Постанова

від 25.03.2024 по справі 761/38469/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Київ

Справа № 761/38469/21

Провадження № 22-ц/824/3547/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Поні

Експрес»,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні Експерс» - адвоката Мінкіна Юрія Геннадійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні Експрес» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Поні Експрес» про стягнення боргу.

Позов з урахуванням зменшення їх розміру мотивований тим, що 27 вересня

2019 року він передав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 5 000,00 дол. США,

а відповідач зобов`язався повернути їх до 01 липня 2020 року, що зафіксовано у акті приймання-передачі грошових коштів від 27 вересня 2019 року. Разом з тим, у визначений вказаним актом строк грошові кошти відповідачем у добровільному порядку позивачу повернуто не було.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Поні Експрес» на свою користь основний борг в сумі 101 459,00 грн, 3 % річних в сумі 5 191,74 грн, інфляційні втрати в сумі 14 019,51 грн та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Поні Експрес» про стягнення заборгованості. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Поні Експрес» про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Поні Експрес» на користь ОСОБА_1 107 982,52 грн

з яких: 101 459,00 грн - основний борг; 5 191,74 грн - 3 % річних; 1 331,78 грн - витрати по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини повних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено акт приймання-передачі грошових коштів, за яким отримана відповідачем сума коштів у позику, з урахуванням її часткового погашення, не повернена у визначений сторонами термін. При цьому відповідач не довів належними доказами факту повернення ним позивачу суми позики, яка залишилась неповерненою, що свідчить про невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання

з повернення позичених коштів, у зв`язку з чим є підстави для стягнення суми боргу за договором позики і 3 % річних від простроченої суми боргу. Оскільки сума позики визначена в іноземній валюті, суд не знайшов правових підстав для стягнення інфляційних втрат.

26 грудня 2023 року представник ТОВ «Поні Експерс» - адвокат Мінкін Ю. Г. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 13 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував того факту, що на час оформлення позики, ОСОБА_1 був директором ТОВ «Поні Експрес», а отже мав адміністративний вплив на своїх підлеглих, підписами яких оформлений єдиний доказ

у цій справі - акт приймання-передачі грошових коштів від 27 вересня 2019 року. Згідно

з даними обліку підприємства відсутні записи про отримання коштів у якості поворотної фінансової допомоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року клопотання представника ТОВ «Поні Експерс» - адвоката Мінкіна Ю. Г. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від

13 листопада 2023 року задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Поні Експерс» - адвоката Мінкіна Ю. Г. на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Поні Експрес» про стягнення боргу.

Витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва матеріали справи

№ 761/38469/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Поні Експрес» про стягнення боргу.

15 січня 2024 року матеріали справи № 761/38469/21 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Встановлено, що 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Поні Експрес» передав цьому товариству у позику грошові кошти в сумі

5 000,00 дол. США, а відповідач зобов`язався повернути їх до 01 липня 2020 року, що зафіксовано у акті приймання-передачі грошових коштів, складеного 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 і ТОВ «Поні Експрес» в особі касира Дячук Т. Ю. за участю головного бухгалтера Компанець Л. С. та заступника головного бухгалтера

Савицької І. Ю .

Отримані грошові кошти відповідач у визначений в акті строк не повернув,

в результаті чого станом на 01 вересня 2023 року має борг перед позивачем в сумі

101 459,00 грн.

Згідно з розрахунком позивача, наведеного ним у позовній заяві, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в сумі 131 459,00 грн (під час розгляду справфи було сплачено 30 000,00 грн) за період з 02 липня 2020 року до 25 жовтня

2021 року 3 % річних складають 5 191,74 грн, а інфляційні втрати - 14 019,51 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання),

а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17

і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року

у справі № 464/3790/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа

в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що між позивачем і відповідачем укладено акт приймання-передачі грошових коштів, що за своєю правовою природою є договором позики, згідно з яким відповідач отримав від позивача суму позики у розмірі 5 000,00 дол. США, відповідач частково здійснив погашення заборгованості за договором позики в розмірі 30 000,00 грн, що у свою чергу свідчить про визнання відповідачем наявності між сторонами зобов?язань за договором позики, однак іншу частину одержаних у позику коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неповернена сума боргу в межах заявлених вимог в розмірі 101 459 грн і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 5 191,74 грн, адже доказів не підписання ним цього договору або неотримання позики за цим договором відповідач не надав.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ТОВ «Поні Експерс» - адвоката Мінкіна Ю. Г. без задоволення,

а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поні Експерс» - адвоката Мінкіна Юрія Геннадійовича - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна