Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/19617/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа № 910/19617/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шульга Ю.В.

від відповідача: Кутаков П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (повний текст рішення складений 02.10.2023) (суддя Головіна К.І.)

у справі № 910/19617/21 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"

до Державної служби геології та надр України

про стягнення 2 935 292,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (далі - ТОВ "Трубопласт", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач) про стягнення збитків у сумі 2 935 292,43 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поніс збитки у зв`язку з прийняттям відповідачем незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами" в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт". Так, у період із 22.12.2017 по 12.12.2018 позивач не проводив діяльність з видобутку природного газу, а для виконання взятих на себе договірних зобов`язань із поставки природного газу був змушений купувати природний газ за значно вищою ціною, ніж собівартість його видобутку. Заявлені до стягнення збитки в сумі 2 935 292,43 грн є різницею між вартістю придбаного природного газу та собівартістю його видобутку.

3. У позовній заяві ТОВ "Трубопласт" просило стягнути з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Трубопласт", грошові кошти в сумі 2 935 292,43 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме: збитків у формі упущеної вигоди, завданих прийняттям Держгеонадрами як органом державної влади незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами" в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт".

Хід справи

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19617/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" шкоду в розмірі 2 935 213,38 грн та судовий збір у розмірі 44 028,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19617/21 скасовано. Справу № 910/19617/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

6. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" грошові кошти в сумі 2 935 213,38 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 44 028,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що через незаконне зупинення дії Спеціального дозволу позивач не міг видобувати газ власного видобутку, а тому повинен був придбати необхідні об`єми природного газу у третіх осіб задля виконання взятих на себе зобов`язань перед покупцями газу - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно" (далі - ТОВ "Свісс Кроно") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (далі - ТОВ "Еко-Сфера") за раніше укладеними договорами постачання природного газу (№ ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017). Недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем у період з 22.12.2017 по 12.12.2018.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21, Держгеонадра звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

9. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на такі підстави для скасування рішення суду першої інстанції:

- судом першої інстанції не виконано вимоги постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 в повному обсязі та не надано оцінки поясненням відповідача від 05.05.2023 та доданим до нього документам (щодо обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу);

- на думку відповідача, висновок експерта № 5843 від 13.04.2022 складений не правильно;

- у позивача відсутнє право звернення до суду через відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, та ним обрано невідповідний спосіб захисту своїх прав;

- незалежно від наявності чи відсутності наказу Держгеонадр про зупинення дії Спеціального дозволу, у позивача не було підстав для провадження діяльності з видобування природного газу в період з 20.12.2017 по 12.12.2018.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

10. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 справу № 910/19617/21 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19617/21.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держгеонадр на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2024.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Держгеонадр на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21; оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 20.02.2024.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Держгеонадр на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21 до 12.03.2024 о 09:40.

Позиції учасників справи

15. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Держгеонадр заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення позивач обґрунтовує наступним:

- судом першої інстанції було повторно проаналізовані обставини, що були встановлені під час розгляду справ № 813/5074/17 та № 813/4955/17, та, дослідивши в сукупності докази, що містилися в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва в своєму рішенні дійшов правильного та законного висновку про доведеність факту необізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу. Також було доведено ті обставини, що про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ "Трубопласт" не повідомлялося до 20.12.2017 та безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам з Північнозарічнянського газового родовища;

- пояснення відповідача від 05.05.2023 були досліджені та враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, однак викладені в них обставини жодним чином не спростовують обґрунтування позовної заяви, а у зв`язку з тим, що додані до пояснень докази були подані відповідачем поза межами встановленого судом строку, тому вони були правомірно, відповідно до норм ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не прийняті судом першої інстанції до розгляду;

- некоректним є твердження, що висновок експерта ЛНДІСЕ № 5843 від 13.04.2022 було складено фактично на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 17.11.2021, адже предмети цих двох досліджень є абсолютно різними. Крім того, визначений експертом ЛНДІСЕ розрахунок у частині завданої позивачу шкоди у формі недоотриманих доходів (упущеної вигоди) різниться з розрахунком аудитора на 79,28 грн, що також підтверджує незалежність проведення даних досліджень;

- собівартість видобування газу власними силами на свердловинах Північнозарічнянського газового родовища розрахована, виходячи із фактичних даних, що підтверджуються документально (амортизація, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, орендна плата за землю та вартість сплачених обов`язкових послуг з обслуговування свердловин) та прогнозних даних (проектного видобутку) в частині рентних платежів за користування надрами та послуг із підготовки газу за період з 22.12.2017 по 12.12.2018;

- вищезазначене підтверджує правильність визначення розрахунку завданої ТОВ "Трубопласт" шкоди у формі недоотриманих доходів (упущеної вигоди) та повністю спростовує твердження відповідача щодо нібито включення до збитків позивача витрат на рентні платежі за користування надрами у сумі 1 676 379,59 грн за невидобуті корисні копалини.

- єдиним можливим та ефективним способом захисту порушених прав позивача було звернення до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади (Держгеонадрами), а оскаржуване рішення суду першої інстанції повинно забезпечити поновлення порушеного права позивача;

- відповідач у своїй апеляційній скарзі жодним чином не спростовує протиправність і необґрунтованість винесеного ним наказу № 124 про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", та, відповідно, не заперечує проти факту завдання шкоди, спричиненої прийняттям такого незаконного наказу.

16. Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі, в яких просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Трубопласт".

Явка представників учасників справи

17. У судове засідання 12.03.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

18. У судовому засіданні 12.03.2024 представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Держгеонадр підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19. ТОВ "Трубопласт" здійснює господарську діяльність із видобутку природного газу на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, виданого строком на 20 років, на Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі на дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів із подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на ділянці надр - Північнозарічнянська площа Львівської області Стрийського району, вид корисних копалин - газ природний.

20. 16.12.2016 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ "Трубопласт".

21. За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений припис № 740-16/02 від 16.12.2016, яким позивача зобов`язано в термін до 16.01.2017 усунути викладені в ньому порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

22. Так, у приписі № 740-16/02 від 16.12.2016 були зазначені наступні порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:

1) фактичний видобуток газу по експлуатаційних свердловинах № 2-Зрч та № 3-ПнЗрч не відповідає проектним вимогам (протокол ЦКР Міненерговугілля України від 27.03.2013 № 75);

2) фактичні показники роботи свердловин за поточний рік не відповідають затвердженим технологічним режимам;

3) у надрокористувача відсутня чинна на момент проведення перевірки Програма робіт Північнозарічнянської площі, яка погоджена Держгеонадрами; не внесено зміни до Спеціального дозволу до п. 2 Особливих умов щодо оцінених запасів газу в 2012 році; відсутній наказ про введення Північнозарічнянського родовища в промислову розробку.

23. 13.03.2017 Держгеонадрами видано наказ № 124 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами", яким зупинено дію Спеціального дозволу від 25.07.2007 № 2989.

24. Після зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007 № 2989 ТОВ "Трубопласт" припинило видобування природного газу на Північнозарічнянській площі Львівської області, починаючи з 22.12.2017.

25. Уважаючи підстави зупинення дії Спеціального дозволу необґрунтованими, незаконними та безпідставними, ТОВ "Трубопласт" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держгеонадр про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017.

26. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного Суду від 02.04.2021 в адміністративній справі № 813/5074/17, позов ТОВ "Трубопласт" задоволено повністю та:

- визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо невнесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, наданого ТОВ "Трубопласт", відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. № 170;

- зобов`язано Держгеонадра внести зміни до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно з Протоколом ДКЗ № 2692 від 31.07.2012;

- визнано протиправним та скасовано наказ Держгеонадр від 13.03.2017 № 124 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт".

27. У зв`язку з тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17 набрало чинності 06.12.2018, ТОВ "Трубопласт" змогло відновити свою господарську діяльність з видобування природного газу на підставі Спеціального дозволу від 25.07.2007, починаючи з 12.12.2018.

28. Також, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, на розгляд Львівського окружного адміністративного суду була подана позовна заява Держгеонадр до ТОВ "Трубопласт" про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007.

29. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 813/4955/17, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

30. Посилаючись на зазначені судові рішення, позивач стверджував, що внаслідок неправомірних дій відповідача, виражених у незаконному зупиненні дії Спеціального дозволу на підставі наказу № 124 від 13.03.2017, в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 ТОВ "Трубопласт" було позбавлене можливості здійснювати видобування природного газу на підставі законно отриманого ним Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, у зв`язку із чим позивачу завдані збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 2 935 292,43 грн. Заявлена до стягнення сума є різницею між вартістю природного газу, придбаного позивачем для виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань із поставки природного газу та собівартістю його видобутку позивачем. Зазначені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення за ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Трубопласт" шкоди у формі упущеної вигоди.

31. Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2023 зазначив, що при новому розгляді справи суду належить дослідити обставини щодо часу обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу та обставини щодо відповідності дій позивача принципам розумності при укладенні відповідних договорів. Крім того, судам необхідно перевірити обставини щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, чи такий спосіб захисту не призведе до подвійної компенсації за зупинку дії спеціального дозволу, чи було включено до розміру такої компенсації суми рентних платежів та чи здійснювалась така оплата позивачем у період зупинки дії Спеціального дозволу.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

33. Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

34. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

35. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

36. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).

37. Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

38. Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

39. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

40. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

41. При розгляді справи № 813/5074/17, вказаної вище, судами, серед іншого, встановлено, що:

- позивач вчиняв дії, спрямовані на усунення порушень, зазначені у приписі від 16.12.2016 № 740-16/02, однак такі порушення не було усунуто через бездіяльність Держгеонадр, і саме вказана поведінка останніх зумовила прийняття спірного наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу;

- за встановлених фактичних обставин, підтверджених матеріалами справи, у Держгеонадр не було правових підстав для зупинення дії Спеціального дозволу.

42. Відповідач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до позивача про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу (справа № 813/4955/17), у задоволенні якого було відмовлено.

43. Так, судовими рішеннями у справі № 813/4955/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019) судами, серед іншого, встановлено, що припис Держгеонадр від 13.03.2017 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу (зумовлений протиправною бездіяльністю позивача) визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу, з урахуванням обставин, встановлених за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/5074/17.

44. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

45. Отже, протиправність дій відповідача відносно прийняття наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу, є доведеною.

46. Як правильно вказав суд першої інстанції, посилання відповідача на те, що в спірний період позивач, незважаючи на дію наказу № 124 від 13.03.2017, все одно був позбавлений можливості проводити видобуток природного газу через відсутність затвердженого проекту промислової розробки родовища, спростовуються змістом судових рішень у справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17, в яких судами було надано оцінку діям сторін щодо усунення порушень, зокрема щодо дотримання позивачем приписів ст. 36 Закону України "Про нафту і газ", та встановлено, що позивач належним чином виконав всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації дане порушення було усунуте із деяким запізненням.

47. При цьому, за твердженням відповідача, зупинення дії Спеціального дозволу було саме наслідком невиконання вимог припису № 740-16/02 від 16.12.2016 (а не будь-яких інших обставин). Проте судовими рішеннями у справах № 813/5074/17 та № 813/4955/17 встановлено, що протиправна бездіяльність відповідача і була причиною невиконання позивачем вимог вказаного припису.

48. Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується протиправність поведінки Держгеонадр під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 щодо зупинення дії Спеціального дозволу, тобто наявність першої з трьох необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

49. Щодо можливої обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу до грудня 2017 року, суд першої інстанції зазначив, що з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі № 813/4955/17 та постанови Восьмого апеляційного суду від 24.04.2019 у справі № 813/4955/17 вбачається, що судами встановлено наявність листа Держгеонадр, з яким відповідач звертався до позивача з проханням надати у 15-денний строк з моменту отримання листа від 14.09.2017 власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007.

50. Дослідивши вказані обставини та виконуючи вказівку Верховного Суду в цій частині, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Трубопласт":

- 14.11.2016 уклало з ТОВ "Еко-Сфера" (покупцем) договір про постачання природного газу № T-14/11-2016 від 14.11.2016, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

- 19.12.2016 уклало з ТОВ "Свісс Кроно" (покупцем) договір постачання природного газу № T-19/12-16 від 19.12.2016, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

- 15.12.2017 уклало з ТОВ "Свісс Кроно" (покупцем) договір постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

- 20.12.2017 уклало з ТОВ "Еко-Сфера" (покупцем) договір про постачання природного газу № TП-ЕС-20/12-2017 від 20.12.2017, яким передбачалося постачання природного газу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором, що підтверджується наданими позивачем договором та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу за цим договором;

51. Таким чином, протягом 2016 - 2017 років ТОВ "Трубопласт" укладало договори поставки природного газу з контрагентами (постійними покупцями) до того моменту, як йому стало відомо про наявність наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007.

52. Окрім того, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, ТОВ "Трубопласт" докуповувало природний газ в інших підприємств для виконання в повному обсязі взятих на себе зобов`язань перед покупцями, з яким були довготривалі договірні відносини, а саме:

- за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазінвест" договором № УНГІ-24/12-2014 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014, яким передбачалося постачання природного газу, зокрема, впродовж 2017-2018 років, що підтверджується наданими позивачем вказаним договором та актами приймання-передачі природного газу за ним;

- за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" договором № ЄЕТ/ТР-31/07/17 від 31.07.2017, що підтверджується наданими позивачем вказаним договором, додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі природного газу.

53. Лише 20.12.2017 ТОВ "Трубопласт" отримало від Держгеонадр позовну заяву про анулювання Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 (Північнозарічнянське газове родовище), додатком до якого була копія наказу Держгеонадр України № 121 від 13.03.2017, яким була зупинена дія Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", з підстав порушення законодавства у сфері надрокористування.

54. Про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 та про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ "Трубопласт" раніше не повідомлялося, а тому воно безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам.

55. Після ознайомлення з наказом про зупинення дії Спеціального дозволу 20.12.2017, позивач негайно здійснив технологічні заходи по консервації газових свердловин, та з 22.12.2017 припинив видобуток газу (відповідно до норм ст. 26 Закону України "Про нафту і газ").

56. Щодо листа ТОВ "Трубопласт" від 23.08.2017, на який вказував Верховний Суд, суд першої інстанції правильно зауважив, що цей лист не є відповіддю на лист Держгеонадр від 14.09.2017, адже він датований раніше. Зі змісту листа від 23.08.2017 випливає, що ТОВ "Трубопласт" повідомило відповідача про хід виконання ним припису № 740-16/02 та усунення виявлених цим приписом порушень.

57. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що вказаним листом позивач не повідомляв Держгеонадра про свою незгоду з припиненням права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007, а навпаки вважав, що для дії цього дозволу необхідно усунути зазначені в приписі порушення та просив продовжити відповідні строки, відтак, на момент укладення договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017 з ТОВ "Еко-Сфера" та ТОВ "Свісс Кроно" позивач не знав про наявність наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017, а отже, не міг уникнути (зменшити ризики) настання визначеної ним шкоди в силу своєї необізнаності.

58. Стосовно вжиття позивачем заходів на запобігання виникненню збитків чи зменшення їх розміру, про що вказував суд касаційної інстанції, місцевий господарський суд слушно зазначив, що з урахуванням незаконного зупинення дії Спеціального дозволу, позивач не міг видобувати газ власного видобутку, а тому повинен був придбати необхідні об`єми природного газу у третіх осіб задля виконання взятих на себе зобов`язань перед покупцями газу - ТОВ "Свісс Кроно" та ТОВ "Еко-Сфера" за раніше укладеними договорами постачання природного газу (№ ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017).

59. На підтвердження вжиття заходів із запобігання настання збитків та дотримання принципу розумності при укладенні зазначених договорів, позивачем надано суду порівняльну таблицю вартості природного газу протягом 2017 - 2018 років, з якої вбачається, що позивачем обрано постачальників із найнижчими цінами на газовому ринку в порівнянні з цінами продажу природного газу, що пропонувалися з боку інших постачальників.

60. Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, аналіз цін, наведених у вказаному переліку, свідчить про обрання позивачем пропозицій, що забезпечили дотримання принципів розумності та застосування заходів, які мінімізували завдання йому упущеної вигоди.

61. Недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем у період з 22.12.2017 по 12.12.2018.

62. У матеріалах справи міститься звіт з надання впевненості незалежного аудиту, складений за результатами проведеної 17.11.2021 аудиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Аудит" (далі - ТОВ "Вест Аудит") перевірки розрахунку збитку, завданого ТОВ "Трубопласт" в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди). Згідно з указаним звітом розрахунок недоотриманих доходів (упущеної вигоди) ТОВ "Трубопласт", пов`язаний із зупиненням дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, становить 2 935 292,43 грн, виходячи з прогнозованих показників і відповідної концептуальної основи фінансової звітності товариства.

63. Також у матеріалах справи наявний експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021 щодо оцінки втрат (недоотримання природного газу) від простоювання в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 Північнозарічнянського газового родовища, складений експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О. Р.

64. У вказаному висновку № 69-37-28/27 від 31.08.2021 встановлено, що втрати (недоотримання природного газу) позивача у період з 22.12.2017 по 12.12.2018 внаслідок зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 Наказом Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 становлять 0,730469 млн.м3 природного газу.

65. На підставі даних аудиторського звіту та висновку експерта № 69-37-28/27 від 31.08.2021, а також наданих до матеріалів справи договору постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017, актів приймання- передачі, позивачем було визначено, що недоотриманий дохід (упущена вигода) ТОВ "Трубопласт" у зв`язку з неможливістю видобування власного газу з підстав зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 становить 2 935 292,43 грн, а тому і сума заявленої до стягнення шкоди позивачем була визначена в розмірі 2 935 292,43 грн.

66. Проте суд першої інстанції не взяв до уваги в якості належного та допустимого у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказу наданий позивачем експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021, складений експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р., оскільки за відсутності інформації про присвоєння кваліфікації судового експерта, неможливо дійти висновку, що експертний висновок № 69-37-28/27 від 31.08.2021 складений особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Також у наданому висновку відсутнє посилання на те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

67. Поряд із цим, позивач долучив до матеріалів справи висновок експерта № 5843 від 13.04.2022 за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою директора ТОВ "Трубопласт", складений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кудлатим О.М.

68. У вказаному висновку експерта № 5843 від 13.04.2022 встановлено, що:

- проведення досліджень щодо визначення обґрунтованості та документального підтвердження встановлення факту завдання ТОВ "Трубопласт" збитків у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в результаті прийняття Держгеонадрами наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 не відноситься до завдань судово-економічної експертизи;

- дослідженням поданих документів у межах спеціальних знань експерта з економічного виду досліджень документально підтверджується розмір недоотриманого доходу (упущеної вигоди) ТОВ "Трубопласт", визначений в "Звіті з надання впевненості незалежного аудитора" ТОВ "Вест Аудит" від 17.11.2021 на суму 2 935 213,38 грн (без ПДВ);

- проведення досліджень щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між винесеним протиправним наказом Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 (в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007) та завданням збитків ТОВ "Трубопласт" у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди), визначених у Звіті аудитора, не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

69. Як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на те, що висновок експерта № 5843 не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, оскільки він фактично складений на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора ТОВ "Вест Аудит" від 17.11.2021, спростовуються змістом вказаного висновку, з якого слідує, що експертом при проведенні дослідження були досліджені не лише вказаний звіт незалежного аудитора, а й надані позивачем первинні документи, що свідчили про придбання та продаж природного газу, а також докази на підтвердження собівартості природного газу, якій міг бути видобутий позивачем у спірний період.

70. При цьому, як обґрунтовано зауважив місцевий господарський суд, із висновку судового експерта № 5843 від 13.04.2022 вбачається, що витрати на рентні платежі за користування надрами у сумі 1 676 379,59 були включені не до суми збитків ТОВ "Трубопласт, як вказував відповідач, а такі платежі є однією із складових витрат ТОВ "Трубопласт", що враховані при визначенні собівартості видобування газу власними силами на свердловинах Північнозарічнянського газового родовища 2017-2018 і розраховані виходячи із ставки в розмірі 29 % до запланованого обсягу видобування газу, помноженого на середню митну вартість природного газу з офіційного сайту Міністерства економіки України, відповідно до пункту 252.8 статті 252 Податкового кодексу України.

71. З урахуванням викладеного, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір шкоди, завданий ТОВ "Трубопласт" внаслідок протиправних дій Держгеонадр, становить 2 935 213,38 грн відповідно до висновку експерта № 5843 від 13.04.2022, який визнано судом належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. 73-79 ГПК України.

72. З приводу причинно-наслідкового зв`язку як елементу цивільного правопорушення слід зазначити таке.

73. Означена складова шкоди фактично виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

74. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку, враховуючи обставини, які були встановлені судом вище, а саме - доведеність як протиправної поведінки відповідача в частині зупинення дії Спеціального дозволу, так і завданої позивачу шкоди - недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 2 935 213,38 грн, збитки позивача у вигляді упущеної вигоди на вказану вище суму настали саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, що виразилась у прийнятті наказу від 13.03.2017 № 124 щодо зупинення дії Спеціального дозволу, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.

75. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою в сумі 2 935 213,38 грн, що є останньою складовою частиною для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків за конструкцією ст. 1173 ЦК України.

76. Щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, про що також вказував Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 у даній справі, слід зазначити таке.

77. Відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції, чинній на час спірних відносин - зупинення дії дозволу), після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Згідно з пунктом 22 Порядку зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії, а у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

78. Тобто Кабінетом Міністрів України у зазначеному Порядку фактично було передбачено порядок компенсації зупинення дії відповідного дозволу користувачу надр.

79. Проте, за висновком місцевого господарського суду, з яким погоджується апеляційний господарський суд, заявлення позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди не вважається тотожним продовженню дії дозволу та не свідчить про отримання позивачем подвійної компенсації внаслідок зупинення дії спеціального дозволу, адже за правовою природою це стягнення є відшкодуванням збитків, завданих позивачу під час (а не замість) зупинення дії спеціального дозволу за конкретних обставин, враховуючи існуючі зобов`язання позивача перед його контрагентами та інші складові (доходи, які позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушене з боку Держгеонадр), та не є відшкодуванням ймовірних доходів, отриманих за аналогією в минулих періодах, чи компенсацією замість незаконно зупиненого строку дії дозволу.

80. Продовження строку дії незаконно зупиненого спеціального дозволу не є формою відшкодування завданих надрокористувачу збитків, завданих внаслідок незаконного зупинення дії дозволу, а є стадією відновлення строку дії спеціального дозволу, на який видається відповідний дозвіл в залежності від характеру робіт, значення корисних копалин та інших обставин.

81. Шкода у формі упущеної вигоди є розміром фактично завданих збитків і підлягає грошовому вираженню в кількісних одиницях, у той час як продовження строку дії незаконно зупиненого дозволу є формою компенсації у вигляді додаткового строку (а не грошової суми), тобто відрізку часу, в який у надрокористувача наявні правові підстави провадити господарську діяльність із видобування корисних копалин.

82. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до подвійної компенсації внаслідок зупинення дії спеціального дозволу.

83. Виходячи з вищенаведеного, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Трубопласт" про стягнення збитків на суму 2 935 213,38 грн.

84. З приводу формулювання позивачем прохальної частини позовної вимоги, а саме стосовно стягнення шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, суд першої інстанції зазначив таке.

85. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, відтак, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

86. При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

87. Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Держгеонадра.

88. Суд першої інстанції зауважив, що представник позивача в судовому засіданні зазначав і відповідач не заперечував про відсутність необхідності у залученні Державної казначейської служби України в якості співвідповідача у даній справі.

89. При цьому місцевим господарським судом слушно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, відповідно до яких Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

90. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

91. Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі в справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови в позові.

92. Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Вказану правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

93. За таких обставин, суд першої інстанції правильно визнав за доцільне зазначити в резолютивній частині рішення у справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, діями якого така шкода була завдана, чи органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

94. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не виконано вимоги постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 в повному обсязі та не надано оцінки поясненням відповідача від 05.05.2023 та доданим до них документам (щодо обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії спеціального дозволу).

