Постанова

від 26.03.2024 по справі 916/3555/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3555/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс": не з`явився

від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області: не з`явився

від прокуратури: Гузь В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 року, суддя в І інстанції Литвинова В.В., повний текст якого складено 09.11.2023 в м. Одесі

у справі: №916/3555/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс"

до відповідача: Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

за участю: Чорноморської окружної прокуратури

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просив:

-визнати недійсним договір про розірвання договору оренди землі №11 від 13.05.2020;

-зобов`язати Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області повернути орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" у користування земельну ділянку площею 0,7818га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066 шляхом складання та підписання акту прийому-передачі.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірний договір є недійсним, оскільки він був укладений на підставі рішення Чорноморської міської ради №564/31 -VII від 17.04.2020 "Про поновлення ТОВ Будівельна фірма Стройтекс договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13Д", яке було визнано незаконним та скасовано в ході розгляду справи №916/2859/21, а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №40, який було укладено на підставі цього рішення. Отже, недійсним має бути визнаний і другий договір, який був укладений на підставі рішення Чорноморської міської ради № 564/31 -VII від 17.04.2020, тобто - договір про розірвання договору оренди землі № 11 від 13.04.2020, на підставі ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір оренди землі № 67 від 23.08.2013 був укладений на 10 років, тобто строк у будь-якому випадку вже сплинув. Крім того, згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та п. 13.2 договору оренди землі №67 від 23.08.2013 договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Отже, для розірвання договору оренди землі за згодою сторін, не вимагається прийняття рішення органом місцевого самоврядування, в даному випадку Чорноморською міською радою. З огляду на викладені норми законодавства, сторони за взаємною згодою розірвали договір оренди землі № 67 від 23.08.2013, уклавши договір про розірвання договору від 13.04.2020 №11. Таким чином, позивачем не доведено того, що зміст договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі № 11, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсним договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі №11. Також відсутні підстави і для задоволення пов`язаних позовних вимог про зобов`язання Чорноморську міську раду повернути позивачу земельну ділянку 5110800000:02:026:0066, оскільки позивач не є її орендарем.

08.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що в рамках справи №916/2859/21 не заявлялась та не розглядалась позовна вимога про визнання недійсним договору про розірвання договору оренди №11, хоча такий договір також було укладено на виконання рішення органу місцевого самоврядування, яке було визнано незаконним та скасовано. Зважаючи на недійсність договору про розірвання договору оренди землі №11 від 13.05.2020, Чорноморська міська рада зобов?язана повернути Позивачу земельну ділянку площею 0,7818 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066, шляхом складання та підписання акту прийому-передачі, оскільки укладений між сторонами Договір оренди землі №67 від 23 серпня 2013 року судом недійсним не визнавався та є діючим.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що розірвання договору оренди землі на підставі рішення органу місцевого самоврядування відбулося виключно у зв?язку виконанням ЧМР свого рішення від 30.08.2018 року №356-VII з метою приведення всіх договорів оренди землі до єдиного зразку, а не за бажанням ТОВ «БФ Стройтекс», та Апелянт не мав жодного впливу на прийняття саме такого рішення ЧМР з саме таким формулюванням, а відтак висновки Суду про те, що для розірвання договору оренди землі за згодою сторін, не вимагається прийняття рішення органом місцевого самоврядування, - спростовуються належними та допустимими доказами.

Позивач стверджує, що у даному судовому процесі відсутні підстави для прийняття до уваги висновків Суду у справі №916/2859/21, які стали однією з підстав для встановлення незаконності рішення органу місцевого самоврядування щодо того, що будівництво спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом на спірній земельній ділянці не відповідає режиму використання земель водного фонду, та відповідно висновки судів у даній частині не несуть жодної доказової бази при розгляду даної справи.

Додатково зазначає, що лише 15.06.2023 набуло законної сили рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 та відповідно лише в цей період ТОВ «БФ Стройтекс» виявило, що в результаті визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядуванню не визнано недійсним договір, який є похідним від вказаного рішення Чорноморської міської ради Одеської області №564/31-VII від 17.04.2020 . Вказане свідчить про можливість подання ТОВ «БФ Стройтекс» відповідної позовної заяви лише після 15.06.2023 р., та те, що судове рішення у будь якому разі було б ухвалено після фактичного закінчення строку дії Договору оренди землі №67 від 23.08.2013. Отже, подання відповідної позовної заяви після набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, хоча і за декілька днів до закінчення строку дії Договору оренди землі №67 від 23.08.2013 не суперечить жодним нормам законодавства та не могло бути додатковою підставою для відмови у задоволенні. Враховуючи, встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 (яке набрало законної сили) незаконності рішення органу місцевого самоврядування, та те, що договір про розірвання договору оренди від 13.05.2020 є похідним від рішення Чорноморської міської ради Одеської області №564/31-VII від 17.04.2020, - вбачається, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

До апеляційної скарги долучені наступні документи: копія заяви про продовження строку дії договору оренди землі від 14.04.2020; копія договору оренди №40 від 13.05.2020; копії містобудівних умов і обмеження від 2019.

В обгрунтування їх долучення до матеріалів справи позивач посилається на те, що в зв?язку із перебуванням на час подання ТОВ «БФ Стройтекс» позовної заяви до Господарського суду Одеської області, матеріалів справи №916/2859/21 в Верховному Суді, ТОВ «БФ Стройтекс» не мало можливості подати до суду вищезазначені докази. Крім того, Верховний Суд постановив ухвалу про закриття провадження по справі №916/2859/21 вже після подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви. Тому, наразі, після повернення матеріалів справи №916/2859/21 з Верховного Суду та після можливості ознайомлення з ними, вважає за необхідне долучити до матеріалів справи відповідні документи, на які були посилання у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з огляду на її необгрунтованість та безпідставність.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що всі доводи Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, наведені в відзиві на позовну заяву повністю дублюють позицію суду першої інстанції, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, є абсолютно необґрунтованими не містять жодних контраргументів, а відтак не спростовують доводів ТОВ «БФ Стройтекс» наведених у апеляційній скарзі.

До суду апеляційної інстанції від Чорноморської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зокрема, прокурор зазначає, що для розірвання договору оренди землі за згодою сторін не вимагається прийняття рішення органом місцевого самоврядування, а також те, що дію договору оренди землі вже припинено договором про розірвання договору оренди землі від 13.05.2020, а земельну ділянку повернуто за актом прийому-передачі.

У відповіді на відзив прокурора апелянт зазначає, що дії ТОВ «БФ Стройтекс» та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області свідчили про бажання продовження орендних відносин, так як у протилежному випадку, лише через шість днів після отримання ЧМР заяви про продовження строку дії договору оренди, ЧМР не було б прийнято рішення, а також те, що факт спливу строку дії договору оренди землі одразу після звернення ТОВ «БФ Стройтекс» не може позбавляти сторону права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №916/3555/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23, призначено розгляд даної справи на 27.02.2024 о 12:00 та в подальшому відкладено на 26.03.2024 о 12:00.

В судовому засіданні 26.03.2024 прийняв участь прокурор, інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому 26.03.2024 від скаржника надійшла заява про проведення засідання у відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" та його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, враховуючи клопотання скаржника про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів, судова колегія зазначає таке.

За змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Судова колегія зазначає, що скаржником в даному випадку не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження нових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, також заявник не надав належних доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів з причин, які об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.08.2013 між Іллічівською міською радою Одеської області (надалі - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" (надалі - орендар,) був укладений договір оренди землі № 67, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Іллічівської міської ради від 06.10.2010 № 696/14-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" земельної ділянки площею 1,0528 га, від 16.12.2011 №132/33-VI "Про внесення змін в рішення Іллічівської міської ради від 06.10.2010 №696/14-V", рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 16.05.2013 № 147 "Про присвоєння адреси земельній ділянці ТОВ Будівельна фірма Стройтекс" надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,7818 га несільськогосподарського призначення, із земель рекреаційного призначення (кадастровий номер 5110800000:02:026:0066), що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Набережна, 13-Д, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, строком на 10 років.

Згідно з п. 3.2 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 договору, земельна ділянка передається в оренду для розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом та облаштування прибережної зони (берегоукріплення та будівництво гідротехнічних протизсувних споруд) в районі кемпінгу Україна та прикордонної застави (район вул. Набережна) в прибережній зоні м. Іллічівська. Категорія земель за основним цільовим призначенням: Е.07.02 - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

За п. 13.1, п. 13.2 договору, зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін.

На виконання договору оренди сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.17).

Відповідно до Постанови Верховної ради України № 984-VIII "Про перейменування окремих населених пунктів та районів", місто Іллічівськ було перейменовано на місто Чорноморськ.

17.04.2020 року рішенням Чорноморської міської ради "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д" № 564/31-VII, було поновлено відповідачу договір оренди землі площею 0,7818 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0066), (код КВЦПЗ: 07.02 "для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту"), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д, строком на 49 років та вирішено, зокрема, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" укласти договір оренди землі в новій редакції, оформити речові права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". А також вирішено припинити договір оренди землі № 67 від 23 серпня 2013 року, номер запису про інше речове право 2517642 від 02.09.2012, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 141920851108, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, враховуючи пункт 2.1 цього рішення.

13.04.2020 року між Чорноморською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" укладено договір про розірвання договору оренди землі №11 (а.с.20-21), відповідно до умов якого, на підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 17.04.2020 №564/31-VII "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д", орендодавець і орендар дійшли згоди добровільно розірвати договір оренди землі від 23.08.2013 № 67, право оренди зареєстровано згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.09.2013 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 141920851108, номер запису про інше речове право: 2517642.

З моменту набрання чинності цього договору Договір оренди землі від 23.08.2013 №67, право оренди зареєстровано згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.09.2013 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 141920851108, номер запису про інше речове право: 2517642 припиняє свою дію.

Зобов`язання сторін, що виникли з Договору оренди землі припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками. Орендар повертає орендодавцю земельну ділянку несільськогосподарського призначення до земель рекреаційного призначення з видом використання: для розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом та облаштуванням прибережної зони (берегоукріплення та будівництво гідротехнічних протизсувних споруд) в районі кемпінгу Україна та прикордонної застави (район вул. Набережна) в прибережній зоні м. Іллічівська з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д, в якісному стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, не гіршому, ніж на час передачі її в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

В подальшому Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (справа №916/2859/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс", в якій просила:

-визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської ради № 564/31 -VII від 17.04.2020 «Про поновлення ТОВ Будівельна фірма Стройтекс договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13Д»;

-визнати недійсним договір оренди землі №40, укладений 13.05.2020 між Чорноморською міською радою Одеської області код ЄДРПОУ 25932851 та ТОВ Будівельна фірма Стройтекс;

-зобов`язати ТОВ Будівельна фірма Стройтекс повернути у комунальну власність в особі Чорноморської міської ради земельну ділянку площею 0,7818 га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066, шляхом складання та підписання акту прийому-передачі між Чорноморською міською радою та ТОВ Будівельна фірма Стройтекс.

Позов обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка передана у користування відповідачу на підставі оскаржуваних Рішення від 17.04.2020 та Договору №40 з порушенням положень земельного законодавства, оскільки було здійснено нову передачу права на земельну ділянку, а не поновлення договору оренди землі, і в такому випадку земельна ділянка або права на неї могли бути передані лише на конкурентних засадах (за результатами проведення земельних торгів).

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду справи №916/2859/21, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України та за встановлених обставин щодо відсутності належного відповідачу нерухомого майна на земельній ділянці, остання не могла передаватись у користування без проведення земельних торгів.

Також, за висновком судів, земельна ділянка перебуває в межах водоохоронної зони Чорного моря і розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом на земельній ділянці, як то передбачено Договором №40, не відповідає режиму використання земель водного фонду.

Дію попереднього договору оренди було припинено і сторони фактично здійснили укладення нового договору оренди землі, а не поновлення договору оренди.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023 касаційне провадження закрито.

Позивач в даній справі №916/3555/23 просить суд визнати недійсним договір про розірвання договору оренди землі №11, яким було розірвано договір оренди землі від 23.08.2013 № 67, в обгрунтування чого зазначає, що спірний договір є недійсним, оскільки він був укладений на підставі рішення Чорноморської міської ради № 564/31 -VII від 17.04.2020 "Про поновлення ТОВ Будівельна фірма Стройтекс договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13Д", яке визнано незаконним та скасовано в ході розгляду справи №916/2859/21, а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 40, який було укладено на підставі цього рішення.

Отже, позивач вважає, що недійсним має бути визнаний і другий договір, який був укладений на підставі рішення Чорноморської міської ради № 564/31 -VII від 17.04.2020, тобто - договір про розірвання договору оренди землі № 11 від 13.04.2020, на підставі ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, який не визнавався судом недійсним, а також зобов`язати Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області повернути орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" у користування земельну ділянку площею 0,7818га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066 шляхом складання та підписання акту прийому-передачі.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору від 13.05.2020 про розірвання договору оренди землі №11 та зобов`язання Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області повернути орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" у користування земельну ділянку площею 0,7818га з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066 шляхом складання та підписання акту прийому-передачі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що для розірвання договору оренди землі за згодою сторін, не вимагається прийняття рішення органом місцевого самоврядування, в даному випадку Чорноморською міською радою. З огляду на викладені норми законодавства, сторони за взаємною згодою розірвали договір оренди землі № 67 від 23.08.2013, уклавши договір про розірвання договору від 13.04.2020 № 11. Таким чином, позивачем не доведено того, що зміст договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі № 11, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсним договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі № 11. Також відсутні підстави і для задоволення пов`язаних позовних вимог про зобов`язання Чорноморську міську раду повернути позивачу земельну ділянку 5110800000:02:026:0066, оскільки позивач не є її орендарем.

Судова колегія погоджується із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із п. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2 ст. ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/7013/20.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на дату розірвання договору оренди землі 13.04.2020) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

У п. 13.2 договору оренди землі № 67 від 23.08.2013 сторони також узгодили, що договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін.

Як зазначалося вище, 13.04.2020 року між Чорноморською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" укладено договір про розірвання договору оренди землі №11 (а.с.20-21), відповідно до умов якого, на підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 17.04.2020 №564/31-VII "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" договору оренди землі площею 0,7818 га за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д", орендодавець і орендар дійшли згоди добровільно розірвати договір оренди землі від 23.08.2013 № 67.

Відповідно до договору про розірвання договору оренди землі №11 з моменту набрання чинності цього договоруДоговір оренди землі від 23.08.2013 №67 припиняє свою дію.

Згідно п.2 договору про розірвання договору оренди землі №11 від 13.04.2020 зобов`язання сторін, що виникли з Договору оренди землі припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками. Орендар повертає орендодавцю земельну ділянку несільськогосподарського призначення до земель рекреаційного призначення в якісному стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, не гіршому, ніж на час передачі її в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Колегія суддів зазначає, що процедура розірвання договору оренди землі за згодою сторін, а ні умовами договору, а ні вимогами Закону України «Про оренду землі» не регламентовано. Так само законодавством не визначено типової форми договору (угоди) про розірвання договору оренди землі.

Згідно ст. 364 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, єдиною законодавчою вимогою щодо оформлення взаємної згоди сторін на розірвання договору оренди землі є укладання відповідного договору (угоди) у письмовій формі з подальшою державною реєстрацією.

Отже, як вірно висновано судом першої інстанції, для розірвання договору оренди землі за згодою сторін, не вимагається прийняття рішення органом місцевого самоврядування, в даному випадку Чорноморською міською радою.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не оскаржувались рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 17.04.2020 №564/31-VII "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс", яким, зокрема, вирішено припинити договір оренди землі № 67 від 23 серпня 2013 року, номер запису про інше речове право 2517642 від 02.09.2012, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 141920851108, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, враховуючи пункт 2.1 цього рішення, чим спростовуються аргументи скаржника про те, що останній не мав жодного впливу на прийняття саме такого рішення ЧМР з саме таким формулюванням.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання оспорюваного договору оренди землі.

Позивачем не доведено того, що зміст договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі №11, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, звертаючись з даним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" не доведено законність та обґрунтованість своїх вимог та не спростовано презумпцію правомірності оспорюваного правочину.

Враховуючи викладене, з огляду на викладені норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони за взаємною згодою розірвали договір оренди землі №67 від 23.08.2013, уклавши договір про розірвання договору від 13.04.2020 № 11.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсним договору від 13.04.2020 про розірвання договору оренди землі №11, про що вірно висновано судом першої інстанції.

При цьому, як встановлено господарськими судами у справі №916/2859/21 дію договору оренди земельної ділянки від 23.08.2013 № 67 припинено за 3 роки до спливу строку, на який його було укладено, договором про розірвання договору оренди землі від 13.05.2020 № 11, земельну ділянку повернуто за актом прийому-передачі, в якому вказано, що договір оренди землі №67 від 23.08.2013 вважається розірваним, а земельна ділянка повернутою, отже уклавши договір оренди землі № 40 від 13.05.2020, сторони фактично здійснили нову передачу права на користування земельною ділянкою, а не поновили договір оренди землі, оскільки договір № 67 свою дію вже припинив шляхом його розірвання 13.05.2020.

Тобто, вказані добровільні дії сторін щодо розірвання договору оренди свідчать про те, що орендні відносини в будь-якому випадку вже припинилися шляхом розірвання та повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі, чим спростовуються аргументи скаржника про те, що договір оренди землі №67 від 23.08.2013 вважається поновленим.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для визнання недійсним договору від 13.05.2020 про розірвання договору оренди землі №11, також відсутні підстави і для задоволення пов`язаних позовних вимог про зобов`язання Чорноморську міську раду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" земельну ділянку 5110800000:02:026:0066, оскільки позивач не є її орендарем.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на встановлений господарськими судами у справі №916/2859/21 факт, а саме те, що будівництво спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом на спірній земельній ділянці не відповідає режиму використання земель водного фонду.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Стройтекс" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3555/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.04.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська