Постанова

від 29.03.2024 по справі 420/26248/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26248/23Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 16.06.2022, виходячи із встановленого: на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01.02.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 по 30.09.2023, виходячи із встановленого: на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 по 30.09.2023, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 16.06.2022 включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 гривень, на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 по 30.09.2023 включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень, на 01.02.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 по 30.09.2023 включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 16.06.2022, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

- зобов`язати Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 16.06.2022 включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2022 по 30.09.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.;

- зобов`язати Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2022 по 31.12.2022, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2023 по 30.09.2023 включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплату суддівської винагороди позивачу здійснено не в повному обсязі, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" в розмірі 2102 грн, встановленої статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідачі - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області надали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області зазначено, що в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Верховна Рада чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював тричі поспіль у 2021, 2022 та 2023, 2024 роках. Зазначене вказує на те, що диференціація прожиткового мінімуму для окремих випадків, зокрема для визнання базового посадового окладу судді була не випадковістю, помилкою чи неузгодженістю законодавця, а була метою законодавця. Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача. Апелянт зазначає, що Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону № 1082-ІХ, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні. Вказує, що ТУ ДСА України в Херсонській області жодними своїми рішеннями, діяннями чи бездіяльністю не здійснювали дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.

Доводами апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області зазначено, що розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Разом з тим, зазначені Закони 1928-ІХ та № 2710-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Головний розпорядник коштів, в особі ДСА України, не передбачив розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано- Франківській області, відповідні бюджетні зобов`язання та платежі направлені на виконання рішень судів. Зазначені обставини свідчать про те, що виконання рішень судів вказаної категорії має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в Державному бюджеті головному розпоряднику бюджетних коштів - Державній судовій адміністрації України, в порядку встановленому постановою КМ України від 03.08.2011р. № 845.

Відзивів на апеляційні скарги до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягаю задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України №936/2019 від 23.12.2019 року призначена на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Наказом голови Херсонського міського суду Херсонської області №03-01/195 від 24.12.2019 року позивача зараховано до штату вказаного суду зі встановленням посадового окладу згідно штатного розпису.

Згідно з рішенням зборів суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 11.12.2020 року ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови вказаного суду.

Наказом голови Херсонського міського суду Херсонської області №03-01/178 від 11.12.2020 року встановлено щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді.

Наказом голови Херсонського міського суду Херсонської області від 12.08.2021 року позивачу надано доступ до секретної інформації, у зв`язку з чим наказом голови суду №03-01/108 від 12.08.2021 року ОСОБА_1 встановлено доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Рішенням голови Верховного Суду №218/0/149-22 від 10.06.2022 року позивача відряджено до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя з 10.06.2022 року.

Наказом голови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2022 року позивач зарахована до штату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з 17.06.2022 року.

Обґрунтовуючи доводи заявлених позовних вимог позивач вказав, що позивачу здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди не в повному обсязі, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" в розмірі 2102 грн, встановленої статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідачів, звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» Про державний бюджет України на 2023 рік фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, ввівши нові величини розрахунку, а саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року. Така зміна на переконання окружного суду порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року, виходячи із встановленого: на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., на 01.02.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.; зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн., на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.; визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року , виходячи із встановленого: на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.; зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 грн., на 01.02.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.; визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; зобов`язання Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2022 року по 16.06.2022 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.; зобов`язання Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2022 року по 31.12.2022 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області не нарахування та не виплатити судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, в повному розмірі; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області; зобов`язання Державну судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022 та 2023 роки (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що згідно з Конституцією України виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, від 11 березня 2020 року №4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року №4-р/2020).

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.

Також суд наголосив, що в силу ч.2 ст.130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів.

Таким чином, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2023 роки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, 01 січня 2023 року - 2684 грн., на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн. згідно з положенням статті 7 Закону №1082-IX, статті 7 Закону №1928-IX, статті 7 Закону 2710-IX, є не правомірною.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., з урахування вже виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; зобов`язання Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2022 року по 16.06.2022 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з урахування вже виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Стосовно визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 16.06.2022, виходячи із встановленого: на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01.02.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 по 30.09.2023, виходячи із встановленого: на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 148 Закону №1402-VІІІ, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VІІІ, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Згідно з частиною 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

У постановах Верховного суду у справах №400/2031/21 та №360/503/21 суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред`явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі. Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VІІІ у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а суд дійшов висновку, що у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави вважати, що Державною судовою адміністрацією України допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року включно в повному обсязі без застосування обмеження.

Відтак, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання Державної судової адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн., на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.; забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 грн, на 01.02.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Згідно з ч. 6 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Відповідно до ч. 8 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №54/0/15-17 затверджено Порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення).

Пунктом другим розділу VI Порядку передбачено, що розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.

Отже, відрядженому судді суддівська винагорода має бути розрахована відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Після цього розрахований розмір суддівської винагороди слід порівняти із розміром суддівської винагороди, яка виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.

У випадку, якщо розмір розрахованої суддівської винагороди є меншим за розмір суддівської винагороди, яка виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено, виплаті підлягає суддівська винагорода у розмірі, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено. На підставі наведеного Радою суддів України ухвалено рішення №24 від 05.08.2022, згідно п. 7 якого у випадку, якщо розмір суддівської винагороди, розрахований з дотриманням пунктів 4-6 цього рішення є меншим за розмір суддівської винагороди, яка виплачувалась (підлягала сплаті) відрядженому судді в суді, з якого його було відряджено, суддівська винагорода підлягає виплаті у розмірі, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.

Судами встановлено, що суддівська винагорода позивача на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області складалась з: - посадового окладу судді місцевого суду із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 (здійснення правосуддя у суді, що розташований у м. Херсон з кількістю населення більше ста тисяч осіб); - щомісячної доплати 40 відсотків посадового окладу за вислугу більше 15 років (наказ голови Херсонського міського суду Херсонської області від 24.12.2019 №03-01/195); - щомісячної доплати 5 відсотків посадового окладу за перебування на адміністративній посаді заступника голови суду (рішення зборів суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 11.12.2020; наказ голови суду від 11.12.2020 №03-01/178); - щомісячної доплати 10 відсотків посадового окладу за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», «Таємно» (наказ голови суду від 12.08.2021 від 03-04/36).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, під час роботи у Херсонському міському суді Херсонської області позивачу виплачувалась суддівська винагорода у розмірі 100 955,33 грн.

Під час роботи в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області виплата суддівського винагороди здійснювалась без урахування коефіцієнту 1,1 (який встановлений Пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII), а також доплат за перебування на адміністративній посаді в суді; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а тому розмір суддівської винагороди становить 88 284 грн.

Таким чином, розмір суддівської винагороди в суді до якого відряджено позивача менший за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) в суді, з якого останню відряджено на 12 671,33 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що нарахування та виплата суддівської винагороди з 17.06.2022 року здійснюється ТУ ДСА України в Івано-Франківській області з порушення положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядку та рішення Ради суддів України №24 від 05.08.2022 року, а саме розмір суддівської винагороди, який виплачується під час роботи у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області, значно менший за розмір суддівської винагороди, що виплачувався у Херсонському міському суді Херсонської області. У зв`язку з цим остання зверталась до ТУ ДСА України в Івано-Франківській області з відповідною заявою, проте відповіді не отримала, розмір суддівської винагороди не перераховано.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області не нарахуваня та не виплатити судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, в повному розмірі; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області, з урахуванням раніше здійснених виплат та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області; зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області.

При розгляді даної справи колегією суддів врахована правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик