Ухвала

від 01.04.2024 по справі 922/5478/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

01 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/5478/23

Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Бородіна Л.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБУРС", м.Вінниця,

на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м.Харкові, повний текст якого складено 06.03.2024 (суддя Калініченко Н.В.),

у справі №922/5478/23

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБУРС", м.Вінниця,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23 позов Харківської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ДЕБУРС" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2241086,91грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,1433га по пров. Конторському, 6, у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:02:004:0018 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022. Стягнуто з ТОВ "ДЕБУРС" на користь Харківської міської ради судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 26893,04грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити ТОВ "ДЕБУРС" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції; відстрочити відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного розгляду справи; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області справу №922/5478/23.

Розглянувши клопотання ТОВ "ДЕБУРС" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішенння Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення у справі №922/5478/23 ухвалене 04.03.2024, повний текст рішення складено 06.03.2024.

Отже, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23 спливає 26.03.2024.

Відповідно до штампу реєстрації вхідної поштової кореспонденції Східного апеляційного господарського суду відповідач з апеляційною скаргою звернувся безпосередньо до суду апеляційної інстанції 27.03.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення.

Згідно із ч. 1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.04.2018 у справі №908/70/17, при розгляді клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має звертати увагу на тривалість періоду пропущення строку, оперативність подання скарги, наявність або відсутність дій, що свідчать про зловживання процесуальними правами.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду представник відповідача, адвокат Бігдан О.А., зазначає, що негативні обставини, викликані відсутністю електропостачання у м.Харкові, планові та позапланові відключення світла у період з 22.03.2023 до 26.03.2024, що є наслідком збройної агресії російської федерації проти України, призвели до неможливості апелянтом дотриматися строків, встановлених нормами ГПК України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ст.55 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно з практикою ЄСПЛ там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001). У рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зважаючи на невеликий період пропущеного строку для подання апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини того, що через масований ракетний обстріл України в м.Харкові було відсутнє електропостачання та інтернет-зв`язок, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд вважає, що строк відповідачем пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим він підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.

1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частинами 5 та 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 6 ст. 6 ГПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, ТОВ "ДЕБУРС" відноситься до осіб, які відповідно до вказаних норм господарського процесуального законодавства зобов`язані зареєструвати Електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, вона містить відомості про наявність електронного кабінету у апелянта ТОВ "ДЕБУРС".

Проте, відповідно до відповіді №664941 від 01.04.2024, отриманої з модулю Електронний суд ЄСІТС, встановлено відсутність Електронного кабінету ЄСІТС у ТОВ "ДЕБУРС", код ЄДРПОУ 38919119.

Тобто, ТОВ "ДЕБУРС" не виконано вимоги процесуального законодавства щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

2. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За умовами пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2241086,91грн.

Отже, звертаючись до суду апеляційної інстанції сплаті підлягає судовий збір у розмірі: 2241086,91*1,5%*150%=50424,46грн.

Однак, до матеріалів апеляційної скарги ТОВ "ДЕБУРС" не надано жодних доказів сплати судового збору.

Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі №922/5287/23 за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного розгляду справи у зв`язку із скрутним фінансовим становищем.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Однак, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Оскільки предметом розгляду в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для задоволення апеляційним господарським судом клопотання про звільнення від сплати судового збору немає.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин клопотання ТОВ "ДЕБУРС" про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з ч 2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням п. 2 ч. 3 статті 258 ГПК України, ч. 2 ст. 260 ГПК України, а саме: без доказів сплати судового збору, а також подана особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ "ДЕБУРС" слід залишити без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 6, 42, 119, 174, 234, 256, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБУРС" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/5478/23 залишити без руху.

2.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕБУРС" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Суддя Л.І. Бородіна