Ухвала

від 26.03.2024 по справі 320/3351/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

26 березня 2024 року м.Київ Справа № 320/3351/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АДІ" пеню у розмірі 93 037,22 грн за період з 05.03.2016 по 19.01.2021 (включно) прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 позов було задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 рішення першої інстанції залишено без змін.

13.07.2023 Верховним Судом було прийнято постанову, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 даний позов було залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду обгрунтованого клопотання з посиланням на письмові докази щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, або подати уточнену позовну заяву, шляхом зменшення періоду за який необхідно сплати пеню за просторочення відшкодування суми податку на додану вартість.

Так, на виконання вимог ухвали позивачем направлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якого позивач зазначає, що протягом 2016 - 2021 років у позивача існували обставини, що перешкоджали зверненню до суду з позовом про стягнення пені, створювали правову невизначеність щодо регулювання відповідної сфери правовідносин.

Позивач зазначає, що після проведення перевірки заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139,00 грн податковий орган включив відповідну заяву позивача до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування поданих до 01.02.2016.

У 2017 року, перевіряючи відомості Тимчасового реєстру для відстеження черги відшкодування, випадково стало відомо про зменшення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, а саме, контролюючий орган без будь-яких попереджень стягнув неправомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 99 399,00 грн за рахунок залишку невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 112 139,00 грн.

Зазанчає, що цей факт став підставою для звернення 09.08.2017 до суду за захистом порушеного права на отримання повної суми бюджетного відшкодування (справа № 810/2746/17) та постановою від 27.08.2020 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 810/2746/17 було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139,00 грн, а дії контролюючого органу щодо зменшення заявленої до відшкодування суми протиправними.

Кошти у розмірі 112139,00 грн надійшли на рахунок позивача тільки 19.01.2021 (меморіальний ордер № 351 від 19.01.2021).

На думку позивача з серпня 2017 року по серпень 2020 року позивач відновлював своє право на повне бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139,00 грн (справа № 810/2746/17) і саме під час цього процесу відбувся реальний захист права, про що позивач дізнався 19.09.2020 від дати отримання постанови від 27.08.2020.

Позивач вважає, що саме 19.09.2020 є день, з якого йому стало відомо про те, що включення заяви до Тимчасового реєстру не забезпечувало отримання належних позивачу коштів, днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Розглянувши подане клопотання та матеріали справи, суд вважає за можливе залишити даний позов без розгляду, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі, встановленому судом.

У зв`язку з невідшкодуванням підтверджених в судовому порядку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивач з посиланням на п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся з цим позовом про стягнення на його користь пені.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.18 та 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України визначав, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених п. 200.7 та 200.8 ст. 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як передбачено положеннями п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п. 200.23 ст. 200 ПК України нараховується пеня.

Таким чимно, ПК України надано можливість платнику податків захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою податку на додану вартість.

Водночас, суд наголошує, що у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Вирішуючи питання щодо пропуск позивачем строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Строк давності у 1095 днів, встановлений ст. 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування.

При цьому положення п. 102.5 ст. 102 ППК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, ст. 102 ПК України, у тому числі і п. 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 КАС України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

При цьому, суд також звертає увагу, що ч. 2 та 3 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18.

Слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 даний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду обгрунтованого клопотання з посиланням на письмові докази щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, або подати уточнену позовну заяву, шляхом зменшення періоду за який необхідно сплати пеню за просторочення відшкодування суми податку на додану вартість.

Однак, позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з посилань, на те що саме 19.09.2020 (дата отримання постанови від 27.08.2020 у справі № 810/2746/17) стало днем, з якого йому стало відомо про те, що включення заяви до Тимчасового реєстру не забезпечувало отримання належних позивачу коштів, а тому це є день коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що до суду про стягнення з Державного бюджету України пеню у розмірі 93 037,22 грн за період з 05.03.2016 по 19.01.2021 (включно) прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139, 00 грн позивач звернувся у березні 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Водночас, позивачем не зменшено період, який може бути включено для стягення пені за просточення відшкодування суми податку на додану вартість з урахуванням норм ст. 102 ПК України та ст. 122 КАС України, що призвело до не виконання вимог ухвали суду від 28.07.2023.

Крім того, позивачу було роз"яснено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом (п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення даного позову без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст. 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення пені - залишити без розгляду.

Роз"яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Головенко О.Д.