Постанова

від 01.04.2024 по справі 910/15680/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. Справа №910/15680/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор Юніт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023

у справі №910/15680/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор Юніт"

про стягнення 161 460,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор Юніт" (далі - ТОВ "Аксікор Юніт") пені у розмірі 161 460,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" посилається на порушення ТОВ "Аксікор Юніт" умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.04.2023 №2304000045 в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пунктів 7.4 договору, здійснив нарахування пені у сумі 161 460,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Аксікор Юніт" на користь АТ "Укртрансгаз" 161 460,00 грн пені та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з передачі товару не виконав та допустив прострочення виконання зобов`язання. Місцевий господарський суд погодився зі строком нарахування пені та зазначив про правомірне розірвання спірного договору позивачем на підставі пункту 6.2.1 договору з 10.07.2023. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 460,00 грн, оскільки наведений розрахунок пені є вірним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Аксікор Юніт" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципу верховенства права та змагальності сторін.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції свідомо обмежив для відповідача доступ до правосуддя, в результаті чого здійснював розгляд справи на основі тверджень та доказів наданих виключно позивачем.

Також, відповідач стверджує, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення додаткового строку для подачі доказів.

На думку скаржника, договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 17.04.2023 №2304000045 є нікчемним. Звертає увагу, що неможливість відповідача виконати умови спірного договору не породжує настання таких наслідків, як застосування по відношенню до відповідача штрафних санкцій.

ТОВ "Аксікор Юніт" зауважує, що при належному та об`єктивному розгляді справи №910/15680/23 Господарський суд міста Києва мав би відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог або зменшити розмір штрафних санкцій.

Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Аксікор Юніт" у справі №910/15680/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15680/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Аксікор Юніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15680/23.

11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15680/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу №910/15680/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Кравчук Г.А.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 справу №910/15680/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15680/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Аксікор Юніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.02.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, 29.01.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23.

Так, у відзиві позивач вказує, що відповідачем не було надано жодних належних доказів, які б підтверджували відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання зобов`язань за договором, а посилання на невиконання умов договору контрагентами не може бути підставою звільнення від відповідальності відповідача за порушення строків поставки товару за договором. АТ "Укртрансгаз" є стратегічним підприємством, тому неналежне виконання умов договору відповідачем спричинило ризики щодо сталої роботи товариства у здійсненні функцій зі зберігання природного газу.

Також, позивач зауважує, що аргументи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій є необґрунтованими, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтується лише на загальних положеннях.

Узагальнені доводи заперечень до відзиву на апеляційну скаргу

07.02.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подані заперечення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому стверджує про його необґрунтованість та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ "Укртрансгаз" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17.04.2023 між АТ "Укртрансгаз" (покупець) та ТОВ "Аксікор Юніт" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2304000045, за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Астрономічні та оптичні прилади (Тепловізійний монокуляр)" (далі - Товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації.

Ціна договору становить 12 420 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 2 070 000,00 грн (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки, відповідно до специфікації.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що покупець має право достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, повідомивши в письмовій формі про це його у строк 10 (десять) календарних днів до дати розірвання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

У специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони погодили, зокрема: найменування товарів - Archer TMA-55M, кількість - 36 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 287 500,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 10 350 000,00 грн, строк поставки (кількість календарних днів з дати укладення договору) - 70, всього з ПДВ - 12 420 000,00 грн.

Листом від 28.06.2023 №28/06-01 ТОВ "Аксікор Юніт" повідомило АТ "Укртрансгаз", що виробник та дистриб`ютор продукції, яка є предметом договору, не може здійснити її поставку, оскільки вона є військового призначення та може бути поставлена тільки військовим організаціям, у зв`язку з чим відповідач запропонував позивачу здійснити заміну номенклатури обладнання з Archer TMA-55M на Archer TM-50 за значно нижчою ціною, який за своїми тактико-технічними характеристиками не гірший, а за деякими параметрами навіть переважає Archer TMA-55M.

Листом від 29.06.2023 №1001ВИХ-23-5420 АТ "Укртрансгаз" повідомило ТОВ "Аксікор Юніт" про розірвання договору з 10.07.2023 у зв`язку з неможливістю постачальника виконати свої зобов`язання з поставки товару.

21.07.2023 позивач направив відповідачу претензію від 20.07.2023 №1, в якій просив перерахувати на його користь пеню у розмірі 161 460,00 грн, нараховану за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару.

Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 460,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами Договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та передбачили, зокрема, обов`язок відповідача поставити позивачу тепловізійний монокуляр Archer TMA-55M у строк, що не перевищує 70 календарних днів з дати укладення договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2 статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За приписами частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять, а відповідачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження передачі позивачу тепловізійного монокуляру Archer TMA-55M на виконання умов спірного договору. Більш того, відповідачем такий факт не оспорюється і останнім повідомлено про неможливість здійснення поставки товару. Проте відповідач стверджує про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору в частині своєчасної передачі товару.

Зокрема, відповідач зазначає про те, що договір є нікчемним оскільки порушує публічний порядок з огляду на те, що не передбачає можливості передачі подібного товару невійськовим організаціям, що свідчить про намагання позивача заволодіти військовим технічним засобом, який заборонений в цивільному вжитку.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За приписами частини 2 статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б давали підстави для висновку про намагання позивача незаконно заволодіти військовим технічним засобом, який заборонений у цивільному вжитку, так і не надано належних та допустимих доказів в підтвердження цього. Відтак твердження ТОВ "Аксікор Юніт", що договір порушує публічний порядок і є нікчемним правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Як зазначалось вище, статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У даному випадку, сторонами погоджено поставку конкретного товару. При цьому, станом на дату укладення договору у відповідача не виникало жодних заперечень з приводу такої продукції та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено вказані умови.

Крім того, відповідно до норм діючого законодавства юридична особа веде підприємницьку діяльність на свій власний ризик, а відтак саме відповідач перед укладенням договору мав би пересвідчитись про безперешкодне виконання ним зобов`язань, які він має намір взяти на себе.

Колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що відповідачем не доведено обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, відповідач у встановлений строк свого обов`язку з передачі товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), в зв`язку з чим є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 7.4 договору сторони встановили, що за порушення строків поставки товару або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, погоджується зі строком нарахування пені та правомірним розірванням договору позивачем, на підставі пункту 6.2.1 договору з 10.07.2023, що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 161 460,00 грн.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ "Аксікор Юніт" на користь АТ "Укртрансгаз" пені у розмірі 161 460,00 грн.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що 12.07.2023 позивач звернувся до АТ "УБІБ" з повідомленням про настання гарантійного випадку і, як результат, банк задовольнив вимогу позивача, а в подальшому звернувся з регресивною вимогою до відповідача. Відповідач за наслідком розірвання договору вже поніс збитки у розмірі 561 545,00 грн, а у разі набрання рішенням в цій справі законної сили, погіршиться ще на 161 460,00 грн, і як результат становитиме 723 005,00 грн чистого збитку за календарний рік тільки в розмірі одного контракту.

У той же час, відповідач не навів у поясненнях фактів, які б могли бути оцінені судом як виключні, незалежні від волі позивача важкі обставини, які об`єктивно перешкодили йому належним чином виконати взяті на себе зобов`язання за спірним договором.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, погоджуючи у специфікації строк поставки товару - 70 календарних днів з дати укладення договору, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку.

Таким чином, враховуючи всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідно до статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

Також, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачу у встановленні додаткового строку для подання доказів та у задоволенні клопотання останнього про долучення доказів.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Аксікор Юніт" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор Юніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15680/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксікор Юніт".

4. Матеріали справи №910/15680/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран