Постанова

від 20.03.2024 по справі 922/3839/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3839/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Хуторянець О.В., довіреність №514/21 від 14.07.2021

від відповідача -1: не з`явився

ві відповідача - 2: не з`явився

від відповідача - 3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №16 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 (повний текст підписано 11.12.2023 у місті Харкові) у справі №922/3839/23 суддя Кухар Н.М.

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ

до 1) Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", м. Харків,

2) ОСОБА_1 , м. Харків

3) ОСОБА_2 , м. Харків

про стягнення 967 600,18 грн

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021 у сумі 967 600,18 грн, з якої: 799 968,16 грн - заборгованість за кредитом; 167 632,02 грн - заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1, як позичальник в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не виконав зобов`язань щодо сплати нарахованих відсотків, внаслідок чого за ним виникла прострочена заборгованість. У зв`язку з чим, позивач, як кредитор, має право вимагати достроково повного виконання позичальником та поручителями (відповідач-2, відповідач-3) своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2023, зокрема, позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3839/23 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 позовні вимоги задоволені повністю (а.с.161-166).

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021 у сумі 967 600,18 грн, з якої: 799 968,16 грн заборгованість за кредитом; 167 632,02 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021 у сумі 967 600,18 грн, з якої: 799 968,16 грн заборгованість за кредитом; 167 632,02 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 838,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 838,00грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 838,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання та надано першому відповідачу кошти в межах суми доступності поточного ліміту, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, доданими до позовної заяви. З березня 2022 ПП "Транспортна компанія Автолайн" порушено умови договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань щодо сплати нарахованих відсотків, внаслідок чого за позичальником виникла прострочена заборгованість. За таких обставин, суд дійшов висновку, що кредитор має право вимагати достроково повного виконання позичальником та поручителем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме сплати заборгованості, яка станом на 01.08.2023 становить 967 600,18 грн, з якої: - 799 968,16 грн - заборгованість за кредитом; 167 632,02 грн - заборгованість за відсотками.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 в частині стягнення 167 632,02 грн заборгованості за відсотками. В цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача (а.с.196-198).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновок суду першої інстанції стосовно видачі Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" кредиту не підтверджений матеріалами справи, а отже відсутня база для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, відповідно, позовні вимоги в частині стягнення в частині стягнення 167632,02 грн заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Оскаржуючи рішення в частині стягнення відсотків в сумі 167 632,02 грн, ОСОБА_1 вважає, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Таким чином, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції щодо видачі Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" не підтверджений матеріалами справи.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 4026,00 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами. Витребувано матеріали справи №922/3839/23 із Господарського суду Харківської області.

11.01.2024 за вх. №532 на виконання вимог ухвали від 08.01.2024 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3839/23.

18.01.2024, у встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №0167-8969-6602-3684 від 18.01.2024 про сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 08.01.2024.

23.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Хуторянця О.В. через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 , у якому останній просить суд залишити без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23. Зобов`язати ОСОБА_1 сплатити судовий збір в сумі 21 771,00 грн за апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23. Встановлено учасникам справи строк до 07.02.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 07.02.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "20" березня 2024 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 оскаржується в частині стягнення 167 632,02 грн заборгованості за відсотками.

Отже, в силу ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 щодо перегляду судового рішення в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 відсотків у сумі 167 632,02 грн, сплаті підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

Таким чином, клопотання представника позивача, адвоката Хуторянця О.В. про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

26.01.2024 (в межах строку) через «Електронний суд» від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023р. залишити без змін (а.с.214-216).

Свою правову позицію позивач обґрунтовує наступним.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021р. у сумі 967 600,18 грн, АТ «Райффайзен Банк» підтверджував наявність заборгованості на підставі розрахунку заборгованості та виписками по рахунках по тілу та відсотках.

Тобто, заборгованість як по тілу кредиту так і по відсотках підтверджуються виписками по рахунках, а не лише розрахунком заборгованості.

Позивач вважає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 жодним аргументом не спростовує наявність у матеріалах справи виписок по рахунках, які підтверджують правильність нарахування Банком відсотків, з якими не погоджується апелянт. Отже, на переконання позивача, виписки за рахунками є належними доказами видачі кредиту та обліку нарахованих відсотків. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Крім того, позивач акцентує увагу суду апеляційної інстанції на те, що регістр бухгалтерського обліку позичальника ведеться банком в електронному вигляді, керуючись вимогами Положення, при подачі позовної заяви була додана копія такого регістру на паперовому носії, а саме надана виписка по рахунку позичальника. Також, додатково було надано оригінал розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, на думку позивача, наданий банком розрахунок заборгованості та виписка по рахунку позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують, в тому числі як видачу кредиту, так і нарахування відсотків згідно договору в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, а доводи ОСОБА_1 про відсутність бази для нарахування відсотків є безпідставними.

Також АТ «Райффайзен Банк» відзначає, що згідно з наданої ним до суду першої інстанції виписки та розрахунка заборгованості по договору вбачається, що позичальник частково здійснював погашення відсотків та тіла кредиту за договором. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що Приватне підприємство "Транспортна компанія Автолайн" визнало видачу кредиту та частково здійснювало погашення платежів (тіла та відсотків), що передбачені договором, оскільки за відсутності видачі кредитних коштів такі погашення не були б здійснені.

Відзив на апеляційну скаргу розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

11.03.2024 до Cхідного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Хуторянця Олександра Володимировича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 922/3839/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника АТ "Райффайзен Банк". Надати можливість представнику АТ "Райффайзен Банк" участі у судовому засіданні у справі №922/3839/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі EasyCon на всі судові засідання по даній справі, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Апелянт (відповідач-2), відповідач-1 та відповідач-3 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визначалася обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01.12.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (позивач) та Приватним підприємством "Транспортна компанія Автолайн" (відповідач-1) було укладено договір про надання овердрафту №015/1800/1271355, за умовами якого позивач, як кредитор, надає відповідачу-1, як позичальнику, протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту, а відповідач-1 зобов`язався використати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9 договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту (п. 1.1 та 1.2 договору овердрафту) (а.с.7-14).

Максимальний ліміт за договором складає 2 400 000,00 грн (Два мільйона чотириста тисяч гривень 00 коп.), у межах якого встановлюється поточний ліміт (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору овердрафту, на дату укладання договору поточний ліміт складає 800 000,00 гривень (Вісімсот тисяч гривень 00 коп). Поточний ліміт за договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки позичальника відкриті у кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4 договору. А в подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається вдповідно до статті 2 договору.

З моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, або сума кредитної заборгованості є заборгованістю позичальника за овердрафтом (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 1.7 договору овердрафту строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених п. 2.1 договору, по дату закінчення строку овердрафту (включно).

Положеннями п. 1.8 договору овердрафту визначено, що строк доступності овердрафту: з дати початку строку овердрафту, визначеного згідно з п. 1.6 договору, по дату закінчення строку доступності овердрафту (включно).

Згідно з п. 1.9 договору, цільовим використанням овердрафту за договором є поповнення обігових коштів, фінансування ведення фінансово-господарської діяльності та поточних та/або не передбачуваних витрат позичальника. Позичальник не має права використовувати кошти овердрафту на інші цілі. За рахунок овердрафту не можуть здійснюватися операції з примусового стягнення коштів з поточного рахунку позичальника.

За змістом п. 3.1-3.1.1. договору овердрафту виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечуються: порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і поручителем (-ями) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.1 договору овердрафту проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних.

З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2 договору овердрафту).

Пунктом 4.3 договору овердрафту встановлено, що нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом / кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо / кредитної заборгованості.

Згідно з п. 4.8 договору овердрафту позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щомісяця в дату сплати процентів, та остаточно, при погашенні овердрафту/ кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12 договору, та з врахуванням наступних періодів: в першому календарному місяці користування овердрафтом/ кредитною заборгованістю - за період з дня надання овердрафту/ виникнення кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в останній календарний місяць - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердрафту/ кредитної заборгованості.

За умовами п. 4.12 договору овердрафту для сплати процентів позичальник зобов`язується на кінець останнього банківського дня, що передує даті сплати процентів, підтримувати залишок коштів на поточному рахунку або наявність невикористаної частини поточного ліміту в сумі, достатній для сплати процентів.

Відповідно до п. 5.1 договору овердрафту протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше.

Положеннями п. 5.2 договору овердрафту визначено, що погашення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок позичальника. Повним погашенням овердрафту вважається відсутність на поточному рахунку дебетового сальдо на кінець банківського дня.

За п. 8.1 договору овердрафту у разі настання обставин дефолту кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів, зокрема, скасувати максимальний та поточний ліміти або встановити розмір всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості позичальника; вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Згідно з пп. 8.2.1 договору овердрафту кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1 договору, та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема, в такому випадку: порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором.

Додатково до п. 8.2 договору встановлюється наступний порядок дострокового погашення овердрафту, а саме: максимальний ліміт та поточний ліміт скасовується, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала: у разі настання обставин, зокрема, порушення позичальником строків сплати процентів за користування овердрафтом та комісії за встановлення ліміту овердрафту на шістнадцять календарних днів та більше (пп. 8.3.2 договору овердрафту).

Пунктом 8.4 договору овердрафту встановлено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 договору, з підстав, зазначених у пункті 8.2 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора є припиненими, а максимальний ліміт та поточний ліміт скасованими або встановленими в розмірі фактичної заборгованості позичальника з дати, що зазначена на квитанції яка надається кредитору відділенням зв`язку при відправлення повідомлення. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 8.5 договору овердрафту у разі настання обставин, передбачених п. 8.3 договору, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються в дату настання однієї з таких обставин, про що кредитор повідомляє позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом.

Умовами п. 8.6 договору овердрафту встановлено, що з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту позичальник втрачає право на користування овердрафтом, заборгованість за овердрафтом, у разі наявності дебетового сальдо, є кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів. Номери таких рахунків кредитор зазначає у повідомлені про скасування максимального ліміту та поточного ліміту.

Згідно з п. 8.7 договору овердрафту кредитна заборгованість, проценти та інші платежі за договором повинні бути погашені позичальником негайно, а кредитор має право вчинити дії, передбачені цією статтею договору, в тому числі звернути стягнення за договорами забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям, відступити третій особі права вимоги до позичальника щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших платежів, та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

За п. 8.8 договору овердрафту з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту та до повного погашення кредитної заборгованості позичальник сплачує проценти, виходячи з розміру, встановленого договором, та які нараховуються кредитором щомісячно на суму кредитної заборгованості, з урахуванням періодів, визначених пунктом 4.8 договору.

Згідно з п. 11.1 договору овердрафту у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положеннями договору.

Договір укладається сторонами в електронній формі та підписується шляхом створення/додавання до договору кваліфікованого електронного підпису (далі - Кваліфікованих ЕП) сторін з використанням засобів криптографічного захисту інформації. Зі сторони кредитора договір підписується двома уповноваженими особами. Датою (моментом) укладання договору є дата (момент) його підписання кредитором шляхом додавання кваліфікованого ЕП другої уповноваженої особи кредитора після підписання/додавання до договору кваліфікованого ЕП позичальника. Кредитор забезпечує зберігання оригіналу електронного договору упродовж строків, визначених законодавством України, та надає примірник договору позичальникові електронними каналами зв`язку (п.12.1 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін електронним цифровим підписом, про що свідчить наявний у матеріалах справи протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01.12.2021.

Судом встановлено, що 01.12.2021 за допомогою електронних підписів, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором овердрафту між Банком та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2 у справі) укладено договір поруки №015/1800/1271355/П (далі - договір поруки-1), за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за договором поруки забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. (а.с.16-18)

01.12.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором овердрафту між Банком та громадянином України ОСОБА_2 (далі - поручитель, відповідач-3 у справі) укладено договір поруки № 015/1800/1271355/П 1 (далі - договір поруки-2), за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за договором поруки забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (а.с.20-22).

Як вбачається зі змісту договорів поруки від 01.12.2021 №015/1800/1271355/П та №015/1800/1271355/П 1 вони є тотожними за змістом.

Розділом "Визначення термінів" договорів поруки встановлено:

-позичальник - це особа, зобов`язання якої за основним договором забезпечуються порукою згідно з цим договором: Приватне підприємство "Транспортна компанія Автолайн", код ЄДРПОУ 333480059, 61031, Харківська обл., м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10;

-основний договір - договір про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021, який укладений між позичальником та кредитором, зі змінами і доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому;

-забезпечені зобов`язання - всі та окремі зобов`язання позичальника перед кредитором за кредитними операціями, що випливають з умов основного договору, у тому числі виникнуть у майбутньому, зокрема, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, відшкодування сум, що сплачені кредитором внаслідок виконання платежу за гарантією, акредитивом, зобов`язаннями за авальованим / врахованим / придбаним векселем, а також зобов`язання позичальника щодо сплати вартості прав вимоги як поручителем або внаслідок зворотного відступлення за операціями факторингового фінансування, щодо сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з належним та неналежним виконанням позичальником умов основного договору.

