Рішення

від 20.03.2024 по справі 903/1255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2024 року Справа № 903/1255/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Малюта Н.М. - діє в порядку самопредставництва,

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: н/з,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", м. Волочиськ, Хмельницького району, Волинської області

до відповідача-1: Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг", м. Володимир, Волинської області

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Володимир, Волинської області

про стягнення солідарно 6118966,33 грн.,

в с т а н о в и в:

18.12.2023 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 17.18.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", в якій позивач просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" та ОСОБА_1 6118966,33 грн., з них: 4879878,32 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки № В112-04/23ВЛ від 12.04.2023, 731981,75 грн. штрафу, 469003,10 грн. пені, 38103,16 грн. процентів річних.

Ухвалою суду від 25.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: документів на підтвердження відправлення відповідачу-2 - ОСОБА_1 копії позовної заяви з доданими до неї документами; розрахунків сум (яким чином обчислено) 197461,85 дол. США, 35910,00 євро, 8731411,84 грн., із зазначенням дати формування специфікації; розрахунків сум 93087,81 дол. США та 35910, 00 євро, що еквівалентно 4879878,30 грн.; письмових пояснень про те, за прострочення оплати товару за якими видатковими накладними нарахована пеня, до яких додатків до договору відносяться ці видаткові накладні; письмові пояснення про те, за прострочення оплати товару за якими видатковими накладними нараховано штраф у розмірі 731981,75 грн.

03.01.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 02.01.2024.

Ухвалою суду від 05.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.01.2024; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 22.01.2024.

15.01.2024 через систему "Електронний суд" від Малюти Н.М. - представника ТзОВ "Вітагро Партнер" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому представник позивача просить надати їй можливість взяти участь в судовому засіданні 24.01.2024 та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 16.01.2024 було задоволено заяву від 15.01.2024 Малюти Н.М. - представника ТзОВ "Вітагро Партнер" про участь у судовому засіданні 24.01.2024 о 11:40 год. по справі №903/1255/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву від 22.01.2024, в якому відповідач-1 просить зменшити заявлений у справі розмір відсотків річних до 1%, що становить 12701,05 грн.; зменшити розмір пені та 15% штрафу, нарахованих позивачем, до суми, яка дорівнюватиме 1% від нарахованої, а саме: до 12009,85 грн.

Також у відзиві відповідач -1 просить у відповідності до ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановити додатковий строк для подання доказів щодо оплати поставленого товару у зв`язку з тим, що на момент подачі відзиву відповідач-1 не отримав на свій запит від банківської установи доказів часткової оплати поставленого товару.

23.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання від 22.01.2024, в якому відповідач-1 ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, та просить суд витребувати у позивача оригінали усіх доказів, що приєднані ним до позовної заяви.

24.01.2024 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача повідомляє про неможливість участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з технічними проблемами; просить проводити підготовче засідання 24.01.2024 без участі представника позивача; підтримує клопотання про участь у всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції.

В судове засідання 24.01.2024 представники сторін не з`явилися, відповідач-2 відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 24.01.2024 було встановлено відповідачу-1 додатковий строк для подання доказів часткової оплати поставленого товару; відкладено підготовче засідання на 14.02.2024; постановлено позивачу до 12.02.2024 подати суду оригінали усіх копій документів, що додані до позовної заяви; запропоновано позивачу подати суду до 12.02.2024 відповідь на відзив відповідача-1.

07.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить надати додатковий строк для подачі оригіналів доказів, надати можливість позивачу подати оригінали документів у судове засідання для огляду, яке відбудеться 14.02.2024, оскільки були випадки втрати поштових відправлень під час доставки поштовим зв`язком.

Ухвалою суду від 09.02.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про надання додаткового строку на подання оригіналів доказів; постановлено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" процесуальний строк для подачі оригіналів доказів; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" процесуальний строк для подачі оригіналів усіх копій документів, що додані до позовної заяви, до 14.02.2024 включно.

13.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 13.02.2024.

13.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із участю представника відповідача у слідчих діях.

14.02.2024 представник позивача надав суду оригінали документів на виконання вимог ухвал суду від 24.01.2024 та 09.02.2024.

В судове засідання представники відповідачів не з`явилися.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання, залишив його без задоволення.

Ухвалою суду від 14.02.2023 закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 28.02.2024.

У судовому засіданні з 28.02.2024 було оголошено перерву до 20.03.2024

20.03.2024 відповідач-1 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Явка представників сторін, й, зокрема, представника відповідача-1 у судове засідання 20.03.2024 не визнавалась обов`язковою. Крім цього, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 по справі № 907/425/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що12.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер», як постачальником, та Приватним підприємство «Фермерське господарство «Західний Буг», як покупцем, було укладено договір поставки №В112-04/23ВЛ.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках (які є додатками до цього договору).

Відповідно до п. 2.3.2. договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення такої оплати за договором покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.3.3. договору правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором. Сторони погодили, що уразі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ «Ощадбанк» (МФО 315784) ( п. 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 2.3.5. договору сторонами передбачено, що у випадку, коли спір буде вирішуватися у судовому порядку, постачальник (позивач) має право визначити розмір заборгованості станом на дату звернення з позовом до суду, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату, що передує даті подання позову, по відношенню до гривні збільшився в порівнянні з курсом, визначеним у специфікаціях (додатках) та видаткових накладних на товар.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Верховний Суд України у постановах від 04.07.2011 по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 по справі №3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, дійшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Сторони погодили поставку товару за графіком та вартістю згідно з наступними додатками до договору поставки №В112-04/23ВЛ від 12.04.2023: №1 від 17.05.2023, №4 від 17.05.2023, № 5 від 17.05.2023, №6 від 18.05.2023, №7 від 29.05.2023, №10 від 30.05.2023, № 11 від 30.05.2023, №12 від 12.06.2023, №13 від 15.06.2023, №14 від 26.06.2023, №15 від 30.06.2023, №16 від 31.07.2023.

На виконання умов договору поставки №В112-04/23ВЛ від 12.04.2023 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 197 461, 85 доларів США та 35 910,00 євро, що у гривні на день формування специфікації еквівалентно 8 734 411, 84 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 3381 від 17.05.2023, №3465 від 18.05.2023, №3466 від 20.05.2023, 3446 від 18.05.2023, № 3858 від 29.05.2023, №4040 від 31.05.2023, №4035 від 31.05.2023, №4005 від 31.05.2023, №4080 від 01.06.2023, №4168 від 02.06.2023, № 4036 від 31.05.2023, №4488 від 12.06.2023, №4643 від 15.06.2023, №5011 від 26.06.2023, №5243 від 30.06.2023, № 5669 від 31.07.2023.

Відповідач вартість товару оплатив частково - на загальну суму 3 854 533, 52 грн., що підтверджується довідкою з банку та еквівалентно 104 374, 05 доларів США на день оплат.

Узгоджені сторонами умови п.п. 2.3.2, п. 2.3.3. п.2.3. договору та надана до суду довідка №455 про курс продажу іноземних валют на день підписання видаткових накладних на товар та на дату звернення до суду з позовом надають право позивачу визначати розмір заборгованості за переданий товар за курсом продажу іноземної валюти - долара США, який був встановлений на момент підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Окрім цього, згідно з наказом Міністерства фінансів від 10.08.2000 № 193 валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Станом на 07.12.2023 заборгованість відповідача становить 93 087, 81 доларів США та 35 910, 00 євро, що еквівалентно 4 879 878,32 грн.

Доказів оплати суми заборгованості у розмірі 93 087, 81 доларів США та 35 910, 00 євро, що еквівалентно 4 879 878,32 грн., відповідач-1 суду не подав, у відзиві на позов наявність такої суми заборгованості перед позивачем підтвердив.

Також 17.05.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 - відповідачем-2 було укладено договір поруки № В116-04/23ВЛ, відповідно до якого відповідач 2 поручився за виконання відповідачем-1 всіх зобов`язань зокрема за договором поставки №В112- 04/23ВЛ від 17.05.2023 року (п. 1.1. та п. 2.1. договору поруки).

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, відповідач-2 (поручитель) несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання відповідачем забезпечуваного зобов' язання.

Згідно з положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач має право пред`явити позов одночасно і до відповідача 1 (основного боржника) і до відповідача 2 (поручителя).

У постанові Великої Палати ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VTTT до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачі не виконали зобов`язання з оплати вартості товару у строк, встановлений договором поставки, вимога позивача про стягнення з відповідачів як із солідарних боржників 4 879 878,32 грн. грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2. договору поставки покупець за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачує штраф у розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на десятий день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

У зв`язку з порушенням строку оплати більше, як на 10 днів, до стягнення з відповідача підлягає 731 981,75 грн. штрафу (розрахунки - а.с. 5-6).

Оскільки відповідачі допустили прострочення платежу за товар за видатковими накладними, вказаними позивачем у заяві про усунення недоліків від 02.01.2024 (а.с.49-54), підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 469 003,10 грн. пені (розрахунки пені - а.с.6, 49-54).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням строків оплати товару, встановленого договором поставки, підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 38103,16 грн. процентів річних (розрахунки процентів річних - а.с.6,7, 49-54).

У відзиві на позовну заяву від 22/01/2024 представник відповідача-1 просить зменшити суму нарахованих позивачем пені, штрафу, процентів річних до 1% від нарахованих.

Клопотання відповідача-1 підлягає до задоволення частково, а розмір пені та штрафу зменшенню на 50%, виходячи з наступного.

Частина 3 встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідач-1 обґрунтовує свої вимоги про зменшення розміру санкцій тим, що позивач не довів наявність збитків, зумовлених простроченням зі сторони відповідача; на зменшення доходів після вересня 2021 року; посилається також на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України підприємство фактично не працювало.

У справі №903/1255/23 предметом спору є стягнення з відповідачів 4 879 878,32 грн. заборгованості за товар, 731 981,75 грн. штрафу, 469 003,10 грн. пені, 38 103,16 грн. процентів річних.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідачів з оплати отриманого товару триває менше року.

Отримавши товар на загальну суму 8 734 411, 84 грн., 3 854 533, 52 грн. відповідач-1 оплатив, що становить 44,13 % від вартості отриманого товару.

Також позивач не подав доказів на підтвердження розміру понесених збитків, спричинених несвоєчасним виконанням відповідачами взятих на себе за договором зобов`язань.

З огляду на викладені обставини, керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50% і стягнути його у розмірі 365 990,88 грн, зменшити розмір пені на 50% і стягнути її у розмірі 234 501,55 грн.

Зменшуючи розмір заявленого до стягнення штрафу та пені, судом також враховано, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, однак, остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин цієї справи в їх сукупності, зменшення розміру пені та штрафу на 50%, на думку суду, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

У зв`язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення пені і штрафу у задоволенні позову про стягнення 365 990,88 грн. штрафу, 234 501,55 грн. пені слід відмовити.

Проценти річних, нараховані позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, не є надмірно великими, і є платою боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідачів повністю, розділивши їх порівну. При цьому враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 про те, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного Підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962, адреса: Україна, 44700, Волинська обл., м. Володимир, вул. Ганни Жежко, буд. 9) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Володимир-Волинським МВУМВС України у Волинській області 12.01.1996 р., зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (код ЄДРПОУ 37993500, адреса: 31200, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7)

- 4 879 878 грн. 32 коп. заборгованості;

- 365 990 грн. 88 коп. штрафу;

- 234 501 грн. 55 коп. пені;

- 38103 грн. 16 коп. процентів річних.

3. У задоволенні позову про стягнення 365 990 грн. 88 коп. штрафу, 234 501 грн. 55 коп. пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного Підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962, адреса: Україна, 44700, Волинська обл., місто Володимир, вул. Ганни Жежко, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (код ЄДРПОУ 37993500, адреса: 31200, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7) 45892 грн. 25 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Володимир-Волинським МВУМВС України у Волинській області 12.01.1996 р., зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (код ЄДРПОУ 37993500, адреса: 31200, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7) 45892 грн. 25 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.03.2024

Суддя І. О. Якушева