Постанова

від 22.12.2023 по справі 280/5179/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5179/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового проводження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі №280/5179/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 липня 2022 року, загальним терміном 80 календарних днів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 робочі роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 липня 2022 року, загальним терміном 80 календарних днів;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування позову зазначено, що до 28 липня 2022 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та при виключенні зі складу в/ч відповідачем не здійснено виплату йому грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 року, що зумовило його звернення до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року адміністративний позов задоволений частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 28 липня 2022 року, загальним терміном 80 календарних днів, а також зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 28 липня 2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що судом не враховано положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, якою не передбачено компенсацію за додаткову відпустку за минулі роки. Крім того, суд мав врахувати, що у зв`язку із запровадженням особливого періоду у державі надання додаткової відпустки припинено. Отже, додаткова відпустка як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю, що передбачена ч.1 ст.19 Закону України «Про відпустки» за 2015-2022 роки позивачеві не надавались та відповідна компенсація Інструкцією №200 не передбачена.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 31 травня 2005 року.

Згідно розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області від 23 жовтня 2013 року № 357 ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області від 24 травня 2013 року № 188 позивач ОСОБА_1 , призначений опікуном позбавленої батьківського піклування малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Згідно медичного висновку від 17 березня 2021 року, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом віком до 18 років, має легку розумову відсталість внаслідок розгалуженого ураження головного мозку. Складна дислалія.

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2022 року № 65 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення виключено підполковника ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), який здав справи і обов`язки за посадою заступника командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас наказом командувача Національної гвардії України від 30 червня 2022 року № 119 о/с через сімейні обставини 28 липня 2022 року, з правом носіння військової форми одягу та для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вказаного наказу позивачем використано 20 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та отримано допомогу для оздоровлення.

Також, вказаним наказом, з урахуванням наказу МВС від 15 березня 2018 року № 200, встановлено виплатити:

- надбавку за особливості проходження служби за прослужений період у повному розмірі;

- щомісячну премію в розмірі 205% від посадового окладу за липень 2022 року у повному розмірі

- грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік;

- матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу встановлено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також, вищезазначеним наказом позивачу встановлено виплату:

- додаткової грошової винагороди за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень пропорційно часу проходження служби згідно Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168;

- компенсації за 112 невикористаних днів додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в сумі 104951,09 грн.;

- грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 та довідки-розрахунку про вартість речового майна від 28 липня 2022 року № 12 в сумі 48555,39 гривень.

Вказаним наказом зазначено про календарну вислугу років позивача станом на дату його звільнення в запас.

Іншої інформації щодо проведення позивачу виплат у період проходження ним військової служби та при звільненні у запас наказ Командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2022 року № 65 не містить.

З огляду на вказане, додаткова відпустка, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015 - 2022 роки позивачеві не надавалась.

Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015 - 2022 роки позивачеві також не надавалась.

19 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015 - 2022 роки.

Листом відповідача від 19 серпня 2022 року № 42/12-36 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для виплати заявленої ним компенсації.

Колегією суддів це рішення суб`єкта владних повноважень розцінюється критично, з огляду на таке.

Аналізуючи спірні правовідносини, колегією суддів враховуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 8 ст. 10-1 якого передбачено, що надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, зокрема, соціальних відпусток здійснюється відповідно до Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» під соціальними відпустками розуміється додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону). Зокрема, особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні додаткової відпустки у разі звільнення працівника, який має дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Положенню цієї норми кореспондує абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), яким передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Беручи до уваги зазначені норми законодавства, припинення надання додаткових видів відпусток в особливий період не означає припинення права на таку відпустку чи її компенсації при звільненні.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки чи соціальну відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки».

Отже, якщо з якихось причин, не залежних від нього, така особа не скористалась своїм правом на відпустку за попередній рік чи кілька попередніх років, то має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дня відпустки.

Такий висновок відповідає наведеному вище правовому регулюванню відповідних правовідносин. Крім того, приведені норми спростовують твердження відповідача стосовно того, що припинення надання додаткових соціальних відпусток в особливий період не надає право на їх грошову компенсацію, оскільки такі обмеження є тимчасовими та стосуються лише одного способу реалізації права на соціальну відпустку - безпосереднє її використання, проте, обмеження реалізації такого права шляхом компенсації невикористаної відпустки, жодним з приведених законодавчих актів не передбачено.

Посилання апелянта на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджену наказом МВС України від 15.03.2018 №200, не спростовують вище приведених висновків з урахуванням пріоритетності закону над підзаконним актом. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказана Інструкція №200 розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та визначає порядок, умови і розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України. Пунктом 13 розділу І даної Інструкції виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, які мають право, зокрема, на соціальні відпустки із збереженням грошового забезпечення, передбачена за весь період цих відпусток. Пунктом 5 розділу ХХІ передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Будь яких застережень щодо нездійснення таких виплат у разі, якщо особі в особливий період відпустка не надана, інструкція не містить.

Посилання суду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18, колегія визнає обгрунтованою, оскільки висновок Суду стосується реалізації права військовослужбовців на отримання відповідної компенсації, гарантованої нормами Законів «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про відпустки», правове регулювання у яких стосується, в тому числі, і військовослужбовців Національної гвардії України.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а саме, не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як особі, яка взяла під опіку дитину з інвалідністю за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 липня 2022 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі №280/5179/22 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі №280/5179/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко