Ухвала

від 27.03.2024 по справі 2-4092/11

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-4092/11

Номер провадження 6/495/71/2024

27 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиренко Т.А.,

представника заявника адвоката Васильєва П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом за Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

ОСОБА_1 20.06.2023 звернулась до суду із даною заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 25.05.2020 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі № 2-4092/11, про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк «Аваль»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі ТОВ ФК «Форінт») заборгованості за кредитними договорами № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007, № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007.

1. Доводи сторони боржника і стягувача

1.1. Заява мотивована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі № 2-4092/11 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку «Аваль», правонаступником якого є ТОВ ФК «Форінт», заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 у загальній сумі 171881 доларів 37 центів США; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку «Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 у загальній сумі 164103 долара 85 центів США; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 у загальній сумі 171881 долар 37 центів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 у загальній сумі 164103 долара 85 центів США, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2007 № 2021, укладеним між ОСОБА_3 та Банком «Аваль», а саме на будівлі, загальною площею 851,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена належним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Постанова Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 була виконана в повному обсязі шляхом реалізації 22.11.2021 предмета іпотеки (будівлі, загальною площею 851,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ) на прилюдних торгах у межах процедур и виконавчого провадження; право власності на вказану нерухомість набув новий власник-переможець торгів.

Керуючись вказаними обставинами, ОСОБА_1 вважає, що з моменту реалізації іпотечного майна в межах виконавчого провадження у неї відсутній обов`язок як у боржника перед Банком, оскільки подальше примусове виконання виконавчого листа від 25.05.2020 може вказувати на подвійне стягнення відповідних сум заборгованості.

Представник заявника адвокат Васильєв П.О. у судовому засіданні заяву підтримав з підстав, зазначених у такій заяві, просив її задовольнити; додатково зазначив, що обставини щодо оскарження його довірителькою дій державного виконавця в межах ВП 62221984 йому не відомі; додаткових обставин в обґрунтування поданої заяви суду не повідомив, зазначив про відсутність у сторони боржника будь-яких додаткових доказів.

1.2. Представник стягувача адвокат Головін М.В. у письмових запереченнях та у судовому засіданні 26.03.2024 вважав доводи заяви ОСОБА_1 безпідставними. Свою позицію обґрунтував тим, що сума від реалізації предмета іпотеки (ціна продажу склала 851441 грн 78 коп., розподілено 729881 грн 61 коп.) виявилась недостатньою для повного погашення заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перед Банком «Аваль» за кредитними договорами від 20.07.2007 № 010/2-0-1/07-382, № 010/2-0-1/07-383; відбулось лише часткове погашення заборгованості за кредитним договором від 20.07.2007 № 010/2-0-1/07-383.

Зобов`язання іпотекодавця ОСОБА_3 перед стягувачем дійсно припинились у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитом; однак повністю сума боргу останніх не виплачена та продовжує існувати. У межах ВП 62221984 здійснюється примусове стягнення заборгованості із ОСОБА_1 ; вказане ВП не закінчене, доказів про повне погашення заборгованості, а отже про припинення обов`язку, боржник суду не надав.

Керуючись наведеним, представник стягувача просив у задоволенні заяви відмовити.

2. Рух заяви у суді

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, подано до суду 20.06.2023.

Ухвалою від 21.06.2023 заяву призначено до судового розгляду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу 04.03.2024 вказану справу передано на розгляд головуючому судді Волковій Ю.Ф.

Ухвалою від 08.03.2024 заяву призначено до судового розгляду на 26.03.2024; за клопотанням представника стягувача відкладено на 27.03.2024.

3. Фактичні обставини

3.1. Постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі № 2-4092/11 ухвалено:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку «Аваль», правонаступником якого є ТОВ ФК«Форінт», заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 у загальній сумі 171881 доларів 37 центів США;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку «Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 у загальній сумі 164103 долара 85 центів США;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 у загальній сумі 171881 долар 37 центів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 у загальній сумі 164103 долара 85 центів США, - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2007 № 2021, укладеним між ОСОБА_3 та Банком «Аваль», а саме на будівлі, загальною площею 851,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена належним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

За цією постановою Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області 25.05.2020 видав виконавчий лист, який стягувачем ТОВ ФК «Форінт» 27.07.2023 подано на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.

Стягнення заборгованості із ОСОБА_1 у сумі 171881 долар 37 центів США здійснюється в межах ВП № 62221984 (№ зведеного ВП 66972548).

У межах ВП з примусового виконання судового рішення від 23.01.2020 на підставі виконавчого листа, виданого 25.05.2020, 22.11.2021 проведено електронні торги з реалізації іпотечного майна (будівлі, загальною площею 851,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ); отримана сума за результатом таких торгів - 729881 грн 61 коп., яку скеровано на часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007.

4. Норми права, застосовані судом

4.1. Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

4.2. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

4.3. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

4.3. Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

4.4. Отже, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права, про що також зазначено в заяві ОСОБА_1 .

Відтак, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №2-3558/2010).

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання; та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, які виникли після ухвалення судового рішення, що свідчать про:

- наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа;

- відсутність матеріального обов`язку боржника.

4.5. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК ЦК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК). Іпотека є видом застави (стаття 575 ЦК).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

5. Мотиви і висновки суду

5.1. За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зістаттею 599 ЦК.

5.2. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Отже, за відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК та частини сьомої статті 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Вказані правові висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц.

5.3. Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

5.4. Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

5.5. За результатами даного судового провадження судом встановлено, що постанова Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі № 2-4092/11 станом на 27.03.20204 не виконана, тобто існує матеріальний обов`язок у тому числі солідарного боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ ФК «Форінт».

5.6. Таким чином, судом не встановлено обставин щодо: помилкової видачі виконавчого листа у цивільній справі № 2-4092/11; відсутності обов`язку у боржників перед стягувачем (припинення грошового зобов`язання у зв`язку із його виконанням або з інших причин). Також судом не встановлено інших підстав для визнання виконавчого листа, виданого 25.05.2020 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі № 2-4092/11, таким, що не підлягає виконанню.

5.6. Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про безпідставність заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у даній цивільній справі та відмовляє у її задоволенні.

Керуючись статтями 260, 261, 268, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29.03.2024.

Суддя Ю.Ф. Волкова