Відповідно до п. 1.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Згідно з п. 2.1 договорів поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань (п. 2.2 договорів поруки).

Пунктом 5.1 договорів поруки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Умовами п. 6.2 договорів поруки визначено, що строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.

Банком виконано свої зобов`язаня за договором овердрафту щодо надання коштів в межах доступності поточного ліміту.

Водночас, відповідачем-1 порушено умови договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань, внаслідок чого за ним виникла прострочена заборгованість, у зв`язку з чим у позивача існує право вимагати достроково повного виконання відповідачем-1, як позичальником, та відповідачем-2 та відповідачем 3, як поручителями, зобов`язань за вказаним договором.

Станом на 01.08.2023 загальна сума заборгованості за договором становить 967 600,18 грн, з якої:

- 799 968,16 грн - заборгованість за кредитом;

- 167 632,02 грн - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 162 881,53 грн).

01.08.2023 позивачем направлено на адреси ПП "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення/вимоги (№№ 188/2/537, 188/2/539, 188/2/538, відповідно) про дострокове повне погашення заборгованості за договором про надання овердрафту, які залишені відповідачами без виконання (а.с.34-39).

У зв`язку з невиконанням позичальником та поручителями вимог банку про погашення заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021, АТ "Райффайзен Банк" звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про Національний банк України", Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Предметом спору за даною справою є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021 у сумі 967 600,18 грн, з якої: 799 968,16 грн - заборгованість за кредитом; 167 632,02 грн - заборгованість за відсотками.

ОСОБА_1 (відповідач-2, апелянт) просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 в частині стягнення 167 632,02 грн заборгованості за відсотками. В цій частині, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення 167 632,02 грн заборгованості за відсотками.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Як встановлено судом, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (позивач) та Приватним підприємством "Транспортна компанія Автолайн" укладено договір про надання овердрафту від 01.12.2021 №015/1800/1271355, який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до виписок з рахунку Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" вбачається, що позивачем виконано вимоги договору овердрафту та надано відповідачу- 1 кредитні кошти шляхом встановлення поточного ліміту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.8 договору овердрафту позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щомісяця в дату сплати процентів, та остаточно, при погашенні овердрафту/ кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12 договору, та з врахуванням наступних періодів: в першому календарному місяці користування овердрафтом/ кредитною заборгованістю - за період з дня надання овердрафту/ виникнення кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; в останній календарний місяць - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердрафту/ кредитної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Транспортна компанія Автолайн" свій обов`язок зі сплати процентів за користування овердрафтом виконував неналежним чином та в березні 2022 року за позичальником утворилася заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом у розмірі 167 632,02 грн.

В подальшому проценти за користування овердрафтом позичальником не сплачувалися.

Відповідно до п. 8.1 договору овердрафту у разі настання обставин дефолту кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів, зокрема, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Згідно з пп. 8.2.1 договору овердрафту кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1 Договору, та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема, в такому випадку: порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи умови зазначених пунктів та факт порушення позичальником строків сплати процентів за користування овердрафтом, у банка виникло право вимагати дострокового погашення кредиту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення суми кредиту, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п.п. 8.1, 8.2 договору овердрафту, та направив 01.08.2023 засобами поштового зв`язку, про що свідчать копії опису вкладення, поштової накладної та фіскального чеку, Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" повідомлення/вимогу про дострокове повне погашення заборгованості за договором про надання овердрафту №188/2/537, в якому вимагав виконати порушене зобов`язання, а саме: погасити заборгованість за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021 у сумі 967 600,18 грн у строк, що не перевищує 5 календарних днів з моменту направлення даної вимоги, з якої 799 968,16 грн - заборгованість за кредитом; 167 632,02 - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 162 881,53 грн).

01.08.2023 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було направлено повідомлення №188/2/539 та №188/2/538 про погашення заборгованості за договором про надання овердрафту.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів погашення позичальником заборгованості за кредитом та сплати процентів.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1800/1271355 від 01.12.2021р. у сумі 967 600,18 грн АТ «Райффайзен Банк» підтверджував наявність заборгованості на підставі розрахунку заборгованості та виписками по рахунках по тілу та відсотках.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами, який є предметом апеляційного дослідження, дійшла висновку про обґрунтованість його нарахування, та відповідно солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками у розмірі 167 632,02 грн.

Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судова колегія зазначає про таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, 01.12.2021 між АТ "Райффайзен Банк" (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) за допомогою електронних підписів укладено договір поруки №015/1800/1271355/П.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором овердрафту 01.12.2021 між банком та ОСОБА_2 (поручителем) укладено договір поруки №015/1800/1271355/П1, який підписаний електронними підписами сторін.

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Відповідно до п. 1.2 та п. 2.1 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконанням ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Оскільки відповідач-2 та відповідач-3 є поручителями за виконання зобов`язань відповідачем-1 за договором овердрафту, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі 1, 2 та 3 солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного договору.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо видачі кредиту Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" не підтверджений матеріалами справи, а отже відсутня база для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 167 632,02 грн заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 існування заборгованості за несплаченим кредитом у розмірі 799 968,16 грн не спростовується, рішення в частині стягнення з боржників вказаної суми відповідачем-2 не оспорюється.

Тобто, фактично відповідач-2 не заперечує проти стягнення з нього заборгованості за кредитом, при цьому наголошує на відсутності доказів щодо видачі кредиту Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" та заперечує лише проти нарахування процентів за користування кредитом з цих підстав.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи містяться виписки з рахунків Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", які свідчать про надання банком відповідачу-1 грошових коштів шляхом встановлення на рахунку позичальника поточного ліміту у розмірі, визначеному умовами договору. Вказані виписки також свідчать про використання Приватним підприємством "Транспортна компанія Автолайн" грошових коштів з вказаного рахунку для власних розрахунків та на момент звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повне погашення заборгованості за договором про надання овердрафту заборгованість за несплаченим кредитом складає 799 968,16 грн.

При цьому, апелянтом на спростування вказаних обставин не надано жодних доказів, зокрема, але не виключно, виписок з рахунків позичальника, актів звірки розрахунків.

Крім того, згідно з наданою позивачем випискою та розрахунком заборгованості по договору позичальник частково здійснював погашення відсотків та тіла кредиту за договором. Вказані обставини свідчать про те, що ПП "Транспортна компанія Автолайн" визнано видачу кредиту та частково здійснено погашення платежів (тіла та відсотків), що передбачені договором, оскільки за відсутності видачі кредитних коштів такі погашення не були б здійснені.

Також судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що за даною справою заборгованість як по тілу кредиту так і по відсотках у першу чергу підтверджуються виписками по рахунках, а не лише розрахунком заборгованості.

Скаржником не спростовано належними та допустими доказами у розумінні вимог статей 76,77 ГПК України наявність у матеріалах справи виписок по рахунках, які підтверджують правильність нарахування Банком відсотків, з якими він не погоджується.

Скаржник в суді першої інстанції свою правову позицію щодо видачі та/або не видачі кредиту Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" не доводив. В судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Твердження скаржника про необхідність підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій - видачі кредитних коштів не відповідають обставинам справи, оскільки кредитні кошти надавалися банком шляхом встановлення кредитного ліміту, який використовувався відповідачем під час здійснення операцій з використанням відповідного банківського рахунку, що відображає деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, що не спростовані відповідачем-1.

Відповідачем-2 не надавалися докази на спростування даних, вказаних у виписці з рахунку позичальника та не заявлялися клопотання про витребування доказів на підтвердження зазначених заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частини 1 та 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, операційна діяльність банку - сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку, проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до пункту 13 частини 3 Положення первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно- сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018). Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі №925/636/22 від 04 травня 2023 року дійшов висновку: «Отже, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц). Ураховуючи наведене, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.».

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Положеннями ст.79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять жодного доказу, а навпаки, матеріали справи свідчать про надання Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" грошових коштів в межах поточного ліміту на поточний рахунок позичальника, судова колегія вважає доводи відповідача-2 необґрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає наявними правові підстави для стягнення з позичальника заборгованості за відсотками у розмірі 167 632,02 грн.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками Господарського суду Харківської області, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження, з приводу чого судом докладно викладено мотиви в оскаржуваній постанові.

Що стосується посилання скаржника в апеляційній скарзі на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, колегія суддів зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим посилання скаржника на вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки у зазначеній скаржником справі, на відміну від цієї справи, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини є різними, зокрема, судом у справі №342/180/17 встановлені наступні обставини (….. «У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, як встановлено судом, матеріали справи не містили підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, як зауважено судом, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи….»), що виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі із справою, що розглядається та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідного правового висновку під час вирішення цього спору.

Відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам, що не спростовано доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні. У зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3839/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.03.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.А. Істоміна