Рішення

від 29.03.2024 по справі 300/5977/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р. справа № 300/5977/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.04.2023 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії за віком №092650005464 від 10.04.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу періоди роботи на території Крайньої Півночі з 21.02.1996 по 31.08.1997, з 01.09.1997 по 15.01.1998, з 28.02.2000 по 01.02.2003, з 09.04.2003 по 07.09.2008, з 08.09.2008 по 30.11.2008, з 21.03.2010 по 20.10.2010, з 12.04.2011 по 14.03.2012, з 19.03.2012 по 12.08.2013, з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 18.01.2021, з 13.05.2021 по 01.03.2022; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити пенсію за віком на підставі поданої заяви №1757 від 03.04.2023 з 03.02.2023.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 03.04.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 10.04.2023 відмовило йому в призначенні пенсії у зв`язку із недостатньою кількістю стажу необхідного для призначення пенсії. Пенсійний орган протиправно не зараховує періоди роботи в районах Крайньої Півночі в розрахунку 1 рік 6 місяців з 1996 по 2022 роки посилаючись на вихід росії 01.01.2023 з Угоди про гарантії прав держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 20 років 1 місяць. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані періоди роботи в російській федерації, а саме: з 21.02.1996 по 31.08.1997, з 01.09.1997 по 15.01.1998, з 28.02.2000 по 01.02.2003, з 09.04.2003 по 02.04.2007, з 08.09.2008 по 30.11.2008, з 21.03.2010 по 20.10.2010, з 12.04.2011 по 17.01.2012, з 18.01.2012 по 14.03.2012, з 19.03.2012 по 12.08.2013, з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 18.01.2021, з 13.05.2021 по 01.03.2022, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території вказаної держави враховується по 31.12.1991. Відповідач також зазначає, що як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу та вираховування заробітної плати з 01.01.2004 при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. У зв`язку із тим, що довідки про заробітну плату від 19.03.2014 №554, від 30.11.2021 №490, №491, №492, №493, від 01.03.2022 №60 та №61 не підтверджені первинними документами, документи, що підтверджують сплату страхових внесків не надані, відповідно не можуть взяті до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача, а тому в пенсійного органу підстави врахування заробітної плати зазначеної у вищевказаних довідках відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.64 т.1).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у відзиві на позов стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в російській федерації у 1996-2022 роках, оскільки росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсійний орган зазначає, що страховий стаж за період роботи позивача з 01.01.2004 по 01.03.2022 має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації. Водночас, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалася на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації. Проте, позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації. Наголошує, що позивач у періоди роботи в росії працював вахтово-експедиційним методом. Вважає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 (а.с.1 т. 2).

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій не погоджується із доводами пенсійного органу з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.83 т.2).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

03.04.2023 ОСОБА_1 , у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.74 т.1).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.04.2023 №092650005464 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу (а.с.72 т.1).

Зазначено, що страховий стаж позивача становить 20 років 1 місяць 2 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи у 1996 2022 роках в російській федерації, оскільки росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20 Порядку №637).

Із матеріалів справи слідує, що до заяви про призначення пенсії від 03.04.2023 позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.04.1983 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.05.2015

Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.04.1983 позивач у спірний період (а.с.81- 99):

- 21.02.1996 прийнятий на роботу електромонтером 4 розряду з обслуговування бурової до районної інженерно-технологічної служби №1, вахтовим методом в районі Крайньої Півночі до Івано-Франківського УБР філіал АОЗТ «УСНГХ», на підставі наказу №14 від 21.02.1996;

- 31.08.1997 звільнений з роботи у зв`язку із переведенням до Губкінської експедиції Управління з буріння АОЗТ «УСНГХ», згідно наказу №111-122 від 31.08.1997;

- 01.09.1997 прийнятий на роботу електромонтером з обслуговування бурових 4 розряду по переведенню з Івано-Франківського УБР філіал АОЗТ «УСНГХ», згідно наказу №1-202 від 01.09.1997;

- 15.01.1998 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, на підставі наказу №55-29 від 19.12.1997;

- 28.02.2000 прийнятий на роботу електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду в ЗАО Спец УБР «Туртас», згідно наказу №10 х 05 від 28.02.2000;

- 01.04.2001 ЗАО Спец УБР «Туртас» реорганізовано в ООО «Спец УБР «Туртас», згідно наказу, згідно наказу №25 від 02.04.2001;

- 01.02.2003 звільнений з роботи за власним бажанням, стаття 80 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №8-к від 27.01.2003;

- 09.04.2003 прийнятий на роботу електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду на ділянку буріння свердловин до ООО «Аргиллит», вахтово-експедиційним методом, згідно наказу №43-к від 01.04.2003;

- 02.04.2007 ООО «Аргиллит» реорганізовано шляхом приєднання ООО «Интегра-Бурение», на підставі наказу від 02.04.2007 №231;

- 01.08.2007 переведений до Филиалу ООО «Интегра-Бурение», згідно наказу №01.08.2007 №6 к;

- 07.09.2008 трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням терміну трудового договору згідно п. 2 ст. 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №892 к від 04.09.2008;

- 08.09.2007 прийнятий на роботу в бурову бригаду електромонтером з обслуговування бурових п`ятого розряду до Филиалу ООО «Интегра-Бурение», вахтовим методом роботи, на підставі наказу від 05.09.2008 №918 к;

- 30.11.2008 звільнений з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст. 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №1288-к від 13.11.2008;

- 21.03.2010 прийнятий на роботу до ООО «РуссИнтеграл Западно-Сибирская нефтяная буровая компания «Пионер» електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 21.03.2010 №259-к;

- 20.10.2010 трудовий договір припинено у зв`язку із закінченням терміну дії договору, частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 18.10.2010 №622-к;

- 12.04.2011 прийнятий на роботу до ООО «Буровая компания Топаз» електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду, згідно з наказом від 12.04.2011 №35-к;

- 17.01.2012 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 17.01.2012 №06-к;

- 18.01.2012 прийнятий на роботу до ООО «Буровая компания Топаз» електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 18.01.2012 №16-к;

- 14.03.2012 звільнений за власним бажанням, частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 14.03.2012 №60-к;

- 19.03.2012 прийнятий на роботу до ООО «Буровая сервисная компания -1» електромонтером з обслуговування бурових 5 розряду, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 19.03.2012 №2 07-к;

- 12.08.2013 звільнений за власним бажанням, частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 12.08.2013 №44-к.

Згідно вкладиша трудової книжки Савчука В.Ю. серії НОМЕР_2 від 25.05.2015 позивач у спірний період (а.с.102):

- 25.05.2015 прийнятий на роботу до ООО «Буровая компания Сибирь» електромонтером з обслуговування бурових до бурової бригади, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 25.05.2015 №60/15-к;

- 02.12.2016 трудовий договір розірвано з ініціативи робітника, пункт 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 02.12.2016 №120/16-к;

- 22.02.2017 прийнятий на роботу до ООО «Буровая компания Сибирь» електромонтером з обслуговування бурових до бурової бригади, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 22.02.2017 №23/17;

- 05.06.2017 трудовий договір розірвано з ініціативи робітника, пункт 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 05.06.2017 №123/17;

- 14.06.2017 прийнятий на роботу до ООО «Нафтагаз-Бурение» електромонтером з обслуговування бурових 6 розряду, вахтовим методом роботи, згідно з наказом від 14.06.2017 №1395 нс;

- 18.01.2021 трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням терміну дії патенту, пункт «б» частини 1 статті 327.6 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 18.01.2021 №46-н;

- 13.05.2021 прийнятий на роботу до ООО «Варьеганская нефтяная буровая компания» електромонтером з обслуговування бурових 6 розряду, вахтово-експедиційним методом роботи методом роботи, згідно з наказом від 13.05.2021 №196-ПР;

- 01.03.2022 трудовий договір розірвано з ініціативи робітника, звільнений за власним бажанням, пункт 3 частини 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 01.03.2022 №75-УВ.

Також на підтвердження періодів роботи в росії позивачем надано довідки Филиала ООО «Интегра-Бурение» в г. Нижневартовск від 13.02.2009 №32, №554 від 19.03.2014 (а.с.127, 133 т.1), довідку ООО РуссИнтеграл Западно-Сибиркая Нефтяная буровая компанія «Пионер» від 05.12.2018 №137-к (а.с.150 т.1), карту атестації робочого місця за умовами праці №61 ООО Интегра-Бурение» (а.с.134 т.1), карту атестації робочого місця за умовами праці №073 ООО РуссИнтеграл Западно-Сибиркая Нефтяная буровая компания «Пионер» (а.с.151 т.1), довідку ООО «Нафтагаз-Бурение» №01-16/711 від 11.03.2020 (а.с.157 т.1), листами ООО «Нафтагаз-Бурение» №469 від 05.03.2020 (а.с.159 т.1), довідки ООО «Нафтагаз-Бурение» від 30.11.2021 №№490, 491, 492, 493, 494 (а.с.162-165 т.1), довідки ООО «Варьеганская нефтяная буровая компания» №24 від 28.02.2022, №33 від 01.03.2022, від 01.03.2022 №60, №61 (а.с.166 - 170 т.1), наказами ООО «Нафтагаз-Бурение» від 13.06.2019 №308-п, 02.06.2015 №133-п, (а.с.177 т.1), картами №168/731, №04 04 03 спеціальної оцінки праці робітників ООО «Нафтагаз-Бурение», відомості про організацію, яка проводить спеціальну перевірку умов праці ООО «ЕкспертКонсалтинг» №209 від 01.02.2016, відомості про організацію, яка проводить спеціальну перевірку умов праці ООО «Промьшленная експертиза», довідку АОЗТ «УСНГХ» від 15.01.1998 №15-67 (а.с.179-197, 208 т.1).

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи ОСОБА_1 в росії і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.

Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Отже, підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації, наведені у рішенні №092650005464 від 10.04.2023 є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Слід вказати, що відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначенийпостановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28.

Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод організації робіт, затвердженого постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я Союзу РСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року в справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року в справі №554/1723/17, від 31 липня 2019 року в справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року в справі №750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року в справі №266/258/16-а.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2022 року у справі №592/5589/17.

Крім того, суд зауважує, що статтею 2 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також -Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28

років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (60 років), зокрема, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Таким чином,Законом України від 02.03.2015 №213-VIIIпередбачено поетапне збільшення стажу для працівників зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці з 25 до 30 років.

Надалі Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII),Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

З 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIIIта п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.

Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…".

З 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Зважаючи на висновки Верховного Суду в зразковій справі №360/3611/20, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, слід застосовувати найбільш сприятливий для позивача підхід.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

Згідно з статтею 2 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації»).

Згідно з частиною другою статті 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Згідно із частиною другою статті 14 федерального закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

До заяви про призначення пенсії від 03.04.2023 позивачем було додано, зокрема, відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 17.08.2021 (станом на 01.07.2021), в яких зазначено інформацію про суми страхових внесків, які надійшли до пенсійного фонду російської федерації та вказано, що стаж роботи позивача становить 7 років 0 місяців 5 днів (а.с.120-122 т.1).

Також позивачем до вказаної заяви долучено довідку ООО «Буровая компания Сибирь» від 05.06.2017 №00000000022 про суму заробітної плати, інших виплат і винагород, на які були нараховані страхові внески на обов`язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності за період з 25.05.2015 по 02.12.2016 та з 22.02.2017 по 05.06.2017 (а.с.114 т.1), довідки ООО «Буровая компания Топаз» №11 від 14.03.2012 про доходи фізичної особи за 2011 рік та №17 від 14.03.2012 про доходи фізичної особи за 2012 рік, довідки ООО «Буровая компания Сибирь» №91 від 05.06.2017 про доходи фізичної особи за 2017 рік та №92 від 05.06.2017 про доходи фізичної особи за 2016 рік, довідки Филиала ООО «Интегра-Бурение» в г. Нижневартовск №23 від 18.11.2008 за 2006 рік, №24 від 13.11.2008, №32 від 11.12.2018 про доходи фізичної особи за 2007 рік, №70 від 11.12.2008 про доходи фізичної особи за 2008 рік та довідку ООО «Интегра-Бурение» №186 від 19.11.2008 про доходи фізичної особи за 2007 рік , а також довідку Филиала ООО «Интегра-Бурение» №554 від 19.03.2014 про нараховану заробітну плату за відпрацьований час з 09.04.2003 по 30.11.2008 (а.с.133 т.1), довідку ООО «РуссИнтеграл «Пионер» від 02.12.2018 №397 про заробітну плату з 21.03.2010 по 20.10.2010, довідки ООО Нафтагаз-Бурение» від 30.11.2021 №№490, 491, 492, 493, 494, довідки ООО «Варьеганская нефтяная буровая компания» від 01.03.2022 №60, №61 (а.с.116-132, 150, 162-165, 168-169 т.1), в яких вказано дані про відповідні відрахування із заробітної плати позивача.

Отже, описані вище відомості, які містять трудові книжки позивача, описані вище уточнюючі довідки про характер роботи, умови праці, про заробітну плату та відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 17.08.2021 можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та факт сплати роботодавцями позивача за відповідні періоди роботи податків та обов`язкових платежів згідно законодавства російської федерації.

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу в призначенні пенсії обмежившись обґрунтуванням неможливості взагалі врахувати при обрахунку страхового стажу та розміру пенсії страховий стаж, здобутий на території російської федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу.

Суд звертає увагу, що пенсійним органом по суті не розглядалася подана заява від 03.04.2023, а вирішення питання про те, чи має право позивач на призначення пенсії та зарахування спірних періодів роботи в росії до страхового стажу на підставі поданих ним документів вирішується саме під час розгляду відповідної заяви.

З огляду на вказане вище суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно прийнято рішення від 10.04.2023 за №092650005464 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу та досліджувати документи, яким не надана оцінка Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії та обраховувати страховий стаж позивача, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію.

Відтак, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно надати оцінку трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 25.04.1983, вкладишу трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.05.2015, уточнюючим довідкам про характер роботи та умови праці Филиала ООО Интегра-Бурение» в г. Нижневартовск від 13.02.2009 №32, ООО Нафтагаз-Бурение» №01-16/711 від 11.03.2020, довідці ООО «Варьеганская нефтяная буровая компания» №24 від 28.02.2022, довідкам Филиала ООО «Интегра-Бурение» №554 від 19.03.2014 про нараховану заробітну плату за відпрацьований час з 09.04.2003 по 30.11.2008, довідкам ООО Нафтагаз-Бурение» від 30.11.2021 №№490, 491, 492, 493, 494, довідкам ООО «Варьеганская нефтяная буровая компания» від 01.03.2022 №60, №61, які містять інформацію про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації роботодавцями позивача, а також довідкам ООО «Буровая компания Сибирь» від 05.06.2017 №00000000022, довідкам ООО «Буровая компания Топаз» №11 від 14.03.2012 про доходи фізичної особи за 2011 рік та №17 від 14.03.2012 про доходи фізичної особи за 2012 рік, довідкам ООО «Буровая компания Сибирь» №91 від 05.06.2017 про доходи фізичної особи за 2017 рік та №92 від 05.06.2017 про доходи фізичної особи за 2016 рік, довідці Филиала ООО «Интегра-Бурение» в г. Нижневартовск №23 від 18.11.2008 за 2006 рік, №24 від 13.11.2008, №32 від 11.12.2018 про доходи фізичної особи за 2007 рік, №70 від 11.12.2008 про доходи фізичної особи за 2008 рік та довідці ООО «Интегра-Бурение» №186 від 19.11.2008 про доходи фізичної особи за 2007 рік, довідці ООО РуссИнтеграл Западно-Сибиркая Нефтяная буровая компанія «Пионер» від 05.12.2018 №137-к, які містять відомості про заробітну плату позивача, наданими роботодавцями позивача в російській федерації, відомостям про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 17.08.2021, та інші додані до заяви документи, при повторному розгляді заяви від 03.04.2023 про призначення пенсії.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не дослідило належно та добросовісно вказаних обставин щодо наявності в позивача страхового стажу за період його трудової діяльності на території російської федерації в 1996- - 2022 роках, то ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі буде зобов`язання саме вказаного відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За встановлених у справі обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50% задоволених позовних вимог).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.04.2023 №092650005464.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018),

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83 А, м. Чернігів, Чернігівська область 14005).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.