Ухвала

від 22.03.2024 по справі 308/12918/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12918/23

1-кс/308/1719/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

у складі учасників справи:

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023070000000142 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Магдебург, Німеччина, громадянин України, українця, не одруженого, працюючого державним реєстратором відділу цифрового розвитку Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

встановив:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ввідносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до наказу №31-к від 01.02.2021 р. керівника апарату Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області призначений на посаду державного реєстратора відділу цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації та організації діяльності надання адміністративних послуг Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області а являється особою, наділеною повноваженнями державного реєстратора.

ОСОБА_4 зловживаючи своїми повноваженнями державного реєстратора вчинив протиправні дії з використанням наданих йому повноважень, у зв`язку зі здійсненням професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Зокрема, 20.10.2020, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №42061442, поданої ОСОБА_8 , державним реєстратором ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2020 №54743843, на підставі якого відкрито розділ №2201634621204 у Державному реєстрі прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044, та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 (номер запису 38814959).

Державним реєстратором ОСОБА_4 отримано відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 від 20.10.2020 №23911414. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2008, ОСОБА_8 набув право власності на дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 2120486400:01:000:0006 та 2120486400:01:000:0007, загальною площею 1,262 га (0,9699 га та 0,2921 га).

Разом з тим у відомостях з ДЗК №23911414 зазначена ділянка з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044, прощею 0,9699 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим неможливо встановити, що ОСОБА_8 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 на підставі наданого державному реєстратору ОСОБА_4 договору.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в держаній реєстрації прав відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 площею 0,9699 га, цільове призначення якої «для ведення особистого селянського господарства, згідно з відомостями Державного земельного кадастру на підставі заяви гр. ОСОБА_8 від 13.01.2021, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, складеної ФОП ОСОБА_9 було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 2120486400:01:000:0048 площею 0,5223 га, 2120486400:01:000:0049 площею 0,197 га, 2120486400:10:000:0048 площею 0,2506 га.

Так, ОСОБА_4 , будучи державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, зловживаючи своїми повноваженнями, в порушення вимог законодавства, на підставі документів, що не давали змоги набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, перебуваючи в службовому приміщенні Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Мукачівська, будинок 6, за допомогою власного захищеного носія інформації (ключа) 29.03.2021 року о 09 год 47 хв прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №57334919, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0048 площею 0,5223 га за цільовим призначенням «03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», де право власності набув ОСОБА_8 , вартість якої відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи №СЕ-19/107-23/12665-ОЗ від 21.02.2024 складає 1 125 765,00 грн (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень).

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свої незаконні дії, керуючись єдиним умислом, перебуваючи в службовому приміщенні Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою власного захищеного носія інформації (ключа) 29.03.2021 року о 10 год 15 хв прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №57335642, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:10:001:0170 площею 0,2506 га за цільовим призначенням «11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», де право власності набув ОСОБА_8 , вартість якої відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи №СЕ-19/107-23/12664-ОЗ від 20.02.2024 складає 326 832,00 грн (триста двадцять шість тисяч вісімсот тридцять дві гривні).

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свої незаконні дії, керуючись єдиним умислом, перебуваючи в службовому приміщенні Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Мукачівська, будинок 6, за допомогою власного захищеного носія інформації (ключа) 29.03.2021 року о 10 год 41 хв прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №57337302, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0049 площею 0,197 га за цільовим призначенням «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», де право власності набув ОСОБА_8 , вартість якої відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи №СЕ-19/107-23/12663-ОЗ від 14.02.2024 складає 13 888,50 грн (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень п`ятдесят копійок).

В результаті зловживання ОСОБА_4 своїми повноваженнями державного реєстратора спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам Берегівській міській раді на загальну суму вартістю 1 466 485,5 грн (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят копійок), що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинило тяжкі наслідки.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме у зловживанні своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

01.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:001:0002 площею 14,2139 га від 27.06.2020 р. складена ФОП ОСОБА_9 ;

- технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 площею 0,9699 га від 13.01.2021 р. складена ФОП ОСОБА_9 ;

- договором купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 2120486400:01:000:0006 та 2120486400:01:000:0007 від 22.07.2008 р.;

- протоколами оглядів місця події (земельних ділянок з кадастровим номером 2120486400:10:001:0170, 2120486400:01:000:0048, 2120486400:01:000:0049) від 26.01.2024 р.;

- висновками судового експерта оціночно-земельних експертиз (№СЕ-19/107/-23/12665-ОЗ від 21.02.2024, №СЕ-19/107-23/12664-ОЗ від 20.02.2024, №СЕ-19/107-23/12663-ОЗ від 14.02.2024;

- висновком камеральної перевірки Міністерства юстиції України;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990,п. 32, Series A, N 182).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який належить до категорії особливо тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, а застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку органу досудового розслідування, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою. Також зазначив, що його підзахисний має постійне місце поживання, не має наміру перешкоджати проведенню слідчих дій, зацікавлений у доведенні факту відсутності у його діях кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.

Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризиків.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.

У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:

- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до семи років, з конфіскацією майна або без такої, як на території України так і за її межами;

- знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою приховання слідів вчинених кримінальних правопорушень та уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення;

- підозрюваний будучи на волі може може впливати на особу для якої проводив реєстраційні дії, щодо оформлення права власності на земельні ділянки, а також інших осіб, які тим чи іншим чином брали участь у вчиненні кримінальних правопорушень, зможе координувати свої дії із невстановленими на даний час співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Крім того, враховуючи, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, передбачає конфіскацію майна, ОСОБА_4 , з метою уникнення вищевказаного покарання, може під час досудового розслідування самостійно або з допомогою інших осіб вживати заходи щодо відчуження майна, яке перебуває у його власності

- вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину (ч. 3 ст. 365-2 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (від 5 до 7 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Про наявність ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 у силу своїх повноважень проводив реєстраційні дії на підставі документів, що не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вказане підтверджується технічними документаціями щодо поділу земельних ділянок, договором купівлі-продажу, висновком камеральної перевірки Міністерства юстиції України та іншими матеріалами кримінального провадження. Тобто ОСОБА_4 самостійно, або з допомогою інших осіб, може вживати заходи щодо знищення, схову або спотворення вищевказаних документів (їх копій), з метою приховання слідів вчинених кримінальних правопорушень та уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення.

Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то клопотання сторони обвинувачення не містить жодного обґрунтування такого та відомостей про імовірні спроби/дії підозрюваного допустити поза процесуальну поведінку. Крім того у підозрюваного відсутне майно, що підлягає декларуванню, яке б останній міг відчужити, а протележне стороною обвинувачення не доведене.

Ризик перендбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, стороною обвинувачення жодним чином не доведеним та не обгрунтованим ні матеріалами клопотання, ні під час судового засідання.

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, закон покладає обов`язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.

У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: наявність постійного місця проживання, роботи, відсутність судимостей, наявність на утриманні непрацездатної матері.

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , як найсуворішого запобіжного заходу слід відмовити.

Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту та з одночасним покладенням на нього обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні клопотання відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту внічний часдоби з22.00год.вечора по07.00год.ранку наступногодня вмежах строкудосудового розслідуваннядо 29квітня 2024року.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у визначений в ухвалі час, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи;

-прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

-утриматись від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні.

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну в разі наявності.

Строк дії ухвали про перебування під домашнім арештом та строк дії обов`язків встановити до 29квітня 2024року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у вказаному кримінальному провадженні та процесуального прокурора.

Копію ухвали для виконанням передати до органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 26 березня 2024 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1