Постанова

від 26.03.2024 по справі 606/2283/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/2283/22Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 22-ц/817/267/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Жук В.М.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/2283/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Скиба Віталій Михайлович на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року (ухвалене суддею Марціцка І.Б., повний текст рішення складено 04 грудня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 21 вересня 2017 року вона є клієнтом АТ КБ "Приватбанк" та має відкриту картку НОМЕР_1 , на яку надходить пенсія із нульовим кредитним лімітом та з 12 лютого 2020 року має ще кредитну карту НОМЕР_2 , з кредитним лімітом 43000 грн.

Зазначала, що 16 вересня 2022 року перебуваючи на території Республіки Польщі, зайшла в магазин "Bedronka", щоб здійснити покупки, але розрахуватись не змогла, через те, що на картковому рахунку НОМЕР_1 були відсутні кошти.

Після того, як їй стало зрозуміло про викрадення коштів, вона одразу повернулася в Україну та 19 вересня 2022 року звернулась у відділ поліції №3 у м. Теребовля Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, щодо шахрайських дій з приводу викрадення грошових коштів з її картки в сумі 43000 грн. та за даним фактом було розпочато кримінальне провадження №12022211080000141 за ч.4 ст. 185 КК України, яке триває по даний час.

Також зазначала, що звернулась в АТ КБ "Приватбанк" із заявою, в якій просила повернути кошти, які були списані 16 вересня 2022 року з її платіжних карток (рахунку) не по її вині та не з її волі, а також вимагала призупинити нарахування відсотків по кредитах у зв`язку з відкриттям кримінального провадження на час досудового розслідування.

Проте банк відмовив у поверненні коштів, оскільки вважав, що дії, які відбувалися, здійснити могла лише ОСОБА_2 , або третя особа, за допомогою її фінансового телефону та іншої особистої інформації.

Крім цього, розглянувши запит щодо несанкціонованого списання коштів з рахунків, за результатами розслідування, відповідач повідомив, що згідно ст. 628, 629 ЦК України, позивачка зобов`язана повернути і сплатити відсотки за користування кредитом.

Посилалась на те, що вона не вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів та не вчиняла будь-яких інших дій, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків.

На підставі наведеного, позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо списання власних та кредитних коштів на ім`я ОСОБА_1 з 16 вересня 2022 року, зобов`язати відповідача повернути власні та кредитні кошти в розмірі 45786 грн., скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Скиба В.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що не передавала третім особам персональних даних, паролю входу, номера картки, оскільки такими даним заволоділи шахраї в незаконний спосіб, що підтверджується зверненням позивача до служб безпеки банку та до правоохоронних органів.

Вказує на те, що суд першої інстанції, всупереч вимог процесуального закону, долучив докази до справи та без належних на це підстав поклав їх в основу рішення, зокрема принт-скрин робочих сторінок програмних комплексів банку одним документом на 8-ми аркушах.

Вважає, що судом не було встановлено такі обставини: 1) чи призупинялося 16 вересня 2022 року надання телекомунікаційних послуг абоненту за телефонним номером НОМЕР_3 ; 2) через який час після призупинення 16 вересня 2022 року відновилося надання зазначених послуг; 3) з якого населеного пункту і в який час був здійснений останній телефонний дзвінок чи направлено СМС-повідомлення з телефонного номера НОМЕР_3 перед призупиненням 16 вересня 2022 року надання таких послуг; 4) чи проводилась 16 вересня 2022 року заміна СІМ-карти телефонного номера НОМЕР_3 , а якщо проводилась то в якому населеному пункту.

Звертає увагу на те, що з виписки по рахунках/картках вбачається, що 16 вересня 2022 року з карток позивачки було викрадено грошові кошти на загальну суму 45 786 грн. та кошти знімались з 10:45 год. по 11:15 год. у місті Києві без використання карти на різного роду розваги.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем було вжито всіх заходів для неперерахування коштів, оскільки побачивши зникнення коштів вона одразу звернулась до представників банку, однак відповідачем не було вчинено жодних дій для блокування та припинення незаконних дій невідомих осіб, хоча згадані грошові кошти ще перебували на рахунку до ранку наступного дня, про що повідомляв представник відповідача у судовому засіданні.

Посилається на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, згідно якої банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Якщо ці обставини не доведені, споживач банківських послуг не повинен нести відповідальності за такі операції.

Також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц, в якій зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходило.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Скиба В.М. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній.

В судовому засіданні представник відповідача АТ КБ "Приватбанк" - Гнатишак О.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено наступні обставини.

08 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послугу ПриватБанк, де вказала анкетні дані, місце проживання, мобільний телефон НОМЕР_3 .

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на картці.

16 вересня 2022 року електронним підписом підписано Паспорт споживчого кредиту.