95. Проте, колегія суддів критично ставиться до зазначеної позиції відповідача та вважає доведеними обставини, що встановлені оскаржуваним рішенням, щодо того, що позивач не був обізнаний про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу № 124 від 13.03.2017.

96. Зокрема, в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, встановлено, що лише 20.12.2017 ТОВ "Трубопласт" отримало від Держгеонадр позовну заяву про анулювання Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 (Північнозарічнянське газове родовище), додатком до якого була копія наказу Держгеонадр № 121 від 13.03.2017, яким була зупинена дія Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", з підстав порушення законодавства у сфері надрокористування.

97. Про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 та про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ "Трубопласт" раніше не повідомлялося, а тому воно безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам.

98. Після ознайомлення з наказом про зупинення дії Спеціального дозволу 20.12.2017, позивач негайно здійснив технологічні заходи з консервації газових свердловин, та з 22.12.2017 припинив видобуток газу (відповідно до норм ст. 26 Закону України "Про нафту і газ").

99. Щодо листа ТОВ "Трубопласт" від 23.08.2017, на який вказував Верховний Суд, судом встановлено, цей лист не є відповіддю на лист Держгеонадр від 14.09.2017, адже він датований раніше. Зі змісту листа від 23.08.2017 випливає, що ТОВ "Трубопласт" повідомило відповідача про хід виконання ним припису № 740-16/02 та усунення виявлених цим приписом порушень.

100. Отже, вказаним листом позивач не повідомляв Держгеонадра про свою незгоду з припиненням права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007, а навпаки вважав, що для дії цього дозволу необхідно усунути зазначені в приписі порушення та просив продовжити відповідні строки, відтак, суд приходить висновку, що на момент укладення договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017 з ТОВ "Еко-Сфера" та ТОВ "Свісс Кроно" позивач не знав про наявність наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017, а отже, не міг уникнути (зменшити ризики) настання визначеної ним шкоди в силу своєї необізнаності.

101. Таким чином, судом першої інстанції було повторно проаналізовано обставини, що були встановлені під час розгляду справ № 813/5074/17 та № 813/4955/17, і, дослідивши в сукупності докази, що містилися в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва в своєму рішенні дійшов правильного та законного висновку про доведеність факту необізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу. Також було доведено ті обставини, що про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ "Трубопласт" до 20.12.2017 не повідомлялося та безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам з Північнозарічнянського газового родовища.

102. Щодо оцінки пояснень відповідача від 05.05.2023 та доданих до них документів, колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (вручена відповідачу 20.02.2023) було прийнято дану справу до провадження та запропоновано відповідачу у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати відзив на позов (з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по даній справі від 24.01.2023), а також повідомлено сторони, що подання ними клопотань, заяв, пояснень, додаткових письмових доказів, висновків експертів може бути здійснене до суду у строк до 13.03.2023.

103. Відповідач не подав відзив на позов у встановлений судом строк. Також ним не були подані до суду пояснення та додаткові докази до 13.03.2023.

104. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 було закрито підготовче провадження у справі, і розгляд справи по суті призначений на 23.05.2023.

105. Додаткові пояснення відповідача датовані 05.05.2023, а отже, подані до суду з пропуском встановлених судом строків для подання як відзиву на позов, пояснень, так і доказів у справі.

106. Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

107. Частинами першою і другою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

108. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

109. Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

110. Отже, для продовження судом за заявою учасника справи процесуального строку, встановленого судом, такий учасник має подати на розгляд суду відповідну заяву до закінчення встановленого судом строку, а для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, у заявника мають бути визнані судом поважні причини, наявність яких має бути підтверджена доказами. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від сторони обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій, при цьому докази, які це підтверджують, подаються стороною і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України. Фактично, норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати. При цьому, подання клопотань після переходу до початку розгляду справи по суті без належних на те правових підстав, які визначені ст. 207 ГПК України, є по своїй суті затягуванням судового процесу. Необґрунтовані клопотання призводять до штучного затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

111. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.

112. Однак у межах строків, встановлених судом в ухвалі від 13.02.2023, відповідач не скористався своїм правом на продовження процесуальних строків, встановлених судом, та не подав до суду заяву про продовження відповідних строків. Поважних причин пропуску зазначених строків відповідачем не вказано. Обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений судом строк з причин, що не залежали від відповідача, останнім не наведено. Доказів зворотного матеріали справи не містять, судом не встановлено і в апеляційній скарзі не зазначено.

113. З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 80, 118, 207 ГПК України, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду зазначені пояснення відповідача та не прийняв до розгляду докази відповідача, надані разом з указаними поясненнями.

114. Також, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача, що висновок експерта № 5843 від 13.04.2022 складений неправильно.

115. Так, в апеляційній скарзі відповідач на підтвердження свого аргументу щодо нібито неправильності визначення розміру завданої шкоди зазначає, що "з аналізу змісту висновку експерта № 5843 від 13.04.2022, що останній було складено фактично на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 17.11.2021, тобто експертний висновок зроблено з аудиторського висновку".

116. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями з тієї підстави, що, як видно з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, приходячи висновку про наявність завданої позивачу шкоди та визначаючи її розмір, враховував у сукупності всі наявні в матеріалах справи докази у справі, в тому числі і Звіт аудитора, Висновок експерта ЛНДІСЕ № 5843 від 13.04.2022, рішення судів, що досліджували обставини між сторонами, факт протиправності дій відповідача як органу державної влади, наявність заподіяної шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

117. На вирішення судово-економічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було, зокрема, поставлене питання: чи є обґрунтованим та підтверджується документально визначений в Звіті аудитора розмір збитків, завданих ТОВ "Трубопласт" у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в результаті прийняття Держгеонадрами наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007.

118. Тому абсолютно логічним та обґрунтованим є те, що в ході вирішення поставлених питань при проведенні судово-економічної експертизи застосовувались методи співставлення, та перевірялась повнота і правильність Звіту аудитора.

119. Крім того, некоректним є твердження, що висновок експерта ЛНДІСЕ № 5843 від 13.04.2022 було складено фактично на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 17.11.2021, адже предмети цих двох досліджень є абсолютно різними. Крім того, визначений експертом ЛНДІСЕ розрахунок в частині завданої позивачу шкоди у формі недоотриманих доходів (упущеної вигоди) різниться з розрахунком аудитора на 79,28 грн, що також підтверджує незалежність проведення даних досліджень.

120. Також слід зауважити, що з боку відповідача протягом всього часу розгляду справи не було подано заперечень стосовно неправильності виконаних експертами розрахунків завданої шкоди, а також не заявлено клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи, чи про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

121. Відповідно до положень частин першої - четвертої, шостої - восьмої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

122. Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

123. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

124. Суд першої інстанції встановив, що проведення експертизи доручено завідувачу лабораторії товарознавчих та економічних досліджень Львівського НДІСЕ Кудлатому Остапу Мирославовичу, який має повну вищу економічну та повну вищу юридичну освіти, кваліфікацію судового експерта вищого кваліфікаційного класу з правом проведення судових експертиз з економічного виду досліджень за відповідними спеціальностями, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 187 видане 20.03.2017, № 328 видане 20.03.2017 ЕКК ЛНДІСЕ. Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України експерт був попереджений.

125. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання відповідача на те, що висновок експерта № 5843 не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, оскільки він фактично складений на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора ТОВ "Вест Аудит" від 17.11.2021, спростовуються змістом вказаного висновку, з якого слідує, що експертом при проведенні дослідження були досліджені не лише вказаний звіт незалежного аудитора, а й надані позивачем первинні документи, що свідчили про придбання та продаж природного газу, а також докази на підтвердження собівартості природного газу, якій міг бути видобутий позивачем у спірний період.

126. При цьому з висновку судового експерта № 5843 від 13.04.2022 вбачається, що витрати на рентні платежі за користування надрами у сумі 1 676 379,59 були включені не до суми збитків ТОВ "Трубопласт, як вказує відповідач, а такі платежі є однією із складових витрат ТОВ "Трубопласт", що враховані при визначенні собівартості видобування газу власними силами на свердловинах Північнозарічнянського газового родовища 2017-2018 і розраховані, виходячи із ставки в розмірі 29 % до запланованого обсягу видобування газу, помноженого на середню митну вартість природного газу з офіційного сайту Міністерства економіки України, відповідно до пункту 252.8 статті 252 Податкового кодексу України.

127. Також скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що у позивача відсутнє право звернення до суду через відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, та ним обрано невідповідний спосіб захисту своїх прав.

128. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлення позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди не вважається тотожним продовженню дії дозволу та не свідчить про отриманням позивачем подвійної компенсації внаслідок зупинення дії Спеціального дозволу, адже за правовою природою це стягнення є відшкодуванням збитків, завданих позивачу під час (а не замість) зупинення дії Спеціального дозволу за конкретних обставин, враховуючи існуючі зобов`язання позивача перед його контрагентами та інші складові (доходи, які позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушене з боку Держгеонадр), та не є відшкодуванням ймовірних доходів, отриманих за аналогією в минулих періодах, чи компенсацією замість незаконно зупиненого строку дії дозволу.

129. Продовження строку дії незаконно зупиненого Спеціального дозволу не є формою відшкодування надрокористувачу збитків, завданих внаслідок незаконного зупинення дії дозволу, а є стадією відновлення строку дії Спеціального дозволу, на який видається відповідний дозвіл залежно від характеру робіт, значення корисних копалин та інших обставин.

130. Шкода у формі упущеної вигоди є розміром фактично завданих збитків і підлягає грошовому вираженню в кількісних одиницях, у той час як продовження строку дії незаконно зупиненого дозволу є формою компенсації у вигляді додаткового строку (а не грошової суми), тобто відрізку часу, в який у надрокористувача наявні правові підстави провадити господарську діяльність з видобування корисних копалин.

