Постанова

від 30.09.2024 по справі 300/5794/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5794/23 пров. № А/857/11231/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 300/5794/23 (головуючий суддя Микитин Н. М., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2023 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасувати рішення від 12.07.2023 №091630016398, зобов`язання призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати, пенсію за вислугою років з 12.07.2023 з розрахунку 90% від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої Донецькою обласною прокуратурою від 07.06.2023 № 27-771 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 12.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, при наявності стажу роботи 23 роки 9 місяців 13 днів. Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №091630016398 від 12.07.2023, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зазначенням, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу на посадах прокурорів не менше 15 років. Також у рішенні зазначено, що станом на дату звернення стаж вислуги позивача складає 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 13 років 10 місяців 6 днів. Однак, позивач зазначає, що станом на 12.07.2023, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років, його стаж роботи достатній для призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 , виданим Гірницьким МВМ Макіївського МУ ГУ МВСУ в Донецькій області 03.12.1996 (а.с.9).

Позивач у 2005 році закінчив навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого із відзнакою та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 від 30.06.2005 (а.с.21).

Відповідно до відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 13.12.1999 ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури Донецької області (а.с.11-20).

ОСОБА_1 12.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 та пакетом документів, на підтвердження вислуги років.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням від 12.07.2023 №091630016398 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-V11 від 14.10.2014, через відсутність на день звернення, вислуги років 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. В цьому ж рішенні зазначено, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховано періоди роботи з 07.04.2005 по 31.05.2005, з 01.07.2005 по 28.11.2018 та з 27.11.2019 по 04.05.2020 в органах Донецької обласної прокуратури, з 25.05.2020 по 26.05.2021 на посаді держслужбовця з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі робота на посадах прокурора - 13 років 10 місяців 6 днів (а.с. 30).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з 15.07.2015 стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI (далі - Закон №1697-VII).

Статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до вказаної норми, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 12.07.2023, а тому спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01.09.2022 у справі №380/10419/21.

Таким чином, для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку станом на час звернення із заявою про призначення пенсії, стаж позивача мав становити - 25 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Однак, згідно рішення від 12.07.2023 №091630016398 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-V11 від 14.10.2014 через відсутність на день звернення вислуги років 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. В цьому ж рішенні зазначено, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії зараховано періоди роботи з 07.04.2005 по 31.05.2005, з 01.07.2005 по 28.11.2018 та з 27.11.2019 по 04.05.2020 в органах Донецької обласної прокуратури, з 25.05.2020 по 26.05.2021 на посаді держслужбовця з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що становить 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі робота на посадах прокурора - 13 років 10 місяців 6 днів.

Отже, вислуга років позивача є меншою 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років, визначених частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, що не надає позивачу права на призначення пенсії за вислугу років.

Вимогу призначити пенсію згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ апелянт обґрунтовує тим, що саме на час коли діяла вказана норма він працевлаштувався в органи прокуратури з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам прокуратури (у тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону України «Про прокуратуру» передбачала, що маючи спеціальний стаж роботи не менше 20 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років, особа матиме право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку у розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90%.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка діяла в редакції Закону з 26 липня 2001 року (у редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року) до 1 жовтня 2011 року (у редакції Закону № 3668 від 08 липня 2011 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 1 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Отже, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна дійти висновку, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (у яких таке право раніше виникло).

Проте, за встановлених у цій справі обставин, позивач у період часу з 26 липня 2001 року по 01 жовтня 2011 року не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у вказаній вище редакції).

Оскільки ОСОБА_1 не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 265/6322/16-а, від 11 червня 2020 року у справі № 265/2627/17, від 08 листопада 2021 року у справі № 404/5325/17 та від 02 серпня 2022 року у справі № 640/3085/19.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу, стаж вислуги позивача складає 17 років 3 місяці 5 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 13 років 10 місяців 6 днів, 2 роки 4 місці 27 днів, що становить половину періоду навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого та 1 рік 2 дні на посаді державного службовця Донецької обласної прокуратури (а.с. 80, 81).

Позивачем в позовній заяві не заявлено позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до вислуги років інші періоди стажу роботи, зокрема стажу на посадах прокурорів, які дають право на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

Щодо посилань апелянта на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, слід зазначити, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні «Великода проти України» (№43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким відмовлено задоволенні заявлених позовних вимог, є вірним.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №300/5794/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук