Рішення

від 29.03.2024 по справі 300/5794/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р. справа № 300/5794/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання незаконним та скасувати рішення від 12.07.2023 №091630016398, зобов`язати призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати та перераховувати пенсію за вислугою років з 12.07.2023 з розрахунку 90% від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої Донецькою обласною прокуратурою від 07.06.2023 № 27-771 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідност. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакціїЗакону №2663-ІІІ від 12.07.2001, при наявності стажу роботи 23 роки 9 місяців 13 днів. ГУ ПФУ в Хмельницькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №091630016398 від 12.07.2023, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на положенняст. 86 Закону України "Про прокуратуру"та зазначенням, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу на посадах прокурорів не менше 15 років. Також у рішенні зазначено, що станом на дату звернення стаж вислуги позивача складає 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 13 років 10 місяців 6 днів, з 07.04.2005 по 31.05.2005, з 01.07.2005 по 28.11.2018, з 27.11.2019 по 04.05.2020 та на посаді державного службовця Донецької обласної прокуратури 25.05.2020 по 26.05.2021. Однак, позивач зазначає, що станом на 12.07.2023, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років, його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, складає 23 роки 9 місяців 13 днів, в тому числі 15 років 7 місяців 4 стажу роботи на прокурорських посадах, який достатній для призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001. Відтак, а думку позивача відновлення його права на призначення пенсії полягає у зобов`язанні відповідача здійснити призначення мені пенсії за вислугою років з 12.07.2023 із розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Донецької області від 07.06.2023 №27-771 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України від 26.11.1993№3662-12, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 08.09.2023 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що тривалість спеціального стажу ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону №1697-VII складає 13 років 10 місяців 6 днів, що є меншим ніж спеціальний стаж визначений ст. 86 Закону №1697-VII, а саме наявності на день звернення з 1 жовтня 2020 року і пізніше вислуги років не менше 25 років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, відтак відсутні правові підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону "Про прокуратуру". Крім того, представник відповідача звернув увагу, що відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697- VII пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому, положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" № 3668-VI та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Таким чином, право позивача на отримання пенсії за вислугою років визначеної законодавством не порушене, а зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не звужено. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

10.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач посилається на діючій закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII і те, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, відповідач обходить важливий момент, а саме свідомо ігнорує статті 22 Конституції України, яка встановлює, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов є безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ухвали від 24.10.2023 залучено як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в адміністративній справі №300/5794/23.

На адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 13.11.2023 надійшли пояснення щодо позову, згідно яких ГУПФУ в Івано-Франківській області заперечує проти позову з мотивів, викладених у поясненні та зазначає, що рішенням від 20.07.2023 № 091630016398, позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного стажу для вислуги років 25 років та на посадах прокурорів 15 років, оскільки стаж роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII становить 17 років 3 місяці, в тому числі робота на посадах прокурора - 13 років 10 місяців. При цьому, посилання позивача на статтю 50-1 Закону 1789-ХІІ є помилковим та таким, що не можуть бути застосовані при визначенні права на призначення пенсії, оскільки такі, втратили чинність. Також, звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 20.07.2023 про відмову в призначенні пенсії не визначалось відсоткове відношення розміру пенсії, як відповідно не здійснювалось обмеження максимального розміру пенсії, тому відсутні підстави вважати, що зазначені права у цій частині порушені чи можуть бути порушені в майбутньому.

Також, третя особа скористалась правом подання додаткових пояснень у справі 25.03.2024, на які позивач подав письмові заперечення 26.03.2024.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 , виданим Гірницьким МВМ Макіївського МУ ГУ МВСУ в Донецькій області 03.12.1996 (а.с.9).

Позивач у 2005 році закінчив навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого із відзнакою та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 30.06.2005 (а.с.21).

Відповідно до відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 13.12.1999 ОСОБА_1 позивач проходив службу в органах прокуратури Донецької області (а.с.11-20).

ОСОБА_1 12.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 та пакетом документів, на підтвердження вислуги років, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням від 12.07.2023 №091630016398ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-V11 від 14.10.2014, через відсутність на день звернення, вислуги років 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. В цьому ж рішенні зазначено, що до стажу роботи , що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зараховано періоди роботи з 07.04.2005 по 31.05.2005, з 01.07.2005 по 28.11.2018 та з 27.11.2019 по 04.05.2020 в органах Донецької обласної прокуратури, з 25.05.2020 по 26.05.2021 на посаді держслужбовця з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі робота на посадах прокурора - 13 років 10 місяців 6 днів(а.с. 30).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Суд зазначає, що за приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, спірним питанням у справі, яке підлягає з`ясуванню, є протиправність (правомірність) відмови відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Так, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри "80" замінено цифрами "70".

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри "70" замінено цифрами "60".

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас, починаючи з 15.07.2015 стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIIщодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності новогоЗакону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI (Далі - Закон №1697-VII).

Суд зазначає, що Закон №1697-VII, визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Так, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до вказаної норми, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

У даному ж випадку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 12.07.2023, а тому спірні правовідносини, на переконання суду, підлягають вирішенню за нормамиЗакону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01.09.2022 у справі №380/10419/21.

Таким чином, для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку станом на час звернення із заявою про призначення пенсії, стаж позивача мав становити - 25 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Суд зазначає, що згідно рішення від 12.07.2023 №091630016398ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-V11 від 14.10.2014, через відсутність на день звернення, вислуги років 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. В цьому ж рішенні зазначено, що до стажу роботи , що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зараховано періоди роботи з 07.04.2005 по 31.05.2005, з 01.07.2005 по 28.11.2018 та з 27.11.2019 по 04.05.2020 в органах Донецької обласної прокуратури, з 25.05.2020 по 26.05.2021 на посаді держслужбовця з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі робота на посадах прокурора - 13 років 10 місяців 6 днів.

Відтак, згідно вищенаведеного рішення, вислуга років позивача є меншою від 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років, визначених частиною 1статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, що не надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років.

При цьому, вимогу призначити пенсію згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ позивач обґрунтовує тим, що саме на час коли діяла вказана норма він працевлаштувався в органи прокуратури з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам прокуратури (у тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону України «Про прокуратуру» передбачала, що маючи спеціальний стаж роботи не менше 20 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років, особа матиме право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку у розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90%.

Відтак, досліджуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка діяла в редакції Закону з 26 липня 2001 року (у редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року) до 1 жовтня 2011 року (у редакції Закону № 3668 від 08 липня 2011 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Таким чином, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 1 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Згідно частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Відтак, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна дійти висновку, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (у яких таке право раніше виникло).

Однак, за встановлених у цій справі обставин, позивач у період часу з 26 липня 2001 року по 01 жовтня 2011 року не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у вказаній вище редакції).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 265/6322/16-а, від 11 червня 2020 року у справі № 265/2627/17, від 08 листопада 2021 року у справі № 404/5325/17 та від 02 серпня 2022 року у справі № 640/3085/19.

При цьому, частиною 6 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Так, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу, стаж вислуги позивача складає 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 13 років 10 місяців 6 днів, 2 роки 4 місці 27 днів, що становить половину періоду навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого та 1 рік 2 дні на посаді державного службовця Донецької обласної прокуратури(а.с. 80,81)

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві зазначено, що станом на, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років 12.07.2023, його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, складає 23 роки 9 місяців 13 днів, в тому числі 15 років 7 місяців 4 стажу роботи на прокурорських посадах, що є меншим 25 років визначених частиною 1статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI та не надає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років.

При цьому, суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не заявлено позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати до вислуги років інші періоди стажу роботи, зокрема стажу на посадах прокурорів, які дають право на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Щодо посилань позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, суд зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні «Великода проти України» (№ 43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставістатті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а в період діїстатті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XIIвін не набув права на призначення пенсії за вислугу років, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно рішенням від 12.07.2023 №091630016398 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Ч. Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.