Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/19617/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19617/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Головіна К.І.)

від 21.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

від 12.03.2024

у справі № 910/19617/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт"

до Державної служби геології та надр України

про стягнення 2 935 292,43 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шульга Ю.В.

відповідача - Кутаков П.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт" (далі - ТОВ "Трубопласт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) про стягнення збитків у сумі 2 935 292,43 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поніс збитки у зв`язку з прийняттям відповідачем незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами" в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт". Так, у період із 22.12.2017 по 12.12.2018 позивач не проводив діяльність з видобутку природного газу, а для виконання взятих на себе договірних зобов`язань із поставки природного газу був змушений купувати природний газ за значно вищою ціною, ніж собівартість його видобутку. Заявлені до стягнення збитки в сумі 2 935 292,43 грн є різницею між вартістю придбаного природного газу та собівартістю його видобутку.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19617/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" шкоду у розмірі 2 935 213,38 грн.

2.2. Верховний Суд постановою від 24.01.2023 у справі № 910/19617/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 скасував, а справу скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.3. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суду належить дослідити обставини щодо часу обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу та обставини щодо відповідності дій позивача принципам розумності при укладенні відповідних договорів. Крім того судам необхідно перевірити обставини щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, чи такий спосіб захисту не призведе до подвійної компенсації за зупинку дії спеціального дозволу; чи було включено до розміру такої компенсації суми рентних платежів та чи здійснювалась така оплата позивачем в період зупинки дії спеціального дозволу.

2.4. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/19617/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" грошові кошти в сумі 2 935 213,38 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.5. За наслідком розгляду спору при новому розгляді суд першої інстанції прийшов до висновку, що через незаконне зупинення дії Спеціального дозволу позивач не міг видобувати газ власного видобутку, а тому повинен був придбати необхідні об`єми природного газу у третіх осіб задля виконання взятих на себе зобов`язань перед покупцями газу - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно" (далі - ТОВ "Свісс Кроно") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (далі - ТОВ "Еко-Сфера") за раніше укладеними договорами постачання природного газу (№ ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017). Недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем у період з 22.12.2017 по 12.12.2018.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/19617/21 залишено без змін.

2.7. Суд апеляційної інстанції, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду в повній мірі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/19617/21, Державна служба геології та надр України подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

3.2. Підставою касаційного оскарження Державна служба геології та надр України визначила пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.4. Державна служба геології та надр України підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 36 Закону України "Про нафту і газ".

3.5. ТОВ "Трубопласт" у відзиві на касаційну скаргу проти її вимог та доводів заперечило та просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, мотивуючи його, зокрема, тим, що дана справа не стосується застосування статті 36 Закону України "Про нафту і газ", а предметом її розгляду є відшкодування завданої шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень згідно зі статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України; суди попередніх інстанцій за наслідками нового розгляду врахували всі вказівки, викладені Верховним Судом у постанові від 24.01.2023, в тому числі і щодо дослідження обставин обізнаності про наявність наказу про зупинення дії спеціального дозволу; щодо розрахунку суми збитків; щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту тощо.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ТОВ "Трубопласт" здійснює господарську діяльність з видобутку природного газу на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, виданого строком на 20 років на Геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі на дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на ділянці надр - Північнозарічнянська площа Львівської області Стрийського району, вид корисних копалин - газ природний.

16.12.2016 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ "Трубопласт".

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений припис № 740-16/02 від 16.12.2016, яким позивача зобов`язано в термін до 16.01.2017 усунути викладені в ньому порушення вимог законодавства надрокористування та подати в письмовій формі Західному міжрегіонального відділу ДЦГК матеріали, що підтверджують усунення ТОВ "Трубопласт" виявлених порушень.

Так, у приписі № 740-16/02 від 16.12.2016 були зазначені наступні порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:

1) фактичний видобуток газу по експлуатаційних свердловинах № 2-Зрч та № 3-ПнЗрч не відповідає проектним вимогам (протокол ЦКР Міненерговугілля України від 27.03.2013 № 75);

2) фактичні показники роботи свердловин за поточний рік не відповідають затвердженим технологічним режимам;

3) у надрокористувача відсутня чинна на момент проведення перевірки Програма робіт Північнозарічнянської площі, яка погоджена Державною службою геології та надр України; не внесено зміни до Спеціального дозволу до пункту 2 Особливих умов щодо оцінених запасів газу в 2012 році; відсутній наказ про введення Північнозарічнянського родовища в промислову розробку.

13.03.2017 Державною службою геології та надр України видано наказ № 124 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами", яким зупинено дію Спеціального дозволу від 25.07.2007 № 2989.

Після зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007 № 2989 ТОВ "Трубопласт" припинило видобування природного газу на Північнозарічнянській площі Львівської області, починаючи з 22.12.2017.

Уважаючи підстави зупинення дії Спеціального дозволу необґрунтованими, незаконними та безпідставними, ТОВ "Трубопласт" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 124 від 13.03.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного суду від 02.04.2021 по адміністративній справі № 813/5074/17, позов ТОВ "Трубопласт" задоволено повністю та:

- визнано протиправною бездіяльність Державної служби з геології та надр України щодо не внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007, наданого ТОВ "Трубопласт", відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. № 170;

- зобов`язано Державну службу з геології та надр України внести зміни до Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007 в пункті 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно Протоколу ДКЗ № 2692 від 31.07.2012;

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 № 124 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт".

У зв`язку з тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17 набрало чинності 06.12.2018, ТОВ "Трубопласт" змогло відновити свою господарську діяльність по видобуванню природного газу на підставі Спеціального дозволу від 25.07.2007 починаючи з 12.12.2018.

Також з матеріалів справи вбачається, що на розгляд Львівського окружного адміністративного суду була подана позовна заява Державної служби геології та надр України до ТОВ "Трубопласт" про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 2989 від 25.07.2007.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 813/4955/17, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Посилаючись на вказані судові рішення, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, виражених в незаконному зупиненні дії Спеціального дозволу на підставі наказу № 124 від 13.03.2017, в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 ТОВ "Трубопласт" було позбавлене можливості здійснювати видобування природного газу на підставі законно отриманого ним Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, у зв`язку з чим позивачу завдані збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 2 935 292,43 грн. Заявлена до стягнення сума є різницею між вартістю природного газу придбаного позивачем для виконання прийнятих на себе перед контрагентами зобов`язань з поставки природного газу та собівартістю його видобутку позивачем. Означені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення за статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України з Держави Україна через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Трубопласт" шкоди у формі упущеної вигоди.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.4. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).

5.5. Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

5.6. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

5.7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при розгляді справи № 813/5074/17, серед іншого, встановлено наступне:

- позивач вчиняв дії, спрямовані на усунення порушень, зазначені у приписі від 16.12.2016 № 740-16/02, однак такі порушення не було усунуто через бездіяльність Держгеонадр, і саме вказана поведінка останніх зумовила прийняття спірного наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу;

- за встановлених фактичних обставин, підтверджених матеріалами справи, у Держгеонадр не було правових підстав для зупинення дії Спеціального дозволу.

Відповідач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до позивача про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу (справа № 813/4955/17), у задоволенні якого було відмовлено.

Так, судовими рішеннями у справі № 813/4955/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019), серед іншого, встановлено, що наказ Держгеонадр від 13.03.2017 та додаток № 2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу (зумовлений протиправною бездіяльністю позивача) визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу, з урахуванням обставин, встановлених за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, суди обох інстанцій визнали доведеною протиправність дій відповідача відносно прийняття наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу.

5.8. Щодо можливої обізнаності позивача про наявність наказу про зупинення дії Спеціального дозволу до грудня 2017 року, судами першої та апеляційної інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду в цій частині, встановлено, що ТОВ "Трубопласт" 20.12.2017 отримало від Держгеонадр позовну заяву про анулювання Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 (Північнозарічнянське газове родовище), додатком до якого була копія наказу Держгеонадр України № 124 від 13.03.2017, яким була зупинена дія Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт", з підстав порушення законодавства у сфері надрокористування.

Про зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 та про видачу наказу № 124 від 13.03.2017 ТОВ "Трубопласт" раніше не повідомлялося, а тому воно безперешкодно здійснювало видобування та продаж природного газу кінцевим споживачам.

Після ознайомлення з наказом про зупинення дії Спеціального дозволу 20.12.2017, позивач негайно здійснив технологічні заходи по консервації газових свердловин, та з 22.12.2017 припинив видобуток газу (відповідно до норм статті 26 Закону України "Про нафту і газ").

Щодо листа ТОВ "Трубопласт" від 23.08.2017, на який вказував Верховний Суд, суди обох інстанцій зауважили, що цей лист не є відповіддю на лист Держгеонадр від 14.09.2017, адже він датований раніше. Зі змісту листа від 23.08.2017 випливає, що ТОВ "Трубопласт" повідомило відповідача про хід виконання ним припису № 740-16/02 та усунення виявлених цим приписом порушень.

Тобто, надаючи оцінку вказаному листу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не повідомляв Держгеонадра про свою незгоду з припиненням права користування надрами Північнозарічнянської площі за Спеціальним дозволом № 2989 від 25.07.2007, а навпаки вважав, що для дії цього дозволу необхідно усунути зазначені в приписі порушення та просив продовжити відповідні строки, а тому на момент укладення договорів постачання природного газу № ТП-СК-15/12-17 від 15.12.2017 та № ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017 з ТОВ "Еко-Сфера" та ТОВ "Свісс Кроно" позивач не знав про наявність наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017, а отже, не міг уникнути (зменшити ризики) настання визначеної ним шкоди в силу своєї необізнаності.

Що стосується твердження скаржника, що позивач був обізнаний про наявність наказу Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 про зупинення дії спеціального дозволу на п`ятий день з публікації його на сайті, а саме 18.03.2017, з посиланням на пункт 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615 від 30.05.2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спору), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, 16.12.2016 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ "Трубопласт".

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений припис № 740-16/02 від 16.12.2016, яким позивача зобов`язано в термін до 16.01.2017 усунути викладені в ньому порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

ТОВ "Трубопласт" негайно усунуло порушення, які було можливо усунути самостійно, та здійснило всі залежні від нього дії для усунення порушень, про що невідкладно було повідомлено Держгеонадра. Неусунутими залишилися порушення, які існували через бездіяльність Державної служби геології та надр України. Що також було встановлено і при розгляді адміністративної справи № 813/5074/17. Тому позивач мав правомірні очікування щодо належного виконання ним припису на усунення порушень, а відтак не міг передбачити застосування до нього дій стосовно зупинення дії дозволу в зв`язку з невиконанням в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Щодо посилання скаржника на лист №10717/13/14-17 від 13.05.2017, то колегія суддів до уваги зазначене не приймає, оскільки, враховуючи подання зазначеного доказу з порушенням визначеного законом процесуального строку та без клопотання про його поновлення, місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначені докази не були прийняті до розгляду на підставі статей 118, 207 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга не містить заперечень відносно зазначеного.

5.9. Щодо обґрунтованості обраного позивачем способу захисту, про що також вказував Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 у даній справі, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції, чинній на час спірних відносин), після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Згідно з пунктом 22 Порядку зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії, а у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Тобто Кабінетом Міністрів України у зазначеному Порядку фактично було передбачено порядок компенсації зупинення дії відповідного дозволу користувачу надр.

Проте, за висновком судів, заявлення позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди не вважається тотожним продовженню дії дозволу та не свідчить про отримання позивачем подвійної компенсації внаслідок зупинення дії спеціального дозволу, адже за правовою природою це стягнення є відшкодуванням збитків, завданих позивачу під час (а не замість) зупинення дії спеціального дозволу за конкретних обставин, враховуючи існуючі зобов`язання позивача перед його контрагентами та інші складові (доходи, які позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушене з боку Держгеонадр), та не є відшкодуванням ймовірних доходів, отриманих за аналогією в минулих періодах, чи компенсацією замість незаконно зупиненого строку дії дозволу.

Продовження строку дії незаконно зупиненого спеціального дозволу не є формою відшкодування завданих надрокористувачу збитків, завданих внаслідок незаконного зупинення дії дозволу, а є стадією відновлення строку дії спеціального дозволу, на який видається відповідний дозвіл в залежності від характеру робіт, значення корисних копалин та інших обставин.

Шкода у формі упущеної вигоди є розміром фактично завданих збитків і підлягає грошовому вираженню в кількісних одиницях, у той час як продовження строку дії незаконно зупиненого дозволу є формою компенсації у вигляді додаткового строку (а не грошової суми), тобто відрізку часу, в який у надрокористувача наявні правові підстави провадити господарську діяльність із видобування корисних копалин.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до подвійної компенсації внаслідок зупинення дії спеціального дозволу. Касаційна скарга не містить доводів на спростування зазначеного.

5.10. Щодо доводів касаційної скарги стосовно включення витрат на рентні платежі до розрахунку шкоди, то судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати на рентні платежі за користування надрами у сумі 1 676 379,59 були включені не до суми збитків ТОВ "Трубопласт, а такі платежі є однією із складових витрат ТОВ "Трубопласт", що враховані при визначенні собівартості видобування газу власними силами на свердловинах Північнозарічнянського газового родовища 2017-2018 і розраховані виходячи із ставки в розмірі 29 % до запланованого обсягу видобування газу, помноженого на середню митну вартість природного газу з офіційного сайту Міністерства економіки України, відповідно до пункту 252.8 статті 252 Податкового кодексу України.

5.11. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги у цій частині не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Крім того, заперечуючи по суті прийнятого судами рішення про часткове задоволення позову, скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 36 Закону України "Про нафту і газ".

Відповідно до статті 36 Закону України "Про нафту і газ" введення родовища або окремого покладу нафти і газу у промислову розробку здійснюється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, на підставі обґрунтованої заяви користувача нафтогазоносними надрами.

Для введення родовища (покладу) нафти і газу у промислову розробку користувач нафтогазоносними надрами повинен мати: спеціальний дозвіл на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ); затверджену в установленому порядку геолого-економічну оцінку запасів родовища (покладу) за результатами розвідувальних робіт; акти або договори на користування земельними ділянками та акт про надання гірничого відводу для розробки родовища; затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, технологічний проект (схему) промислової розробки родовища (покладу), комплексний проект його облаштування, виконаний згідно із законодавством, та інвестиційний проект (програму); дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки та державного гірничого нагляду.

Посилаючись на положення статті 36 Закону України "Про нафту і газ" скаржник зазначає, що у позивача відсутній протокол затвердження запасів надр і затверджений проект розробки родовища, а тому приступити до видобутку надр, після затвердження протоколу ДКЗ № 2692 від 31.07.2012, надрокористувач мав право лише після подання до Держгеонадр затвердженого користувачем нафтогазоносними надрами протоколу, затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу)", а також зазначає, що оскільки позивач подав затверджений протокол ДКЗ до Держгеонадр лише 25 січня 2019 року, то до цієї дати позивай не був наділений правом видобувати надра.

Крім того, скаржник зазначає, що затверджений надрокористувачем нафтогазоносними надрами протокол затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу) відповідно до нового Протоколу ДКЗ ТОВ "Трубопласт" подало до Держгеонадр лише 08.06.2021, а тому, на його думку, починаючи з 2012 року з моменту другого затвердження запасів в ДКЗ, законне право на видобуток надр у ТОВ "Трубопласт" фактично з`явилося лише 08.06.2021.

Проте, колегія суддів, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зазначає, що вказані твердження скаржника вже були раніше детально досліджені під час розгляду, зокрема, адміністративної справи № 813/5074/17 щодо визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр щодо невнесення змін до Спеціального дозволу та його зобов`язання внести такі зміни. За наслідками розгляду справи № 813/5074/17 було ухвалене рішення, яким, з поміж іншого, визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо невнесення змін до Спеціального дозволу та зобов`язано Держгеонадра внести зміни до Спеціального дозволу в пункт 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно з Протоколом ДКЗ № 2692 від 31.07.2012. У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі № 813/5074/17, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного суду від 02.04.2021, судом було надано оцінку дотриманню ТОВ "Трубопласт" приписів статті 36 Закону України "Про нафту і газ" та встановлено, що ТОВ "Трубопласт" розроблено та надано уточнений проект промислової розробки Північнозарічнянського газового родовища з позитивним висновком, і наказом Міненерговугілля № 409 від 15.06.2017 було затверджено уточнений проект Північнозарічнянського газового родовища. Також судом встановлено, що ТОВ "Трубопласт" вчинялися дії, спрямовані на усунення порушень, вказаних у приписі від 16.12.2016 № 740-16/02, проте такі не було усунуто через бездіяльність саме Держгеонадр, а отже, така поведінка відповідача зумовила прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу від 25.07.2007, виданого ТОВ "Трубопласт". У цій же справі було підтверджено наявність у ТОВ "Трубопласт" чинної програми робіт (скорегованої) з геологічного вивчення Північнозарічнянської площі, за даними якої проводилися розрахунки завданої позивачу шкоди у формі недоотриманих доходів (упущеної вигоди).

Крім того, під час судового розгляду адміністративної справи Львівським окружним адміністративним судом встановлено, що в матеріалах справи № 813/4955/17 наявні докази, на підставі яких судом було зроблено висновки, що ТОВ "Трубопласт" належним чином виконало всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації дане порушення було усунуте із деяким запізненням.

З огляду на викладене, а також враховуючи правову природу спірних правовідносин, предмет, підстави позову та їх нормативне регулювання (відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень), а також фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для формування висновку щодо питання застосування норм статті 36 Закону України "Про нафту і газ" у цій справі.

5.13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/19617/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко