Постанова

від 18.03.2024 по справі 911/2697/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 911/2697/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

представників сторін:

від Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс»: Хомин О.М.;

від Публічного акціонерного товариства «Центренерго»: Бездоля Ю.О.;

від виконавця Черненко А.А.: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 (повний текст складено 08.01.2024)

за скаргою Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю)

на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко Алли Анатоліївни

у справі № 911/2697/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції за порушення строків оплати за Договором від 10.12.2021 №121/52,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

16.11.2023 Спільне Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Підприємство, ТОВ «Хімімпекс») звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргами на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко Алли Анатоліївни (далі - виконавець Черненко А.А.) у виконавчих провадженнях щодо виконання наказів, що видані судом в межах справи №911/2697/22, та просить визнати неправомірною бездіяльність виконавця, зобов`язати його накласти арешт на майно та кошти, що знаходяться на відкритих рахунках боржника, зобов`язати виконавця направити платіжні інструкції на примусове списання коштів згідно з вимогами чинного законодавства України.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на ст. ст. 2, 13, 18, 26, 48 та 56 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавець Черненко А.А. з початку відкриття виконавчих проваджень не виконала покладених на неї обов`язків.

Підприємство зазначило, що виконавець відкрила виконавчі провадження №№73204481 та 73205067 з виконання наказів Господарського суду Київської області на примусове виконання постанови апеляційного та рішення суду першої інстанції відповідно у цій справі.

Скаржник надав копії документів виконавчих проваджень №№73204481 та 73205067, зокрема заяв про відкриття виконавчих проваджень, постанов про відкриття виконавчих проваджень, постанов про зупинення вчинення виконавчих дій.

Скаржник відзначає, що у поданих заявах про відкриття виконавчих проваджень зазначив про низку відкритих банківських рахунків боржника, а тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець була зобов`язана накласти арешт на рахунки боржника негайно після відкриття проваджень.

На думку скаржника, тривала бездіяльність виконавця з моменту відкриття виконавчого провадження і до дня звернення зі скаргами свідчить про грубе недотримання нею своїх професійних обов`язків та є показником непрофесійності виконавця.

Позивач стверджує, що всупереч належному виконанню власних обов`язків виконавець зупинила вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, видавши постанови від 06.11.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій.

Скаржник вважає дії виконавця безпосереднім проявом неправомірної бездіяльності під час примусового виконання рішення суду. Апелянт переконаний, що в цьому випадку грубо та зухвало порушуються норми чинного законодавства України, основні конституційні засади, а також принципи верховенства права та обов`язковості судових рішень.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2023 скаргу Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко А.А. у виконавчих провадженнях № 73204481 та №73205067 задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №№73204481 та 73205067, неправомірною. В решті вимог скарг відмовлено.

Суд вважає, що оскільки стягувач відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» вказував у заявах про відкриття виконавчих проваджень відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунки в банках), то виконавець в межах виконавчих проваджень №№73204481 та 73205067 не був позбавлений можливості виконати вимоги ч. 7 цієї ж статті в день відкриття проваджень, тобто 03.11.2023 або пізніше, до моменту зупинення виконавчого провадження.

Суд врахував, що стягувач не оскаржував дії виконавця, що виразилися у прийнятті постанов про зупинення виконавчого провадження, датованих 06.11.2023, оскільки стягувач також не вважає, що такі постанови є неправомірними. Під час розгляду скарги суд розглядав її в межах заявлених вимог стягувача.

Суд дійшов висновку, що виконавець з дати відкриття провадження до дати зупинення провадження не повною мірою дотримався положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо негайного накладення арешту на кошти боржника до того, як виконавець переконався у наявності підстав для зупинення провадження. Цим порушено основні засади виконавчого провадження та права стягувача, що звертався з наміром отримати присуджені рішенням суду кошти, розраховуючи на дотримання розумних строків виконання рішення, дотримання виконавцем положень ст. 26 загаданого Закону.

Суд визнав таку бездіяльність виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 та згідно з положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №№73204481 та 73205067 неправомірною.

Відмовляючи у задоволенні інших вимог стягувача, суд вказав, що оскільки виконавець зупинив вчинення виконавчих дій на підставі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», то суд позбавлений можливості зобов`язувати виконавця вчиняти певні дії (зобов`язання накладати арешт, зобов`язання направляти платіжні інструкції на примусове списання коштів) до зупинення дії обставин, що зумовили зупинення виконавчих дій, оскільки це суперечитиме сутності передбаченої законом статті, що визначає умови, за яких вчинення виконавчих дій підлягає зупиненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, ПАТ «Центренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі №911/2697/22 в частині задоволення вимог за заявою Підприємства щодо визнання бездіяльності виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника в порядку ч. 7. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №73204481, №73205067, та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким відмовити Підприємству у задоволенні вимог за його скаргами у цій частині. Судові витрати, у т.ч. за апеляційне оскарження, покласти на Підприємство.

ПАТ «Центренерго» вважає оскаржувану ухвалу протиправною та незаконною в частині задоволення вимоги за скаргами Підприємства про визнання бездіяльності виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №№73204481, 73205067, неправомірною.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, допустив порушення та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а зроблені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Приватизація ПАТ «Центренерго» станом на час подання Підприємством скарг, які є предметом розгляду у цій справі, продовжується.

Скаржник зазначає, що станом на дату прийняття державним виконавцем постанов про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчих провадженнях №№73204481, 73205067 (06.11.2023) ПАТ «Центренерго» є суб`єктом господарювання, яке, передусім, займається виробництвом та постачанням теплової та електричної енергії, більше ніж 78,2% акцій якого прямо належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, що підтверджується випискою із Національного депозитарію України.

Апелянт відзначає, що ПАТ «Центренерго» є тим суб`єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та включено до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

Посилаючись на вказане, ПАТ «Центренерго» зазначає, що є господарським товариством, пакет акцій якого у розмірі 78,289 %, що належать державі, включено до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, а тому відносно ПАТ «Центренерго» всі виконавчі дії підлягають обов`язковому зупиненню на підставі імперативу правової норми, встановленої положенням п. 12 ч. 1 ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», одразу після прийняття державним виконавцем постанови про відкриття відносно ПАТ «Центренерго» виконавчого провадження.

Наведене об`єктивно повністю виключає можливість застосування до ПАТ «Центренерго» приписів ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки це призведе не лише до фактичного зупинення фінансово-господарської діяльності ПАТ «Центренерго», а і як наслідок унеможливить здійснення ним господарської діяльності, визначеної Статутом, що має соціально-важливий характер, а також прямо суперечитиме суті та принципам зупинення вчинення виконавчих дій.

На думку скаржника, виконавець, маючи у своєму розпорядженні лише повідомлену Підприємством інформацію про ймовірно приналежні ПАТ «Центренерго» банківські рахунки для накладення на них решту як того вимагав стягувач, мав вчинити цілу низку виконавчих дій з їх перевірки, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, з огляду на існування заздалегідь відому Обухівському відділу ДВС інформацію про триваючий процес приватизації ПАТ «Центренерго» та необхідність беззаперечного та оперативного зупинення щодо нього всіх виконавчих дій, в тому числі в межах виконавчих проваджень №№73204481, 73205067.

ПАТ «Центренерго» вважає, що стягувач не надав та не навів місцевому господарському суду жодних переконливих доказів та доводів, які могли б слугувати підставою для задоволення його вимог, викладених у скаргах на бездіяльність виконавця Черненко А.А.

ПАТ «Центренерго» цілком переконане у безпідставності та необґрунтованості вимоги Підприємства «Хімімпекс» щодо визнання бездіяльності виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів ПАТ «Центренерго» у виконавчих провадженнях №№73204481, 73205067 неправомірною, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала про її задоволення підлягає скасуванню в апеляційному порядку як прийнята безпідставно та незаконно. В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Посилаючись на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник зазначає, що у судовому засіданні 19.12.2023, за результатами якого було прийнято оскаржувану ухвалу, головуючий суддя Черногуз А.Ф. не довів до відома присутніх представників сторін склад суду, який буде розглядати справу №911/2697/22, особу секретаря судового засідання, який здійснює технічний запис та протоколювання судового процесу, підстави та можливість заявлення відводів як складу суду, так і секретарю судового засідання. На думку скаржника, зазначене свідчить про порушення судом вимог ст. 204 ГПК України. Апелянт відзначає, що у цьому судовому засіданні головуючий суддя Черногуз А.Ф. не поцікавився у присутніх представників учасників справи, чи обізнані вони зі своїми процесуальними правами та обов`язками та чи не потребують вини роз`яснення зі сторони суду, що є порушенням приписів ст. 205 ГПК України. Також суд не поцікавився у присутніх представників учасників справи, чи є у них будь-які заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи у розумінні ст. 207 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів заперечує та наводить власні доводи на її спростування, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Підприємство зауважує, що скарги подало на дії виконавиці щодо етапу, коли виконавчі провадження ще не були зупинені. А тому, за умови, що в установлені законодавством строки та за наявності всіх законних підстав, державний виконавець не вчинив покладені на нього обов`язки, у скаржника були реальні правові підстави для звернення до господарського суду з відповідними скаргами.

Підприємство зазначає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не стосуються предмета спору і не можуть виправдовувати чи спростовувати бездіяльність державного виконавця, незважаючи на зацікавленість боржника у невиконанні судового рішення. Разом з тим, правовий статус боржника внаслідок включення його ще в 2018 році до переліку об`єктів великої приватизації не свідчить про те, що боржник звільняється від виконання рішень судів України, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання.

На думку Підприємства, дії державної виконавиці Черненко А.А. є безпосереднім проявом неправомірної бездіяльності на користь та в інтересах боржника під час примусового виконання рішення суду. А окрім того, такі вчинки державної виконавиці дискредитують інститут виконання судового рішення, підривають авторитет судової влади та взагалі можуть свідчити про ймовірну узгодженість дій державної виконавиці й ПАТ «Центренерго» щодо умисного перешкоджання реалізації стягувачем свого гарантованого Конституцією права на виконання рішення суду.

Підприємство вважає, що подання відповідних скарг на бездіяльність державної виконавиці є лише способом захисту грубо порушених норм чинного законодавства України, основних конституційні засад, а також принципів верховенства права та обов`язковості судових рішень.

Стягувач повністю не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі аргументами та вважає оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою, а також такою, що прийнята з урахуванням всіх обставин справи.

У відповіді на відзив Підприємство навело доводи на спростовування доводів відзиву на апеляційну скаргу, просило апеляційну скаргу задовольнити.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2697/22 (разом зі звукозаписом судового засідання від 19.12.2023) та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 до надходження матеріалів справи №911/2697/22.

07.02.2024 матеріали справи №911/2697/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі №911/2697/22. Розгляд справи призначити на 11.03.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 11.03.2024 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 18.03.2024 на 12 год 30 хв, про що повідомив виконавця Черненко А.А. відповідною ухвалою.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Господарський суд Київської області розглянув справу № 911/2697/22 за позовом Підприємства до ПАТ «Центренерго» про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції за порушення строків оплати за Договором від 10.12.2021 №121/52.

Рішенням у справі від 28.02.2023 (залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та Верховного Суду від 05.10.2023) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь Підприємства 7 358 602,20 грн основного боргу, 113 150,34 грн 3% річних, 599 623,23 грн інфляційних, 297 903,90 грн пені, 134 722,83 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 03.07.2023, за результатом розгляду апеляційної та касаційної скарг рішення залишено в силі.

25.10.2023 видано відповідні накази на виконання вказаних судових рішень.

02.11.2023 Підприємство подало до Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) заяви про відкриття виконавчого провадження. У поданих заявах Підприємство навело перелік відомих рахунків боржника (ПАТ «Центренерго») та просило накласти арешт на усі відомі рахунки боржника негайно після відкриття виконавчого провадження; накласти арешт на майно та оголосити заборону його відчуження.

Постановами виконавця Черненко А.А. від 03.11.2023 відкрито виконавчі провадження №№ 73204481, 73205067 з виконання наказів №911/2697/22, виданих 25.10.2023 Господарським судом Київської області.

06.11.2023 виконавець Черненко А.А. прийняла постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 73204481, 73205067 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону Укрїани «Про виконавче провадження».

У вказаних постановах виконавець встановив, що Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено згідно з додатком, до якого входить ПАТ «Центренерго» з розміром державної частки пакета акцій 78,289%.

На думку Підприємства (стягувача), дії виконавця, яка не наклала арешт на рахунки боржника (ПАТ «Центренерго»), зазначені у заявах про відкриття виконавчого провадження, є безпосереднім проявом неправомірної бездіяльності під час примусового виконання рішення суду.

У відзивах на скарги виконавець проти доводів скарг заперечує та зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій було здійснено виключно в межах законодавства України та на підставі спеціального закону.

Виконавець Черненко А.А. зазначила, що оскільки розпорядженнями КМУ №358-Р від 10.05.2018 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» та № 36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», ПАТ «Центренерго» включено до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності і ПАТ «Центренерго», згідно наданої виписки із депозитарію, є товариством 78,289% акцій якого належить Державі Україна, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» вчинення виконавчих дій підлягає зупиненню.

ПАТ «Центренерго» надало заперечення, у якому зазначило, що станом на дату прийняття державним виконавцем постанов про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчих проваджень №№73204481 та 73205067 (06.11.2023) ПАТ «Центренерго» було господарським товариством, 78,288996 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. А тому виконавець Черненко А.А. на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтовано та правомірно зупинила вчинення виконавчих дій в межах виконавчих проваджень №№ 73204481, 73205067.

