Постанова

від 03.07.2024 по справі 642/7331/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Харків

справа № 642/7331/23

провадження № 22-ц/818/2243/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року ухвалене у складі судді Гримайло А.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду у якій присила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000,00 грн щомісячно з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 послалась на те, щоз 05 лютого 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу подружжя має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 шлюб між нею та відповідачем розірвано. Донька проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, ОСОБА_2 сплачує заняття доньки в басейні та деякі додаткові навчання, у тому числі IT, але цього недостатньо для повноцінного забезпечення життєдіяльності та розвитку дитини, яка страждає на генетичне захворювання: затримка росту, дефіцит маси тіла, дифузний нетоксичний зоб II ст., функціональний розлад біліарного тракту, у зв`язку з чим перебуває на обліку в закладах охорони здоров`я та потребуєпостійного коштовного лікування й повноцінного раціонального харчування, крім того дитина займається дитячим моделінгом, що потребує певних витрат. На даний час відповідач отримує значні доходи від підприємницької діяльності, розмір яких є мінливим, має у власності нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, що впливає на визначення аліментів у заявленому розмірі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 29 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 15 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення обгрунтовано тим, що виходячи із стану здоров`я та матеріального становища дитини і відповідача, сума у розмірі 5000,00 грн щомісячно відповідає обов`язку батька дитини забезпечити частину витрат на її утримання, з урахуванням мінімальних життєвих потреб дитини і матеріального стану відповідача. Суд зазначив, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини. Щодо витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, щодокази на підтвердження факту здійснення послуги - подання позовної заяви до суду адвокатом, вартість якої згідно з розрахунком становить 1000,00 грн відсутні. Крім того, квитанція про прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10000,00 грн не містить посилання на отримання гонорару за надання правової допомоги у справі про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тому суд позбавлений можливості перевірити належність здійснених витрат до конкретної справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх співмірність вартості сплаченого гонорару, томусуд дійшов висновку про необхідність відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_3 страждає на генетичне захворювання: затримка росту, дефіцит маси тіла, дифузний нетоксичний зоб II ст., функціональний розлад біліарного тракту, у зв`язку з чим перебуває на обліку в закладах охорони здоров`я та потребуєпостійного коштовного лікування й повноцінного раціонального харчування, крім того дитина займається дитячим моделінгом, що потребує певних витрат. На даний час відповідач отримує значні доходи від підприємницької діяльності, розмір яких є мінливим, має у власності нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, що впливає на визначення аліментів у заявленому розмірі. Скаржник зауважила, що інвалідність 2-ї групи, яка встановлена відповідачу є робочою, та не позбавляє його здійснювати трудову діяльність. Відповідно до наданих відповідачем медичних документів у ОСОБА_2 неврологічного дефіциту (парезу, плегії в кінцівках, порушення акту руху, потреби стороннього догляду) не виявлено.При розгляді справи суд виходив не з інтересів та потреб дитини відповідно до стану здоров?я та віку, а з інтересів відповідача та його стану здоров?я, що є порушенням принципу об?єктивності та всебічності.

Також ОСОБА_1 зазанчила, що в розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, підписаного адвокатом Ваговою I.I. та нею, зазначено, що адвокатом Враговою І.І. згідно договору про надання правничої допомоги від 20.10.2023, ОСОБА_1 надано правову допомогу наступного характеру: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 20.10.2023 - 1 год., вартістю 1000 грн; 26.10.2023 вивчення наданих документів, що надані для складання позовної заяви, витребування документів для складання позовної заяви -2 год., вартістю 2000 грн; 01.12.2023 опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи) - 2 год., вартістю 2000 грн, 13.12.2023 р. складання позовної заяви - 3 год., вартістю- 3000 грн; 15.12.2023 подання позовної заяви до суду - 1 година, вартістю 1000 грн. Натомість, відповідач не подав жодного доказу на підтвердження недоведеності та неспівмірності понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та обмежився посиланням на те, що розрахунок є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 05.02.2010 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13.02.2013, виданогоВідділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01.12.2023 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з виписок з історії хвороби відділу ендокринології ДУ «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України», дитячої клінічної лікарні № 6 Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення м. Києва ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання:затримка темпів росту, дефіцит маси тіла, дифузний нетоксичний зоб II ст., функціональний розлад біліарного тракту; систематично перебуває на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я; потребує повноцінного раціонального харчування за консультацією лікаря-дієтолога.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 7,8 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 82,0 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 1,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 22,5 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 64,9 кв. м; нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 410,3 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 24 кв. м; 1/3 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 1088,1 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 100,4 кв. м; 1/2 частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , загальною площею 1358,4 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 12,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 8,6 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 125 кв. м; частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 48,6 кв. м; частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 4,3 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 2.5 кв. м; нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , 6. АДРЕСА_4 , площею 6,5 кв. м.; квартиру по АДРЕСА_3 , 6. АДРЕСА_5 , загальною площею 50,9 кв. м.;житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_6 , загальною площею 156, 4 кв. м.;земельну ділянку, кадастровий номер 6321681601:00:000:0026, площею 0,25 га, розташовану у Вовчанському районі Харківської області, земельну ділянку, кадастровий номер 6324285003:00:000:0018, площею 2 га, розташовану у Нововодолазькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6324285003:00:000:0017, площею 0,9697 га, розташовану у Нововодолазькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6322056500:02:000:0351, площею 0,9549 га, розташовану у Дергачівському районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6324655100:01:007:0497, площею 0,12 га, розташована у Печенізькому районі Харківської області; земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:12:025:0006, площею 0,0731 га, розташовану по АДРЕСА_6 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6321681601:00:000:0027, площею 0,25 га, розташовану у Вовчанському районі Харківської області; автомобіль CHEVROLET BOLT, державний номер НОМЕР_3 ; автомобіль RENAULT KANGOO, державний номер НОМЕР_4 .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 19.11.2023 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Новітні технології землеустрою» від 11.03.2024 ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у 2022 у розмірі 64865,20 грн., з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 11675,74 грн, військовий збір у сумі 972,98 грн, отримано на заробітну карту 52216,48 грн; додатково у 2022 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 1000,00 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 180,00 грн, військовий збір у сумі 15,00 грн, отримано на заробітну карту 805,00 грн; нараховано заробітну плату у 2023 у розмірі 73994,51 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 13319,01 грн, військовий збір у сумі 1109,91 грн, отримано на заробітну карту 59565,59 грн; додатково у 2023 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 4500,00 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 810,00 грн, військовий збір у сумі 67,50 грн, отримано на заробітну карту 3622,50 грн.

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Земінформ» від 11.03.2024 ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у 2022 у розмірі 20275,43 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 3649,58 грн, військовий збір у сумі 304,13 грн, отримано на заробітну карту 16321,72 грн; додатково у 2022 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 1000,00 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 180,00 грн, військовий збір у сумі 15,00 грн, отримано на заробітну карту 805,00 грн; нараховано заробітну плату у 2023 у розмірі 105207,17 грн, з неї утримано податок з фізичних осіб у сумі 18937,30 грн, військовий збір у сумі 1578,10 грн, отримано на заробітну карту 84691,77 грн; додатково у 2023 нараховано за оренду транспортного засобу марки RENAULT KANGOO у сумі 4000,00 грн, з них утримано податок з фізичних осіб у сумі 720,00 грн, військовий збір у сумі 60,00 грн, отримано на заробітну карту 3220,00 грн.

Як вбачається з договору про поділ майна від 07.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір, згідно з умовами якого до особистої приватної власності ОСОБА_1 перейшло таке майно: автомобілі Lexus RX 350 та Toyota RAV4, гаражі №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , розташовані у гаражно-будівельному кооперативі «Патрон» у м. Харкові, документально право власності на гаражі не підтверджуються за відсутності державної реєстрації права.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.03.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частину 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з квитанцій АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 були здійснені такі перекази власних коштів: 03.11.2023 у сумі 2400,00 грн за ІТ курс за 1 місяць; 06.01.2024 у сумі 2000,00 грн за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 ; 02.12.2023 у сумі 2000,00 грн за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 , заняття у басейні; 02.11.2023 у сумі 2000,00 грн за фітнес послуги власника картки клубу ОСОБА_3 , заняття у басейні; 16.02.2024 у сумі 220,00 грн за навчання дитини по математиці ОСОБА_3 ; 06.01.2024 у сумі 1399,00 грн за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської); 02.12.2023 у сумі 1399,00 грн за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської); 21.11.2023 у сумі 525,00 грн за навчання дитини ОСОБА_3 з іноземної мови (англійської).

Як вбачається з виписок з історії хвороби КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної клінічної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова» від 20.07.2023, ДП «Клінічний санаторій «Роща» від 09.08.2023, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» від 21.09.2023, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» від 14.12.2023 ОСОБА_2 має діагноз: Дисциркуляторна гіпертанічна, атеросклеротична енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-венозною дистензією, астеничним синдромом, вегето-судинними пароксизмами за симпато-адреналовим типом, нейрокогнітивними порушеннями; ішемічний інсульт в вертебро-базилярному басейні з вестибуло-атактичним синдромом, правобічною сенсорною недостатністю; гіпертонічна хвороба ІІІ ст, 3 ст, ризик дуже високий; церебральний атеросклероз; гострий катарально-набряковий назофарингіт; хоріоретинопатия обох очей; з 08.02.2024 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей визначається Сімейним кодексом України, що передбачено ч. 1 ст. 1 СК України.

Правила, за якими визначається походження дитини, встановлені у главі 12 Розділу ІІІ СК України.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України).

За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

Суд першої інстанції встановив, що позивач є особою працездатного віку, відповідач інвалідом 2 групи .

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Згідно із ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У своїй позовній заяві позивачка просила стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 10 000 грн, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум у 2024 році на дітей віком від 6 до 18 років: з січня 3196 гривень.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, беручи до уваги інвалідність відповідача суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини щомісячно у розмірі 5000 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім цього, суд критично оцінює посилання позивачки на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам позивачки. Так, за матеріалами справи встановлено, що доказів на підтвердження загального обсягу понесених щомісячних витрат на утримання дитини позивачкою не додано.

Щодо вимог про стягнення правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано договір про надання правової допомоги від 20.10.2023, згідно з п. 4.1 якого за виконану роботу клієнт сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок адвоката плату (гонорар), розмір якої обумовлено Додатковою угодою; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, згідно якого адвокатом надано клієнту наступні послуги на загальну суму 10000,00 грн та квитанцію про сплату клієнтом адвокату 10000,00 грн. за надання ОСОБА_1 правової допомоги (підготовка документів та складання позовної заяви) від 20.10.2023

Отже з вищезазначеного можна зробити висновок, що позивачем надано належні докази для підтвердження витрат на правничу допомогу на що суд першої інстанції уваги не звернув та неправомірно відмовив в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд приймає до уваги положення частини третьоїстатті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на 50%, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати принцип пропорційності та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн правничої допомоги наданої в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частиною першоюстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справі, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина другастатті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вказаних вище вимог, а тому підлягає скасуанню в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року -в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу -скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНКОПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , (РНКОПП НОМЕР_8 ) витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

Ю.М.Мальований