Ухвала

від 15.03.2024 по справі 760/1815/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1815/24

1-кс/760/1439/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту у кримінальному провадженні №12022000000000448 від 27.05.2022р.,-

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2022 року у справі №757/33079/22 на майно, яке тимчасово вилучено у ході обшуку складських приміщень, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:63:275:0012, що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 .

Зобов`язати уповноважених осіб територіальним управлінням БЕБ у Київській області повернути ОСОБА_4 транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.

В судове засіданні адвокат ОСОБА_3 не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, клопотання про скасування арешту підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження та додані до нього документи дійшов наступних висновків.

Так, територіальним управлінням БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022000000000448 від 27.05.2022р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у справі №757/33079/22 накладено арешт на транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 .

09-10 листопада 2022р. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук складських приміщень, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:63:275:0012, що за адресою: АДРЕСА_1 та окрім іншого вилучено транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 .

Слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення обшуку складських приміщень, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:63:275:0012, що за адресою: АДРЕСА_1 , дозволу на проведення обшуку транспортного засобу Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 слідчим суддею не надавався та відповідна ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва не виносилась.

Слідчий під час обшуку складських приміщень без відповідної ухвали слідчого судді на проведення обшуку транспортного засобу Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 провів обшук вказаного автомобіля та вилучив його, разом з ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Про те, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно майна свідка, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Окрім цього матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що існує потреба у застосуванні арешту майна свідка.

Як свідчать матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 кримінальне провадження не відкривалося органом досудового слідства та йому не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 не є обвинуваченим або особою яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, фабули кримінальних правопорушень, які розслідуються в даному кримінальному провадженні, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, при цьому підозра не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2022 року у справі №757/33079/22 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2022 року у справі №757/33079/22 на майно, яке тимчасово вилучено у ході обшуку складських приміщень, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:63:275:0012, що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 .

Зобов`язати уповноважених осіб територіальним управлінням БЕБ у Київській області повернути ОСОБА_4 транспортний засіб Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , він-код НОМЕР_2 , білого кольору, 2016р.в., ключи до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1