Рішення

від 20.03.2024 по справі 144/998/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/998/23

Провадження № 2/144/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представників позивача прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ТОВ «Теплик-Агро» - Горового С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_3 , ТОВ «Теплик-Агро» про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021020110000024 від 11.02.2011 року встановлено наступне.

26.12.2018 ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області. До заяви ОСОБА_3 додав свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , видане державним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 479.

Свідоцтво про право па спадщину за заповітом видане на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області 14.03.1995 за реєстровим номером 4. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Граніт» с. Брідок Теплицького району Вінницької області, розміром 1,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

На підставі поданих документів державним реєстратором Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюком В.Ф. 26.12.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 31.03.2020, заповіти ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувались, спадкові справи щодо спадкування її майна не заводились та свідоцтва про право на спадщину після її смерті не видавались.

Згідно журналу перших примірників нотаріально засвідчених договорів заповітів Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області за період з 31.01.1995 по 15.12.1995, секретарем Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області 14.03.1995 не посвідчувався заповів ОСОБА_4 , за реєстровим номером 4. При цьому у вказаному журналі під № 4 зазначено про посвідчення заповіту ОСОБА_5 від 15.02.1995.

Згідно договору оренди від 28.12.2018 ОСОБА_3 передав належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421 в оренду ТОВ «Теплик-Агро». Право оренди земельної ділянки 28.01.2019 зареєстровано за ТОВ «Теплик-Агро» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_3 проведена на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину та підробленого заповіту, то земельна ділянка з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області, перейшла у власність ОСОБА_3 у спосіб, не передбачений законом, тобто з порушенням встановленого законодавством порядку.

На думку позивача, з наведених обставин вбачається порушення права власності на землю, відновлення якого можливо лише шляхом визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації.

15 серпня 2023 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

06 вересня 2023 року відповідачем ТОВ «Теплик Агро» було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що зазначені у позовній заяві підстави недійсності заповіту ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки прокурор помилково ототожнив можливе невнесення посадовою особою органу місцевого самоврядування до журналу перших примірників нотаріально засвідчених заповітів Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області з відсутністю нотаріального посвідчення оскаржуваного заповіту.

Відомостей щодо зміни чи скасування заповіту з часу його посвідчення до смерті заповідача прокурором не надано, як і доказів того, що ОСОБА_4 у момент посвідчення заповіту перебувала у такому стані, що не могла розуміти своїх дій. Виявлення можливого порушення посадовою особою порядку ведення реєстру нотаріальних дій є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми і посвідчення оспорюваного заповіту та як наслідок його недійсності. На думку відповідача, оскільки вимога про визнання недійсним заповіту не підлягає задоволенню, тому у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними від первісної, також слід відмовити. Крім того, від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки про нібито підробку документів позивачу стало відомо 06.05.2019 (дата внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення), відтак відомості про особу, яка на думку позивача незаконно заволоділа земельною ділянкою, можливо було дізнатися з Державного реєстру прав на нерухоме майно, тоді як із позовом прокурор звернувся лише 26.07.2023 (а.с. 56-62).

У відповіді на відзив від 11.09.2023 року позивач стверджував, що прокурором мотивовано позовні вимоги в повному обсязі, а твердження відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими і підлягають відхиленню. Звернення Гайсинської окружної прокуратури до суду з позовом 18.07.2023 року викликано тим, що про порушення інтересів держави вона дізналась лише 11.02.2021 року (в межах строку позовної давності), необхідністю збору доказів, встановлення причин бездіяльності компетентного органу та підготовки позовної заяви.

Директором ТОВ «Теплик-Агро» подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказано на безпідставність викладених у відповіді на відзив аргументів прокуратури, на недоведеність обгрунтованості пропуску строку для звернення до суду та відсутність клопотання про поновлення такого.

Ухвалою суду від 30.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на відсутність об`єктивних підстав для його задоволення.

Представник позивача прокурор Поліщук А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просила суд їх задовольнити. Вказала на безпідставність посилань відповідача, вказаних у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, просила прийняти до уваги доводи, зазначені прокурором у відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Його представник, адвокат Клінчиков С.О., в судовому засіданні позов не визнав. Просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Теплик-Агро» - Горовий С.І. заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на зазначені у відзиві обставини.

Представник Соболівської сільської ради в особі сільського голови ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, у наданій до суду заяві остання просила розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 113).

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 1, 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантованеКонституцією Україниправо власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 10Закону України«Про місцевесамоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави, у відповідності до положень статтей 121 та 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення у комунальну власність незаконно набутої у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Гайсинською окружною прокуратурою відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»повідомлено Соболівську сільськураду Гайсинського району Вінницької області про намір звернутися до суду в інтересах держави з позовною заявою про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в також скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та права оренди ТОВ «Теплик-Агро» на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с. 38-39, 41-42, 44).

Із листів Соболівської сільської радиГайсинського району Вінницької області вбачається те, що орган місцевого самоврядування заходи цивільно-правового характеру щодо повернення у комунальну власність земельних ділянок не вживав та не має наміру їх вживати у зв`язку з відсутністю у бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судового збору (а.с. 40, 43).

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у Постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Згідно з ч. 4 та ч. 5ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV, у разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Згідно з пунктом 21Перехідних положень ЗК України(який є чинниміз 01.01.2019), землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеногоЗаконупереходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01.01.2019 є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Судувід 21.09.2022 у справі № 530/467/19, від 06.06.2023 у справі № 371/153/22.

Відповідно доЗакону Українивід 28.04.2021№ 1423-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо вдосконаленнясистеми управліннята дерегуляціїу сферіземельних відносин» розділ 10 Перехідних положень ЗК Українидоповнений пунктом 24, за змістом якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (з дня набрання чинності цим пунктом - 27.05.2021). Тобто, на даний час, відповідно до вищевказаного закону, спірна земельна ділянка мала б перейти у комунальну власність територіальної громади.

Таким чином, судом встановлено порушення інтересів держави в особі Соболівської сільської ради - правонаступника Брідоцької сільської ради, яке полягає в тому, що незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 , який не мав права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши його можливості ініціювати питання передачі цієї ділянки у власність територіальної громади, оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та неприйняття ними у встановлений строк спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 1,66 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі, а на даний час це земельна ділянка з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, мала б перейти відповідно до норм чинного законодавства до комунальної власності територіальної громади, на території якої вона розташована.

Соболівська сільська рада, в особі уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 1283 ЦК України зобов`язана вживати заходів до охорони спадкового майна та на підставі ст. 1285 ЦК Українимає право на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини, а також надавати дану земельну ділянку в оренду та отримувати за неї орендну плату, неотримання якої негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків територіальної громади, що також порушує інтереси держави.

Під часрозгляду справисудом встановлено,що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН номер 0497244, ОСОБА_4 , на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 30.05.1997 року № 131, було надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Граніт» село Брідок Теплицького району Вінницької області, розміром 1,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 27).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.07.2006 року, виданого 13.07.2006 року державним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. та зареєстрованим у реєстрі за № 479, спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).

26.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області. До заяви ОСОБА_3 додав свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , видане 13.07.2006 року державним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. та зареєстроване у реєстрі за № 479 (а.с. 17).

Державним реєстратором Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюком В.Ф. 26.12.2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 17).

Разом із тим, із досліджених судом документів встановлено, що розпорядження Теплицької районної державної адміністрації про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі № 510 від 22.12.2018 не видавалось, що підтверджується копією журналу реєстрації розпоряджень голови РДА (а.с. 30-32).

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 31.03.2020 року, заповіти ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувались, спадкові справи щодо спадкування її майна не заводились та свідоцтва про право на спадщину після її смерті не видавались (а.с. 26-27).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 28.12.2018 року, спірну земельну ділянку ОСОБА_3 передано в орену ТОВ «Тепилк-Агро», строком на 10 років (а.с. 34-37).

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1ст. 5 ЦК України).

У пункті 1постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30.05.2008«Про судовупрактику усправах проспадкування» ро`зяснено, що відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК УкраїниРСР, у разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК Україниі строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 4 і 5Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ЦК Українизастосовується доцивільних відносин,що виниклипісля набранняним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу Українизастосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, правила книгишостої ЦК Україниможуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилась після 01.07.2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно достатей 529-530 ЦК УРСР (1963 року).

Враховуючи, що заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 14.03.1995, тобто до набрання чинностіЦК України(01.01.2004), до правовідносин щодо його вчинення підлягають застосуванню нормиЦК УРСР1963 року у редакції, чинній на момент їх виникнення, що також відповідає правовій позиції, викладененій у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 542/345/19.

Згідно з частинами 1, 2статті 524 ЦК УРСР, у редакції, яка була чинною на момент смерті ОСОБА_4 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини (п. 5 ч. 1ст. 555 ЦК УРСР). Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 671/24/19, від 04.12.2019 у справі № 671/1558/18.

Відповідно до частини першоїстатті 534 ЦК УРСРкожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям

За змістомстаттей 549,525ЦК УРСР на той час строк для прийняття спадщини становив шість місяців із дня відкриття спадщини, часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства (ч. 5 ЗК України 1990 року).

Право на заповіт може бути здійснене протягом усього життя особи й охоплює як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні й після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права передбачає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно дост. 541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Статтею 1 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Згідно зіст.37цього Закону у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють визначені нотаріальні дії, у тому числі, уповноважені посвідчувати заповіти (крім секретних).

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 № 22/5 (у редакції, що діяла на момент вчинення заповіту), нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких рішенням виконкому відповідної ради покладено вчинення цих дій.

За змістом пунктів 33, 35 даної Інструкції посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт повиненбути складенийтак,щоб розпорядженнязаповідача невикликало неясностейчи суперечокпісля відкриттяспадщини. Посадова особа виконавчого комітету при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статті 535 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 1ст. 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 ЦК УРСР.

Згідно зіст.48ЦК УРСРнедійсною єта угода,що невідповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей . По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 752/11266/20 зазначено, що ЦК УРСР не передбачалося конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення; у разі складення заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги.

Виявлене порушення посадовою особою порядку ведення реєстру для реєстрації нотаріальних дій є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми і посвідчення оспорюваного заповіту та як наслідок його нікчемності. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.02.2019 у справі № 588/1278/17.

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, діючого на час посвідчення оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що правові підстави для визнання його недійсним із підстав зазначених прокурором у позові, відсутні, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом, серед яких виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Відповідно до ч. 1ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

УЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину будь-якою особою, цивільні права чи інтереси якої порушені його видачею. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва), про що зазначено у Постановах ОП ВС від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 27.01.2021 у справі № 463/1540/14-ц.

Разом із тим, у Постановах від 11.12.2019 у справі № 414/811/17 та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Отже, судом достовірно встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , нібито зареєстроване в реєстрі за номером 479 від 30 липня 2006 року державним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А., вчинене на бланку серії ОМО № 191091, не видавалось, містить недостовірні відомості, отже є підробленим, оскільки відповідно до інформації з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, дані про витрачання вказаного бланка відсутні.

Разом із тим, відповідно до інформації зі спадкового реєстру, заповіти ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувались, спадкові справи щодо спадкування її майна не заводились та свідоцтва про право на спадщину після її смерті не видавались.

Також судом встановлено, що розпорядження Теплицької районної державної адміністрації про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 № 510 від 22 грудня 2018 року не видавалось.

Відтак державна реєстрація права власності ОСОБА_3 проведена на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину та неіснуючого розпорядження Теплицької РДА № 510 від 22.12.2018 року, тому спірна земельна ділянка перейшла у власність відповідача з порушенням встановленого законом порядку.

За наведених вище обставин, з метою захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Разом із тим, позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, яка обґрунтована тим, що здійснення такої реєстрації порушує права позивача.

Відповідно достатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі Закону).

За змістом cт. 2Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1ст.4Закону державнійреєстрації правпідлягають речовіправа нанерухоме майнопохідні відправа власності.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав несе заявник, якщо інше не встановлено законом (ст. 22 Закону).

У частині другійстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно зЗаконом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо протидіїрейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності з 16.01.2020,статтю 26 Закону № 1952-IVвикладено в новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положеньстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 569/15704/18, від 07.07. 2021 у справі № 369/5589/19.

Оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га,за ОСОБА_3 була проведена на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за заповітом і неіснуючого розпорядження, то така не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтересиСоболівської сільської ради, які підлягають судовому захисту, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №672/386/20, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Повернення земельної ділянки у володіня власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Таким чином державна реєстрація права оренди вказаної вище ділянки за ТОВ «Теплик-Агро» від 28.01.2019 року №30117358 також підлягає скасуванню, оскільки здійснена на підставі договору оренди, укладеного з особою, що протиправно набула у власність об`єкт оренди.

Як вказувалось вище, відповідно до висновку ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18 р. з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; про скасування державної реєстрації прав, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

І хоча позивачем викладено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди такої за ТОВ «Теплик-Агро», суд вважає, що не вийде за межі позовних вимог, скасувавши державну реєстрацію речових прав та припинивши право власності й право оренди.

У свою чергу, представником відповідача заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, з посиланням на те, що прокурору про порушення прав позивача стало відомо 03.05.2019 року (дата внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення), відомості про особу, яка на думку останнього незаконно заволоділа земельною ділянкою, можливо було дізнатися з Державного реєстру прав на нерухоме майно, проте, з позовом прокурор звернувся лише 18.07.2023.

Відповідно до положень статтей256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 аналізстатті 261ЦК Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Судом встановлено, що з 27.05.2021 право розпорядження землями сільськогосподарського призначення в силу закону перейшло до Соболівської територіальної громади в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, тому презюмується, що органу місцевого самоврядування мало бути відомо про безпідставність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку саме з дати набуття позивачем таких повноважень.

Гайсинська окружна прокуратура дізналась про порушення прав Соболівської сільської ради Гайсинського району під час здійснення керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021020110000024 від 11.02.2021, зібравши достатні докази на підтвердження незаконного заволодіння ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою, тоді як прокурор звернувся до суду з позовом 18.07.2023, тобто в межах передбаченого ЦПК України строку позовної давності, який не пропущено в розумінні частини першоїстатті 261 ЦК України, відтак клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до задоволення не підлягає.

Крім того, судом враховано, що порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію ним права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Щодо доводів представника відповідача стосовно недопустимості доказів, долучених прокурором до позову, суд зазначає наступне.

При зверненні представником відповідача під час дослідження письмових доказів у справі з клопотанням про надання прокурором оригіналів долучених до позову документів, не було конкретизовано у зв`язку із чим він ставить під сумнів додатки до позовної заяви та чим підтверджується така його позиція, як і не вказано якими саме доказами спростовується певний доказ прокурора, тому суд вважає документи, подані останнім у належно засвідчених копіях, допустимими.

Натомість суд звертає увагу на те, що саме у ОСОБА_3 мав знаходитись оригінал неіснуючого розпорядження Теплицької РДА (здобутого з електронного реєстру) та підробленого свідоцтва про право на спадщину, який також не надав їх до суду.

З урахування того, що копії доказів позивача, додані до позову, які складали певну сукупність, узгоджуються між собою, прошиті та скріплені підписом і печаткою, тому суд не має сумнівів щодо невідповідності їх оригіналам, яким надано належну юридичну оцінку та вирішено цей спір.

Водночас саме лише заперечення цих доказів відповідачем із підстав ненадання оригіналів позивачем, без наведення ґрунтовного аналізу, у чому полягає його сумнів, та яким обставинам певний доказ не відповідає, суд відхиляє.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 3 ст.141ЦПК України стягненню з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 524, 525, 527, 529, 530, 549, 555 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 89, 141, 209, 259, 261, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267, 1296, 1301 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_3 , ТОВ «Теплик-Агро» про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13.07.2006 року державним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 479

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області, на даний час Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 29708270 від 26.12.2018 року, припинивши за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Теплик-Агро» на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:01:000:0421, площею 1,3734 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області, на даний час Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 30117358 від 28.01.2019 року, припинивши право оренди даної земельної ділянки за ТОВ «Теплик-Агро».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Теплик-Агро» на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Соболіська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, вул. 40-річчя Перемоги, 7 с. Соболівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04330792.

Представник позивача керівник Гайсинської окружної прокуратури, вул. Волонтерів, 15а м. Гайсин Вінницької області, 23700, ЄДРПОУ 02909909.

Відповідач 1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача 1 адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27а, каб. 203 м. Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.

Відповідач 2 ТОВ «Теплик-Агро», вул. Незалежності, 30 с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35737530, представник ОСОБА_7 в порядку самопредставництва.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2024 року.

Суддя