Згідно із виписок наданих КБ «ПриватБанк» правовідносини між сторонами врегульовані угодою № SAMDNWFC 00037619227 від 21 вересня 2017 року та угодою № SAMDNWFC 00058143708 від 12 лютого 2020 року.

16 вересня 2022 року за угодою № SAMDNWFC 00058143708 від 12 лютого 2020 року з кредитної картки НОМЕР_4 здійснено перерахування коштів в сумі 16079,16 грн; з кредитної картки НОМЕР_5 здійснено наступні платежі 20098,94 грн., 2512,56 грн. - перераховано на пенсійну карту ОСОБА_1 , 500 грн., 500 грн., 500 грн., 500грн., 500 грн., 500 грн.

16 вересня 2022 року за угодою № SAMDNWFC 00037619227 від 21 вересня 2017 року з пенсійної картки НОМЕР_6 здійснено платежі 297,39 грн. за продукти в магазині «Бедрьонка», отримано переказ з карти НОМЕР_5 в сумі 2512,56 грн., перераховано 4019,79 грн.

19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із завою у відділ поліції № 3 (м. Теребовля), в якій вказала, що 16 вересня 2022 року в період часу з 10 год. 51 хв. по 11 год. 16 хв. невідома особа з пенсійної та кредитної карти викрала грошові кошти на суму 43 197 грн. 89 коп., вказану заяву внесено в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12022211080000141. Відповідно до Акта приймання-передачі матеріалів кримінального провадження від березня 2023 року кримінальне провадження за № 12022211080000141 від 19 вересня 2022 року після визначення підсудності передано з Теребовлянської окружної прокуратури до Білоцерківської окружної прокуратури.

13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до відповідача, в якій повідомила про викрадення коштів, відкриття кримінального провадження з приводу крадіжки коштів з її карток та просила припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами.

АТ КБ "Приват Банк" у свої письмових листах від 07 жовтня 2022 року, 26 жовтня 2022 року, 29 листопада 2022 року повідомив ОСОБА_1 , що претензія стосовно повернених коштів позивачу не може бути задоволена, оскільки переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват-24, вхід в Приват-24 був здійснений під авторизацією позивача, що можна зробити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації.

Згідно з даних програмного комплексу відповідача зафіксовано наступну хронологію подій по відновленню доступу та здійснення успішного доступу до акаунту "Приват24" клієнта ОСОБА_1 за логіном входу в НОМЕР_7 - фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_1 у АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Sep 16, 2022 7:37:37 PM CHANGE PASSWORD (зміна паролю входу) channel is p24mob ІНФОРМАЦІЯ_1 SM-A127F| samsung НОМЕР_8 (confirm card);

НОМЕР_3 Sep 16, 2022 7:37:41 PM UNLOCK_ACCOUNT (розблоковано акаунт) restore access ІНФОРМАЦІЯ_1 SM-A127F|samsung P24_AUTHORIZATION_MOB; НОМЕР_3 Sep 16, 2022 7:51:21PM blockAccount (блокування акаунту); НОМЕР_3 Sep 16, 2022 8:02:56 PM CHANGE PASSWORD channel is p24mob ІНФОРМАЦІЯ_1 SM-A127F|samsung НОМЕР_8 (confirm card);

НОМЕР_3 Sep 16, 2022 8:02:59 PM UNLOCK_ACCOUNT restore access ІНФОРМАЦІЯ_1 SM-A127F|samsung P24_AUTHORIZATION_MOB; НОМЕР_3 Sep 16, 2022 12:52:08 PM blockAccount.

16 вересня 2022 року в 7:37:37 під логіном 0380988721505 з IP польського провайдера ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено запит на зміну пароля входу в "Приват24" та для підтвердження особі/користувача картки використано пенсійну картку № НОМЕР_8 клієнта ОСОБА_1 та підтверджено вірне введення ПІН-коду карти;

в 7:37:41 проведено успішну авторизацію - вхід в "Приват24", для входу використано пристрій SM-A127F|samsung, що використовується типово клієнтом із фінансовим номером телефону;

в 7:51:21 банк блокує доступ до акаунту, не було підтвердження операції зі сторони клієнта.

Проте, клієнт в 8:02:56 повторно проводить відновлення пароля в "Приват24" та успішну авторизацію, аналогічно, як це описано вище о 7:37:37.

В 12:52:08 Банк повторно в автоматичному режимі блокує акаунт клієнта. Блокування відбулось згідно з процедурою через відсутність відзвону клієнта при спробі здійснити платіж. Вищеперераховані дії відбуваються з підключенням через IP польського провайдера та з типового для клієнта девайса SM-A127F|samsung, який використовується разом із фінансовим номером телефону ОСОБА_1 .

Згідно із клієнтських виписок всі оспорювані операції проходять в періоди часу, коли акаунт "Приват24" ОСОБА_1 був розблокованим за підтвердженим коректним введенням ПІН-коду пенсійної картки.

Списання коштів з пенсійної картки НОМЕР_8 та кредитних "Універсальна": НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відбулося через термінали-мерчанти: Е5710138 , Е5710130 , Е5710138 , Е5710129, що належать "Індустріалбанку".

Згідно Прінт-скрінів робочих сторінок програмного комплексу відповідача, оспорювані позивачкою транзакції відбувалися на сайті мерчанта стороннього банку за підтвердження транзакцій за допомогою 3-D Secure Authentication (паролі підтвердження на телефон, в додаток «Приват24» клієнта, вертикальна колонка pos condition» - 82).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що транзакції грошових коштів з її рахунків були здійснені не нею.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

За правилами ст.1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.56 ч.1 ст.1 Закону України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Відповідно до пункт 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до пункту 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає обов`язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Згідно з п.146 розділу VII вказаного Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.147 розділу VII вказаного Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21.

Так, позивачка стверджувала про те, що вона не входила в систему "Приват24", не змінювала пароль, не підтверджувала платежі, банківські картки не втрачала та нікому не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків.

На спростування доводів позивачки, відповідачем було надано суду дані програмного комплексу, в яких було зафіксовано хронологію подій по відновленню доступу та здійснення успішного доступу до акаунту "Приват24" клієнта ОСОБА_1 .

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що 16 вересня 2022 року позивачка перебувала за кордоном в Республіці Польща, із IP польського провайдера було здійснено запит на зміну пароля входу в "Приват24" та для підтвердження особі/користувача картки використано пенсійну картку № НОМЕР_9 клієнта ОСОБА_1 та підтверджено вірне введення ПІН-коду карти, проведено успішну авторизацію - вхід в "Приват24", для входу використано пристрій SM-A127F|samsung, що використовується типово клієнтом із фінансовим номером телефону.

Відтак суд першої інстанції вважав, що вхід в систему "Приват24" був типовим для клієнта ОСОБА_1 .

Однак колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість зазначеного висновку суду, оскільки згідно наданих відповідачем прінт-скрінів робочих сторінок програмного комплексу вбачається, що в 7:37:41 було проведено успішну авторизацію - вхід в "Приват24", для входу використано пристрій SM-A127F|samsung, що використовується типово клієнтом із фінансовим номером телефону, проте в 7:51:21 банк блокує доступ до акаунту, оскільки не було підтвердження операції зі сторони клієнта. В подальшому клієнт в 8:02:56 повторно проводить відновлення пароля в "Приват24" та успішну авторизацію, аналогічно, як це описано вище о 7:37:37, однак в 12:52:08 банк повторно в автоматичному режимі блокує акаунт клієнта. Блокування відбулось згідно з процедурою через відсутність відзвону клієнта при спробі здійснити платіж. Вищеперераховані дії відбуваються з підключенням через IP польського провайдера та з типового для клієнта девайса SM-A127F|samsung, який використовується разом із фінансовим номером телефону ОСОБА_1 .

Колегія суддів приходить до переконання, що вищезазначена хронологія події не дає підстав вважати, що вхід в систему "Приват24" 16.09.2022 року, був типовим для клієнта ОСОБА_1 , з огляду на те, що банк двічі здійснював блокування акаунту клієнта.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як клієнт, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткових рахунків чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції від її імені.

ОСОБА_1 , як користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.

Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 її власних грошових коштів в розмірі 4019 грн. 79 коп., які були списані з її пенсійної картки НОМЕР_8 не за її розпорядженням.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення на карткові рахунки, які відкриті на її ім`я списаних без її відома кредитних грошових коштів слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю, так як позивачка не є власником цих коштів.

Також не підлягає до задоволення і позовна вимога про скасування нарахованих відсотків та штрафних санкцій, оскільки в матеріалах справи відсутні докази (розрахунок заборгованості) на підтвердження таких проведених банком нарахувань.

Крім того, у випадку звернення банку з позовом до суду про стягнення таких грошових коштів, позивач вправі буде обрати такий спосіб захисту своїх прав та інтересів, як подання заперечень із посиланням на відповідні докази та норми права стосовно неправомірності таких нарахувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ціна позову у даній справі становить 45786 грн.

Позов задоволено на 8,78%. (4019,79 грн. х 100% / 45786 грн.).

Таким чином, з АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути в користь держави 236 грн. ((2684 грн./100%) х 8,78) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 354 грн. ((2684 грн./100%) х 8,78) х 150%)) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 30 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_10 ) грошові кошти в розмірі 4019 грн. 79 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 30 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 1436057) в користь держави 236 грн. судового збору за розгляд справи в суду першої інстанції та 354 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.