Рішення

від 29.03.2024 по справі 140/35953/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35953/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнатіс до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнатіс (далі ТОВ Юнатіс, позивач) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2023 №UA205050/2023/000690/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Представник позивача зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення. Відповідач посилається на норми частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

У відповіді на відзив представник позивача вважає, що відповідач не спростував факти, зазначені в позовній заяві та просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 22.03.2024 про витребування доказів витребувано у сторін додаткові докази у справі.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, 11.08.2022 між компанією „Qingdao ZF Sungold Biotechnology Co., Ltd (Китай) (Продавець) та ТОВ Юнатіс (Покупець) укладено контракт №110822, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього Контракту Товар згідно специфікації до цього Контракту.

Як визначено пунктами 3.1., 3.2., 3.3. цього Контракту, ціна товару вказана в специфікації, що додається до цього Контракту. Ціна товару включає упаковки і маркування. Валюта платежу Долар США.

Відповідно до пункту 4.1. цього Контракту загальна сума Контракту становить 500 000,00 USD (п`ятсот тисяч доларів США).

Положеннями пункту 6.1. даного Контракту визначено, що ціна на поставлений Товар вказана на умовах, зазначених у Специфікації, яка додається до цього Контракту, відповідно до Incoterms 2020. Місце доставки Україна.

Умови платежу вказані в специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту. Оплата здійснюється банківським переказом на рахунок Продавця (п. 7.1. Контракту).

Пунктом 8 цього Контракту визначено наступні документи, які повинні слідувати з Товаром: 1. Рахунок-фактура; 2. Пакувальний лист; 3. Сертифікат походження; 5. Товаро-транспортні документи; 6. Ветеринарний сертифікат.

Позивач відповідно до умов цього Контракту, згідно специфікації від 05.07.2023 №05 та комерційного інвойсу від 09.08.2023 № ZF-A230705, отримав товар, а саме: глюкозамін гідрохлорид веганський , вагою 300 кг, вартістю 2010 доларів США, або 6,7 доларів США за 1 кг товару; сукралоза, вагою 50 кг, вартістю 1000 доларів США, або 20 доларів США за 1 кг товару; ізомальтоолігосахарид, вагою 1000 кг та вартістю 1800 доларів США, або 1,8 доларів США за 1 кг товару; декстроза моногідрат, вагою 20000 кг, вартістю 10800 доларів США, або - 0,54 доларів США за 1 кг товару; матча (зелений чай), вагою 300 кг, вартістю 2340 доларів США, або 7,8 доларів США за 1 кг товару.

З метою митного оформлення вказаних товарів позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію від 09.10.2023 №23UA205050067343U6, а також інші документи, на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Декларантом надано довідку про транспортні витрати від ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ, тоді як перевізник морем - SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED відповідно до коносаменту, а перевізник автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR - SQRTRANSPORTATION Sp. z.o.o..

Окрім того, в наданій довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо вартості перевезення товарів від порту м. Гданськ до м. Гдиня.

Інвойсом від 09.08.2023 № ZF-A230705 (далі - Інвойс) та специфікацією від 05.07.2023 №5 передбачено 100% передоплату за товари. Банківських платіжних документів не надано.

Декларантом не надано відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/ перевантаження оцінюваних товарів, хоча дані витрати є невід`ємними складовими митної вартості відповідно до умов поставки FOB.

Декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 09.08.2023 №422720230000524917, переклад якої було витребувано відповідно до ст. МК України.

Згідно ст. 53 та ст. 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують , ?; 2) , ; 3) / , , ;4) () , , ; 5) , - , , ; 6) ; 7) , ?, (-?) ; 8) , ? ?, / ? ? .

?: , - 01.02.2023 /, 31.03.2023 ZF-A230331. 31.03.2023 ZF-A230331 , . , ? 09.10.2023 /.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв оскаржуване рішення від 09.10.2023 №UA205050/2023/000690/2 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МКУ) та методу 2г (статті 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Рівень митної вартості встановлено:

1 - 13,3633 . ( 16.08.2023 UA100310/2023/779675);

2 - 30,1785 . ( 25.07.2023 UA100110/2023/528030);

3 - 0,7869 ?. (? 14.08.2023 UA205050/2023/055636);

4- 16,9564 . ( 21.07.2023 UA100300/2023/731804).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050067539U0 від 09.10.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема специфікацію від 05.07.2023 №05 до контракту №110822 від 11.08.2022, комерційний інвойс від 09.08.2023 №ZF-A230705, митну декларацію країни відправлення від 09.08.2023 №422720230000524917, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023, де визначено ціну товарів, а також вартість транспортно-експедиційний витрат.

Однак суд погоджується із зауваженнями податкового органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості, оскільки декларантом надано довідку про транспортні витрати від ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ, тоді як перевізник морем - SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED відповідно до коносаменту, а перевізник автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR - SQRTRANSPORTATION Sp. z.o.o.. Окрім того, в наданій довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо вартості перевезення товарів від порту м. Гданськ до м. Гдиня. Декларантом не надано відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/ перевантаження оцінюваних товарів, хоча дані витрати є невід`ємними складовими митної вартості відповідно до умов поставки FOB.

Також інвойсом від 09.08.2023 № ZF-A230705 та специфікацією від 05.07.2023 №05 передбачено 100% передоплату за товари, проте банківських платіжних документів не надано.

На вимогу митниці декларантом було надано: , - 01.02.2023 /, 31.03.2023 ZF-A230331. , 09.10.2023 /.

, 31.03.2023 ZF-A230331 , .

З цього приводу слід зазначити, що у даній - 31.03.2023 ZF-A230331 ? , - ? 2340 , ? ? ?. ? - 31.03.2023 ZF-A230331 15610,00 ? , .

22.03.2024 ? ? ( ) ? ? 39 18.04.2023, ? 26245,00 „Qingdao ZF Sungold Biotechnology Co., Ltd, а також копію специфікації №2 від 07.04.2023 до контракту №110822 від 11.08.2022 на вказану суму, в якій зокрема міститься інформація про вартість чаю матча у сумі 2340 доларів США. Отже, наданими документами підтверджено попередню оплату позивачем за чай матча, інформація про який міститься також у - 31.03.2023 ZF-A230331 ? від 09.08.2023 № ZF-A230705.

Відтак, - 31.03.2023 ZF-A230331, від 09.08.2023 №ZF-A230705, митною декларацією країни відправлення від 09.08.2023 №422720230000524917, - 01.02.2023 / , від 09.10.2023 №23UA205050067343U6.

Зазначені документи не містять розбіжностей щодо ціни кожного з товарів, вказаних у даній митній декларації. Однак ні до від 09.10.2023 №23UA205050067343U6, ні на вимогу митного органу позивач не надав банківських платіжних документів про оплату за товари, які зазначені у ?- 31.03.2023 ZF-A230331, ? інвойсі від 09.08.2023 № ZF-A230705 та у специфікації від 05.07.2023 №05.

Ненадання платіжних документів у випадку передоплати за товари хоч і є порушенням вимог пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, однак за наявності всіх вищенаведених документів не позбавляло митний орган можливості пересвідчитися у вартості товарів, які підлягали розмитненню.

Водночас такий банківський платіжний документ наданий суду, а саме копія платіжної інструкції в іноземній валюті №68 від 11.07.2023, яка підтверджує оплату позивачем компанії „Qingdao ZF Sungold Biotechnology Co., Ltd у сумі 15610,00 доларів США за товари відповідно до контракту №110822 від 11.08.2022. Зазначена оплата здійснена з урахуванням попередньої оплати за чай матча у сумі 2340 доларів США.

Відтак, надані митному органу документи не містять розбіжностей щодо ціни товарів, які зазначені у МД від 09.10.2023 №23UA205050067343U6, а тому відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості цих товарів.

Щодо вартості транспортно-експедиційних витрат, які були включені декларантом до митної вартості слід зазначити наступне.

На підтвердження таких витрат декларант надав довідку від ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023, з якої слідує, що такі витрати складаються: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України: за маршрутом: Dalian, Китай Gdansk, Польща. Контейнер/а: MSKU2851026 29281,84 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, складські послуги, оформлення Т1. 36602,30 грн; транспортні послуги по маршруту: м. Гдиня, Польща кордон України м/п Рава-Руська. Автомобіль: WGM0115J/WND94H2 46000 грн; транспортні послуги по маршруту: м/п Ягодин, Україна м. Ковель м. Ворзель, Україна. Автомобіль: WGM0115J/WND94H2 36816,64 грн; експедиційні послуги по території України 600 грн. Також у довідці зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Отже, декларантом включено до митної вартості вартість транспортно-експедиційних витрат до митного кордону України у загальній сумі 111 884,14 грн відповідно до даних цієї довідки.

На думку суду, відсутність інформації (документів) про залучення безпосередніх перевізників товарів, а саме компанії SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED, яка здійснювала перевезення товарів морем відповідно до коносаменту та компанії SQRTRANSPORTATION Sp. z.o.o., яка здійснювала перевезення товарів автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR №06102023, не впливає на загальну суму транспортно-експедиційних витрат, які зазначені у довідці ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023. Тобто, обов`язок здійснювати організацію та укладати контракти з безпосередніми перевізниками товарів морем та автомобільними шляхами покладено саме на компанію ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ. Відсутність контрактів та інших товаросупровідних документів, укладених ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ з безпосередніми перевізниками товарів не впливає на загальну вартість транспортно-експедиційних витрат, яка підтверджена документально вищенаведеною довідкою.

Додатково на вимогу суду в ухвалі від 22.03.2024 про витребування доказів від 22.03.2024 представник позивача надав копію рахунку на оплату №7150 від 05.10.2023 та лист ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ від 25.03.2024, якими додатково підтверджено вартість транспортно-експедиційних витрат. Зазначеним листом також підтверджено, що вказана у довідці сума в розмірі 36602,3 грн за транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР (навантажувально-розвантажувальні роботи), складські послуги, оформлення Т1 (транзитної митної декларації), включає в себе вартість перевезення товару з м. Гданськ до м. Гдиня, відстань між якими складає 22 кілометри.

Отже, довідка ТзОВ ЄВРО-ФОРВАРДІНГ про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023 підтверджує всі витрати, які були понесені позивачем внаслідок транспортування товару до митного кордону України, в тому числі включені витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи.

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товару.

Відтак, надані документи підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, а саме необґрунтовано врахував цінову інформацію, наявну у МД від 16.08.2023 UA100310/2023/779675, 25.07.2023 UA100110/2023/528030, 14.08.2023 UA205050/2023/055636, 21.07.2023 UA100300/2023/731804.

Суд погоджується із доводами представника позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товарів за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбані товари, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість, внаслідок чого безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номерів та дати МД, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2023 №UA205050/2023/000690/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №1000 від 04.12.2023.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію витягу з договору про надання правової допомоги від 28.11.2023 №6, укладеного між адвокатом Івановим О.В. (Адвокат) та ТОВ Юнатіс (Клієнт); копію акта від 16.01.2024 №1 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 28.11.2023 №6; копію квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 16.01.2024 про оплату в сумі 3000 грн.

Відповідно до пункту 4.1. цього договору гонорар Адвокату за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1.-п.2.1.9. цього договору встановлюється в розмірі 3000 грн.

Таким чином, розмір гонорару адвоката встановлений договором у фіксованому розмірі, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного частиною четвертою статті 134 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви та подання відповіді на відзив), враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 09 жовтня 2023 року №UA205050/2023/000690/2.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнатіс (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 10/1, офіс 75, код ЄДРПОУ 44784543) судовий збір у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук