Постанова

від 29.03.2024 по справі 380/7096/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7096/23 пров. № А/857/355/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські скарби» до Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Москаль Р.М., час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 22.12.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

03.04.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Карпатські скарби» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. № 8426185/38331140 від 14.03.2023р. про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість /ПДВ;

зобов`язати відповідача ГУ ДПС у Львівській обл. прийняти рішення про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість, поданої ТзОВ «Карпатські скарби», та зареєстрованої у контролюючому органі за № 9044716799 від 09.03.2023р.;

стягнути за рахунок відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.1-9, 84).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т.1, а.с.87 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення про Комісії ГУ ДПС у Львівській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 8426185/38331140 від 14.03.2023р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській обл. на користь судові витрати в розмірі 1342 грн. сплаченого судового збору (Т.1, а.с.180-186).

12.12.2023р. за допомогою засобів поштового зв`язку позивач ТзОВ «Карпатські скарби» скерував на адресу суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9500 грн. (Т.1, а.с.188-190).

21.12.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. направив до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій просив в її задоволення відмовити (Т.1, а.с.201-206).

Відповідно до додаткового рішення суду від 22.12.2023р. стягнуто на користь ТзОВ «Карпатські скарби» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4750 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1, а.с.208-211).

Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви позивача відмовити (Т.1, а.с.227-229).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні витрат на правову допомогу слід керуватися критерієм реальності витрат на правову допомогу адвоката (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи.

Апелянт повністю заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки не вважає, що такі відповідають вищевказаним критеріям, оскільки розглядувана справа відноситься до справ незначної складності; також судами вироблена усталена судова практика вирішення аналогічних спорів.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та із реальним часом, витраченим адвокатом, а також з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (Т.1, а.с.229), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянтом подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; сторонами не заявлено клопотань про долучення нових доказів по справі тощо.

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Апелянтом ГУ ДПС у Львівській обл. оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в загальному розмірі 4750 грн.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання Адвокатським бюро /АБ/ «Володимира Батькова» позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, в розмірі 4750 грн., та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 9500 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір про надання правової допомоги б/н від 15.03.2023р., укладений між АБ «Володимира Батькова» та ТзОВ «Карпатські скарби». В рамках вказаного договору адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу у вигляді, серед іншого, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно з п.п.4.5, 4.7 зазначеного договору факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвокатського бюро (Т.1, а.с.191-195);

Акт № 1 від 07.12.2023р. про надання послуг з правової допомоги по договору б/н від 15.03.2023р. з переліком наданих послуг, витраченого на виконання робіт часу: підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - 5 год. вартістю 5000 грн.; підготовка відповіді на відзив - 4,5 год. вартістю 4500 грн.; загальна вартість наданих послуг по договору б/н від 15.03.2023р. станом на 07.12.2023р. становить 9500 грн. (Т.1, а.с.196);

деталізований розрахунок від 12.12.2023р. по справі № 380/7096/23 у Львівському окружному адміністративному суді з переліком наданих послуг та витраченого на виконання робіт часу (Т.1, а.с.197-198);

ордер серії ВС № 1140379 від 03.04.2023р. про надання правничої/правової допомоги ТзОВ «Карпатські скарби» на підставі договору б/н від 13.03.2023р. у Львівському окружному адміністративному суді адвокатом Батьков В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Батьков В.В. від 26.06.2018р. (Т.1, 199, 200).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги АБ «Володимира Батькова» в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/7096/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, відповіді на відзив.

Враховуючи складність справи, часткове задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Львівській обл. на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4750 грн.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи складність розглядуваної справи (податковий спір, який стосується оскарження рішення податкового органу щодо неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, апеляційний суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в загальному розмірі 4750 грн.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2023р. в адміністративній справі № 380/7096/23 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 29.03.2024р.