Рішення

від 29.03.2024 по справі 642/7331/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"29" березня 2024 р.

Справа № 642/7331/23

Провадження № 2/642/296/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі,

у с т а н о в и в:

15.12.2023 року до Ленінського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилається на те, що з 05 лютого 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу подружжя має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 шлюб між нею та відповідачем розірвано. Донька проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, ОСОБА_2 сплачує заняття доньки в басейні та деякі додаткові навчання, у тому числі IT, але цього недостатньо для повноцінного забезпечення життєдіяльності та розвитку дитини, яка страждає на генетичне захворювання: затримка росту, дефіцит маси тіла, дифузний нетоксичний зоб II ст., функціональний розлад біліарного тракту, у зв`язку з чим перебуває на обліку в закладах охорони здоров`я та потребує постійного коштовного лікування й повноцінного раціонального харчування, крім того дитина займається дитячим моделінгом, що потребує певних витрат. На даний час відповідач отримує значні доходи від підприємницької діяльності, розмір яких є мінливим, має у власності нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, що впливає на визначення аліментів у заявленому розмірі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.12.2023 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги, а саме: не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки у розмірі 5000,00 грн., оскільки три дні на тиждень дитина проживає з ним, він забезпечує її належним рівнем життя, потрібним харчуванням, самостійно щомісячно оплачує заняття у басейні, проходження додаткових медичних оглядів за потребою, витрати на репетиторів з навчання з англійської мови, математики, української мови та курси з ІТ навчання; оплачує мобільний зв`язок двох операторів, купує дитині одяг та засоби гігієни за потребою. Крім того, після розірвання шлюбу він залишив позивачці та доньці трикімнатну квартиру, два капітальних гаражі на чотири автомобілі та автомобілі Lexus RX 350 та Toyota RAV4. Відповідач є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, стан здоров`я впливає на його працездатність. Нерухомість, що перебуває у його власності, внаслідок війни в Україні доходу не приносить, земельні ділянки знаходяться у зоні бойових дій, а тому сплачувати аліменти у розмірі, зазначеному у позові, позбавлений можливості. Крім того, проти стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. заперечував за їх не співмірністю.

18.03.2024 позивачкою надано відповідь на відзив, згідно з яким посилання відповідача на наявність у нього інвалідності не є підставою для звільнення від сплати аліментів у заявленому розмірі, посилання відповідача на відсутність доходів не підтверджується належними та допустимими доказами, зазначене нерухоме та рухоме майно було отримано позивачкою у порядку поділу шлюбного майна та не приносить дохід, заперечення проти зайняття дитиною дитячим моделінгом є надуманими та такими, що суперечать її нормальному розвитку, тому просить відхилити відзив відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05.02.2010 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13.02.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01.12.2023 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з виписок з історії хвороби відділу ендокринології ДУ «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України», дитячої клінічної лікарні № 6 Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення м. Києва ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання: затримка темпів росту, дефіцит маси тіла, дифузний нетоксичний зоб II ст., функціональний розлад біліарного тракту; систематично перебуває на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я; потребує повноцінного раціонального харчування за консультацією лікаря-дієтолога.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 7,8 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 82,0 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 1,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 22,5 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 64,9 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 410,3 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 24 кв. м; 1/3 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 1088,1 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 100,4 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 1358,4 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 12,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 8,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 125 кв. м; частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 48,6 кв. м; частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 4,3 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 2.5 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , 6. АДРЕСА_4 , площею 6,5 кв. м.; квартиру по АДРЕСА_3 , 6. АДРЕСА_5 , загальною площею 50,9 кв. м.; житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_6 , загальною площею 156, 4 кв. м.; земельну ділянку, кадастровий номер 6321681601:00:000:0026, площею 0,25 га, розташовану у Вовчанському районі Харківської області, земельну ділянку, кадастровий номер 6324285003:00:000:0018, площею 2 га, розташовану у Нововодолазькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6324285003:00:000:0017, площею 0,9697 га, розташовану у Нововодолазькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6322056500:02:000:0351, площею 0,9549 га, розташовану у Дергачівському районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6324655100:01:007:0497, площею 0,12 га, розташована у Печенізькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:12:025:0006, площею 0,0731 га, розташовану по АДРЕСА_6 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6321681601:00:000:0027, площею 0,25 га, розташовану у Вовчанському районі Харківської області; автомобіль CHEVROLET BOLT, державний номер НОМЕР_3 ; автомобіль RENAULT KANGOO, державний номер НОМЕР_4 .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 19.11.2023 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Новітні технології землеустрою» від 11.03.2024 ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у 2022 у розмірі 64865,20 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 11675,74 грн., військовий збір у сумі 972,98 грн., отримано на заробітну карту 52216,48 грн.; додатково у 2022 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 1000,00 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 180,00 грн., військовий збір у сумі 15,00 грн., отримано на заробітну карту 805,00 грн.; нараховано заробітну плату у 2023 у розмірі 73994,51 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 13319,01 грн., військовий збір у сумі 1109,91 грн., отримано на заробітну карту 59565,59 грн.; додатково у 2023 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 4500,00 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 810,00 грн., військовий збір у сумі 67,50 грн., отримано на заробітну карту 3622,50 грн.

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Земінформ» від 11.03.2024 ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у 2022 у розмірі 20275,43 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 3649,58 грн., військовий збір у сумі 304,13 грн., отримано на заробітну карту 16321,72 грн.; додатково у 2022 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 1000,00 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 180,00 грн., військовий збір у сумі 15,00 грн., отримано на заробітну карту 805,00 грн.; нараховано заробітну плату у 2023 у розмірі 105207,17 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 18937,30 грн., військовий збір у сумі 1578,10 грн., отримано на заробітну карту 84691,77 грн.; додатково у 2023 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 4000,00 грн., з них утримано податок з фізичних осіб у сумі 720,00 грн., військовий збір у сумі 60,00 грн., отримано на заробітну карту 3220,00 грн.

Як вбачається з договору про поділ майна від 07.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І. О., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір, згідно з умовами якого до особистої приватної власності ОСОБА_1 перейшло таке майно: автомобілі Lexus RX 350 та Toyota RAV4, гаражі №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , розташовані у гаражно-будівельному кооперативі «Патрон» у м. Харкові, документально право власності на гаражі не підтверджуються за відсутності державної реєстрації права.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.03.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частину 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з квитанцій АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 були здійснені такі перекази власних коштів: 03.11.2023 у сумі 2400,00 грн. за ІТ курс за 1 місяць; 06.01.2024 у сумі 2000,00 грн. за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 ; 02.12.2023 у сумі 2000,00 грн. за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 , заняття у басейні; 02.11.2023 у сумі 2000,00 грн. за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 , заняття у басейні; 16.02.2024 у сумі 220,00 грн. за навчання дитини по математиці ОСОБА_3 ; 06.01.2024 у сумі 1399,00 грн. за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської); 02.12.2023 у сумі 1399,00 грн. за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської); 21.11.2023 у сумі 525,00 грн. за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської).

Як вбачається з виписок з історії хвороби КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної клінічної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова» від 20.07.2023, ДП «Клінічний санаторій «Роща» від 09.08.2023, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» від 21.09.2023, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» від 14.12.2023 ОСОБА_2 має діагноз: Дисциркуляторна гіпертанічна, атеросклеротична енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-венозною дистензією, астеничним синдромом, вегето-судинними пароксизмами за симпато-адреналовим типом, нейрокогнітивними порушеннями; ішемічний інсульт в вертебро-базилярному басейні з вестибуло-атактичним синдромом, правобічною сенсорною недостатністю; гіпертонічна хвороба ІІІ ст, 3 ст, ризик дуже високий; церебральний атеросклероз; гострий катарально-набряковий назофарингіт; хоріоретинопатия обох очей; з 08.02.2024 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За змістом ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сімейним Кодексом України закріплений принцип рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 693/1218/20.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.( ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, її вік; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність рішення суду щодо стягнення аліментів на другу дитину та утримання дружини.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років -3196,00 грн.

Статтями 182, 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням: стану здоров`я та матеріального становища дитини і платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що зазначається у приписах постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р.№ 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).

За таких обставин, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні розміру аліментного платежу суд враховує, що батько дитини ОСОБА_2 є працездатною особою та має можливість працювати, не має зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання інших дітей, отримує певний дохід та є ФОП, що підтверджується довідками з місця роботи, та який за 2022 рік склав 70148,20 грн. (16321,72+805,00+52216,48+805=70148,20); за 2023 рік дохід склав 151099,86 грн. (84691,77+3220,00+59565,59+3622,50=151099,86), однак його реєстрація як суб`єкта господарювання не є доказом отримання доходу, так як останній здійснює господарську діяльність в м. Харкові, що унеможливлює отримання стабільного доходу у зв`язку з постійними обстрілами з боку країни агресора.

Посилання позивача на наявність у відповідача ОСОБА_2 нерухомого майна, земельних ділянок, що знаходяться у зоні активних бойових дій на території Харківської області, судом не приймається до уваги, так як наявність нерухомості не є видом заробітку або наслідком отримання доходу.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 08.12.2021 у справі № 490/9589/18-ц, постанові Об`єднаної палати Касаційного Цивільного суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц.

При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд враховує стан здоров`я відповідача, який є інвалідом другої групи за загальним захворювання, що також впливає на можливість отримання постійного доходу та потребує додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із стану здоров`я та матеріального становища дитини і відповідача, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, що відповідає обов`язку батька дитини забезпечити частину витрат на її утримання, з урахуванням мінімальних життєвих потреб дитини і матеріального стану відповідача.

Суд вважає, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.

Щодо забезпечення компенсації витрат ОСОБА_1 на заняття дитиною ОСОБА_3 дитячим моделінгом суд зазначає, що подібні заняття не входять до складу аліментів на утримання, оскільки виходять за межі забезпечення життєвих потреб для дитини відповідного віку.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у ч. 4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Положеннями ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховуються заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, в яких розмір витрат є неспівмірним із категорією та складністю справи з огляду на наступне.

Згідно постанови Верховного суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

У даній справі адвокатом Враговою І. І. на підтвердження витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. суду надано договір про надання правової допомоги від 20.10.2023, згідно з п. 4.1 якого за виконану роботу клієнт сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок адвоката плату (гонорар), розмір якої обумовлено Додатковою угодою; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, згідно якого адвокатом надано клієнту наступні послуги на загальну суму 10000,00 грн.:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1 години - вартість 1000,00 грн.;

- вивчення наданих документів, що надані для складання позовної заяви - 2 години - вартість 2000,00 грн.;

- витребування документів для складання позовної заяви - 2 години - 2000,00 грн.;

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 2 години- 2000,00 грн.;

- складання позовної заяви - 3 години - 3000,00 грн.;

- подання позовної заяви до суду - 1 година - 1000,00 грн.,

а також квитанцію про сплату клієнтом адвокату 10000,00 грн. за надання ОСОБА_1 правової допомоги (підготовка документів та складання позовної заяви) від 20.10.2023.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу договору суд враховує, що дана категорія справи є справою незначної складності, малозначною, крім того, відповідач позов визнав частково.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «…оскільки представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Суд зазначає, що додаткова угода, яка є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги, суду не надана, договір про надання правової допомоги носить загальний характер на представництво інтересів у судах та інших державних органах, установах, організаціях без уточнення повноважень адвоката у конкретній справі, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу містить зміст витраченого адвокатом часу, загальні відомості без детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тоді як в матеріалах справи наявний один витяг за пошуком через веб-сайт за запитом ОСОБА_7 , а саме: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2023; докази на підтвердження факту здійснення послуги - подання позовної заяви до суду адвокатом, вартість якої згідно з розрахунком становить 1000,00 грн., відсутні.

Крім того, квитанція про прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10000,00 грн. не містить посилання на отримання гонорару за надання правової допомоги у справі про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тому суд позбавлений можливості перевірити належність здійснених витрат до конкретної справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх співмірність вартості сплаченого гонорару, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивач відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору щодо стягнення аліментів, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,141,264-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКПО: НОМЕР_7 , зареєстрованого: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКПО: НОМЕР_8 , зареєстрованої: АДРЕСА_7 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 15 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКПО: НОМЕР_7 , зареєстрованого: АДРЕСА_7 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя - А. М. Гримайло