Ухвала

від 01.04.2024 по справі 141/157/24

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/157/24

Провадження №2-о/141/12/24

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

01 квітня 2024 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук С.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В:

26.03.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.03.2024 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Дослідивши подану заяву від 25.03.2024 про встановлення факту, що має юридичне значення, та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

За правилами Цивільного процесуального кодексу України вимоги до заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, визначені у ст.ст. 175, 177, 318 ЦПК України.

Так, згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Натомість, подана заява від 25.03.2024 не відповідає наведеним вище вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме, подана до суду заява від 25.03.2024 не містить:

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зокрема, як вбачається з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту форми позовної заяви, так і вимогам щодо змісту такої заяви, передбаченим ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

Згідно вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як убачається зі змісту заяви від 25.03.2024 про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, яке необхідне заявниці для оформлення спадкових прав після смерті співмешканця ОСОБА_4 .

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України № 3425-XII від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» (далі - Закон).

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Так, згідно ч. 2 ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Відповідно до п. 1 глави 13 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Наказ) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

У першому абзаці пункту 3 глави 13 Наказу визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно глави 14 Наказу, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.

Згідно з положеннями ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою, у тому числі й про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.

У третьому абзаці пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику в справах про спадкування" роз`яснено, що при розгляді справ про спадкування слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Натомість, всупереч вказаним вимогам цивільного процесуального закону, до матеріалів заяви від 25.03.2024 заявником не долучено обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка, в свою чергу, є передумовою для звернення до суду для захисту прав заявника, оскільки в результаті винесення нотаріусом відповідної постанови встановлюється дійсні підстави неможливості видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, відсутність або наявність спору про право на спадщину, а також коло спадкоємців, які мають право на спадкування після померлого.

При цьому, суд зазначає, що відповідь приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Кравченко О.В. № 422/02-14 від 27.10.2023 на усне звернення ОСОБА_1 щодо порядку оформлення спадщини, яка долучена до матеріалів позовної заяви, ні по формі, ні по змісту не відповідає вимогам, які передбачені положеннями Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в частині винесення нотаріусами постанов про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

Також, суд звертає увагу заявниці, що відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.

Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

При цьому, нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки. А заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Зокрема, заявником при зверненні до суду до поданої заяви від 25.03.2024 не долучено жодних належних доказів про наявність або відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , окрім неї та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з метою встановлення інших заінтересованих осіб по даній справі. В той же час, згідно довідки Тетіївської міської ради № 189 від 26.10.2023 за адресою реєстрації місця проживання померлого ОСОБА_4 на момент його смерті були зареєстровані троє осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Таким чином, суд рекомендує заявниці вирішити питання щодо зазначення у заяві про встановлення юридичного факту усіх належних заінтересованих осіб, зокрема осіб, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, інші близькі особи тощо) після смерті ОСОБА_4 .

Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі № 141/157/24.

Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви від 25.03.2024 без руху та надання заявнику терміну для усунення виявлених судом недоліків.

Зокрема, заявнику необхідно: 1) вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника та заінтересованих осіб; 2) надати обґрунтовану постанову нотаріуса про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а також довідку про коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Для усунення недоліків позовної заяви заявник має подати до суду в письмовому вигляді заяву про встановлення юридичного факту в новій редакції з долученням відповідної кількості її примірників для заінтересованих осіб з урахуванням наведених в даній ухвалі суду недоліків щодо її змісту.

Керуючись ст. 177, 185, 294, 318 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без руху.

2.Надати заявнику десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

3.Роз`яснити заявнику, якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

Ухвала суду остаточна і оскардженню не підлягає.

Суддя С.В. Климчук