Постанова

від 04.10.2024 по справі 140/35953/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35953/23 пров. № А/857/10395/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ковальчук В.Д.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьку 29 березня 2024 року у справі № 140/35953/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнатіс» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнатіс» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, просило визнати незаконним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000690/2 від 09.10.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані митному органу документи не містять розбіжностей щодо ціни товарів, які зазначені у МД від 09.10.2023 №23UA205050067343U6, а тому відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості цих товарів. Суд першої інстанції вказав, що декларантом включено до митної вартості вартість транспортно-експедиційних витрат до митного кордону України у загальній сумі 111 884,14 грн відповідно до даних довідки від ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ» про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номерів та дати МД, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі 140/35953/23 та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Скаржник вказує, що по МД №23UA205050067343U6 відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Скаржник зазначає, що декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Скаржник вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2023/000690/2 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими. Також вказує, що розмір витрат на професійну правову допомогу у сумі 3 000 грн., визначений рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, є завищеним та підлягає зменшенню.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2022 між компанією Qingdao ZF Sungold Biotechnology Co., Ltd (Китай) (Продавець) та ТОВ «Юнатіс» (Покупець) укладено контракт №110822, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього Контракту Товар згідно з специфікацією до цього Контракту.

Товариство відповідно до умов цього Контракту, відповідно до специфікації від 05.07.2023 №05 та комерційного інвойсу від 09.08.2023 № ZF-A230705, отримало товар, а саме: глюкозамін гідрохлорид веганський , вагою 300 кг, вартістю 2010 доларів США, або 6,7 доларів США за 1 кг товару; сукралоза, вагою 50 кг, вартістю 1000 доларів США, або 20 доларів США за 1 кг товару; ізомальтоолігосахарид, вагою 1000 кг та вартістю 1800 доларів США, або 1,8 доларів США за 1 кг товару; декстроза моногідрат, вагою 20000 кг, вартістю 10800 доларів США, або - 0,54 доларів США за 1 кг товару; матча (зелений чай), вагою 300 кг, вартістю 2340 доларів США, або 7,8 доларів США за 1 кг товару.

З метою митного оформлення вказаних товарів позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію від 09.10.2023 №23UA205050067343U6, в графі 43 якої зазначено, перший (основний) метод визначення митної вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

09.10.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000690/2 відповідно до якого, митну вартість задекларованого товару скориговано та визначено на підставі ст.64 МКУ, тобто, резервним методом визначення митної вартості.

У пункті 33 зазначеного рішення вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: декларантом надано довідку про транспортні витрати від ТОВ «ЄВРО- ФОРВАРДІНГ», тоді як перевізник морем- «SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED» - відповідно до коносаменту, а перевізник автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR- «SQR TRANSPORTATION Sp. z.o.o.». Окрім того, в наданій довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо вартості перевезення товарів від порту м. Гданськ до м. Гдиня. Інвойсом від 09.08.2023 № ZF-A230705 та специфікацією від 05.07.2023 №5 передбачено 100% передоплату за товари. Банківських платіжних документів не надано. Декларантом не надано відомостей щодо вартості навантаження/ розвантаження/ перевантаження оцінюваних товарів, хоча дані витрати є невід`ємними складовими митної вартості відповідно до умов поставки FOB. Декларантом було надано: сертифікати аналізу, прайс-лист від 01.02.2023 б/н, проформу від 31.03.2023 №ZF-A230331. У проформі від 31.03.2023 №ZF-A230331 вказана знижка, відомості про яку відсутні в Інвойсі. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено у відповіді на вимогу від 09.10.2023 року б/н.

Вказано також, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, Товариство звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Контракту №110822 ціна товару вказана в специфікації, що додається до цього Контракту. Ціна товару включає упаковки і маркування. Валюта платежу Долар США.

Відповідно до пункту 4.1. цього Контракту загальна сума Контракту становить 500 000,00 USD (п`ятсот тисяч доларів США).

Ціна на поставлений Товар вказана на умовах, зазначених у Специфікації, яка додається до цього Контракту, відповідно до Incoterms 2020. Місце доставки Україна (пункт 6.1. даного Контракту).

Умови платежу вказані в специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту. Оплата здійснюється банківським переказом на рахунок Продавця (пункт 7.1 Контракту).

Пунктом 8 Контракту №110822 визначено наступні документи, які повинні слідувати з Товаром: 1. Рахунок-фактура; 2. Пакувальний лист; 3. Сертифікат походження; 5. Товаро-транспортні документи; 6. Ветеринарний сертифікат.

Скаржник вказує, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - декларантом надано довідку про транспортні витрати від ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ», тоді як перевізник морем - «SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED» відповідно до коносаменту, а перевізник автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR - «SQRTRANSPORTATION Sp. z.o.o.».

Окрім того, скаржник зазначає, що в наданій довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо вартості перевезення товарів від порту м. Гданськ до м. Гдиня.

Також вказує, що інвойсом від 09.08.2023 № ZF-A230705 та специфікацією від 05.07.2023 №5 передбачено 100% передоплату за товари. Банківських платіжних документів не надано.

До того ж, митний орган звертає увагу, що декларантом не надано відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження оцінюваних товарів, хоча дані витрати є невід`ємними складовими митної вартості відповідно до умов поставки FOB.

Таким чином, скаржник вважає, що вказані розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Зазначені аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, зокрема специфікацію від 05.07.2023 №05 до контракту №110822 від 11.08.2022, комерційний інвойс від 09.08.2023 №ZF-A230705, митну декларацію країни відправлення від 09.08.2023 №422720230000524917, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023, де визначено ціну товарів, а також вартість транспортно-експедиційний витрат.

На вимогу митниці декларантом позивач надав: сертифікати аналізу; прайс-лист від 01.02.2023 б/н; проформу від 31.03.2023 №ZF-A230331, а також копію специфікації №2 від 07.04.2023 до контракту №110822 від 11.08.2022, в якій, зокрема міститься інформація про вартість чаю матча у сумі 2340 доларів США.

Наданими документами підтверджено попередню оплату позивачем за чай матча, інформація про який міститься також у - 31.03.2023 ZF-A230331 від 09.08.2023 № ZF-A230705.

Подані Товариством документи не містять розбіжностей щодо ціни кожного з товарів, вказаних у даній митній декларації.

Пункт 4 частини 2 статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Позивач, здійснив 100% передоплату за товар відповідно до визначених умов, зазначених в специфікації від 05.07.2023 №05, яка є невід`ємною частиною контракту від 11.08.2022 №110822, в сумі 15610 доларів США, на банківський рахунок компанії Qingdao ZF Sungold Biotechnology Co., Ltd (Китай) платіжною інструкцією в іноземній валюті від 11.07.2023 №68. Така сума оплати повністю співпадає із загальною сумою по товарам - глюкозамін (2010 доларів США), сукралоза (1000 доларів США), декстроза (10800 доларів США) та ізомальтолігосахарид (1800 доларів США), зазначеною в специфікації від 05.07.2023 року №05 та комерційному інвойсі від 09.08.2023 № ZF-А230705.

Зазначена оплата здійснена з урахуванням попередньої оплати за чай матча у сумі 2340 доларів США.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

На підтвердження транспортно-експедиційних витрат декларант надав довідку від ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ» про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023, відповідно до якої такі витрати складаються: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України: за маршрутом: Dalian, Китай Gdansk, Польща. Контейнер/а: MSKU2851026 29281,84 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, складські послуги, оформлення Т1. 36602,30 грн; транспортні послуги по маршруту: м. Гдиня, Польща кордон України м/п Рава-Руська. Автомобіль: WGM0115J/WND94H2 46000 грн; транспортні послуги по маршруту: м/п Ягодин, Україна м. Ковель м. Ворзель, Україна. Автомобіль: WGM0115J/WND94H2 36816,64 грн; експедиційні послуги по території України 600 грн. Також у довідці зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Отже, декларантом включено до митної вартості вартість транспортно-експедиційних витрат до митного кордону України у загальній сумі 111 884,14 грн відповідно до даних цієї довідки.

Водночас відсутність інформації (документів) про залучення безпосередніх перевізників товарів, а саме компанії SHENZHEN WORLDCARGO LOGISTICS LIMITED, яка здійснювала перевезення товарів морем відповідно до коносаменту та компанії SQRTRANSPORTATION Sp. z.o.o., яка здійснювала перевезення товарів автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR №06102023, не впливає на загальну суму транспортно-експедиційних витрат, які зазначені у довідці ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ» про транспортно-експедиційні витрати від 05.10.2023 №ЄФ000009129 до договору №OVT03052023 від 03.05.2023.

Обов`язок здійснювати організацію та укладати контракти з безпосередніми перевізниками товарів морем та автомобільними шляхами покладено саме на компанію ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ». Відсутність контрактів та інших товаросупровідних документів, укладених ТОВ «ЄВРО-ФОРВАРДІНГ» з безпосередніми перевізниками товарів не впливає на загальну вартість транспортно-експедиційних витрат, яка підтверджена документально вищенаведеною довідкою.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Оскільки вказані документи надавались Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205140098536U6 від 23 листопада 2023 року.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Митним органом вказано, що при вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в частині 2 статті 59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Не міг бути застосований метод визначення митної вартості за вартістю операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар.

Також митний орган зазначає, що метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований у зв`язку з тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Митну вартість ввезеного Товариством товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

За умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товару документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар, суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване Товариством рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство надало відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В свою чергу, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, відповідачем порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію витягу з договору про надання правової допомоги від 28.11.2023 №6, укладеного між адвокатом Івановим О.В. (Адвокат) та ТОВ «Юнатіс» (Клієнт); копію акта від 16.01.2024 №1 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 28.11.2023 №6; копію квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 16.01.2024 про оплату в сумі 3000 грн.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідні положення містяться у Постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, де зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

31 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 185/5421/21 зазначив, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18, а також підтримані Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2022 року у справі №500/1410/21, від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (Постанова ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Заперечуючи щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачі зазначали, що такий є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі змістом спірних правовідносин та правовим регулюванню таких, складністю юридичних питань, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 3000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 140/35953/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко