Ухвала

від 20.05.2024 по справі 420/26248/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/26248/23

адміністративне провадження № К/990/16799/24

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року

у справі № 420/26248/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року, виходячи із встановленого: на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., на 01.02.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн., на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року , виходячи із встановленого: на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, нарахованої виходячи із встановленого: на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 грн., на 01.02.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 16.06.2022 року , обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.;

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2022 року по 16.06.2022 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2022 року по 31.12.2022 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області не нарахування та невиплатити судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, в повному розмірі;

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 17.06.2023 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області.

Зобов`язано Державну судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 17.06.2022 року по 30.09.2023 року включно, у розмірі не меншому ніж той, який підлягав до виплати у Херсонському міському суді Херсонської області.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22 щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ.

При цьому, проаналізувавши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що такі ухвалені з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду, з посиланням саме на вказані скаржником постанови Верховного Суду.

Таким чином, є безпідставним посилання відповідача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник лише послався на відсутність такого висновку, проте, не виклав зазначені норми у системному зв`язку з обставинами цієї справи та без належної аргументації як саме цей висновок впливає на спірні правовідносини.

Крім того, у постановах у справах №№400/2031/21 та 360/503/21 (висновки у яких застосовано судами попередніх інстанцій) Верховним Судом уже розглядалося питання щодо правомірності дій органу ДСА при нарахуванні позивачам суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн. У цих справах Верховний Суд сформував висновок саме щодо застосування положень статті 130 Конституції України, частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», однак ці справи Суд направив на новий розгляд, так як ДСА України, як головний розпорядник коштів, не було залучене до участі у розгляді цих справ.

У касаційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області не наводить вмотивованих аргументів щодо застосування норми права, відмінного ніж у висновку Верховного Суду, сформованого у справах №№400/2031/21 та 360/503/21.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на винятковість справи, необхідності формування єдиної правозастосовчої практики та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 420/26248/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська