Ухвала

від 26.03.2024 по справі 210/2779/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

26 березня 2024 року

місто Київ

справа № 210/2779/23

провадження № 61-3997ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 15 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя

особа - Первинна професійна спілка виробництва та транспорту «ЩИТ», про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») від 27 квітня 2023 року № 253/к про звільнення його з підприємства за пунктом другим статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи за професією машиніста тепловоза (металургійного виробництва) залізничного цеху № 2 транспортного департаменту, з 27 квітня 2023 року; поновити його на роботі у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді машиніста тепловоза (металургійного виробництва) залізничного цеху № 2 транспортного департаменту; стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до ухвалення рішення у справі

(із розрахунку 39,39 грн за годину або із середньомісячного розмір заробітку 14 180,00 грн).

Зазначав, що з 29 липня 1996 року він працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», остання посада - з 11 вересня 2014 року машиніст тепловозу.

29 квітня 2005 року йому було видане посвідчення № НОМЕР_1 , яке надає право самостійно керувати тепловозом, що не скасовувалось та не анульовувалося відповідачем.

27 квітня 2023 року представниками відповідача йому було повідомлено про те, що його звільнено з підприємства, і вручено копію наказу «Про звільнення з підприємства ОСОБА_1 » № 253/к, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи за професією машиніста тепловоза, за пунктом другим статті 40 КЗпП України.

Вважав підставою для його звільнення події 10 липня 2021 року, коли при виконанні маневрової роботи тепловозом він допустив проїзд на заборонений сигнал світлофора.

11 серпня 2021 року було проведено засідання Кваліфікаційної комісії з проведення випробувань і видачі свідоцтв на право керування локомотивом у залізничному цеху № 2. Згідно пунктом 2 прийнятих рішень (протокол

від 11 серпня 2021 року) його позбавлено права керування локомотивом (тепловозом). Розпорядженням від 11 серпня 2021 року № 2866 його відсторонено від роботи.

Оскільки протягом одного року він більше не притягувався до відповідальності, тому фактично з 12 серпня 2022 року строк дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права керувати тепловозом закінчився, а тому з того часу він вважав себе таким, що не мав дисциплінарного стягнення, та керівництво

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» мало забезпечити його роботою у відповідності до навичок, знань та кваліфікації. Крім того, в розпорядженні про притягнення позивача як працівника до дисциплінарної відповідальності були відсутні обставини щодо вилучення посвідчення.

15 листопада 2023 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

13 лютого 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року залишено без змін.

13 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

22 листопада 2023 року у Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина четверта статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.

З аналізу наведених норм ЦПК України можна зробити висновок, що касаційному перегляду не підлягають справи, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, та справи з ціною позову до двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому перевірці підлягає наявність саме цих підстав.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження є спір про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячного розмір заробітку в сумі 14 180,00 грн, що в розрахунку з травня 2023 до лютого 2024 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000,00 грн).

Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявник мотивував тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки робота в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» єдине джерело забезпечення його сім`ї.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки без належного обґрунтування та надання доказів, посилання на те, що судові рішення суттєво впливатимуть на його фінансовий стан не можуть свідчити про наявність виняткового значення для заявника у справі. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Не вказують доводи касаційної скарги й на суспільний інтерес у вирішенні спору про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на відсутність суперечливості у практиці застосування судами статей 40, 43, 49-2, КЗпП України, статті 39 Закону України «Про професійні спілки», а стосуються питання оцінки доказів судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає обставин, за наявності яких судові рішення у справі, що виникла з трудових відносин та з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, могли би бути переглянуті в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі, що виникли з трудових правовідносин та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Первинна професійна спілка виробництва та транспорту «ЩИТ», про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк