОСОБА_25 та інформації яка міститься на оптичному диску DVD-R з відеозаписом зазначеної процесуальної дії недопустимими доказами.

Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінованийзлочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Прокурори, які підтримували обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні в судовому засіданні відмовився від допиту інших свідків.

Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані обвинувачення, потерпілими, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України.

З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, в порядкуст. 94 КПК Україниза своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії зач.2ст. 365 КК України- перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, які завдали істотну шкоду охоронюваним законом прав, інтересів потерпілих, а також держаним і громадським інтересам, та які супроводжувалися насильством, та такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідност. 66 КК України, суд не встановив.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідност. 67 КК України, суд не встановив.

Суд зазначає, що основними принципами діяльності поліції, відповідно до ст. ст.6,7,8 Закону України «Про національну поліцію»є верховенство права, дотримання прав і свобод людини та законність. Завданнями поліції, відповідно дост. 2 цього ж Законує забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 відповідно до ст. ст.1,20 Закону України «Про Національну поліцію», виконували функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто були службовими особами правоохоронного органу представниками влади, на яких ч. 2ст. 19 Конституції України, ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»покладались обов`язки: неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободу людини.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені вКонституції України. Зокрема, уст. 3 Конституції Українизакріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. ст.27,29 Конституції Україникожна людина має невід`ємне право на життя, право на захищати життя, свободу та особисту недоторканність, а обов`язок держави права та свободи людини.

Також у п. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Так, у ч. 1ст. 62 Конституції Українизазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст.7та ч. 1 ст.17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Відповідно до досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні від 24 вересня 2019 року виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення або обмеженні волі. В обгрунтування вказаного висновку працівник органу пробації вказав позитивні характеристики з місця роботи, сусідів та родичів ОСОБА_7 .

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК Українивраховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимогст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, має родину та малолітню дитину, характеризується позитивно, тавраховуючи відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуваннямст. 75 КК Україниіз звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 з застосуванням вимогст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зроблено висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосуванняст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядкуст. 100 КПК України.

Відповідно дост. 124 КПК Українипроцесуальні витрати необхідно стянути з ОСОБА_7 ..

Запобіжний захід у ході судового розгляду ОСОБА_7 не обирався.

Потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 заявлені цивільні позови до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.ст.55,56,61,128КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілі у судові засідання, призначені після подання заяв про розгляд справи за їх відсутності, належним чином повідомлені не з`явилися жодного разу, причину неявки суду не повідомили, заяви про розгляд цивільного позову за їх відсутності з посиланням на підтримання чи не підтримання позовних вимог не надали. Розглянути цивільні позови про відшкодування моральної та матеріальної шкоди по суті без участі потерпілих не представляється можливим.

Слід зазначити, що потерпілі могли б звернутися з відповідними заявами щодо можливості розгляду за їх відсутності, або з використанням судового розгляду в режимі відеоконференції, проте не скористалась вказаним правом.

Про розгляд справи на подальші дати сторони повідомлялися належним чином про що свідчать поштові повідомлення, залучені до матеріалів справи.

Надані до позовів копій документів, у належний спосіб не посвідчені та джерело їх походження не встановлено, вказаних доказів недостатньо для ухваленні відповідного рішення за результатами розгляду цивільних позовів по суті, потерпілі ж пояснень не надали, належні докази не долучили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що потерпілі зловживають своїми процесуальними правами. Необхідно зауважити, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення саме по причині відсутності в судових засіданнях потерпілих, з чого суд робить обґрунтований висновок про втрату цікавості до вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутність.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі « Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення розгляду.

Суд зазначає, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349,369,370,371,373,374,392,393,395КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним увчиненні кримінальногоправопорушення -злочину,передбаченого ч.2ст.365КК Українита призначитийому покаранняу вигляді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 1 (один) рік.

В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_7 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк іспитового строку обраховувати з 29 березня 2024 року.

Запобіжний захід під час судового розгляду не обирався.

Речовий доказ: відповідно до постанови про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15 жовтня 2014 року диск, зберігати з матеріалами справи.

Судові витрати за проведення експертних досліджень № 13862 від 11 лютого 2015 року та № 13870/700 від 30 січня 2015 року по вказаному кримінальному провадженню стягнути з ОСОБА_7 на користь держави у сумі 3121,00 (три тисячі сто двадцять одна гривна).

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_7 про стягнення сум- залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_26 до ОСОБА_7 про стягнення сум- залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому, захисникові та прокурору негайно вручити копію вироку.

Повний текст вироку складений 29 березня 2024 року.

Суддя ОСОБА_27