Рішення

від 22.03.2024 по справі 906/1215/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1215/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасова Л.М. - Директор ТОВ "Ісполін плюс" (в режимі відеоконференції);

Мондріч А.Є - ордер серія АР №1139433 від 04.09.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Касянчук С.В. - ордер серія АМ №1064526 від 22.09.2023;

Ковальов М.Р. - довіреність №22/03/1 від 22.03.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо Макс Груп"

про стягнення 1137 698,38 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо Макс Груп" 1137 698,38 грн, з яких: 1134900,00 грн основного боргу та 2798,38 грн 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 17065,48 грн судового збору та 14000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки №21/07/1 від 21.07.2023.

Ухвалою від 13.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.10.2023.

Ухвалами від 12.10.2023 суд: витребував у відділу поліції №3 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області інформацію та копії документів, які були складені за фактом звернення ОСОБА_1 29.07.2023 щодо неправомірних дій, в тому числі рапорт, пояснення осіб та інші наявні документи; вказав відділу поліції повідомити про стан розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.07.2023 щодо неправомірних дій; поновив строк для подачі відзиву на позовну заяву та відклав розгляд справи на 13.11.2023.

Ухвалою від 13.11.2023, суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінив судове засідання з розгляду справи по суті, підготовчим засіданням, підготовче засідання призначив на 04.12.2023.

24.11.2023 на адресу суду надійшли документи від відділу №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, витребувані ухвалою суду від 12.10.2023 (а.с. 25-35, т.2).

Ухвалою суду від 04.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 о 14:30.

Судове засідання, яке було призначено на 14.12.23 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення (у період з 14:09 год. до 14:57 год.) у Житомирській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 19.12.2023 суд призначив судове засідання для подальшого розгляду справи на 15.01.2024.

Протокольною ухвалою від 15.01.2024 суд оголошував перерву в судовому засіданні до 14:30 год. 23.01.2024.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Житомирської області, під час судового засідання 23.01.2024, протокольною ухвалою суд оголосив перерву до 14:00 год. 09.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному в період з 07.02.2024 по 12.02.2024, справа №906/1215/23 в судове засідання 09.02.2024 не вносилась.

Ухвалою від 15.02.2024 суд призначив судове засідання на 06.03.2024.

Ухвалою від 06.03.2024, враховуючи клопотання представника відповідача, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.03.2024.

Протокольною ухвалою від 07.03.2024 суд оголосив перерву до 19.03.2024, у зв`язку із необхідністю ознайомлення представника позивача з матеріалами справи.

14.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

19.03.2024 на адресу суду надійшло:

- клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з участю представника позивача у слідчих діях з клієнтом (підозрюваним) у кримінальному провадженні № 12024060410000148 від 02.03.2024 в ВП № 1 ЖРУП ГУНП в Житомирській області, які відбудуться 19.03.2024 з 15:45. Крім цього, представник позивача повідомляє, що Ковальов Максим , співзасновник відповідача, мав намір надати особисто пояснення, що стосуються предмета спору і планував прибути в судове засідання. Однак, через термінове відрядження до м. Черкаси, він не має можливості прибути в це судове засідання.

- клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого представник позивача зазначає, що в телефонному режимі за узгодженням з представником відповідача, представники сторін не зможуть з`явитися на розгляд справи, через їх зайнятість в інших судових процесах.

Враховуючи клопотання представників сторін, суд відклав розгляд справи по суті на 22.03.2024.

В судове засідання 22.03.2024 прибув представник (один із засновників) ТОВ "М`ясо Макс Груп" - Ковальов М.Р., згідно виданої директором ТОВ довіреності, що відповідає приписам ч. 3 ст. 56 та ч. 1,2 ст. 58 та ГПУ України, зважаючи на те, що при відкритті провадженні у справі, виходячи з предмету спору, суд визнав справу малозначною. Перехід до загального позовного провадження, згідно ухвали від 13.11.2023, не змінює статусу даної справи як малозначної, оскільки предмет спору не змінився. Крім того, суд враховує, що ГПК України не обмежує кількість представників юридичної особи, які можуть брати участь у судовому засіданні. В судовому засіданні Ковальов М.Р. надав пояснення при дослідженні доказів, з урахуванням встановленого судом порядку з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Зокрема, зсилаючись на пояснення, надані ним 29.07.2023 Відділу поліції №3 Вінницького управління поліції ГУНП у Вінницькій області, стверджував, що оплачена позивачем продукція, відвантажена останньому у повному обсязі, тому позовні вимоги є безпідставними.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням пояснень, викладених у відповіді на відзив (а.с. 190-195, т.1) та додаткових поясненнях (а.с. 119-122, т.2). Наголосили, що доказів поставки товару відповідач не надав.

Представники відповідача позовні вимоги заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясо Макс Груп" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (покупець, позивач) укладено договір поставки №21/07/1 (далі - Договір (а.с. 11-12, т.1)) згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити яловичину другого сорту, заморожену в блоках, ГСТУ 46.019-2002, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Позивач вказав, що на виконання умов вказаного договору та виставленого відповідачем рахунку, здійснив попередню оплату у розмірі 1134900,00 грн, однак відповідач на вказану суму товар не поставив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу, позивач, заявив до стягнення з відповідача 2798,38 грн 3% річних, нарахованих за період з 06.08.2023 до 04.09.2023.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 135-138, т.1), у задоволенні позову просив відмовити. Укладення договору та здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 1134900,00 грн не заперечував, однак вказав, що 26.07.2023 відвантажив весь об`єм товару за адресою: Вінницька обл., с. Літин, Соснове Шосе, 8. Пояснив, що оскільки позивач повідомила про те, що товар був поставлений неякісний, відповідач здійснив заміну товару. При цьому, пояснив, що за фактом поставки неякісного товару директором позивача була викликана поліція, якою зафіксовано заміну товару на аналогічний та відібрано пояснення у директора, яка вказала, що після заміни товару претензії відсутні. За вказаного, відповідач стверджує, що не лише відвантажив у повному обсязі весь оплачений позивачем товар, а й здійснив його заміну на інший аналогічний, тому позовні вимоги вважає безпідставними. Також вказав, що розмір витрат на правничу допомогу, які відповідач планує понести, складає 20000,00 грн.

Згідно клопотань про долучення доказів, надав суду: 15.01.2024 - копії товарно-транспортної накладної №3 від 26.07.2023 та видаткової накладної №3 від 26.07.2023 (а.с. 61-63, т.2), 07.03.2027 - оригінали вказаних накладних (а.с. 176-179, т.2), а також 22.01.2024 - копії експертних висновків на підтвердження належної якості м`яса та його відповідності ГОСТу і ДСанПін від 05.04.2023 та від 16.05.2023, декларації виробника №1, 2 від 17.07.2023, №1 від 21.07.2023, акт переробки давальницької сировини №1 від 14.07.2023, акти від 13.07.2023 та від 14.07.2023 приймання-передачі давальницької сировини на переробку, товарно-транспортні накладні №13/1.1, №13/1, №13/2 від 13.07.2023, №13/3, №13/4 від 14.07.2023, закупівельні акти, податкові накладні та підтвердження зупинення реєстрації податкових накладних від 24.07.2023, 25.07.2023, 26.07.2023 (а.с. 79-117, т.2).

У відповіді на відзив (а.с. 190-195, т.1) позивач вказав, що жодних листів, повідомлень, заяв з приводу готовності завантаження товару від відповідача не надходило, відповідної копії довіреності на водія, який мав забрати товар на 9700 кг відповідачем також не надано. Наголосив, що специфікацією до договору поставки №21/07/1 від 21.07.2023 сторонами погоджено адресу відвантаження - АДРЕСА_1 . При цьому зауважив, що жодних змін до договору щодо зміни адреси поставки сторонами не вносилось. Звернув увагу, що відповідної товарно-транспортної накладної, яка б засвідчувала поставку товару, відповідачем не надано. Доказів, які б засвідчували завантаження такого товару на відповідній території, також не надано. Наголосив, що відповідач не має ніякого відношення до обставин заміни товару, що відбулася 29.07.2023 та зафіксована працівниками поліції, оскільки конфлікт був між ОСОБА_1 та ФОП Ковальовим М.Р.

У додаткових поясненнях від 23.01.2024 (а.с. 119-122, т.2) позивач вказав, що подані відповідачем видаткова та товарно-транспортна накладні №3 від 26.07.2023 є сфабриковані, оскільки не укладались позивачем та водієм Градецьким Ю., якого позивач не наділяв повноваженнями на отримання товару від відповідача та укладення таких первинних бухгалтерських документів. Наголосив, що зазначені накладні не відповідають вимогам ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не містять посилань на договір поставки №21/07/1 від 21.07.2021, а також не містять печатки та підпису відповідальної особи вантажоодержувача, а графа "вантажно-розвантажувальні операції" взагалі не заповнена. Також вважає посилання на довіреність №43 від 25.07.2023 є недоречною, адже умовами договору позивач з відповідачем не визначав коло осіб, відповідальних за отримання товару у відповідача, так як довіреність не була видана, при цьому, оригіналу довіреності відповідач не надав. При цьому вказав, що підпис водія ОСОБА_4 на накладних не належить останньому, до того, ж 26.07.2023 водій ОСОБА_4 виконував свої трудові обов`язки в межах Дніпропетровської області, що підтверджується відповідним звітом по стоянках.

В судовому засіданні 22.03.2024 ФОП Ковальов М.Р., який одночасно є співзасновником ТОВ "М`ясо макс Груп" не заперечував, що з ним як з ФОП Ковальовим та позивачем існували господарські відносини щодо поставки м`ясної продукції, однак іншого виду. Натомість, підтверджуючих документів щодо вказаних правовідносин сторони також не надали.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору поставки №21/07/1 від 21.07.2023, що не заперечувалося останніми. При цьому, про існування інших господарських відносин між цими ж сторонами, останні не вказували. Доказів на спростування вказаного, не надано.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Суд встановив, що за умовами п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити яловичину другого сорту, заморожену в блоках, ГСТУ 46.019-2002, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, поставка товару згідно цього Договору здійснюється окремими партіями в кількості, за ціною та маршрутом відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Підписання специфікації означає згоду покупця з умовами поставки й оплати товару.

Відповідно до п. 1.3. Договору, передача чи підписання специфікацій здійснюється електронною поштою чи в інший спосіб, зручний для сторін про який вони домовилися.

За п. 3.2., 3.3. Договору, загальна сума договору складається з вартості всіх партій товару, які погоджуються сторонами в специфікаціях до даного договору. Загальна сума договору складається з загальної суми оплачених специфікацій за цим договором.

Згідно з п. 4.1. Договору, покупець здійснює повну оплату партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 (одного) календарного дня по факту здійснення відвантаження партії товару. Датою поставки є дата, яка вказана у видатковій накладній.

За п. 5.1. Договору, товар поставляється на умовах FCA у редакції 2010 року.

Суд враховує, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року (надалі - ІНКОТЕРМС-2010), термін FCA - «франко- перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до п. 6.1. Договору, передача товару (приймання-здача) здійснюється в пункті, зазначеному в специфікаціях до даного договору, по кількості і якості.

За п. 7.1. Договору, останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31 грудня 2021 включно у частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору.

Суд встановив, що до вказаного Договору сторони склали та підписали Специфікацію №1, у якій погодили найменування товару - яловичина другого сорту, заморожена в блоках, ціною - 117 грн за 1кг (з ПДВ), кількістю 7000,00 кг, місце відвантаження - Хмельницька обл., смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 66 А. Загальна сума до сплати: 918000,00 грн (а.с. 13).

Також встановив що 24.07.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №1 на загальну суму 1134900,00 грн, вказавши, що рахунок виставляється по основному договору, за кількість товару - 9700,000 кг за ціною 117,00 грн з ПДВ (а.с.17).

Вказаний рахунок позивачем оплачений згідно платіжних інструкцій: №1662 від 26.07.2023 на суму 534900,00 грн, №1655 від 25.07.2023 на суму 400000,00 грн та №1652 від 24.07.2023 на суму 200000,00 грн (а.с. 15-17).

Водночас, суд встановив, що 02.08.2023 позивач направив відповідачу заявку на постачання товару за вих. №020ВНК/23 від 02.08.2023 (а.с. 19), згідно якої просив з моменту надіслання заявки з боку ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" протягом 3 (трьох) календарних днів здійснити відвантаження товару - м`ясо яловичини в блоках заморожене у кількості 9700,000 кг на оплачену суму з ПДВ 1134900,00 грн (один мільйон сто тридцять чотири тисячі дев`ятсот гривень, 00 копійок) на адресу покупця за договором - ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" по вул. Любарського, буд. 143 у м. Дніпро. Окрім вказаного, позивач просив надати документи на якість продукції, що буде постачатися, а саме декларація виробника та протокол випробувань або експертний висновок, експлуатаційний дозвіл, сертифікат на систему управління якістю та безпеки харчових продуктів.

Вказану заявку позивач направив відповідачу 02.08.2020 електронним та поштовим зв`язком (а.с. 20-26). При цьому, матеріали справи містять копію витягу із електронної пошти про доставку листа (а.с. 20) та копію поштового повернення направленого відповідачу листа (а.с. 25).

Досліджуючи подану позивачем заявку на постачання товару за вих. №020ВНК/23 від 02.08.2023, суд встановив, що складання останньої не передбачено умовами укладеного сторонами договору поставки №21/07/1 від 21.07.2023.

Суд встановив, що зміни до договору стосовно складання заявки, а також до п. 5.1. Договору, за яким товар поставляється на умовах FCA у редакції 2010 року та до п. 6.1. Договору, яким узгоджено, що передачі товару (приймання-здача) здійснюється в пункті, зазначеному в специфікаціях до даного договору, по кількості і якості, сторони не вносили.

Подана позивачем заявка на постачання товару за вих. №020ВНК/23 від 02.08.2023 (а.с. 19, т.1) не є специфікацією, не погоджена сторонами, тому не має будь яких правових наслідків.

Водночас, суд враховує, що виходячи з умов підписаної сторонами Специфікації №1 (а.с. 13), поставка товару (яловичина другого сорту, заморожена в блоках, ціною - 117 грн за 1кг (з ПДВ), кількістю 7000,00 кг) мала бути відвантажена за адресою: Хмельницька обл., смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 66 А.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму попередньої оплати у розмірі 1134900,00 грн за адресою Хмельницька обл., смт. Стара Синява, вул. Ватутіна, 66 А., та отримання його позивачем.

За сталою сформованою судовою практикою обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів.

Оскільки видаткова накладна є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, суд враховує таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.3 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.2.4 Положення, Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, за визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (далі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 10.8., 10.10. Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім`я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. За домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, яка може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми наведеної в п.7 вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації, про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1. Правил).

Відтак, саме товарно-транспортна накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання замовником того чи іншого товару. При цьому, товарно-транспортна накладна має містити прізвище, ім`я, по-батькові представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати/отримувати вантаж. Товарно-транспортна накладна має містити, у тому числі, інформацію щодо прізвища та підпис відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 927/833/18 та від 01.09.2021 у справі № 918/1026/20.

З`ясовуючи наявність у відповідача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт поставки позивачу товару на здійснену ним попередню оплату, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву (а.с. 136) відповідач вказав, що 26.07.2023 відбулось відвантаження всього об`єму товару за адресою: Вінницька обл, с. Літин, Сосонське шосе, 8 (територія бувшого Літинського м`ясокомбінату). При цьому, у переписці у застосунку Вайбер, Тарасова Людмила попросила передати водієм позивача супровідні документи - товарно-транспортну накладну №03 від 26.07.2023 та видаткову накладну №3 від 26.07.2023, які були передані водію позивача для подальшого підписання вказаних документів позивачем у м. Дніпро.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав: копію довіреності №43 від 25.07.2023, копію видаткової накладної №3 від 26.07.2023 на суму 1134900,00 грн та копію товарно-транспортної накладної №03 від 26.07.2023, які не містять підпису про отримання товару (а.с. 146-149, т.1).

Так, суд встановив, що копія видаткової накладної №3 від 26.07.2023 та копія товарно-транспортної накладної №03 від 26.07.2023 містять лише підписи представника постачальника, скріплені печаткою ТОВ "М`ясо Макс Груп". У графі "Отримав (ла)" міститься прізвище Градецького Ю.І. та вказано "за довіреністю №43 від 25.07.2023. Однак підпису ОСОБА_4 вказані накладні не містять. Будь які відмітки про отримання товару зі сторони позивача - відсутні.

Слід зазначити, що у п. 6.4. та п. 6.5. Договору, сторони визначили, що покупець зобов`язаний надати оформлену належним чином довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), в якій зазначається уповноважена особа, що буде присутня при передачі партії товару. Якщо покупець відмовиться надати таку довіреність, постачальник має право не відвантажувати товар.

Оглядаючи копію довіреності №43 від 25.07.2023, суд встановив, що остання містить відомості про те, що вона видана водію ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "М`ясо макс Груп" цінностей за рахунком фактурою №1 від 24.07.2023 (яловичини (м`ясні блоки заморожені) кількістю дев`ять тисяч сімсот). Також вказана довіреність містить підпис, однак встановити, якої саме особи неможливо, оскільки підпис міститься одночасно на графах: "зразок підпису особи, що одержала довіреність", "керівник підприємства", "головний бухгалтер". Вказаний підпис скріплений печаткою ТОВ "Ісполін Плюс"(а.с. 143, т.1).

Оскільки відповідач не надав суду оригіналу довіреності, а позивач заперечує видачу вищевказаної довіреності, суд не розцінює подану копію, як належний доказ.

Вподальшому, 15.01.2024 представник відповідача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - копії товарно-транспортної накладної №03 від 26.07.2023 та №3 від 26.07.2023 (а.с. 59-63, т.2). Обгрунтовуючи подане клопотання представник відповідача вказав, що під час проведення внутрішньої перевірки, на контрольно-пропускному пункті ТОВ "М`ясо Макс Груп", було виявлено ТТН на видаткову накладну, що були підписані і залишені там водієм ТОВ "Ісполін Плюс". Оскільки ТТН та видаткова накладна не були передані уповноваженій особі ТОВ "М`ясо Макс Груп", виявити їх раніше та долучити до відзиву на позов не було можливо.

Також, в судовому засіданні 07.03.2024 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів рахунку на оплату №1 від 24.07.2023, видаткової накладної №3 від 26.07.2023 та товарно-транспортної накладної №03 від 26.07.2023 (а.с. 177-179, т.2).

Оглянувши подані відповідачем оригінали та копії товарно-транспортної накладної та видаткової накладної №03 від 26.07.2023 та №3 від 26.07.2023 (а.с. 59-63, 177-179, т.2) суд встановив, що у ТТН в графі "отримав водій/експедитор" - Юрій Градецький, наявний підпис. Однак, як зазначалось вище, позивач у додаткових поясненнях від 23.01.2024, стверджував. що ОСОБА_4 на отримання товару за Договором, товарно-транспортною накладною №3 від 26.07.2023 та видатковою накладною №3 від 26.07.2023 не уповноважував. Вказаного відповідач не спростував, оскільки оригіналу довіреності на ОСОБА_4 , як особу, яка має отримати товар, не надав. При цьому, підписи ОСОБА_4 , які містяться на копіях та оригіналах (за твердженнями відповідача) вказаних ТТН №03 від 26.07.2023 і у видаткових накладних №3 від 26.07.2023, візуально значно відрізняються (зокрема при накладенні копії на оригінал).

Крім того, у товарно-транспортній накладній №3 від 26.07.2023 та видатковій накладній №3 від 26.07.2023 (а.с. 61-63, 177-179, т2) пункт розвантаження вказано - АДРЕСА_2 . Однак, як зазначалось вище, згідно підписаної сторонами Специфікації №1 до Договору (а.с .13, т.1), погоджене сторонами місце відвантаження - АДРЕСА_1 . Тобто, адреса не відповідає адресі, узгодженій в договорі.

Отже, надані відповідачем копія довіреності №43 від 25.07.2023 (а.с. 149, т.2 ), товарно-транспортна накладна №3 від 26.07.2023 та видаткова накладна №3 від 26.07.2023 не можуть вважатися доказом поставки товару позивачу, оскільки останні не відповідають обов`язковим вимогам до первинних бухгалтерських документів, Зокрема суд враховує, що позивачем не доведено факт наявності у водія ОСОБА_4 повноважень на отримання від відповідача товару для доставки його саме позивачу.

Також суд враховує, що відповідачем не надано і доказів відображення ним суми попередньої оплати у податковому обліку у встановленому порядку. Так, відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, як у редакції від 27.02.2018 так і від 22.03.2018, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Також, враховуючи позицію відповідача щодо поставки товару, суд дослідив копії матеріалів перевірки №3126 за фактом звернення ОСОБА_1 , що надійшли до суду 24.11.2023 від ГУ НП у Вінницькій області (а.с. 25-35, т.2) та встановив, що 29.07.2023 о 08:45 до чергової частини Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області по спеціальній лінії "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_3 , про те, що в неї в АДРЕСА_4 на території Літинського м`ясокомбінату виник конфлікт з керівником Ковальовим М.Р. , з приводу продукції яка невідповідної якості. Подія зареєстрована в ЄО Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за №5275 від 29.07.2023. В ході реагування на дане повідомлення від ОСОБА_1 було відібрано зустрічну заяву в якій вона просить її повідомлення на спецлінію "102" не розглядати, так як претензій з даного приводу вона не має, допомоги поліції не потребує, письмової відповіді про прийняте рішення не потребує, всі спірні питання вирішені мирним шляхом до приїзду поліції.

Вказані матеріали перевірки містять пояснення ОСОБА_1 (директор ТОВ "Ісполін Плюс"), від 29.07.2023, ОСОБА_4 (водій ТОВ "Ісполін Плюс") та Ковальова М.Р. (ФОП) (а.с. 30-34, т.2), водночас, суд встановив, що вказана перевірка та пояснення стосується взаємовідносин ТОВ "Ісполін Плюс" та ФОП Ковальова М.Р., та не містять доказів, які впливають на результат вирішення даного спору.

В судовому засіданні 22.03.2024 Ковальов М.Р. стверджував про усні домовленості шляхом переписки у месенджері "Вайбер" з директоркою ТОВ "Ісполін Плюс" щодо поставки товару, однак, за відсутності первинних документів, у тому числі документів щодо руху товару, на переконання суду вищевказане спілкування сторін у месенджері "Вайбер" не має самостійного значення.

За встановлених обставин, та враховуючи суперечливу поведінку відповідача в частині надання первинних документів, надані відповідачем копії експертних висновків, які підтверджують належну якість м`яса та його відповідність ГОСТу і ДСанПін від 05.04.2023 та від 16.05.2023, декларації виробника №1, 2 від 17.07.2023, №1 від 21.07.2023, акт переробки давальницької сировини №1 від 14.07.2023, акти від 13.07.2023 та від 14.07.2023 приймання-передачі давальницької сировини на переробку, товарно-транспортні накладні №13/1.1, №13/1, №13/2 від 13.07.2023, №13/3, №13/4 від 14.07.2023, закупівельні акти, податкові накладні та підтвердження зупинення реєстрації податкових накладних від 24.07.2023, 25.07.2023, 26.07.2023 (а.с. 79-117, т.2) на оцінку доказів не впливають, тому судом детально не аналізуються.

Суд наголошує, що відповідно до статей 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Тобто, відповідальність за ризики нескладання або неналежне складання первинних бухгалтерських документів несе суб`єкт господарювання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів поставки відповідачем позивачу товару на здійснену останнім попередню оплату у розмірі 1134900,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Натомість, враховуючи, що позивач здійснив попередню оплату товару, в той час як договором передбачено здійснення повної оплати партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 (одного) календарного дня по факту здійснення відвантаження партії товару, а отже строки поставки за таких умов сторонами у встановленому порядку не погоджено, тому слід керуватися приписами ч. 2 ст. 693 та ст. 530 ЦК України щодо пред`явлення вимоги.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупцем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.

Матеріали справи містять претензію від 18.08.2023 №1808НК/23, направлену відповідачу 21.08.2023 (а.с. 27-31, т.1), згідно якої позивач вимагав протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної претензії, сплатити (повернути) на рахунок ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" кошти в розмірі 1134900,00 грн та 3% річних у розмірі 1212,63 грн, понесені витрати через не реєстрацію податкових накладних у розмірі 189150,00 грн та правові витрати у розмірі 30000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Суд встановив, що надіслана на адресу відповідача претензія від 18.08.2023 №1808НК/23, направлена останньому 21.08.2023, що підтверджується наявними у справі копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною АТ "Укрпошта" від 21.08.2023 (а.с. 27, т.1).

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи викладене та встановлений претензією 7-ми денний строк для сплати вартості товару, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу 1134900,00 грн попередньої оплати у строк до 01.09.2023 включно (21.08.2023 + 7 днів + 4 дні поштового обігу).

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати, позовні вимоги в частині стягнення 134900,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За розрахунком позивача (а.с. 9) на суму боргу у розмірі 1134900,00 грн, за період з 06.08.2023 по 04.09.2023 нараховано 2798,38 грн 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач невірно визначив початок прострочення повернення суми попередньої оплати з 06.08.2023, оскільки, як зазначалось вище, відповідач зобов`язаний був повернути кошти у строк до 01.09.2023. Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 02.09.2023 по 04.09.2023, суд встановив, що обґрунтовано заявлена сума 3% річних складає 279,84 грн. У стягненні 2518,54 грн 3% річних слід вімовити.

Розрахунки перевірено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга:Закон".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 1134900,00 грн основного боргу та 279,84 грн 3% річних. У стягненні 2518,54 грн 3% річних суд відмовляє.

З урахуванням зазначеного та приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо Макс Груп" (10031, м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 55Б, ід. код 44807649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, ід. код 33667686):

- 1134900,00 грн основного боргу;

- 279,84 грн 3% річних;

- 17027,70 грн судового збору.

3. У стягненні 2518,54 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

- позивачу - через електронний суд;

2 - відповідачу - рек. та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2