Постанова

від 22.05.2024 по справі 320/3351/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3351/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" до Головного управління ДПС у Київській області про стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АДІ" пені у розмірі 93 037,22 грн за період з 05.03.2016 по 19.01.2021 (включно) прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 позов було задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 залишено без змін.

13.07.2023 Верховним Судом було прийнято постанову, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

28.07.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження дану адміністративну справу.

Також, вказаною ухвалою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення пені - залишено без руху. Та зазначено, що протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду обґрунтованого клопотання з посиланням на письмові докази щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, або подати уточнену позовну заяву, шляхом зменшення періоду за який необхідно сплати пеню за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість. Роз`яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишено без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

14.08.2023 позивач засобами пощтового зв`язку направив до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду (зареєстровано судом 16.01.2024).

03.10.2023 позивач засобами пощтового зв`язку направив до суду першої інстанції заяву до якої повторно додав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду (зареєстровано судом 16.01.2024).

В даних клопотанням позивач вказав, що спірні правовідносини виникли в 2016 році, а звернення до суду першої інстанції відбулось в 20212 році, втім строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Зокрема, протягом 2016-2021 років у позивача існували обставини, що перешкоджали зверненню до суду з позовом про стягнення пені, створювали правову невизначеність щодо рулювання відповідної сфери правовідносин.

Крім того, тривав розгляд адміністративної справи (№ 810/2746/17) щодо захисту права позивача на бюджетне відшкодування суми ПДВ у розмірі 112 139 грн.

До того ж спірні кошти на виконання рішення суду у справі № 810/2746/17 надійшли на рахунок позивача 19.01.2021.

Позивач вважає 19.09.2020 днем, коли він дізнався про порушення своїх прав (дата отримання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 810/2746/17).

Відтак, звертаючись з даним позовом до суду в березні 2021 року позивачем було дотримано шестимісячний строк звернення до суду.

Також, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (справа № 810/1227/17).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 позов повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а саме не наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо строку звернення до суду позивач вказує наступне.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу від 26.03.2024 суд першої інстанції послався на неможливість застосування у даному випадку 1095 денного строку давності, встановленого ст. 102 Податкового Кодексу України та не зменшення періоду, який може бути включено для стягнення пені за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість.

В той же час, позивач вказує, що в поданому адміністративному позові не спирався на вказаний судом 1095-денний строк давності. Звернення до суду відбулось протягом шести місяців, а саме з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Позивач вважає, що позовні вимоги заявлені згідно положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не містить обмежень щодо періоду, який може бути включений для стягнення пені.

Позивач вказує, що матеріали справи містять докази того, що у встановленому порядку він подав податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року для проведення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 112 139 грн. Після проведення перевірки законності заявлення вимог про бюджетне відшкодування, відповідач вніс вказану суму ПДВ до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016.

Маючи впевненість, що відповідач, як орган державної влади, діє у відповідності до ст. 19 Конституції України та забезпечує законне право позивача на отримання бюджетного відшкодування, позивач очікував надходження коштів.

В той же час, під час розгляду судової справи № 810/2746/17, яка була порушена внаслідок протиправних дій відповідача, що проявилось у стягненні за рахунок коштів бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 112 139 грн протиправно нарахованих штрафних санкцій, колегією суду апеляційної інстанції із застосуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/19, були вирішено питання про спосіб відновлення порушеного права шляхом стягнення вказаної суми ПДВ на користь позивача. Підставою для цього став виявлений факт того, що Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не передбачений механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру.

Позивач вказує, що до прийняття рішення судом апеляційної суду у справі № 810/2746/17 він не міг дізнатись про те, що з внесенням суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру було порушено його право. Адже позивач обґрунтовано очікував, що відповідач діє з додержанням прав позивача.

Позивач вважає, що про факт порушення своїх прав на своєчасне отримання коштів бюджетного відшкодування дізнався 19.09.2020 в день отримання постанови 27.08.2020 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 810/2746/17. Додатковим підтвердженням порушення прав позивача стало те, що кошти у розмірі 112 139 грн надійшли на рахунок позивача 19.01.2021 (копія меморіального ордеру № 351 від 19.01.2021 міститься в матеріалах справи). У призначенні платежу зазначено, що перерахування коштів проведено на підставі висновку № 4 від 19.01.2021 щодо відшкодування суми ПДВ.

На думку позивача, цей факт вказує, що дії по внесенню заяви позивача до Тимчасового реєстру хоч і були передбачені законом, вони від самого початку не відповідали інтересам позивача. Це було приховано, не мало ознак порушення прав позивача, а порушення було встановлено тільки під час розгляду справи № 810/2746/17.

Таким чином позивач дізнався про порушення свого права 19.09.2020 і в межах шестимісячного строку звернувся до суду (15.03.2021) з вимогою про стягнення пені.

Щодо зменшення періоду нарахування пені позивач вказує, що такий розрахунок має динаміку у певному періоді. Складові порядку розрахунку передбачають поденне нарахування. У цій справі заявлений період нарахування пені з 05.03.2016 до 19.01.2021 і саме за весь цей період нарахування сумарно складає 93 037,22 грн. Винесенням оскаржуваної ухвали суд першої інстанції відмовив у розгляді всього періоду нарахування. При цьому в ухвалі від 26.03.2024 вказав на те, що певний період може бути розглянутий за умов подання уточненої позовної заяви зі зменшенням періоду, за який необхідно сплатити пеню. Втім, враховуючи, що позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, клопотання до суду подано, то посилання судом на невиконання умови щодо зменшення суми нарахування, щоб надало можливість почати розгляд справи є таким, що порушує принцип обґрунтованості та законності судового рішення. Крім того, позивач вказує, що виконання такої умови не відповідає інтересам позивача.

20.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідач вказує щодо безпідставності аргументів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зокрема, наступне.

Так, позивач вказує аргумент, що до прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі 810/2746/17 останній не міг дізнатися про те, що з внесенням суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру було порушено його право.

Відповідач вважає, що зазначений аргумент позивача не спростовує той факт, що ТОВ «Комерційно-виробнича фірма «Аді» звернулося з позовною заявою про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 93 037,22 грн за період з 05.03.2016 по 19.01.2021 (включно) у березні 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо аргументу позивача про те, що стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України не регулює періоди проведення будь-яких розрахунків, натомість ця норма встановлює виключно строк звернення до суду, відповідач зазначає наступне.

Дійсно, спеціальної норми, яка б регулювала строки позовної давності щодо звернення до суду з метою стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ, чинним законодавством не передбачено. В той же час, на думку відповідача, у такому випадку застосовується загальна норма, тобто ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої встановлюється загальний шестимісячний строк для звернення до суду.

Крім того, позивачем не зменшено період, який може бути включено для стягнення пені за прострочення відшкодування суми ПДВ, що призвело до невиконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023.

Відповідач вважає, що ТОВ «Виробничо-комерціна фірма «Аді» порушено шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дати, коли особі стало відомо або повинно було бути відомо про порушення свого права.

В судове засідання, призначене на 22.05.2024, учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Керуючись ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Як підтверджено матеріалами справи, провадження у даній справі було відкрито ухвало Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021. В той же час, в постанові Верховного Суду від 13.07.2023 було наголошено питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Керуючись ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина 1, 2, 3 ст. 122 КАС України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пунктів 7 та 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду постановлена судом першої інстанції керуючись п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Так, розглянувши позовну заяву позивача, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, з неповажних причин, оскільки, враховуючи пояснення позивача викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач не був позбавлений можливостей подання позовної заяви в строк, визначений чинним законодавством, однак вимог що передбачені КАС України не виконав.

Повертаючи ж позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку на звернення до суду є неповажними.

Так, питання застосування шестимісячного строку звернення до даних позовних вимог сторонами у справі не заперечується.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 200/9915/21 (постанові від 10.05.2023).

Щодо визначення дати початку перебігу даного строку, колегія суддів виходить з наступного.

Сторонами у справі не заперечується, що після проведення перевірки заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139 грн податковий орган включив відповідну заяву позивача до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування поданих до 01.02.2016.

Як вказує позивач, у 2017 року, перевіряючи відомості Тимчасового реєстру для відстеження черги відшкодування, випадково стало відомо про зменшення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, а саме, контролюючий орган без будь-яких попереджень стягнув неправомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 99 399,00 грн за рахунок залишку невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 112 139,00 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача 09.08.2017 до суду за захистом порушеного права на отримання повної суми бюджетного відшкодування (справа № 810/2746/17). За наслідком розгляду вказаної справи, постановою від 27.08.2020 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 810/2746/17 було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139 грн, а дії контролюючого органу щодо зменшення заявленої до відшкодування суми визнано протиправними.

Кошти у розмірі 112 139 грн надійшли на рахунок позивача тільки 19.01.2021 (меморіальний ордер № 351 від 19.01.2021).

На думку позивача, з серпня 2017 року по серпень 2020 року останній відновлював своє право на повне бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139 грн (справа № 810/2746/17) і саме під час цього процесу відбувся реальний захист права, про що позивач дізнався 19.09.2020 від дати отримання постанови від 27.08.2020. Позивач вважає, що саме 19.09.2020 є день, з якого йому стало відомо про те, що включення заяви до Тимчасового реєстру не забезпечувало отримання належних позивачу коштів, днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

В той же час, колегія суддів звертає увагу позивача, що навіть після протиправного зменшення відповідачем в 2017 році суми бюджетного відшкодування, позивачу ще мало бути відшкодовано 12 740 грн.

За визначеннями наведеними у п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України):

бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пункти 200.7, 200.10-200.13, 200.15 ст. 200 ПК України встановлює, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 93 037,22 грн за період з 05.03.2016 по 19.01.2021 (включно) прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 112 139 грн позивач звернувся у березні 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач і на стадії подання даного позову до суду першої інстанції в березні 2021 року вважав, що заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 112 139 грн, з урахуванням положень ПК України, діючих на момент виникнення спірних правовідносин, мала бути перерахована на рахунок позивача у строк по 04.03.2016 (включно) - 19.02.2016 (дата закінчення перевірки) + 5 робочих днів (на надання висновку) + 5 робочих днів (після отримання висновку).

Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду у справі № 810/1227/17, зокрема щодо початку відліку строку в аналогічних справах з моменту фактичної виплати суми бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі зроблені за іншого правового регулювання спірних правовідносин, зокрема можливості застосування 1095денного строку на звернення з відповідними вимогами.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (Рішення від 18.10.2005 по справі «МШ «Голуб» проти України»).

Також, у п. 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Колегія суддів зазначає, що причини поважності пропуску строку звернення до суду під час нового розгляду даної справи, позивач обґрунтовує виключно моментом отримання захисту своїх порушених прав судовим рішенням у справі № 810/2746/17. Натомість, в наведених доводах позовної заяви позивач вказує на протиправні дії відповідача з 2016 року взагалі щодо процедури узгодження суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, як то невчасне перерахування суми на рахунок позивача, невчасна перевірки відповідних сум контролюючим органом, невчасне складання висновку про відшкодування таких сум.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин наслідки, встановлені п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення питання відкриття провадження у даній справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Аді" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан