Рішення

від 19.03.2024 по справі 520/32605/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 р. Справа № 520/32605/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Ю.А.,

представника відповідача - Головаша П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Інформ-Сервіс" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

Приватна фірма "Інформ-Сервіс" звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00346980702 від 01.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 00346980702 від 01.11.2023 є протиправним, оскільки прийнято контролюючим органом на підставі помилкових висновків, викладених в акті перевірки, тому є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою судді від 20.11.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.12.2023 о 10:00 год. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу. Зазначено про обов`язок відповідача надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.

Ухвалою суду від 01.12.2023 виправлено описку в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 шляхом зазначення вірної дати призначеного підготовчого засідання "19 грудня 2023 року" замість "13 грудня 2023 року".

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено розгляд справи на 16.01.2024 о 10:30 у зв`язку з неприбуттям сторін у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів. Відкладено підготовче засідання по справі на 07.02.2024 о 10:30 год. Витребувано в Приватної фірми "Інформ-Сервіс": первинні документи щодо формування та декларування податку на прибуток за 2020 та 2022 роки, які є спірними за актом перевірки, документи щодо закінчення будівництва об`єкту, щодо встановлення гарантійних зобов`язань, їх виконання на спірному об`єкті, пов`язаності таких витрат з господарською діяльністю позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення за вказаним об`єктом та його виконанням з відображенням в бухгалтерському обліку таких операцій. Зобов`язано Приватну фірму "Інформ-Сервіс" надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 07.02.2024 відкладено розгляд справи на 28.02.2024 о 10:30 год у зв`язку з неприбуттям сторін у судове засідання та ненаданням позивачем витребуваних судом документів до суду. Повторно витребувано в Приватної фірми "Інформ-Сервіс": первинні документи щодо формування та декларування податку на прибуток за 2020 та 2022 роки, які є спірними за актом перевірки, документи щодо закінчення будівництва об`єкту, щодо встановлення гарантійних зобов`язань, їх виконання на спірному об`єкті, пов`язаності таких витрат з господарською діяльністю позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення за вказаним об`єктом та його виконанням з відображенням в бухгалтерському обліку таких операцій. Зобов`язано Приватну фірму "Інформ-Сервіс" надати витребувані судом документи протягом п`яти календарних днів з моменту отримання ухвали.

Ухвалою суду від 28.02.2024 закрито підготовче провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті на 19.03.2024 о 10:00 год.

Позивач в судове засідання, призначене на 28.02.2024 о 10:00 год не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Витребувані судом документи позивач до суду не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив позов залишити без задоволення.

Також, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав пояснення щодо встановлених під час перевірки обставин та порушень з боку позивача. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, є правомірним, оскільки перевіркою встановлені порушення в діяльності позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Приватна фірма "Інформ-Сервіс", код ЄДРПОУ 30591122, зареєстрована як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої висновки викладено в акті від 28.06.2023 № 20189/20-40-07-02-05/30591122.

Відповідно до висновків акту № 20189/20-40-07-02-05/30591122 від 28.06.2023 перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 60 573,00 грн, у тому числі: за 2020 рік у сумі 60 459,00 грн, за 2022 рік у сумі 114,00 гривень.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом було складено стосовно позивача податкове повідомлення-рішення № 00251590702 від 15.08.2023, за яким встановлено заниження податку на прибуток у сумі 60 573,00 грн.

Підприємство, не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням № 00251590702 від 15.08.2023 та подало відповідну скаргу до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 27.10.2023 № 32244/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу позивача задоволено частково: скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у сумі 15 114,75 грн, а в іншій частині залишено без змін.

За результатом адміністративного оскарження відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення відносно позивача від 01.11.2023 № 00346980702 на суму 60 601,50 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2023 № 00346980702 на суму 60 601,50 грн, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі за текстом - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що спірна в даній справі перевірка позивача була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 14.06.2023 № 2476-п, у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення в результаті ліквідації підприємства, та за результатами такої перевірки було прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення.

При цьому, суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до позиції Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що проведення перевірки позивача було обумовлено отриманням податковим органом відомостей від державного реєстратора щодо припинення в результаті ліквідації Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС» та необхідністю проведення перевірки за період з 01.01.2018 по 14.06.2023 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб, утримання та сплати до бюджету військового збору, правильності нарахування, справлянню державного мита до бюджету за період з 01.01.2018 по 14.06.2023, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, з 01.01.2018 по 14.06.2023 (період, охоплений під час проведення перевірки, враховувався з урахуванням абз. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу) відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. (а.с. 9-10).

Отже, суд зазначає, що оскільки проведення вказаної перевірки було зумовлено отриманням відомостей щодо ліквідації Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС», що відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою, то призначення та проведення перевірки є правомірним.

Стосовно виявленого під час проведення перевірки порушення, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 14.06.2023 ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» задекларовано у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі ( -2 588 545) гривень. Аналізом первинних бухгалтерських документів під час перевірки було встановлено, що причиною збиткової діяльності підприємства стали понесені витрати на сплату послуг електропостачання та ремонту ліфту на об`єкті завершеного будівництва.

Відповідно до додатку 3.1 до договору «Про постачання електричної енергії» від 14.01.2014 № 026447, укладеного з АТ «Харківобленерго», від 01.01.2019 № 026447 та, укладеного з ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» «перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» зазначено адресу об`єкта: ріг Клочківської та Деркачівського, характер об`єкта: будівельні механізми на будівництво житлового будинку».

Згідно з додатком до заяви-приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026447 від 01.01.2019 «Інформація щодо об`єктів споживача» зазначено адресу об`єкта: вул. Клочківська, ріг Дергачівського, вид об`єкта: житловий будинок.

З акту перевірки та пояснень відповідача під час розгляду справи встановлено, що відповідно до наданих в ході проведення перевірки пояснень ліквідатора ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» ОСОБА_1 : «ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» здійснювало будівництво житлового будинку по вул. Клочківській, ріг пров. Деркачівського м. Харкова на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.11.2013.

09.12.2015 житловий будинок по вул. Клочківській, ріг пров. Деркачівського м. Харкова був введений в експлуатацію, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 09.12.2015». До перевірки також надано акт приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:05:06:007) від 25.03.2016 № 41/16, відповідно до якого земельна ділянка, яка була у користуванні ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг пров. Деркачівського за договором оренди землі від 20.06.2013 № запису про інше речове право 1532637, передана до земель запасу міста.

Перевіркою також встановлено, що станом на 01.01.2018 сальдо по бухгалтерським рахункам 151 «Капітальне будівництво» та 232 «Незавершене будівництво» відсутнє.

Отже, станом на 01.01.2018 будівництво житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг пров. Деркачівського було завершено, земельну ділянку передано до земель запасу міста, за адресою збудованого об`єкту (житлового будинку): вул. Клочківська, буд. 109-Б реалізовані.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що відображений в акті перевірки, про те, що витрати, що здійснювались на придбання електроенергії протягом 2018-2021 років, є витратами, що здійснені без мети їх використання у господарській діяльності та не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Фактично відбулося збільшення задекларованих витрат та зменшення об`єкта оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до п. 6.2, п. 6.3 договору генпідряду № 184/1/10 від 24.10.2013, генпідрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 2х років з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, при цьому гарантійний строк продовжується на період усунення відповідних недоліків виконаних робіт.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків товару покупець (споживач) має право вимагати від продавця (або виробника) їх усунення.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що забезпечення це зобов`язання з невизначеними на дату балансу сумою або часом погашення. У п. 14 П(С)БО 11 наведено три умови, при одночасному виконанні яких може або повинне бути створене забезпечення: наявність зобов`язання, що виникло в результаті минулих подій; імовірність того, що погашення зобов`язання приведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди; можливість розрахунково визначити суму його оцінки в грошовому вираженні. Якщо в майбутньому підприємству доведеться нести витрати на гарантійне обслуговування, гарантійні ремонти або заміни (згідно із законодавством або умовами договору), тоді всі три умови з п. 14 П(С)БО 11 виконуються. А значить, підприємство зобов`язане створити гарантійне забезпечення. Якщо ж у такій ситуації забезпечення не сформовано, це є обліковою помилкою. Зазначене відноситься до підприємств будь-якої сфери промисловості, торгівлі або будівництва. Мета формування гарантійного забезпечення з точки зору бухгалтерського обліку дотримання принципу обачності (ст. 4 Закону № 996-XIV, п. 6 розд. III НП(С)БО 1). Його суть полягає в тому, що активи та доходи підприємства не повинні бути завищені, а зобов`язання та витрати занижені.

Отже, підприємства, які беруть на себе гарантійні зобов`язання, повинні створювати відповідні забезпечення. Для обліку резерву гарантійних забезпечень Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, передбачено субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов`язань».

Під час проведення перевірки позивача було встановлено, що в бухгалтерському обліку підприємства відповідний рахунок відсутній. Позивачем вказаної обставини не спростовано.

Враховуючи вищенаведене, витрати на придбання електроенергії не можуть розглядатися як витрати для виконання гарантійних зобов`язань в рамках здійснення господарської діяльності підприємства.

Так, законодавче обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення визначено в наступному.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхорганізаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Так, для з`ясування правомірності чи неправомірності зазначених в акті перевірки обставин судом ухвалою від 16.01.2024 витребувано в Приватної фірми "Інформ-Сервіс": первинні документи щодо формування та декларування податку на прибуток за 2020 та 2022 роки, які є спірними за актом перевірки, документи щодо закінчення будівництва об`єкту, щодо встановлення гарантійних зобов`язань, їх виконання на спірному об`єкті, пов`язаності таких витрат з господарською діяльністю позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення за вказаним об`єктом та його виконанням з відображенням в бухгалтерському обліку таких операцій. Зобов`язано Приватну фірму "Інформ-Сервіс" надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали. Позивач витребувані судом документи у встановлений строк до суду не надав.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 07.02.2024 повторно витребувано в Приватної фірми "Інформ-Сервіс": первинні документи щодо формування та декларування податку на прибуток за 2020 та 2022 роки, які є спірними за актом перевірки, документи щодо закінчення будівництва об`єкту, щодо встановлення гарантійних зобов`язань, їх виконання на спірному об`єкті, пов`язаності таких витрат з господарською діяльністю позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення за вказаним об`єктом та його виконанням з відображенням в бухгалтерському обліку таких операцій. Зобов`язано Приватну фірму "Інформ-Сервіс" надати витребувані судом документи протягом п`яти календарних днів з моменту отримання ухвали.

Позивач повторно витребувані судом документи до суду у встановлений строк також не надав.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся та подав заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача. Позивач додаткові пояснення та відповідні докази на обґрунтування своєї позиції у справі до суду не надав.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні жодні документи, що підтверджують факт виконання гарантійних зобов`язань, в межах господарської діяльності позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення за вказаним об`єктом та його виконанням з відображенням в бухгалтерському обліку платника податку таких операцій.

Позивачем не надано до суду двічі витребуваних судом документів, щодо виконання гарантійних зобов`язань, в межах господарської діяльності позивача, данні бухгалтерського обліку щодо формування гарантійного забезпечення.

Позивачем у позовній заяві вказані лише загальні доводи щодо помилковості обставин, викладених відповідачем в акті перевірки, однак жодних доказів, що спростовують висновки акту перевірки до суду не подано.

Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1,2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, позивачем не надано до суду належних доказів щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення або порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного податкового повідомленння-рішення. Судом таких обставин також не встановлено.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Інформ-Сервіс" (вул. Космічна, буд. 12, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61165, ЄДРПОУ 30591122) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 березня 2024 року.

Суддя Д.А. Волошин