Рішення

від 16.02.2024 по справі 536/1504/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1504/23

Провадження № 2/536/113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючої судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Веремєєвої О.Р.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янопотоківської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 провизнання права власності в порядку спадкування, -

УСТАНОВИВ:

Позовна заява мотивована тим, що він та третя особа ОСОБА_2 є рідними дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями померлої, за законом першої черги, є: він - син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв подавши заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк та сестра - ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини відмовилася на його користь, подавши заяву про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Інформація про інших спадкоємців, відсутня. Заповітів померла, не складала.

На підставі поданої ним заяви приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем А.М., відкрито спадкову справу № 21/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_1 залишилася спадщина, до якої входить: житловий будинок під літерою А загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м., сараю під літерою В , вбиральні під літерою В, гаражу під літерою Ж , літнього душу під літерою 3 , фундамент під літерою ф-т, скважина під літерою кі, замощення під літерою І, огЬрожі №1-3, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці розміром 1200 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 21.06.2023 року за № 61/2736, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Відповідно до інформаційної довідки, отриманої нотаріусом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та іх обтяжень, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність не передавалася.

В результаті приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович А.М. надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно др довідки, виданої Виконавчим комітетом Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, 13.06.2023 року за вихідним № 481/1, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі 00-0519-1, рахується за ОСОБА_3 .

На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок не є можливим в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного просив суд:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування на житловий будинок під літерою А загальної площею 47,6 кв.м., житловою площею 25.8 кв.м., сараю під літерою В , вбиральні під пітерою Е, гаражу під літерою Ж , літнього душу під літерою З , фундамент під літерою ф-т, скважина під літерою к1, замощення під літерою І, огорожі №1-3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на не приватизованій земельній ділянці розміром 1200 кв.м.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, згідно матеріалів справи, просили проводити розгляд справи без їх участі, при вирішенні спору покладалися на розсуд суду.

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович А.М. в судове засідання не з`явився, згідно матеріалів справи, просив проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`вилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Будь-яких пояснень чи заперечень на позовну заяву матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після померлої є її діти: син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 .

Вказане підтверджується свідоцтвами про народження в матеріалах справи.

Зі спадкової справи № 21/2023 заведеної після смерті ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подачі заяви до приватного нотаріуса, у встановлений законом строк.

В той час, згідно заяви від 27.02.2023 року, донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1 .

Інших спадкоємців за законом не має, заповітів померла не складала.

На день смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина до якої входить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно, до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини, тобто не прийняла її, на користь ОСОБА_1 , суд вважає встановленим що єдиним спадкоємцем після померлої є її син - позивач по справі.

Проте, постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідовича А.М. від 18.07.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок, в зв`язку із відсутністю правовстановлювальних документів.

П. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено та підтверджується довідкою КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» № 61/2736 від 21.06.2023 року, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Згідно інформаційної довідки, отриманої нотаріусом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та іх обтяжень, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність не передавалася.

Відповідно до Довідки Виконавчого комцітету Кам`янопотоківської сільської ради № 481 від 13.06.2023 року встановлено, що згідно погосподарського обліку НОМЕР_1 за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 лічиться житловий будинок з господарськими будівлями 1957 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як роз`яснив у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

Установлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 1957 року забудови, що підтверджується технічним паспортом ТІ01:9273-3890-0960-2244.

У 1957 році, питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно статті 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністерства комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і

домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої

власності (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

З вказаного, суд вбачає, що вказаний будинок з господарськими будівлями належав спадкодавцю на підставі внесеного запису у погосподарську книгу, проте своє право власності в БТІ на нього вона не зареєструвала (не оформила).

Враховуючи, що спірний будинок був побудований у 1957 році, коли законом не вимагалась державна реєстрація права власності для виникнення такого права, при цьому згідно даних погосподарської книги вказаний будинок з господарськими будівлями рахувався за ОСОБА_1 , суд вважає, що житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки, відповідно до закону спадщина належить позивачу-спадкоємцю з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, позивач є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 та захистити свої права може лише шляхом звернення до суду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1268 ЦК України,Пленум Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кам`янопотоківської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на житловий будинок під літерою А загальної площею 47,6 кв.м., житловою площею 25.8 кв.м., сараю під літерою В, вбиральні під літерою Е, гаражу під літерою Ж, літнього душу під літерою З, фундамент під літерою ф-т, скважина під літерою к1, замощення під літерою І, огорожі №1-3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на не приватизованій земельній ділянці розміром 1200 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський