Постанова

від 26.03.2024 по справі 388/2069/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2024 року м. Кропивницький

справа № 388/2069/21

провадження № 22-ц/4809/259/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Агромир»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромир» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2023 року у складі судді Венгрина М.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Агромир» про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 6,6395 га кадастровий номер 3521984400:02:000:1098 та земельна ділянка площею 6,3475 га кадастровий номер: 3521984400:02:000:3060, які розташовані на території Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

15 вересня 2011 року між нею та ПП «Агромир» було укладено два договори оренди землі площею 6,6395 га та 6,3475 га. Ці правочини укладено на строк десять років.

Зазначала, що під час укладення цих договорів, керівник ПП «Агромир» Котенко В.А. запропонував їй видати довіреність на представництво інтересів в судах, пояснивши, що це необхідно для ефективного використання земельної ділянки, що вона 25 листопада 2011 року й зробила через свою юридичну неосвіченість,

У 2012 році до неї знову звернувся керівник ПП «Агромир» Котенко В.А. та запропоновував видати довіреність на представництво інтересів в судах, пояснивши, що це необхідно для ефективного використання земельних ділянок, що вона знову 12 червня 2012 року зробила, тобто видала таку довіреність..

04 вересня 2020 через систематичну несплату орендної плати за вищевказаними договорами оренди землі вона була змушена звернутися до Долинського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою простягнення з ПІ «Агромир» орендної плати та розірвання згаданих договорів оренди землі.

19 вересня 2020 року на підприємстві поштового зв?язку отримала від ПП«Агромир» відзив на позовну заяву.

З цього відзиву їй стало відомо, що укладений нею договір оренди землі від 15 вересня 2011 року достроково розірвано за угодою про розірвання договору оренди землі від 25.03.2015, яка від її імені на підставі довіреності підписана ОСОБА_2 .

Також, було достроково розірвано за угодою про розірвання договору оренди землі від 25.02.2015, яка від її імені на підставі довіреності підписана ОСОБА_3 договір оренди землі від 15 вересня 2011 року.

21.09.2020 за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на належні їй земельні ділянки вона дізналася про існування нових договорів оренди землі строком на 49 років.

Так, на земельну ділянку площею 6,3475 га кадастровий номер 3521984400:02:000:3060 відповідачем 12.03.2015 зареєстровано інше речове право (номер запису про інше речове право 9041136) право оренди земельної ділянки строком на 49 років, на підставі договору оренди землі від 25.02.2015 укладеного між ПП «Агромир» та ОСОБА_1 .

На земельну ділянку площею 6,6395 га, кадастровий номер3521984400:02:000:1098 відповідачем 16.04.2015 зареєстровано інше речовеправо (номер запису про інше речове право 9398037) право оренди земельноїділянки строком на 49 років, на підставі договору оренди землі від 25.03.2015 складеного між ПП «Агромир» та ОСОБА_1 .

Зауважила, що довіреностями від 25.11.2011 та 12.06.2012 виданих нею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона не надавала повноважень на укладення угод про розірвання договорів оренди землі (правочинів).

Також, укладенням договорів оренди на строк 49 років, було порушено її майнові права, оскільки було зменшено розмір орендної порівняно з достроково розірваними договорами оренди з 4 до 3 проіентів, тобто представниками за довіреностями було здійснено перевищення повноважень.

Посилаючись на зазначені обставини, просила: визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі, укладену 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року.

визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі, укладену 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року;

визнати недійсним договір оренди землі укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» щодо оренди землі площею 6,3475 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:3060.;

визнати недійсним договір оренди землі укладений 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» щодо оренди землі площею 6,6395 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1098.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсною угоду про розірвання договору оренди землі, укладену 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року.

Визнано недійсною угоду про розірвання договору оренди землі, укладену 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року.

Визнано недійсним договір оренди землі укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» щодо оренди землі площею 6,3475 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:3060.

Визнано недійсним договір оренди землі укладений 25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ПП «Агромир» щодо оренди землі площею 6,6395 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1098.

Відмовлено в позові до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними.

Стягнуто з ПП «Агромир» на користь ОСОБА_1 1816,00 грн понесених судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП «Агромир» подав апеляційну скаргу, в якій його представник ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що позовні вимоги про визнання правочинів - додаткових угод про розірвання договорів оренди землі від 15.09.2011 не ґрунтується законі чи договорі. Ні законодавство, ні розірвані договори оренди землі, не забороняють сторонам договору, розривати їх достроково.

Вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод, є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки незаконність додаткових угод про розірвання договорів оренди землі від 15.09.2011, на думку позивачки, полягає виключно в тому, що нові договори було укладено на гірших умовах, ніж були у розірваних договорах, а не на кращих.

Однак, момент укладення (вчинення) правочину збігається з моментом його недійсності (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Відповідно до укладення договорів оренди землі від 25.02.2015 та від 25.03.2015, оспорювані додаткові угоди лише припиняли правовідносини, і жодним чином не позбавляли позивачку права володіння, користування чи розпорядження власними земельними ділянками, що вказує на відсутність фактів порушення прав власника землі, правочинами про розірвання договорів оренди землі від 15.09.2011.

Звертав увагу суду, що ОСОБА_2 , не укладала договір оренди землі 25 березня 2015 року від імені ОСОБА_1 . Цей договір уклав ОСОБА_5 на підставі довіреності, виданої 12.06.2012, зареєстрованої у реєстрі за № 449, якою ОСОБА_1 надала йому право представляти ії інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади з питань володіння та користування однак виключно земельною ділянкою кадастровий номер 3521984400:02:000:3060. Однак, ОСОБА_5 до участі у даній справі не залучався позивачем в жодному статусі.

Вважає, що позивач не надала належних та допустимих доказів укладення угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 25.02.2015 та 23.03.2015 відповідно та укладання договорів оренди земельних ділянки від 25.02.2015 та від 23.03.2015, в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з дати видачі вищезазначених довіреностей до часу звернення до суду з цим позовом, позивачка не оспорювала їх умови та не скасовувала дані довіреності.

Вказував, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що ПП «Агромир» належним чином виконує всі умови договорів оренди землі від 25.02.2015 та від 25.03.2015, а ОСОБА_1 регулярно приймає таке виконання (при тому наперед), що вказує на відсутність факту порушення її прав.

Вказані обставини підтверджуються видатковими ордерами та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2019 року, поданим ПП «Агромир» до ДФС України 10.02.2020, якому суд не надав жодної оцінки.

Причини з яких виникло це протиріччя у видаткових касових ордерах від 14.11.209 та 15.11.2019, де вказаний діючий паспорт ОСОБА_1 у формі ID-картки від 13.11.2019, отриманий нею в УДМС 22.11.2019, на разі відповідач не може з?ясувати.

Вважає, що вказані видаткові ордери містять достатньо інформації для ідентифікації отримувача платежу (навіть без паспортних даних), підстави виплати коштів, суму коштів, підпис ОСОБА_1 та інше.

Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Позивач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,64 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Боківська сільська рада Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КР № 010023 від 26 січня 2000 року (т. 1, а. с. 6).

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 6,35 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Боківська сільська рада Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IІ-КР № 020564 від 9 жовтня 2000 року (т. 1, а. с. 7).

15 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,64 га на строк десять років, що зареєстрований у відділі Держкомзему в Долинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 грудня 2011 року № 352190004001426 (т. 1, а. с. 11-15).

15 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,35 га на строк десять років, що зареєстрований у відділі Держкомзему в Долинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 грудня 2011 року № 352190004001121 (т. 1, а. с. 16-20).

25 лютого 2015 року між ОСОБА_6 , яка діяла за довіреністю від 12 червня 2012 року в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року, зареєстрованого 9 грудня 2011 року за № 352190004001121. 12 березня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права (т. 1, а. с. 30, 35).

25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла за довіреністю від 25 листопада 2011 року в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року, зареєстрованого 9 грудня 2011 року за № 352190004001426. 16 квітня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права (т. 1, а. с. 31, 32).

25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,3475 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:3060, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9041136 від 12 березня 2015 року (т. 1, а. с. 170-174).

25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,6395 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1098, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9398037 від 16 квітня 2015 року (а. с. т. 1, а. с. 165-169).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Інші учасники розгляду справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною третьою (особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

За частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

15 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,64 га на строк десять років, що зареєстрований у відділі Держкомзему в Долинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 грудня 2011 року № 352190004001426.

15 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,35 га на строк десять років, що зареєстрований у відділі Держкомзему в Долинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 грудня 2011 року № 352190004001121.

За змістом довіреності, належним чином посвідченої 25 листопада 2011 року, ОСОБА_1 надала право ОСОБА_2 вчиняти від її імені всі юридично значимі процесуальні дії щодо володіння та користування (підписувати договори оренди, суборенди земельної ділянки) на умовах на власний розсуд, найбільш сприятливих для Довірителя, в порядку, передбаченому чинним законодавством і з додержанням при цьому встановлених вимог і правил, одержувати дивіденди, сільськогосподарську продукцію та гроші за оренду, суборенду цієї земельної ділянки) № 098, загальною площею 6,64 га.

За змістом довіреності, належним чином посвідченої 12 червня 2012 року, ОСОБА_1 надала право ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти від її імені всі юридично значимі процесуальні дії щодо володіння та користування (підписувати договори оренди, суборенди земельної ділянки) на умовах на власних розсуд, найбільш сприятливих для Довірителя, в порядку, передбаченому чинним законодавством і з додержанням при цьому встановлених вимог і правил, одержувати дивіденди, сільськогосподарську продукцію та гроші за оренду, суборенду цієї земельної ділянки) належної Довірителю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 020564, виданого 9 жовтня 2000 року.

25 лютого 2015 року між ОСОБА_6 , яка діяла за довіреністю від 12 червня 2012 року в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року, зареєстрованого 9 грудня 2011 року за № 352190004001121. 12 березня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права.

25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла за довіреністю від 25 листопада 2011 року в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 15 вересня 2011 року, зареєстрованого 9 грудня 2011 року за № 352190004001426. 16 квітня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іншого речового права.

25 лютого 2015 року між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,3475 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:3060, строком на 49 років, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9041136 від 12 березня 2015 року.

25 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агромир» укладено договір оренди землі площею 6,6395 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1098, строком на 49 років, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9398037 від 16 квітня 2015 року.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції дав належну оцінку змісту наведеним вище довіреностям та укладеним на їх підставі правочинам, з урахуванням положень статті 110 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що аналіз змісту довіреностей свідчить про надання представниками права на укладення від імені довірителя договорів щодо договорів оренди, проте вказані довіреності не містять визначених довірителем повноважень на розірвання вже укладених строком на 10 років договорів оренди з виплатою орендної плати у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та укладення повіреними інших, менш вигідних для довірителя договорів, зокрема довіреностями не обумовлено права повірених на укладення договорів оренди строком на 49 років зі зменшенням річної орендної плати до 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Установивши, що довіреності, на підставі яких було вчинено оспорювані правочини, не містять визначених повноважень повірених на розірвання раніше укладених договорів оренди земельних ділянок та укладення договорів оренди строком на 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відносно земельних ділянок, власником яких є позивач, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладаючи договори ооренди строком на 49 років, представники з власної ініціативи розширили межі наданих їи повноважень, не погодили такий відступ із довірителем і не отримали наступного схвалення останнім, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Проте повністю з таким висновком суду не можна погодитися, ураховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положеннями ст. 241 ЦК України подальше схвалення особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення особою дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Матеріали цієї справи містять відомості, що ОСОБА_1 вчинила дії, які свідчать про виконання нею оспорюваних договорів оренди землі від 2015 року, які були укладені строком на 49 років, а саме: особисто отримала плату за згаданими договорами оренди, наперед, за період з 2019 по 2031 роки, у розмірі 165159,40 грн та за період з 2032 по 2044 роки у розмірі 165159,40 грн, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами від 14 та 15 листопада 2019 року (в ордерах зазначені останні цифри кадастрових номерів земельних ділянок, належних позивачці, які перебували в оренді ПП «Агромир», а саме: земельні ділянки № 0097; 3060; 1098) (а.с. 77,78, том. 1).

Також, здійснення виплати орендної плати у вказаному розмірі підтверджуються Податковим розрахунком сум доходу, нарахового (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 4 квартал 2019 року (по ОСОБА_1 , перша колонка - № з/п 190), поданим ПП «Агромир» до ДФС України 10.02.2020. Як убачається із зазначеного Податкового розрахунку господарством з нарахованого доходу за орендну плату ОСОБА_1 було сплачено податок у дохід держави в розмірі 73840,12 грн. (а.с. 79-84, том 1).

Зазначений Податковий розрахунок сум є офіційним податковим документом, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.

Втім, суд першої інстанції відхилив згадані письмові документи, як доказ у справі, зіславшись на те, що видаткові касові ордери містять посилання на дані паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , який на той час не був виданий, а тому вони мають ознаки фальсифікації і не можуть достовірно підтверджувати конкретні фактичні обставини.

Однак з цим погодитися не можна, оскільки факт підробки бухгалтерських документів, якими є видаткові касові ордери видані ПП «Агромир» не підтверджено належними доказами.

З огляду на твердження позивачки про те, що підписи у видаткових касових ордерах виконано не нею, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підписів здійснюється при проведенні судової почеркознавчої експертизи і має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Такий висновок зробив ВС у постанові №760/10691/18 від 4 вересня 2019 року.

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі ОСОБА_1 може заперечувати факт виплати їй ПП «Агромир» орендної плати за період до 2044 року.

При розгляді справи позивачка не ставила перед судом першої інстанції питання про призначення почеркознавчої експертизи для ідентифікації виконавця підписів у видаткових касових ордерах, а суд в порушення ст. 12 ЦПК України не роз`яснив процесуальне право заявити клопотання про проведення такої почеркознавчої експертизи.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути цей недолік, з огляду на те, що таке клопотання перед ним, також, не ставилося, а сама позивачка в судове засідання не з`явилася.

Оскільки у справі відсутній висновок експерта про підробку підпису позивачки в касових ордерах, то саме по собі зазначення в цих документах даних паспорту ОСОБА_1 , який вона отримала пізніше, а саме 22 листопада 2019 року, зважаючи на те, що вказані видаткові ордери містять достатньо інформації для ідентифікації отримувача платежу, підстави виплати коштів, суму коштів, підпис ОСОБА_1 тощо, то зазначена обставина не має визначального значення для встановлення обставин справи.

Таким чином, отримання ОСОБА_1 коштів за оспорюваними договорами оренди земельних ділянок від 25 лютого 2015 року та 25 березня 2015, укладених на 49 років з визначеним розміром орендної плати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, свідчить про їхнє схвалення нею, що згідно ч.1 ст. 241 ЦК України створює для неї цивільні права та обов`язки за цими договорами, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року, справа № 751/1403/18.

Що стосується питання правильності вирішення судом вимог про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі слід зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також

на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

На час звернення ОСОБА_1 (28.12.2021) до суду з позовом строк дії договорів оренди землі від 15.09.2011 (9.12.2011, дата державної реєстрації), укладених на 10 років - закінчився.

У зв`язку з наведеним, вимога про визнання недійсними оспорюваних угод від 26.02.2015 та 25.03.2015 про розіровання договорів оренди землі від від 15.09.2011, які в силу закону є припиненими, не призведе до поновлення їх дії і не відновить порушеного права позивачки.

Зважаючи на те, що обраний позивачкою спосіб захисту права є неефективним позовні вимоги про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення позовнних вимог до представників за довіреностями.

Як вже було зазначено вище, згідно з частинами 1, 3 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Тому, позов довірителя ОСОБА_1 до представників за довіреностями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки результат вирішення позовних вимог про визнання недійсними омпорюваних договорів, укладених між ПП «Агромир» та ОСОБА_1 , не вплине на відновлення порушеного права позивачки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПП «Агромир» 5448,00 грн. судового збору, сплаченого за подання відповідачем апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромир» задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агромир», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Агромир» 5448,00 грн. в рахунок компенсації понесеного судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич