Постанова

від 29.03.2024 по справі 140/7808/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7808/23 пров. № А/857/14344/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (прийняте у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у м. Луцьк суддею Димарчук Т.М.) у справі № 140/7808/23 за адміністративним позовом Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації до Відділу культури та туризму Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Камінь-Каширська районна військова адміністрація, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Камінь-Каширська районна військова адміністрація звернувся з позовом до відділу культури і туризму Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Поселення ХІІ-ХІІІ століття, яке розташоване за 1,5 км від села Комарово, та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації про занесення даного об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зобов`язати виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Поселення ХІІ-ХІІІ століття, яке розташоване за 1,5 км від села Комарово, та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації про занесення даного об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Камінь-Каширською окружною прокуратурою в ході здійснення представницьких повноважень вивчено стан дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району. За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності відділу культури і туризму Маневицької селищної ради, що полягає у не виготовленні облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Поселення XII-XIII, яке розташоване за 1, 5 км на північ від села Комарово та неподанні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозиції про занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до інформації управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації встановлено, що на території Маневицької селищної ради є шість пам`яток археології, які перебувають під охороною держави, серед яких значиться пам`ятка археології місцевого значення Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1, 5 км на північ від села Комарово.

Вказаний об`єкт культурної спадщини перебуває на державному обліку, як пам`ятка місцевого значення відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 22.06.1999 № 415 «Про взяття під охорону держави пам`яток історії та культури на території області», тому згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» до вирішення питання про їх занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважається пам`яткою місцевого значення та на неї поширюються вимоги вказаного Закону.

Разом із цим, дані про Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1, 5 км на північ від села Комарово, у переліку пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення, які внесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, відсутні, облікова документація на вказаний об`єкт культурної спадщини місцевого значення не розроблялася та на розгляд до управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації з відповідними пропозиціями не скеровувалася, кошти державного та місцевого бюджетів на вказані цілі не виділялися.

Також за даними Державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка під об`єктами культурної спадщини, зокрема, під вказаним об`єктом археологічної спадщини, не визначена, як землі історико-культурного призначення, що впливає на порядок їх використання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який зобов`язаний здійснювати заходи, спрямовані на охорону пам`ятки культури місцевого значення Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1, 5 км на північ від села Комарово.

Зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1,5 км на північ від села Комарово та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації про їх занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є загрозою для самовільного використання земель історико культурного - призначення, руйнування пам`ятки археології, а також знищення історичної спадщини громади Маневицької селищної ради.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив Заступник керівника Волинської обласної прокуратури який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з підстав неповного з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, неправильне застосуванням норм матеріального права, тому просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням положень частини другої ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" та статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад безпосередньо здійснюють повноваження, в тому числі делеговані органами виконавчої влади, щодо охорони, захисту та збереження об`єктів культурної спадщини, а місцеві державні адміністрації на відповідних територіях лише здійснюють державний контроль у цій сфері.

Вважає, що в цьому випадку саме на відповідача - відділ культури та туризму Маневицької селищної ради, який є виконавчим органом ради, покладається обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення об`єкті культурної спадщини - Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1,5 км на північ від села Комарово до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з п. 4 розділу І Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013, ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений орган - це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Тобто, лише після розгляду Департаментом культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації поданих відділом культури та туризму Маневицької селищної ради Волинської області пропозицій про занесення об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, вказаний Департамент міг би звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України для подальшого прийняття рішення щодо занесення пам`яток до Реєстру.

Вказані висновки підтверджуються релевантною судовою практикою, що викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 240/10000/21 за касаційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду 10.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 14.12.2021.

З пунктів 1 та 2 Розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 "Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини" (далі - Порядок) вбачається, що для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України необхідною є облікова документація.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи не занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

У відповідності до пункту 3 Розділу III Порядку передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Також, пунктом 5 Порядку визначення категорій пам`яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток" передбачено, що попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Таким чином, занесенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить виконавчі органи місцевих рад.

Така робота полягає у виготовленні виконавчими органами місцевих рад облікової документації на об`єкти культурної спадщини (незалежно від статусу об`єкта - національного чи місцевого значення), що знаходяться на їх території, та подання до органу культурної спадщини вищого рівня (в області - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації) пропозицій про занесення таких об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зазначає, що Закони України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та "Про місцеве самоврядування в Україні" покладають саме на відділ культури та туризму Маневицької селищної ради Волинської області обов`язок забезпечення виконання цих Законів, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території громади.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що пам`ятка археології місцевого значення Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1,5 км на північ від села Комарово, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0723683000:03:003:0310, користувачем якої є ДСГП "Ліси України", а власником є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації. При цьому, зіслався лише на акт візуального обстеження північної околиці с. Комарове на предмет встановлення місця знаходження пам`ятки археології місцевого значення Поселення XII - XIII століття від 17.05.2023 складений працівниками відділу культури та туризму Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицького краєзнавчого музею та Маневицької селищної ради, у якому зазначено, що ймовірно археологічна пам`ятка знаходиться на відстані 1400 м по автошляху Комарове-Новосілки за 200 м ліворуч на земельній ділянці з кадастровим номером 0723683000:03:003:0310.

Вважає, що до вказаного акту слід ставитись критично, оскільки з урахуванням вимог п.п. 1, 2 розділу III Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, просторове розташування об`єкта культурної спадщини, в тому числі пам`ятки археології, можливо встановити лише шляхом складання облікової документації, розробником якої виступають наукові установи, у складі яких працюють відповідні фахівці, до яких відповідач не належить.

При цьому, згаданий вище акт не містить категоричних висновків щодо розміщення пам`ятки археології місцевого значення у межах тієї чи іншої земельної ділянки, оскільки в останньому зазначено "ймовірне" місце розташування такої пам`ятки.

Крім того, висновки суду про те, що пам`ятки археології перебувають виключно у державній власності (дана обставина не заперечується прокурором), не свідчить про те, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" виконавчі органи місцевих рад не наділені обов`язком по виготовленню облікової документації та подання пропозицій про занесення об`єктів археологічної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

При цьому питання права власності на згаданий об`єкт культурної спадщини не є предметом позову.

Відділ культури та туризму Маневицької селищної ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Камінь-Каширською окружною прокуратурою в ході здійснення представницьких повноважень вивчено стан дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території Камінь-Каширського району.

За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Відділу культури і туризму Маневицької селищної ради, що полягає у не виготовленні облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Поселення XII - XIII, яке розташоване за 1, 5 км на північ від села Комарово та неподанні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозиції про занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Із інформації управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації, що викладена у листі № 1421/08/2-21 від 13.12.2021 видно, що в списках пам`яток археології, що перебувають під охороною держави (однак не включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України) значиться пам`ятка археології місцевого значення Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1,5 км на північ від села Комарово (а. с. 31 - 34 т. 1).

Вказаний об`єкт культурної спадщини перебуває на державному обліку, як пам`ятка місцевого значення відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 22.06.1999 № 415 «Про взяття під охорону держави пам`яток історії та культури на території області».

З листа Маневицької селищної ради Волинської області № 2309/20/2-21 від 23.12.2021, адресованого керівнику Камінь-Каширської окружної прокуратури видно, що всі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі речі, є державною власністю. 17.05.2021 розпорядженням Волинської ОДА № 246 делеговано районним державним адміністраціям повноваження щодо укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Станом на сьогодні жодний охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини між Камінь-Каширською райдержадміністрацією та Маневицькою селищною радою не укладений у зв`язку з ненаданням стороною (райдержадміністрацією) відповідних додатків актів технічного стану, описів культурних цінностей і предметів, планів приміщень пам`яток, генеральних планів земельних ділянок, що є територіями пам`яток, а також паспортів пам`яток (а. с. 44).

З листа Камінь-Каширської РДА № 2112/01-26/2-21 від 24.12.2021, адресованого Камінь-Каширській окружній прокуратурі, видно, що охоронні договори на пам`ятки археології Маневицькою селищною радою не підписані з мотиву відсутності облікових документів на ці об`єкти та повернуті відділу культури райдержадміністрації без підпису. Перелічені вище об`єкти культурної спадщини - пам`ятки археології, які знаходяться на території Прилісненської сільської ради та Маневицької селищної ради (в тому числі Поселення XII - XIII століття, яке розташоване за 1,5 км на північ від села Комарово) на балансі органів місцевого самоврядування не перебувають. Облікова документація на вказані пам`ятки археології у райдержадміністрації відсутня. Кошти з державного бюджету на її розроблення райдержадміністрації не виділялися (а. с. 48, 49 т. 1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відділ культури і туризму Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району не є належним відповідачем у правовідносинах, що склалися, оскільки відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 (далі - Порядок № 158), не є уповноваженим органом на складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології. Будь-які нормативні акти Волинської обласної (військової) адміністрації, Камінь-Каширської районної (військової) державної адміністрації, якими відповідні повноваження були б делеговані відповідачу, відсутні.

Також, об`єкт культурної спадщини на балансі Маневицької селищної ради не перебуває, в силу закону перебуває у державній власності, а також ймовірно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0723683000:03:003:0310, користувачем якої є ДСГП "Ліси України", а власником є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюєЗакон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III(далі - Закон № 1805-III).

Преамбулою вказаного Закону визначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону № 1805-ІІІвизначено:

-культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

-об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

-пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

-історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Згідно з частиною першою, третьоюстатті 3 Закону № 1805-ІІІдержавне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 1805-ІІІ належить до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі -Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно частини 1 статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно статті 54 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Отже, до компетенції виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі № 260/437/21.

Відносини, пов`язані з охороною археологічної спадщини України, визначенням права та обов`язків дослідників археологічної спадщини, регулюються Законом України «Про охорону археологічної спадщини».

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» археологічні пам`ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування і форми власності.

Державний облік археологічної спадщини здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Державний облік археологічної спадщини включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам`яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності.

Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок № 158), врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Згідно п. 4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (Ініціатор) є:

-уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

- уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Відповідно до п. 1 Розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (облікова документація).

Пунктом 3 Розділу III Порядку № 158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Пунктами 10, 11 розділу II Порядку № 158 визначено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Тобто, Порядком № 158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які, зокрема, зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на об`єкти культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Судом встановлено, що Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 25.05.2021 № 285 затверджено Положення про Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення, у своїй діяльності Управління керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури та інформаційної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови Волинської обласної державної адміністрації, рішеннями Волинської обласної ради, а також Положенням про управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Управління в межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері культури та мистецтва, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини.

У підпункті 1 пункту 6 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями Управління відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, з питань релігій та національностей в тому числі є організація виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури та інформаційної політики України.

До завдань Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА належить також збирання та оброблення статистичних даних у сфері культури та мистецтва, охорони культурної спадщини; виконання функцій замовника, укладення з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини; визначення меж територій пам`яток культурної спадщини місцевого значення та затвердження їх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони (підпункти 20, 21, 24, 25 пункту 6 Положення) (а. с. 113 - 127, т. 1).

Зазначені норми закріплені і в Положенні про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації 26. 04. 2023 № 195.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розумінні Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 (яким затверджений Порядок № 158), уповноваженим органом (на складання облікової документації на пам`ятку археології) є Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Водночас, відділ культури та туризму Маневицької селищної ради відповідно до Порядку № 158 не є уповноваженим органом на складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології. Будь-які нормативні акти Волинської обласної (військової) адміністрації, Камінь-Каширської районної (військової) державної адміністрації, якими відповідні повноваженнябули б делеговані відповідачу, Камінь-Каширською окружною прокуратурою не надано суду як першої, так і апеляційної інстанції.

Також, як зазначив суд першої інстанції, і таке видно з матеріалів справи, будь-яка документація, яка б стосувалася пам`ятки Поселення ХІІ-ХІІІ ст. с. Комарове, 1,5 км на північ від села, відсутня у Маневицькій селищній раді, до відділу культури та туризму Маневицької селищної ради не передавалася.

Варто зауважити й на ту обставину, що користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0723683000:03:003:0310, на якій імовірно знаходиться пам`ятка археології місцевого значення Поселення ХІІ -ХІІІ століття, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», вказана земельна ділянка не є комунальною власністю.

Згідно витягу - інформації Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку від 17. 05.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0723683000:03:003:0310 є держава Україна в особі Волинської обласної державної адміністрації (а. с. 227 т. 1).

З листа Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 21.12.2021 № 51/1-1328вих-21, адресованого Камінь-Каширській окружній прокуратурі, видно, що об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології «Поселення» (ХІІ-ХІІІ ст.), яка знаходиться за 1,5 км на північ від с Комарове Камінь-Каширського район), на балансі Маневицької селищної ради не перебуває.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відділ культури і туризму Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району не є належним відповідачем у правовідносинах, що склалися, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 140/7808/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених статтею 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин