Рішення

від 12.03.2024 по справі 759/1545/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1545/24

пр. № 2/759/1975/24

12 березня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 до Київської міської Ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Лілія Євгенівна про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2024 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, не приватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 я, який за життя залишив заповіт на ім`я ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , інших спадкоємців немає. До складу спадкового майна входило все наявне і належне майно ОСОБА_3 , у тому числі квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак, 28.12.2023 ПН КМНО Габрієль Лідією Євгенівною винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії через неподання правовстановлюючих документів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, померлим ОСОБА_3 було здійснено дії щодо приватизації даної квартири та подано заяву про приватизацію квартири 12.06.2002, однак через стан здоров?я не зміг завершити приватизацію.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 37-38).

Ухвалою судді від 22.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 40-42).

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2024 відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження (а.с. 53-54).

Ухвалою судді від 14.02.2024 після відкриття провадження у справі позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 57).

21.02.2024 ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва продовжено розгляд справи (а.с. 61).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 147).

Позивач у судове засідання не з`явилася, надіслав до суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, проти заочного ухвалення рішення не заперечула (а.с. 83).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 81), причини неявки суду не відомі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 34, 35), причини неявки суду не відомі.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

10.12.2014 ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Житомирської області Лавренюк Т.Г, та зареєстрованого в реєстрі за №1750, після смерті ОСОБА_5 , що складається з квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Колективним підприємством «Городницький фарфоровий завод» 28.01.1994 року, зареєстрованого Новоград-Волинським МБТІ 09.08.1999 року, за номером запису 70/1 стор. 72 в книзі 1 (а.с. 104).

Згідно з заповіту посвідченого 23.12.2022 секретарем Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області Маруш Т.С. та зареєстрованого в реєстрі за №88, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все належне йому майно, належні майнові права та обов`язки (а.с. 10).

Як вбачається із виписки із амбулаторної картки за перод з 20.12.2015 по 21.03.2023, виписки з історії хвороби №10162 виданої КМКЛ №5 та виписки-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №2482 (23) ОСОБА_3 хворів на: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ст. 3 р.н. гостре порушення мозкового кровообігу (а.с. 18-25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Згідно заяви №801 від 12.06.2002 ОСОБА_3 звертався до Житлово- Комунального відділу КП «КИЇВТРАКТОРДЕТАЛЬ» задля оформлення передачі у приватну власність квартири (а.с. 15).

Відповідно до довідки №731 від 12.06.2002 виданої Житлово- Комунальним відділом КП «КИЇВТРАКТОРДЕТАЛЬ» у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , був прописаний та проживав ОСОБА_3 (а.с. 16).

Як вбачається з листа про реєстрацію місця проживання №986/26 від 16.05.2023 та Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №93294786 від 16.05.2023 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.08.1993 (а.с.83).

Згідно Рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва будинок за адресою: АДРЕСА_3 внесено до переліку об?єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені у Святошинському районі (а.с. 28).

Відповідно до відповіді на адвокатський запит №59 від 12.10.2023 Головного управління статистики у м. Києві 07.05.2013 Колективне Підприємство «КИЇВТРАКТОРДЕТАЛЬ» (ідентифікаційний код 05786092) визнано банкрутом (а.с. 34).

Як вбачається з Інформаційної довідки КВ-2023 №38533 від 08.01.2024, виданої КП КМР «КМ БТІ» за даними реєстрових книг Бюро квартира АДРЕСА_4 на праві власності не зареєстрована (а.с. 29).

31.01.2024 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Габрієль Л.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №154, після смерті ОСОБА_3 , що складається з квартири за номером АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Житомирської області Лавренюк Т.Г., 10.12.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1750 (а.с. 127).

31.01.2024 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Габрієль Л.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №155, після смерті ОСОБА_3 , що складається із: земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належала спадкодавцеві на підставі рішення №35-04/2016 4 сесії селищної ради 7 скликання Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 22.03.2016 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, яка передається у власність (а.с. 142).

Постановою приватного нотаріуса Габрієль Л.Є. Київського міського нотаріального округу від 28.12.2023 відмовлено ОСОБА_2 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності померлого на квартиру (а.с.11).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до ст. 41 Конституції України. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності за положеннями ст. 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.

Право власності відповідно до ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Так, за правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно п. 1.2. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 №282/20595, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до п. 4.9. Глави 10 Розділу II Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п. 4.12. Глави 10 Розділу II Порядку).

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п. 4.14. Глави 10 Розділу II Порядку).

При цьому, згідно п. 4.16 Глави 10 Розділу II Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до пункту 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права. Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку в порядку ст. 392 ЦК України є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена у висновках Верховного Суду у постановах від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все наявне і належне майно ОСОБА_3 , у тому числі квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується заповітом, що посвідчений 23.12.2022 секретарем Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області Маруш Т.С., та зареєстрованого в реєстрі за №88, проте отримати правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності померлого на квартиру позивач позбавлений можливості, внаслідок внесення кваритири до переліку об?єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх заходів для відновлення порушеного права, отже у даному випадку для позивача єдиним способом захисту його прав є визнання за ним у судовому порядку права власності в порядку спадкування за заповітом, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1261-1265, 1268, 1270, 1276 ЦК України; ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 315, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 до Київської міської Ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Лілія Євгенівна про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, не приватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має пр аво оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 22.03.2024.