Рішення

від 29.03.2024 по справі 910/20207/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2024Справа № 910/20207/23

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАСАД"

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 192 038,38 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАСАД" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 192 038,38 грн, з яких 83 653,39 грн основного боргу та 33 461,35 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від оплати поставленого товару згідно з договором поставки № 12012021-4 від 12.01.2021.

На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/97/24 10.01.2024 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А. М. За наслідками вказаного автоматизованого розподілу справи матеріали позовної заяви (910/20207/23) передані на розгляд судді Джарти В. В.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/20207/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Підприємства вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 11.01.2024 була доставлена в кабінет ЕС 11.01.2024, а днем отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС 12.01.2024.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином відповідач є таким, що повідомлений належним чином, проте у строк до 27.01.2024 відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН ТЕПЛО», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ФАСАД», як покупцем, був укладений договір поставки № 12012021-4 (далі - договір поставки).

За умовами пункту 1.1 укладеного договору поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність у зумовлені строки будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця.

За поставлений за цим договором товар покупець повинен розрахуватися в повному обсязі не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання кожної конкретної партії товару від постачальника (пункт 4.2. договору поставки).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки Товариство поставило (передало), а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 1050 від 26.04.2021, видатковою накладною № 964 від 12.05.2021 та видатковою накладною № 1968 від 24.06.2021.

Позивач зазначив у своєму позові, що відповідачем здійснювались часткові оплати, проте станом день подання позову за відповідачем рахується заборгованість за видатковою накладною № 1050 від 26.04.2021 - 1 650,05 грн, видатковою накладною № 964 від 12.05.2021 - 15 673,34 грн, видатковою накладною № 1968 від 24.06.2021 - 66 330,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 15.09.2023 позивач звертався до Підприємства із письмовою вимогою №14/09-1 від 14.09.2023 та направляв два примірники Акту звірки, проте вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Також, попередньо Товариство зверталося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу, який був виданий 10.11.2023 (справа 910/17253/23), однак скасований за заявою відповідача 29.11.2023.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого Товариство просить суд стягнути з відповідача 83 653,39 грн основного боргу,74 923,64 грн пені та 33 461,35 грн штраф.

Як вказано судом вище Підприємство не скористалось своїм правом на подання відзиву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки, яка становить 83 653,39 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 74 923,64 грн пені за період з 17.07.2021 до 29.12.2023 та штраф у розмірі 33 461,35 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення.

За ухилення від сплати товару, а також у випадку прострочення оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів від строку, зазначеного у пункті 4.2. договору покупець на користь постачальника повинен сплатити десять відсотків від вартості неоплаченої своєчасно партії товару, а за прострочення оплати більш ніж на шістдесят календарних днів з моменту отримання - покупець сплачує постачальнику сорок відсотків від суми всього отриманого, але неоплаченого за цим договором товару (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за порушення покупцем своїх зобов`язань за цим договором здійснюється за весь фактичний час протягом якого відбувались зазначені порушення та не обмежується шестимісячним терміном. Також, сторони дійшли до згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно з частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, і встановили що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлених розділом 5 цього Договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконаним (пункт 5.10 договору).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що штрафні санкції підлягають стягненню на користь позивача в заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 192 038,38 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАСАД" (Україна, 04053, місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 4, офіс 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41307813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" (Україна, 04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 17; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41009743) 83 653,39 грн (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят три гривні 39 копійок) основного боргу, 74 923,64 грн (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 64 копійки) пені, 33 461,35 грн (тридцять три тисячі чотириста шістдесят одну гривню 35 копійок) штрафу та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