Рішення

від 20.03.2024 по справі 332/1618/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1618/22

Провадження №: 2/332/1093/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису № 553 від 22.12.2005, про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом позову, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_2 народила доньку - ОСОБА_3 , про що 22 грудня 2005 року відділом реєстрації актів громадянського стану Заводської районної адміністрації м Запоріжжя, складено відповідний актовий запис № 553. Держана реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. За вказівкою матері, батьком записаний ОСОБА_6 . Відтак у свідоцтві про народження дитина була записана як ОСОБА_3 .

14.02.2014 року Заводський відділ ДРАЦС Запорізького МУЮ зареєстрував шлюб між ним та ОСОБА_2 .

З відповідачкою він був знайомий та перебував у відносинах досить тривалий час. Він вважав, що є батьком доньки ОСОБА_3 , тому вже після реєстрації шлюбу - 18.03.2014 року разом із відповідачкою вони звернулися до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького МУЮ зі спільною заявою про визнання його батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Потім він став помічати, що схожість між ним та донькою ОСОБА_3 не має, почав переглядати фото родичів своїх та ОСОБА_3 , та не виявив жодної схожості. У зв`язку з вищенаведеними подіями, він звернувся до суду з указаним позовом.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13.09.2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабіч Сергія Анатолійовича залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13.09.2023 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено підготовче судове засідання на 16.02.2024.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2024 підготовче провадження по цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 22.02.2024.

Представник позивача під час проведення судового засідання позовні вимоги та фактичні обставини справи, зазначені у позовній заяві, підтримав, просив задовольнити їх.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовної заяви, з підстав, викладених у посилаючись на ч. 5 ст. 136 СК України.

Представник третьої особи - начальник Заводського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у судове засідання не з`явився, відповідно до листів від 16.02.2024 та 04.03.2024 проти задоволення вимог не заперечував, просив розглянути справу без участі представника відділу.

У судовому засіданні від 22.02.2024 свідок ОСОБА_10 повідомив, що з ОСОБА_1 він знайомий з 2013 року, вони були сусідами та проживали в будинку АДРЕСА_1 . До його ( свідка) переїзду, вони бачилися та спілкувалися майже щодня. Йому відомо, що ОСОБА_2 стала дружиною позивача у 2014 році. Під час спілкування з ОСОБА_1 , останній розповідав йому, що з ОСОБА_2 він був знайомий з 2003 року, між ними були стосунки, ОСОБА_3 є їх спільною дитиною. Стосунки між ними поновилися в 2011 році. На запитання представника позивача: «чому позивач зареєстрував ОСОБА_3 , як свою дитину і чому раніше не реєстрував? » відповів, що останній був впевнений, що вона є його рідною донькою. Після її народження не реєстрував її, бо сам, ще був дитиною. Йому відомо, що ОСОБА_1 піклувався про родину, у тому числі і про ОСОБА_3 , купував їй речі, подарунки, разом вони їздили на відпочинок. Сумніватися про своє батьківство почав у 2022 році після того, як посварився з дружиною і вона йому повідомила, що ОСОБА_3 не є його біологічною донькою. На запитання представника відповідача: «чи відомо йому, що ОСОБА_2 подала до суду позов про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на неповнолітню ОСОБА_3 » відповів, що йому це невідомо. «Чи змінилася ОСОБА_3 за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », відповів, що не звертав на це уваги.

Свідок ОСОБА_19 повідомив, що знайомий з ОСОБА_1 більше 10 років, а з ОСОБА_2 трохи менше. З дружніх розмов з ОСОБА_1 , йому відомо, що з ОСОБА_2 вони знайомі зі школи, приблизно з 2003 року, у них були інтимні стосунки. ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На запитання представника позивача: «чи відомо йому, чому ОСОБА_2 при реєстрації доньки не зазначила її батьком ОСОБА_1 , відповів, що ОСОБА_1 йому розповідав, що на момент народження ОСОБА_3 , вони з ОСОБА_2 розійшлися, у нього були стосунки з іншою дівчиною та через підлітковий вік останній боявся брати на себе відповідальність за дитину. Від ОСОБА_1 він постійно чув, що ОСОБА_3 є його донькою. З ОСОБА_2 вони поновили стосунки в 2011 року, коли почали проживати разом. Одружилися вони у 2014 році, він був у них на весіллі свідком. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 оформив дитину на себе. На момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_1 був впевнений, що він є її батьком. З 2011 року ОСОБА_1 піклувався про дитину, як батько, купував їй речі, разом з родиною вони їздили на відпочинок. Він особисто бачив фотознімки з відпочинку. Сумніватися про своє батьківство почав у 2022 році після того, як почалися конфлікти в сім`ї та ОСОБА_2 йому повідомила, що ОСОБА_3 не є його біологічною донькою. На запитання представника відповідача: «чи відомо йому, що ОСОБА_2 подала до суду позов про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на неповнолітню ОСОБА_3 » відповів, що йому це невідомо. «Чи змінилася ОСОБА_3 за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », відповів, що не звертав на це уваги.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю позивача. Син з відповідачкою знайомі з 2003 року, коли їм було з 14-15 років. Спочатку вони дружили, а через деякий час почали зустрічатися. Зі слів ОСОБА_1 вони перебували в інтимних стосунках. ОСОБА_1 казав їй, що ОСОБА_2 завагітніла від нього. Коли ОСОБА_2 народила доньку, син їх про це теж повідомив. ОСОБА_2 до них не приходила, нічого не просила, вони до неї також не приходили, не допомагали. Після того, як вони відновили стосунки, ОСОБА_2 у її присутності та у присутності її бабусі повідомила, що ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_1 та її онучкою. Після цього, вона як бабуся почала про неї піклуватися. Через деякий час вони вирішили узаконити свої відносини та уклали шлюб 14.02.2014 році, після цього, у березні 2014 року, оскільки у онучки були інше прізвище та по батькові, ОСОБА_1 визнав своє батьківство відносно ОСОБА_3 офіційно ( зареєстрував її). ОСОБА_1 на момент визнання батьківства був впевнений, що ОСОБА_3 є його донькою. Оскільки ОСОБА_3 світленька з блакитними очима, як у другого її сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2., у неї не було сумнівів, що ОСОБА_3 є її онучкою. Увесь цей час ОСОБА_1 піклувався про неї, як про свою дитину. Про те, що ОСОБА_3 не є рідною дочкою ОСОБА_1 , останній дізнався під час сварки з ОСОБА_2 , яка про це і повідомила йому. ОСОБА_1 до останнього ( до отримання результатів ДНК експертизи) вірив, що ОСОБА_3 є його біологічною дочкою. На запитання представника відповідача: «чи повідомляв ОСОБА_1 їй, що ОСОБА_2 подала до суду позов про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на неповнолітню ОСОБА_3 » відповіла, що їй це невідомо. «Чи змінилася ОСОБА_3 за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », відповіла, що вона змінилася, оскільки подорослішала.

У судовому засіданні від 20.03.2024 свідок ОСОБА_22 пояснила, що сім`ю ОСОБА_1 не знає, а з ОСОБА_2 вони знайомі з дитинства, приблизно з 7-8 років. Її бабуся проживає в одному під`їзді із ОСОБА_2 , тому вони часто гралися у її дворі. ОСОБА_1 приходив теж у їх двір до того, як ОСОБА_2 завагітніла. Щоб конкретно ОСОБА_2 він приділяв увагу, не помічала. Коли ОСОБА_2 була вагітною, ОСОБА_1 поряд ніколи не бачила. Також знає, що у ОСОБА_2 були стосунки із чоловіком, який старший за неї. І, зі слів ОСОБА_2 , саме від цього чоловіка у неї народилася донька. Цього чоловіка вона ніколи не бачила. ОСОБА_1 з`явився, коли дитині було десь 2 роки. Після чого вони одружилися. Підтвердити або спростувати те, що у ОСОБА_2 не було статевих відносин з ОСОБА_1 до народження її дитини, та те, що на момент народження ОСОБА_3 ОСОБА_1 знав, що це не його дитина, не може.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснила, що вона із відповідачкою є близькими подругами із самого дитинства. З ОСОБА_1 вона знайома приблизно з 7 класу, були в одній компанії. ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не зустрічалися, взагалі в їх компанії пар не було. Коли ОСОБА_2 завагітніла, ОСОБА_1 в їх компанії вже не було, де він перебував, їй не відомо. Їй відомо, що ОСОБА_2 зустрічалася зі старшим за неї чоловіком, від якого вона завагітніла. Якщо б у ОСОБА_2 з ОСОБА_1 були близькі стосунки, ОСОБА_2 точно би їй про це розповіла. Чоловіка, від якого завагітніла ОСОБА_2 , вона бачила один раз здалеку. В її присутності ОСОБА_2 не казала ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 не є його дитиною.

Свідок ОСОБА_3. , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її колишнім вітчимом, який за документами був її батьком. Коли їй було 6 років і вона пішла у перший клас, мати із батьком почали разом проживати, потім одружилися, після чого ОСОБА_1 її удочерив. Спочатку вона називала позивача ОСОБА_1 , потім на прохання матері - батьком. Після 14 років між її мамою та ОСОБА_1 почалися сварки. Матір ОСОБА_1 , бабусю, вона називала по імені. Хоча вони і відпочивали разом, але ставлення до неї бабусі не було як до онуки. ОСОБА_1 купував їй речі, та одяг.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 14.02.2014 між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Заводським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 21 (а.с. 13 т. 1).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження, виданого 18.08.2014 року повторно, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у м. Запоріжжі, про що 19.05.2015 року здійснено відповідний актовий запис № 553, у відповідній графі міститься запис про ОСОБА_1 , як батька дитини, та ОСОБА_2 , як матір дитини (а.с. 6 т. 1).

За даними повного витягу про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 від 25.11.2021 вбачається, що, згідно зі статтею 126 СК України, 18.03.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в Заводському відділі ДРАЦС РС Запорізького МУЮ склали та підписали спільну заяву про визнання батьківства №19/-2-04/2-58, після чого були внесені відомості про прізвище дитини з « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_1 », відомості про батька з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 », дату народження батька змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( а.с. 7-11 т. 1).

Під час розгляду справи за клопотанням ОСОБА_1 та за ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2022 року була проведена судово-генетична експертиза, проведення якої було доручено експертам Комунальної установи Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (а.с.22-24, 47-48 т. 1).

Відповідно до Висновку експерта № 3474 (ім) / 2739 (мг) встановлена відсутність кровного споріднення між заявником ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 (а.с.78-81).

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перш статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

У частині п`ятій статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі».

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що: «за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20).

Суд, на підставі досліджених доказів, встановивши те, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач у момент реєстрації народження дитини знав, що він не є біологічним батьком дитини, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Відповідач не довела достатніми та достовірними доказами, що позивач є батьком дитини або в момент реєстрації батьком дитини знав, що не є таким або не міг про це не знати.

Крім того, жоден свідок зі сторони відповідача, навіть якщо й був повірений у секрети відповідача, не підтвердив, що остання розповідала позивачу, що той не є батьком дитини до реєстрації його батьком дитини.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог та те, що позивач в порядку п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: за проведення судово - медичної молекулярно - генетичної експертизи у розмірі 8447 грн. 64 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини - задовольнити.

Виключити з актового запису № 553 від 22.12.2005 року, зареєстрованого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості у графі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внесені 18.03.2014 року за спільною заявою матері та батька про визнання батьківства № 19/02/04/2-58 від 18.03.2014 року.

Зобов`язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 553 від 22.12.2005 року, складеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП : НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 понесені судові витрати за проведення судово - медичної молекулярно - генетичної експертизи у розмірі 8447 грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП : НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко