Рішення

від 26.03.2024 по справі 522/6624/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6624/23

Провадження № 2/522/1492/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

сторони у судове засідання не з`явились.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі за час простою,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Вищої школи публічного управління, у якій просить суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Вищої школи публічного управління від 31.01.2023 № 102-к про оголошення простою ОСОБА_1 та стягнути з Вищої школи публічного управління на його користь різницю у заробітній платі за час простою.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.08.2020 наказом № 143-к від 07.08.2020 він був призначений на посаду уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування. 03.02.2022 наказом № 15-к у зв`язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису Української школи урядування його було переведено з посади уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування, на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності Української школи урядування. Пунктом 1 наказу Голови Національного агентства України з питань державної служби № 104-22 від 27.10.2022 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління.

31.01.2023 наказом № 102-к від 31.01.2023 позивачу оголошено простій у зв`язку з відсутністю організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану із оплатою праці двох третин посадового окладу з 01.02.2023, з яким позивача ознайомлено 31.01.2023.

Позивач вказав, що у наказі № 102-к від 31.01.2023 посилання на положенняст. 34 КЗпП України, як на підставу встановлення простою відсутні, наказ лише містить посилання наст. 113 КЗпП Українита Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 № 221. Також у спірному наказі відсутні будь-які посилання на відповідні положення частини першоїстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Всупереч ч. 2ст. 34 КЗпП Українипозивачу не було запропоновано переведення з урахуванням його спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на цьому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою, а сам наказ не містить кінцевої дати зупинення простою, що в свою чергу є грубим порушення його трудових прав передбаченихКЗпП Українита Колективним договором між адміністрацією і трудовим колективом Української школи урядування на 2020-2025 роки.

Після винесення відповідачем спірного наказу робота у Вищій школі публічного управління не зупинялась, всуперечст. 34 КЗпП України, не розглядалося питання про організацію дистанційної роботи, акт про простій із зазначенням обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також з наведенням посилань на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення позивачем роботи саме через ведення воєнного стану не оформлювався, і як наслідок позивача з ним не ознайомлено.

Відтак, вважаючи, що у зв`язку із оголошенням простою він не отримував від відповідача належної заробітної плати, яку б отримував, якби працював, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним і скасувати наказ директора Вищої школи публічного управління від 31.01.2023 № 102-к про оголошення простою ОСОБА_1 та стягнути з Вищої шкоди публічного управління різницю у заробітній платі за час простою у розмірі 61120,95 грн.

21.04.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

28.04.2023 на виконання ухвали суду від 21.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

01.05.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази: у Вищої школи публічного управління (03061, м. Київ, вул. М. Шепелева, 3) належним чином завірені копії: довідки про середній заробіток ОСОБА_1 за період грудень 2022 року січень 2023 року з зазначенням кількості фактично відпрацьованих календарних днів; довідки про визначення розміру посадового окладу уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 ; довідки про розмір сплаченої заробітної плати за період лютий березень 2023 року (щомісячно); інформацію про кількість працівників Вищої школи публічного управління, які були переведені на простій у січні-лютому 2023 року; інформацію про кількість працівників Вищої школи публічного управління, які не були переведені на простій у січні-лютому 2023 року.

17.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з Вищої школи публічного управління різницю у заробітній платі за час простою у розмірі 57395,13 грн.

06.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з Вищої школи публічного управління різницю у заробітній платі за час простою у розмірі 61120,95 грн.

21.09.2023 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог залишено без руху.

06.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

13.10.2023 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Таким чином, розмір останніх збільшених вимог позивача становить 61120,95 грн.

06.06.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення документів, а саме копію листа Вищої школи публічного управління № 97.16/398-23 від 17.05.2023 та копію листа Головного управління ДПС у м. Києві № 339/ЗПІ/26-15-58-05-03від 05.05.2023.

21.03.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином поштовим зв`язком, про що свідчить підпис про отримання на рекомендованому повідомленні від 16.06.2023.

22.03.2024 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Кривенка В.В. про вступ у справу як представника та про надання доступу до електронної справи в підпистемі «Електронний суд», який йому було надано судом 22.03.2024.

Про розгляд справи 26.03.2024 відповідач повідомлений 19.02.2024, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного документу в електронному вигляді в його електронний кабінет.

Приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, рішення «Трух проти України» від 14.10.2003).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд виходить наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частинами першою та шостоюстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.08.2020 згідно наказу № 143-к від 07.08.2020 прийнятий на посаду уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування.

03.02.2022 наказом № 15-к від 03.02.2022, у зв`язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису Української школи урядування його було переведено з посади уповноваженої особи (фахівця) з питань запобігання та виявлення корупції Української школи урядування, на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності Української школи урядування.

Наказом № 104-22 від 27.10.2022 Національного агентства України з питань державної служби перейменовано Українську школу урядування (код ЄДРПОУ 31115684) на Вищу школу публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684).

31.01.2023 Директором Вищої школи публічного управління наказом № 102-к у зв`язку з відсутністю організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану, та керуючисьст. 113 КЗпП України,Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 № 221оголошено простій ОСОБА_1 , уповноваженому з антикорупційної діяльності Української школи урядування з 01.02.2023. Здійснювати виплати ОСОБА_1 у розмірі двох третин посадового окладу у межах фонду заробітної плати. Під час простою ОСОБА_1 звільняється від обов`язків бути присутнім на віддаленому робочому місці та на робочому місці у службовому приміщенні.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон N 2136-IX), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частинами першою та другою Закону N 2136-IX (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до статті 13 Закону N 2136-IX, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 (провадження № 61-292св23) та застосовано у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі №754/5488/22.

У цій справі встановлено, щопозивач працювавна посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності Української школи урядування.

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем відповідач підставою простою в наказі вказав відсутність організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану, з посиланням на ст. 113 КЗпП України та Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221.

Згідно листа Вищої школи публічного управління від 15.06.2023 у січні - лютому 2023 року простій було оголошено лише 15 працівникам Вищої школи публічного управління. Не перебували на простої станом на 31.01.2023 145 працівників, станом на 28.02.2023 - 128 працівників Вищої школи публічного управління.

Сама по собі обставина зміни структури та штатного розпису не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою.

Таким чином, вибіркове застосування простою шляхом видачі наказу № 102-к від 31.01.2023 про оголошення простою позивачу, суперечить нормамКЗпП України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному простої.

З врахуванням того, що позивачем оплата праці за час простою проводиласялише в розмірі посадового окладу без відповідних доплат, що підтверджуєтьсяданими, зазначеними у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суму виплачених доходів та утриманих податків, тому вимогам позивача про стягнення із відповідача різниці між виплаченою сумою заробітної плати нарахованої під час простою і сумою,належною йому заробітної плати підлягає задоволенню.

З врахуванням наданих позивачем доказів вказана сума повинна становити 61 120,95 грн.

Так, час виплати обмеженої заробітної плати в простої склав 42 робочих дні (з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року, у період з 28 грудня 2022 року по 06 січня 2023 року та з 09 січня по 13 січня 2023 року позивач перебував на лікарняному), середньоденний заробіток позивача за останні два повноцінні місяці (грудень 2022 року, січень 2023 року) становив 1 618,78 грн (32 191,70 + 17990,30) / 31). З врахуванням того, що відповідачем позивачу виплачена сума в розмірі 3 510,00 грн у лютому та 3 357,39 грн у березні,отже різниця у заробітній платі за час простою (42 робочих дні) складає 61 121,37 грн (42 робочих дні х 1 618,78 грн = 67 988,76 грн - (3 510,00 грн + 3 357,39 грн).

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення різниці у заробітній платі за час простою у сумі 61120,95 грн, що є меншою сумою ніж за розрахунком суду, та враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 61120,95 грн.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі за час простою задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора Вищої школи публічного управління від 31січня 2023 року № 102-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 ».

Стягнути з Вищої школи публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684, адреса: 03061, м.Київ, вул. М. Шепелева, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 61120,95 грн як різницю між середнім заробітком та оплатою за простій за період з 01 лютого 2023 року по 31березня 2023 року.

Стягнути з Вищої школи публічного управління (код ЄДРПОУ 31115684, адреса: 03061, м.Київ, вул. М. Шепелева, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1 073,60 грн сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 29.03.2024.

Суддя І.А. Павлик