Постанова

від 26.03.2024 по справі 742/6900/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/6900/23

Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/480/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Піцан В.М.,

учасники справи:

боржник (заявник): ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження: Варвинський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

стягувач: ОСОБА_2 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання, в якій просив:

- визнати неправомірними дії службових та/або посадових осіб Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо направлення постанови від 26.09.2023 по ВП №27673627 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати службових та/або посадових осіб Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) направити до військової частини НОМЕР_1 документ, яким відізвати або скасувати постанову від 26.09.2023 по ВП №27673627 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також зупинити виконавче провадження №АСВП 27673627.

Скаргу обґрунтовував тим, що на виконанні у Варвинському відділі державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі по тексту - ДВС) перебуває судове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2007 (справа № 2-40) про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 (АСВП №27673627).

26.09.2023 посадовою та/або службовою особою ДВС у ВП № 27673627 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника і направлена до ВЧ НОМЕР_1 , де наразі проходить військову службу скаржник.

Указував, що не отримував від ДВС жодних документів щодо виконавчого провадження №27623627, про відкриття виконавчого провадження дізнався лише після сповіщення з боку керівництва його військової частини.

Уважав, що службова особа ДВС направила постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у військову частину всупереч нормам ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначав, що на його утриманні знаходиться цивільна дружина та мати-пенсіонерка. Він є дійсним військовослужбовцем, тому дуже обмежений в можливостях відслідковувати питання заборгованостей і операцій з його зарплатного карткового рахунку, проте готовий добровільно сплачувати борг по аліментах в силу своїх фінансових можливостей.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.01.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою його скаргу задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, необ`єктивний та упереджений розгляд, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам скарги та зводяться до наступного:

- заявник не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду;

- виконавець винайшов власний спосіб примусового стягнення у вигляді направлення постанови про звернення стягнення на доходи боржника безпосередньо до підрозділу ЗСУ, де апелянт отримує грошове забезпечення; наведений спосіб не є арештом, ні вилученням, ні списанням коштів з рахунків, як то передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

- судом проігноровані твердження апелянта про те, що на його утриманні є цивільна дружина та мати-пенсіонерка, при цьому не взято до уваги ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949 (ратифікована УСРС 31.01.1961) про те, що заробітна плати повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу начальник Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ольга Коротун просить у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Зазначає, що 02.02.2012, 11.07.2013, 19.07.2017, 05.12.2017 заявнику направлялися виклики державного виконавця, самим заявником у відділі надавались пояснення державному виконавцю про ознайомлення з розміром заборгованості зі сплати аліментів та відсутністю у нього офіційних доходів, ним надавались копії квитанцій про самостійну оплату за період з вересня 2011 по грудень 2017 років, що є підтвердженням ознайомлення боржника з відкриттям виконавчого провадження та наявним розміром заборгованості зі сплати аліментів.

Указує, що квитанції про самостійну оплату за 2018-2023 року, що долучені до матеріалів виконавчого провадження, враховані державним виконавцем при формуванні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що повністю заперечує неповідомлення заявника та замовчування/неврахування добровільної оплати.

Наголошує, що 11.10.2023 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів державним виконавцем відповідно до приписів ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено для примусового виконання до військової частини НОМЕР_1 .

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності в діях державного виконавця порушень вимог чинного законодавства та підстав для відкликання або скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтуються на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2007 (справа № 2-40) стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення його повноліття, починаючи з 03 січня 2007 року.

26.01.2007 на виконання вищезазначеного рішення Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 2-40 (а.с. 25), який був пред`явлений до примусового виконання.

20.06.2011 старшим державним виконавцем Білан Ю.С. органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-40, виданого 26.01.2007 Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів боржника, з 03.01.2007 та до його повноліття (а.с. 28).

19.07.2011 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції Якименко Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №24673627) з виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-40, виданого 26.01.2007 Прилуцьким міськрайонним судом (а.с. 5, 29).

З матеріалів виконавчого провадження (ВП №24673627) вбачається, що державними виконавцями ВДВС здійснювались виклики ОСОБА_1 :

- 02.02.2012 на 8 год. 30 хв. 06.02.2012 з метою повідомлення про доходи, місце роботи та про майно, яке належить на праві власності, у тому числі про майно яким володіє з іншими особами (а.с. 30);

- 11.10.2013 про явку до 31.10.2013 для сплати боргу за виконавчим листом або надання підтверджуючих документів про сплату (а.с. 31);

- 19.07.2017 на 09 год 00 хв. 26.07.2017 щодо сплати боргу за виконавчим листом або надання підтверджуючих документів про сплату (а.с. 32);

- 05.12.2017 на 09 год 00 хв. 12.12.2017 щодо сплати боргу за виконавчим листом або надання підтверджуючих документів про сплату (а.с. 33).

04.11.2013, 18.08.2017 ОСОБА_1 надав у ВДВС письмові із зобов`язанням вчасно сплачувати аліменти (а.с. 34, 35).

Матеріали виконавчого провадження містять копії квитанцій про перерахування ОСОБА_1 у добровільному порядку аліментів (а.с. 36-46).

Головним державним виконавцем Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Леоненко Г.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №27673627 станом на 03.01.2024, відповідно до якого сукупний розмір заборгованості становить 114 427,60 грн (а.с. 47-55).

26.09.2023 головним державним виконавцем Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Леоненко Г.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 56), яка згідно із супровідним листом направлена для виконання військовій частини НОМЕР_1 та до відома сторонам виконавчого провадження (а.с. 56 зворот).

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2023 №833/1900 підтверджується, що матрос ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Права та обов`язки виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме (ст. 69 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Установивши, що звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснено державним виконавцем у зв`язку із стягненням у примусовому порядку аліментів на утримання його сина та наявності заборгованості по їх сплаті, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду, не є слушними, з огляду на те, що боржник був обізнаний про відкрите виконавче провадження, про що свідчать його письмові пояснення державному виконавцю, в яких він зобов`язувався вчасно сплачувати аліменти, а також надані ним копії квитанцій про сплату аліментів.

Посилання заявника на те, що виконавець винайшов власний спосіб примусового стягнення у вигляді направлення постанови про звернення стягнення на доходи боржника безпосередньо до підрозділу ЗСУ, де апелянт отримує грошове забезпечення та наведений спосіб не є арештом, ні вилученням, ні списанням коштів з рахунків, як то передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» ґрунтуються на невірному тлумаченні ОСОБА_1 норм чинного законодавства. Державним виконавцем дотримано приписи ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-40, виданого 26.01.2007 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області.

Твердження боржника про те, що судом проігноровано факт знаходження на його утриманні цивільної дружини та матері-пенсіонерки є голослівними, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Апеляційний суд не сприймає доводи ОСОБА_1 про те, що судом не взято до уваги ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949 про те, що заробітна плати повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї, з огляду на те, що положеннями частини 1 статті 10 вказаної Конвенції заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним зконодавством. Судом не встановлено порушень чинного законодавства України державним виконавцем при проведенні оскаржуваних виконавчих дій.

За викладених обставин, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року без змін, оскільки вона постановлена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко