Постанова

від 25.03.2024 по справі 500/3116/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/711/24

Справа № 500/3116/18

Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

з участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»,

відповідач ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 »,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»,

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення збитків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 »

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ТОВ «Злагода» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення збитків, в обґрунтування якого зазначило, що 06.07.2008 року з ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,851 га, кадастровий номер 5122082900:01:04:0230 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років.

З відомостей в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про те, що 09.03.2017 року ОСОБА_1 не розірвавши попередній договір оренди, уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 », площею 4,5012 га, вже підготовлену позивачем для посівних робіт.

Факт посіву земель підтверджується актом обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27 квітня 2017 року.

12 квітня 2017 року позивач уклав з АРК «Придунайська нива» договір поставки соняшника в розмірі 1000 тон на загальну суму 11000000 грн. Згідно довідки Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23 квітня 2018 року за № 17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 центнера з 1 гектара, що становить 2,24 тони з 1 гектара зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн за тонну без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн з ПДВ за тону соняшника.

З урахуванням вказаного позивач мав на меті отримати дохід в розмірі 119528,64 грн, але неправомірні дії відповідача заподіяли шкоду у вигляді понесених надлишкових витрат та неотриманих доходів.

Позивач просив суд визнати недійсним договір оренди від 09 березня 2017 року, укладений між селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 » та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,851 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:04:0230, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» неотриманий дохід 119528,64 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішень суду

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 26 листопада 2021 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення збитків відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу правомірності укладення 09.03.2017 року між відповідачем та третьою особою договору оренди земельної ділянки.

Однак суд першої встановивши, що ОСОБА_4 помер, правонаступники померлого до участі у справі не залучені, між тим спірні правовідносини допускають правонаступництво, тому вважав, що вказані обставини є такими, що зумовлюють відмову у задоволенні позовних вимог щодо особи, яка померла, разом із тим позивачем не залучені до участі у справі правонаступники.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційнійскарзі Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Злагода»вважає висновоксуду першоїінстанції необґрунтованимта зазначає,що судомпершої інстанціїрішення ухваленопоза межамисудового засіданнята нерозглянуто заявипро проведеннясудового засіданняв режимівідеоконференції.Скаржник вважає,що укладеннявідповідачем договоруоренди зСГ « ОСОБА_3 »є рейдерствомта маєознаки кримінальногоправопорушення.Судом першоїінстанції невраховано обставинфізичного захопленняземельної ділянкита неможливістьотримання регулярного,прогнозованого тастабільного доходувід підприємницькоїдіяльності.Посилається напозицію викладену Верховним Судом у постанові від 30.03.2020 року у справі № 500/3202/14-ц.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» просило викликати відповідача та третю особу з метою з`ясування обставин справи.

(2) Позиція інших учасників справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: Колесніков Г.Я. головуючий суддя, судді: Сєвєрова Є.С., Вадовська Л.М.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.02.2022 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснив право подання до апеляційного суду відзиву відповідно на апеляційну скаргу, проте відзивів та пояснень не надходило.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.11.2022 року витребував з Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином засвідчену інформаційну довідку зі Спадкового реєстру спадкових справ про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи і склад спадкоємців щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , актовий запис про смерть № 473 від 23 березня 2021 року).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року у вказаній справі суддю ОСОБА_5 , звільненого за рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року № 96/0/15-23 у зв`язку з поданням заяви про відставку, замінено на суддю ОСОБА_6 .

Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 вирішила достроково закінчити відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А. у зв`язку з закінченням відрядження судді Орловської Н.В.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 07.08.2023 року витребував у приватного нотаріуса Ізмаїльського району Одеської області Веліксар Т.І. інформацію про те, чи звертався хтось до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини або із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надати належним чином засвідчену копію спадкової справи № 68022883 у спадковому реєстрі, номер спадкової справи у нотаріуса 129/2021, заведеної 22.07.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського району Одеської області Веліксар Т.І. після смерті ОСОБА_1 . Витребував у Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області інформацію про те, хто із спадкоємців був зареєстрований на момент смерті із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.12.2023 року на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 07.08.2023 року приватним нотаріусом Ізмаїльського району Одеської області Веліксар Т.І. надана копія спадкової справи № 129/2021, заведеної після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.01.2024 року залучив ОСОБА_2 до участі у справі № 500/3116/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення збитків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 », як правонаступника прав та обов`язків ОСОБА_1 .

В судове засідання учасники процесу не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» судову повістку отримало 02.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.11.2022 року клопотання адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив. Ухвалою попереджено сторону, що відповідно до частини 4 статті 212ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

25.03.2024 року представник позивача ОСОБА_7 до відеоконференції не приєднався.

ОСОБА_2 судову повістку отримав 25.01.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Надав заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 » судову повістку отримало 01.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу правомірності укладення 09.03.2017 року між відповідачем та третьою особою договору оренди земельної ділянки.

Однак суд першої встановивши, що ОСОБА_4 помер, правонаступники померлого до участі у справі не залучені, між тим спірні правовідносини допускають правонаступництво, тому вважав, що вказані обставини є такими, що зумовлюють відмову у задоволенні позовних вимог щодо особи, яка померла, разом із тим позивачем не залучені до участі у справі правонаступники.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Частиною першою статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17).

Аналіз частини першоїстатті 55 ЦПК Українисвідчить, що обов`язок перевірити наявність підстав для залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи, покладено саме на суд, який вирішуючи питання про процесуальне правонаступництво має керуватися як положеннямиЦК України(зокрема щодо спадкування або припинення юридичної особи), так і нормамиЦПК Українищодо цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, а також щодо осіб, які можуть бути сторонами в цивільному процесі.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 02.07.2021 року.

Спірні правовідносини у цій справі допускають правонаступництво.

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначені вище положення закону, не зупинив провадження у справі у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 , після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини не витребував у нотаріуса інформацію про те чи звертався хтось до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини або із заявою про відмову від прийняття спадщини, та з власної ініціативи не вирішив питання про залучення правонаступника на підставі ст. 55 ЦПК України.

Колегія судді вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідноз частиноюпершою статті15,частиною першоюстатті 16ЦК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 09.03.2017 року) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та

вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 09.03.2017 року)).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 09.03.2017 року) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.07.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав, а ТОВ «Злагода» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 4,8510 га, строком з 01.01.2009 року на 10 років.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 березня 2017 року між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича» укладено договір оренди землі, площею 4,851 га, кадастровий номер 5122082900:01:004:0230.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дата формування 02.02.2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 4,851 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, сільська рада Кислицька, кадастровий номер 5122082900:01:004:0230, належить на праві власності ОСОБА_1 . 23.03.2017 року державним реєстратором районного спеціалізованого комунального підприємства Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп» зареєстровано право оренди змеленої ділянки на підставі договору оренди землі від 09.03.2017 року, укладеного між селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича» та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої, пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тоді як правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до ч. 1ст.42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1ст. 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Верховним Судом у постанові від 28.02.2024 року у справі № 627/907/21 зазначено, що «права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Зі змісту наведеної норми слідує, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб), є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК України.

З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

На відміну від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову».

Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).

В пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 22вересня 2022року усправі №125/2157/19вказала,що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а томуналежними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них(постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, провадження № 14-178цс20).

Згідно з частиною першоюстатті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьоїстатті 152 ЗК України).

Звертаючись до суду із позовом про визнання договору оренди землі від 09.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 » щодо земельної ділянки площею 4,851 га, кадастровий номер 5122082900:01:004:0230, недійсним, позивач зазначав про невідповідність договору вимогам чинного законодавства, оскільки останній укладено до закінчення строку дії іншого договору оренди землі, сторонами якого є позивач ТОВ «Злагода» та ОСОБА_1 . Також просив стягнути з відповідача на користь позивача неотриманий дохід в розмірі 119528,64 грн.

Отже предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі від 09.03.2017 року та стягнення неотриманого доходу.

ТОВ «Злагода» позов у цій справі заявлений до ОСОБА_1 , який є орендодавцем, при цьому селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 », яке є стороною договору оренди землі від 09.032017 року, а саме орендарем, до участі у справі як відповідач не залучено.

Як вбачається із матеріалів справи селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 » приймало участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_3 », не заявлялося.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позов пред`явлено не до всіх осіб, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки позивачем заявлено позов не до всіх осіб, які є сторонами договору оренди землі від 09.03.2017 року, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі відповідача на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, а позовні вимоги про стягнення неотриманого доходу є похідними, то у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до участі у справі належних відповідачів.

Апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до всіх належних відповідачів.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним та стягнення збитків відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко