Ухвала

від 12.12.2024 по справі 638/3136/15-к

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3136/15-к

Провадження № 1-кп/638/1846/24

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220000000417 від 15 травня 2014 року, відносно

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого за трудовими договорами, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.08.2024 за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.03.2024 щодо ОСОБА_4 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

02.09.2024 на підставі ухвали Дзержинського районного районного суду м. Харкова призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_5 заявили клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та закриття кримінального провадження № 42014220000000417 від 15 травня 2014 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не визнає, наголошуючи на тому, що він працює, має постійне місце мешкання, кримінальних правопорушень не вчиняв, під час досудового розслідування та судового провадження від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся, у розшуку не перебував.

На підставі обвинувального акту, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підсудний ОСОБА_4 обвинувачується в наступному.

ОСОБА_4 наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №63 о/с від 30.08.2005 року призначений дільничним інспектором Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Протягом періоду з 30.08.2005 по 30.04.2014 перебував на службі на різних посадах у органах МВС України в Харківській області. Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №99 о/с від 09.04.2014 ОСОБА_4 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. Наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №119 о/с від 30.04.2014 старшому оперуповноваженому сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, капітану міліції ОСОБА_4 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України присвоєно чергове спеціальне звання "Майор міліції". У відповідності до функціональних обов`язків старшого оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_4 , з якими він ознайомлений під розпис, на нього покладено функції старшого групи з розкриття тяжких злочинів, а саме, відповідальність за організацію розкриття та попередження злочинів зазначеної категорії на закріпленій території, організація роботи з розкриття злочинів даної категорії на території оперативного обслуговування, контроль за веденням обліку злочинів, вчинених на території району, контроль за веденням обліків КНД, заведених з метою розкриття резонансних злочинів проти особи, вчинених на території оперативного обслуговування, організація роботи зі здійснення підбору осіб для співпраці з оперативними уповноваженими сектору кримінального розшуку, осіб, які можуть надавати допомогу в розкритті конкретних злочинів, контроль заведення ОРС категорії "Захист" для документування та викриття фігурантів у злочинній діяльності, у випадку надходження оперативної інформації про такі, що готуються або вчинені особами або групами осіб злочини, координація діяльності по взаємодії з ІТТ, СІЗО, приймальником- розподільником міста Харкова з метою розкриття злочинів, координація діяльності по взаємодії з аналогічними групами МВ, РВ міста Харкова та області з метою розкриття злочинів даної категорії, контроль за веденням фотоальбому осіб, що затримуються за вчинення злочинів проти особи та інших злочинів насильницького характеру.

Для виконання зазначених функцій, у відповідності до положень Закону України "Про міліцію" ОСОБА_4 наділений такими повноваженнями:

- Згідно статті 5 Закону України "Про міліцію" повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, не допускати ні за яких виняткових обставин або вказівок службових осіб будь-яких незаконних дій або бездіяльності. Для забезпечення громадського порядку, як працівник міліції, зобов`язаний вживати заходів незалежно від свого підпорядкування, поважати гідність особи та виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт; відповідно до ст. 10 Закону України "Про міліцію", мав обов`язок виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення;

- у відповідності до ст. 11 Закону України "Про міліцію", для виконання покладених на нього обов`язків мав права: вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліцією, право на затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп`яніння, в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, та вчиняти відносно зазначених осіб дії, передбачені пунктами 6-14 зазначеної статті;

- входити безперешкодно у будь-який час доби в приміщення громадян, до житла чи іншого володіння особи, яка перебуває під домашнім арештом або адміністративним наглядом з метою, в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, передбачених цим Законом; правоохоронного органу виконувати службові повноваження працівника міліції, та здійснює функції представника влади, а відтак, є службовою особою.

До Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 05.08.2014 надійшла заява ОСОБА_6 про те, що знайомі її сина, однією з яких є ОСОБА_7 , викрали з її квартири ювелірні вироби. Зазначене повідомлення, як вбачається з його бланку, було офіційно прийнято черговою частиною об 11:00. До Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, про яке йшлось у зверненні ОСОБА_6 , внесені об 11:40 за номером 12014220480003900. Проведення перевірки за вказаним зверненням, або виконання окремих слідчих дій за викладеними обставинами старшому оперативному уповноваженому служби СКР майору міліції ОСОБА_4 на той час не доручалось.

ОСОБА_4 05.08.2014 разом з оперативним уповноваженим Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_8 та невстановленим працівником міліції виконував свої посадові обов`язки як працівник міліції. Приблизно о 10:00, не зважаючи на те, що йому не доручалось проведення жодних дій для перевірки звернення ОСОБА_6 про викрадення у неї ювелірних виробів, до реєстрації даних за вказаним зверненням у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, старший оперативний уповноважений сектору кримінального розшуку Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 та невстановленим працівником міліції прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_4 почав стукати у двері квартири АДРЕСА_3 , та вимагати, щоб його пустили у квартиру. Оскільки двері ніхто не відчинив ОСОБА_4 з метою незаконного проникнення до житла ОСОБА_9 , за відсутності визначених законом підстав для такого проникнення, почав вибивати двері в квартиру. Вибиваючи двері, ОСОБА_4 спричинив їх пошкодження, а саме: тріщину дверної коробки поблизу замку та перекіс замку дверей. Злякавшись, що ОСОБА_4 остаточно виламає двері квартири, яка є місцем проживання її особисто та її дочки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 відчинила двері ОСОБА_4 та вийшла до тамбуру перед квартирою, щоб довідатись, чого від неї хоче ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , будучи службовою особою, працівником правоохоронних органів, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, не назвавшись та не пояснивши причини свого приходу, сказав ОСОБА_9 , що йому необхідно побалакати з нею, та спробував проникнути до житла ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_9 стояла при цьому у дверях квартири, безперешкодно зайти до неї ОСОБА_4 не вдалось. Тоді, з метою проникнення до житла ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , користуючись перевагою у розмірах та фізичній силі, всупереч волі ОСОБА_9 , своєю рукою заштовхнув останню до квартири та протиправно увійшов за нею.

Знаходячись у коридорі квартири, ОСОБА_9 , не бажаючи, щоб ОСОБА_4 знаходився у її житлі, перегородила йому подальший прохід до квартири своїм тілом. При цьому, ОСОБА_4 заявив ОСОБА_9 , що йому необхідно знайти в приміщенні квартири її дочку ОСОБА_7 . На таку заяву ОСОБА_9 продовжила вимагати у ОСОБА_4 щоб він покинув приміщення її квартири та почала виштовхувати його з квартири.

Незважаючи на це, продовжуючи свої злочинні дії, з метою подолання опору ОСОБА_9 своєму незаконному проникненню до житла, ОСОБА_4 почав заштовхувати ОСОБА_9 у глибину квартири. При цьому, він схопив ОСОБА_9 за кисть лівої руки та сильно відштовхнув її. Намагаючись звільнитись, ОСОБА_9 силою вирвала свою руку з руки ОСОБА_4 . При цьому вона поранила середній палець лівої руки об гвіздок, забитий у дерев`яний наличник дверей.

Розуміючи, що в разі непокори ОСОБА_4 останній може продовжити насильницькі дії щодо неї, ОСОБА_9 відчинила йому двері до кімнат, однак заборонила туди заходити. Незважаючи на вказану заборону, достовірно знаючи, що діє всупереч волі ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_4 без складання жодних процесуальних документів провів огляд кімнат квартири АДРЕСА_3 з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_7 .

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_4 покинув квартиру ОСОБА_9 .

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_9 спричинено такі тілесні ушкодження як садно лінійної форми третього пальця лівої кисті в області першої фаланги розміром 1 см., яка йде вздовж осі кінцівки яка, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_4 щодо протиправного, без встановлених законом підстав та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, із застосуванням насильства проникнення до житла ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і проведення у ньому незаконного огляду, явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень. При цьому, зазначеними діями посадової особи порушено право ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на повагу до свого житла передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої 17.07.1997 року Законом України №475/97, та право ОСОБА_9 на особисту недоторканість, передбачене статтею 5 Конвенції, та відповідні їм права на недоторканість житла та особисту недоторканість, закріплені, відповідно статтями 30 та 29 Конституції України. Вказані порушення основоположних прав та свобод людини з боку працівника правоохоронних органів призвели до підриву авторитету та престижу органів державної влади, до яких, окрім інших, відносяться і органи внутрішніх справ.

Окрім того, зважаючи, що Україна, у відповідності до Закону №475/97 від 17.07.1997 визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім?я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 45 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, вказаними діями ОСОБА_4 спричинено істотну шкоду державним та громадським інтересам у сфері дотримання та захисту прав людини, передбачених відповідними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 3 наведеного вбачається, що протиправними, насильницькими діями, вчиненими ОСОБА_4 , спричинено істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих громадян, а також державним та громадським інтересам.

Дії підсудного ОСОБА_4 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме як: перевищення влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які завдали істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також державним і громадським інтересам, та які супроводжувались насильством, та такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями.

Обвинуваченому в судовому засіданні роз`яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, що таке звільнення здійснюється з не реабілітуючих підстав. ОСОБА_4 зазначив, що його клопотання є добровільним виявленням та він не заперечує проти закриття провадження з вказаних підстав.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, також, не заперечувала проти розгляду справи без участі потерпілих.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв про відкладення судового засідання чи про причини своєї неявки до суду не направили.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законодавством України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_4 протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції КК України № 1533-VII від 11.07.2014), на момент його скоєння, передбачено покарання: позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 365 КК України та яке інкримінується ОСОБА_4 , вчинене 05.08.2014.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону України 1533-VII від 11.07.2014), кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, останні поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Під тяжким злочином розуміють діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Таким чином, протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 365 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжкого злочину.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що з дня вчинення кримінального правопорушення на час розгляду клопотання минуло більше десяти років, що за приписами ч.1 ст.49 КК України є підставою для звільнення підсудного від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся, після 05.08.2014кримінальних правопорушень не вчиняв.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинувачених, що є недопустимим.

Суд зауважує, що невизнання ОСОБА_4 свої вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину не має правового значення при вирішенні питання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст. 49 КК України з наступних підстав.

За змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Тому визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. ( Зазначена правова позиція викладена у Постанові ККС ВС від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к, провадження № 51-6463км19).

На підставі вищенаведеного, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, так як з дня вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, сплинули передбачені законом строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження №42014220000000417 від 15 травня 2014 відносно ОСОБА_4 необхідно закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Запобіжний засіб у відношенні ОСОБА_4 на час судового провадження не обирався.

Заявлений цивільний позов, відповідно до ч. 7 ст. 128, ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Судові витрати за проведення експертних досліджень № 13862 від 11 лютого 2015 року та № 13870/700 від 30 січня 2015 року по вказаному кримінальному провадженню стягнути з ОСОБА_4 на користь держави у сумі 3121,00 (три тисячі сто двадцять одна гривна)необхідно віднести на рахунок держави.

Речові докази по кримінальному провадженню вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49 КК України, ст.ст.122, 124, 128, 284-289, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та закриття кримінального провадження № 42014220000000417 від 15 травня 2014 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України у кримінальному провадженні № 42014220000000417 від 15 травня 2014.

Кримінальне провадження № 42014220000000417 від 15 травня 2014 за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення сум- залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про стягнення сум- залишити без розгляду.

Судові витрати за проведення експертних досліджень № 13862 від 11 лютого 2015 року та № 13870/700 від 30 січня 2015 року по вказаному кримінальному провадженню стягнути з ОСОБА_4 на користь держави у сумі 3121,00 (три тисячі сто двадцять одна гривна). віднести на рахунок держави.

Речовий доказ: відповідно до постанови про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15 жовтня 2014 року - диск, зберігати з матеріалами справи.

Ухвала про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити учасникам процесу.

Суддя ОСОБА_1