131. Недоотриманий дохід (упущена вигода) ТОВ "Трубопласт" на суму 2 935 213,38 грн став наслідком саме протиправної поведінки Держгеонадр під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", що, фактично, засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.

132. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до подвійної компенсації внаслідок зупинення дії Спеціального дозволу.

133. Складовою збитків є упущена вигода як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17).

134. Також, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи із цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

135. Суд першої інстанції правильно встановив, що в результаті зупинення дії Спеціального дозволу позивач не міг видобувати газ власного видобутку, а тому повинен був придбати необхідні об`єми природного газу у третіх осіб задля виконання взятих на себе зобов`язань перед покупцями газу - ТОВ "Свісс Кроно" та ТОВ "Еко-Сфера" за раніше укладеними договорами постачання природного газу (№ ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017).

136. У даному випадку недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем у період з 22.12.2017 по 12.12.2018.

137. Отже, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Трубопласт" про стягнення збитків на суму 2 935 213,38 грн.

138. Також, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до позиції відповідача, що незалежно від наявності чи відсутності наказу Держгеонадр про зупинення дії Спеціального дозволу у позивача не було підстав для провадження діяльності з видобування природного газу в період з 20.12.2017 по 12.12.2018.

139. В обґрунтування даного твердження відповідач посилається на норми ст. 24, 51 Кодексу України про надра, ст. 36 Закону України "Про нафту і газ", відповідно до яких розробка корисних копалин провадиться згідно із затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр, зазначає, що у позивача відсутній протокол затвердження запасів надр і затверджений проект розробки родовища, а тому приступити до видобутку надр, після затвердження протоколу ДКЗ № 2692 від 31.07.2012, надрокористувач мав право лише після подання до Держгеонадр затвердженого користувачем нафтогазоносними надрами протоколу, затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу)", а також зазначає, що "так як позивач подав затверджений протокол ДКЗ до Держгеонадр лише 25 січня 2019 року, то до цієї дати позивай не був наділений правом видобувати надра.".

140. Крім того, відповідач посилається на те, що затверджений надрокористувачем нафтогазоносними надрами протокол затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу) відповідно до нового Протоколу ДКЗ ТОВ "Трубопласт" подало до Держгеонадр лише 08.06.2021, а тому, на думку відповідача, починаючи з 2012 року з моменту другого затвердження запасів в ДКЗ, законне право на видобуток надр у ТОВ "Трубопласт" фактично з`явилося лише 08.06.2021.

141. Разом із тим, вищеперелічені твердження відповідача вже були раніше детально досліджені під час розгляду інших судових справ, а саме під час судового розгляду адміністративної справи № 813/5074/17 Львівським окружним адміністративним судом щодо визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр щодо невнесення змін до Спеціального дозволу та його зобов`язання внести такі зміни. За наслідками розгляду справи № 813/5074/17 було ухвалене рішення, яким, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо невнесення змін до Спеціального дозволу та зобов`язано Держгеонадра внести зміни до Спеціального дозволу в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно з Протоколом ДКЗ № 2692 від 31.07.2012.

142. У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного суду від 02.04.2021, судом було надано оцінку дотриманню ТОВ "Трубопласт" приписів статті 36 Закону України "Про нафту і газ" та встановлено, що ТОВ "Трубопласт" розроблено та надано уточнений проект промислової розробки Північнозарічнянського газового родовища з позитивним висновком, і наказом Міненерговугілля № 409 від 15.06.2017 було затверджено уточнений проект Північнозарічнянського газового родовища. Також судом встановлено, що ТОВ "Трубопласт" вчинялися дії, спрямовані на усунення порушень, вказаних у приписі від 16.12.2016 № 740-16/02, проте такі не було усунуто через бездіяльність саме Держгеонадр, а отже, така поведінка відповідача зумовила прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт".

143. У цій же справі було підтверджено наявність у ТОВ "Трубопласт" чинної програми робіт (скорегованої) з геологічного вивчення Північнозарічнянської площі, за даними якої проводилися розрахунки завданої позивачу шкоди у формі недоотриманих доходів (упущеної вигоди).

144. Крім того, під час судового розгляду адміністративної справи Львівським окружним адміністративним судом встановлено, що в матеріалах справи № 813/4955/17 наявні докази, на підставі яких судом було зроблено висновки, що ТОВ "Трубопласт" належним чином виконало всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації дане порушення було усунуте із деяким запізненням.

145. Зазначені вище судові рішення свідчать про обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності протиправної поведінки Держгеонадр, а тому суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Трубопласт" права приступити до видобутку надр до подання до Держгеонадр затвердженого користувачем нафтогазоносними надрами протоколу затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу).

146. Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини під час нового розгляду справи № 910/19617/21 і ухвалив законне та обґрунтоване рішення від 21.09.2023 про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шкоди в розмірі 2 935 213,38 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

147. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

148. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

149. У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

150. Апеляційним господарським судом при ухваленні даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

151. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

152. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

153. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Держгеонадр відсутні.

Судові витрати

154. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 29.03.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська