Постанова

від 19.03.2024 по справі 520/26846/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 р.Справа № 520/26846/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 19.12.23 року у справі № 520/26846/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування пункту 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 151 від 22.02.2022 та пунктів 1, 3 наказу №230 від 23.03.2023,2023,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою (за підписом його представника) до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 7 наказу №151 від 22.02.2022 командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності" (в редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2023 року "№196 Про внесення змін до наказу командира від 22.02.2023 №151 "Про результати службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної та матеріальної відповідальності) про притягнення штаб - сержанта ОСОБА_1 , начальника сховища відділу зберігання технічних засобів служби пального складу пального та мастильних матеріалів за нестачу технічних засобів служби пального до матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди у сумі 430 294, 81 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 3 наказу № 230 від 23.03.2023 року Про результати службового розслідування про притягнення штаб-сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності внаслідок втрати військового майна шляхом стягнення 53 157,72 грн. з його місячного грошового забезпечення та про забезпечення стягнення грошових коштів з винної особи, визначеної в п.1 даного наказу в розмірі 20 відсотків з його місячного грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху. Встановлено, що способом усунення недоліків є подання до суду інших обґрунтувань стосовно наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з наданням відповідних доказів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року позов залишено без розгляду. Роз`яснено, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції про залишення його позову без розгляду, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №520/26846/23, а справу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог скарги наводить доводи щодо відсутності підстав залишення позовної заяви без руху та подальшого залишення позову без розгляду. Зазначає, що, звертаючись з позовною заявою до суду ОСОБА_1 (позивач у справі №520/26846/23), стверджував, що дізнався про порушення своїх прав та незаконне притягнення його відповідачем до матеріальної відповідальності в розмірі 430 294, 81 грн. тільки 24 серпня 2023 року, коли ознайомився з копією позовної заяви разом з додатками у справі № 520/20256/23, серед яких була копія наказу від 13.03.2023 року за №196 "Про внесення змін до наказу командира частини від 22.02.2023 року №151 Про результати службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної та матеріальної відповідальності", про який він не знав та не міг дізнатися, в зв`язку з тим, що відповідач не ознайомив його із змістом цього наказу. Також, 24 серпня 2023 року після отримання позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди (справа №520/20256/23) позивач дізнався про порушення своїх прав та незаконне притягнення його відповідачем до матеріальної відповідальності в розмірі 53 157,77 грн. згідно наказу від 23.03.2023 року за №230 "Про результати службового розслідування". Зазначає, що позивач не знав та не міг дізнатися про порушення своїх прав відповідачем у зв`язку із виданням цього наказу, тому що відповідач не ознайомив його із цим наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності в сумі 53 157,77 грн. Вказує, що до суду позивач звернувся в межах місячного строку з дати, коли йому стало відомо про порушення його прав. Зазначає, що позивачем на виконання вимог ст.161 КАС України в позовній заяві було зазначено про вищенаведені поважні причини пропуску строку звернення до суду та заявлено про поновлення строку звернення до суду. Позивач наполягає, що не був ознайомлений з оспорюваними наказами, а в долучених до позовної заяви копіях цих наказів відсутній його підпис. Також зазначає, що суд першої інстанції взагалі не досліджував обставини та дату доведення до позивача оскаржуваних наказів, що вбачається із змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, суд першої інстанції, без належного дослідження копій наказів та дослідження оригіналів оскаржуваних наказів, безпідставно погодився з доводами відповідача щодо ознайомлення ОСОБА_1 з оспорюваними ним наказами. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції також залишив поза увагою обставини знаходження ОСОБА_1 у відрядженнях в ті дати, коли відповідач видавав оспорювані накази, що також підтверджує доводи позивача про неможливість ознайомлення його з цими наказами в лютому та березні 2023 року. Наводить доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що в порушення норм ч.4 ст.9, ч.6 ст.94 КАС України суд першої інстанції не витребував у відповідача оригінали вищенаведених наказів, не дослідив їх належним чином та не надав оцінку, а тому безпідставно залишив позовну заяву спочатку без руху, а потім без розгляду, помилково вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем жодних обґрунтувань стосовно наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з наданням відповідних доказів до суду не було надано, строк на усунення недоліків позовної заяви сплив, а тому вимоги ухвали суду про залишення позову без руху у даній справі були залишені без виконання. Відтак, суд першої інстанції вважав, що позов поданий поза межами строку звернення до суду, що є підставою для залишення його без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.171 КАС України).

Частиною 13 ст.171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Як встановлено з матеріалів даної справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом (за підписом його представника) 26.09.2023 року за допомогою системи «Електронний суд».

В позовній заяві позивачем було заявлено клопотання до суду першої інстанції про поновлення строків звернення до суду із позовними до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, посилаючись на приписи норми ст.122 КАС України, зазначив, що дізнався про порушення своїх прав та незаконне притягнення його відповідачем до матеріальної відповідальності в розмірі 430294,81 грн. тільки 24 серпня 2023 року, коли отримав копію позовної заяви разом з додатками, серед яких був наказ від 13.03.2023 року за №196 «Про внесення змін до наказу командира частини від 22.02.2023 року №151 «Про результати службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної та матеріальної відповідальності», про який він не знав та не міг дізнатися, в зв`язку з тим, що відповідач не ознайомив його із змістом цього наказу. Також, позивач зазначив, що 24 серпня 2023 року після отримання позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди позивач дізнався про порушення своїх прав та незаконне притягнення його відповідачем до матеріальної відповідальності в розмірі 53157,77 грн. згідно наказу від 23.03.2023 року за №230 «Про результати службового розслідування», про який він не знав та не міг дізнатися, в зв`язку з тим, що відповідач не ознайомив його із змістом цього наказу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що позивачем жодних обґрунтувань стосовно наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з наданням відповідних доказів до суду не було надано, строк на усунення недоліків позовної заяви сплив, а тому вимоги ухвали суду про залишення позову без руху у даній справі були залишені без виконання. Відтак, суд першої інстанції вважав, що позов поданий поза межами строку звернення до суду, що є підставою для залишення його без розгляду. Оскільки позов було залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 КАС України, то суд першої інстанції вважав, що позов підлягає залишенню без розгляду згідно з ч.15 ст.171 КАС України.

Водночас, надаючи правову оцінку доводам суду першої інстанції про те, що з наданих відповідачем копій оскаржуваних наказів та матеріалів службових розслідувань вбачається, що в аркушах ознайомлення з наказами командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.03.2023 року №196, від 21.03.2023 №217 міститься особистий підпис позивача, такий самий підпис позивача міститься на третьому аркуші наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №230 від 23.03.2023 року, а отже посилання представника позивача про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав тільки 24 серпня 2023 року, в зв`язку з тим, що відповідач не ознайомив його із змістом оскаржуваних наказів, спростовуються матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наявні в матеріалах справи аркуш ознайомлення з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від "13" березня 2023 року №196 (т.1, а.с.216), лист ознайомлення з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 року №217 "Про результати службового розслідування" (т.1, а.с.218), а також третій аркуш наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 №230 "Про результати службового розслідування" (т.1, а.с.221) містять підписи ОСОБА_1 .

Згідно абз.2 п.2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наведені вище документи, на які посилається суд першої інстанції, не містять конкретної дати доведення позивачу вказаних наказів, що не дає підстав встановити дату обізнаності позивача з їх змістом.

Також, щодо посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що з наданих відповідачем витягів із книги грошових стягнень та нарахувань вбачається, що з березня 2023 року з грошового забезпечення позивача стягуються кошти на відшкодування завданої ним матеріальної шкоди, то колегія суддів зазначає, що такі посилання не можуть достеменно вказувати на фактичну обізнаність позивача з оспорюваними у даній справі наказами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам позивача щодо перебування останнього у службових відрядженнях, коли видавалися оспорювані накази.

Колегія суддів вважає, що, залишаючи позов ОСОБА_1 без руху, та як наслідок, без розгляду, згідно оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не було належним чином досліджено матеріали даної справи, у т.ч. заявлене в позовній заяві клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами, разом з доданими до нього документами, та не перевірено доводи останнього щодо дати, коли він дізнався про порушення своїх прав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду згідно з ч.15 ст.171 КАС України, оскільки останній поданий поза межами строку звернення до суду не узгоджуються із наведеним вже вище, а відтак є передчасними та необґрунтованими.

Інші доводи у справі не впливають на вирішення даної справи та на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі №520/26846/23 скасувати.

Направити справу №520/26846/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 29.03.2024 року