У відповіді на відзив Підприємство зауважує, що оскаржує саме факт того, що до зупинення вчинення виконавчих дій від 06.11.2023 державний виконавець не здійснив жодної виконавчої дії в порядку Закону України «Про виконавче провадження» на виконання судового рішення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 339 ГПК України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частини 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинне розглядатися як невід`ємна частина «справедливого судового розгляду» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (Hornsby v. Greece, §40; Burdov v. Russia, §34, Burdov v. Russia (N 2) (Application N 33509/04), §65). Затримка у виконанні рішення може бути виправданою, виходячи зі змісту фактичних обставин справи. Але вона не може бути настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого ст. 6 §1 (Immobiliare Saffi v. Italy [ВП] (Application N 22774/93), § 74).

Також ЄСПЛ зауважує, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (справа «Чіжов проти України», заява №6962/02, рішення від 17.05.2005, п. 40).

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що, беручи до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, Суд вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

За ст. 29 Закону виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.

Проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено ч. 1 цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частинами 1-4 ст. 52 Закону визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Стаття 56 Закону врегульовує арешт і вилучення майна (коштів) боржника, встановлюючи зокрема такі правила.

Так, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1, ч. 2 ст. 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Суд встановив, що державний виконавець на підставі поданих стягувачем (Підприємством) 02.11.2023 заяв 03.11.2023 (п`ятниця) відкрив виконавчі провадження №№73204481 та 73205067.

06.11.2023 (понеділок) постановою виконавця виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№73204481 та 73205067 були зупинені.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника (в т.ч. щодо виявлення рахунків) у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

При цьому постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 4 ст. 56 Закону)

Зазначене у сукупності свідчить про відсутність у діях виконавця порушень Закону, оскільки 06.11.2023 (понеділок) є наступним робочим днем після 03.11.2023 (дата прийняття постанови про відкриття виконавчих проваджень).

Щодо доводів скарги в частині протиправної бездіяльності виконавця щодо ненакладення арешту на рахунок боржника, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що зазначені у заявах про відкриття провадження банківські рахунки належать відповідачу (боржнику).

Положення абз. 1 ч. 7 ст. 26 Закону покладають на виконавця обов`язок у разі вказівки у заяві стягувача рахунку боржника у банках, інших фінансових установах, негайно після відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти боржника. Водночас законна можливість виконання виконавцем вимог Закону у цій частині може залежати і від інших чинників, зокрема, але не виключно: достовірності та повноти даних вказаних в заяві стягувача та поданих на їх підтвердження доказів; необхідності у витребуванні додаткової інформації про зазначений стягувачем рахунок/рахунки в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях (які, у свою чергу зобов`язані надати йому інформацію не пізніше ніж у триденний строк); наявності/відсутності законодавчих заборон/обмежень щодо накладення арешту на відповідний рахунок, вказаний стягувачем; наявності/відсутності законодавчих підстав для зупинення виконавчих дій, тощо.

Таким чином виконання виконавцем приписів ч. 7 ст. 26 Закону залежить від повноти інформації, наданої стягувачем, а також від ряду інших чинників, що можуть не залежати від волі/бажання виконавця та стягувача, адже під час вчинення виконавчих дій виконавець має дотримуватись не лише вимог Закону, а й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час здійснення виконавчого провадження.

За наведених підстав колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення скарги Підприємства в частині визнання бездіяльності виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону у виконавчих провадженнях №№73204481 та 73205067 неправомірною, оскільки не накладення арешту у день відкриття виконавчого провадження з подальшим (наступного робочого дня) обов`язковим в силу Закону зупиненням виконавчих дій не призвело до порушення прав стягувача.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарг (повністю ідентичних за змістом) Підприємства у відповідних частинах.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права, колегія суддів відзначає, що такі порушення, у разі їх встановлення, не є визначеною чинним ГПК України підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути скасована з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги в частині вимог визнати бездіяльність виконавця Черненко А.А., що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону у виконавчих провадженнях №№73204481 та 73205067 неправомірною.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Підприємство.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 911/2697/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі №911/2697/22 в частині, якою визнано бездіяльність головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко Алли Анатоліївни (08700, Київська область, місто Обухів, вул. Київська, 5), що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №73204481 та 73205067 неправомірною - скасувати.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) про визнання бездіяльності головного державного виконавця Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ Черненко Алли Анатоліївни (08700, Київська область, місто Обухів, вул. Київська, 5), що виразилась у невинесенні постанови про арешт коштів боржника у порядку ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №73204481 та 73205067 неправомірною відмовити.

В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі №911/2697/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (01103, м. Київ, вул. Бойчука, 18-А, код ЄДРПОУ 14345702).

4. Стягнути зі Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (01103, м. Київ, вул. Бойчука, 18-А, код ЄДРПОУ 14345702) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обіхівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) 3 028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Справу №911/2697/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.03.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак