Постанова

від 01.04.2024 по справі 904/168/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/168/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 (повна ухвала підписана 16.01.2024, суддя Рудь І.А.) у справі №904/168/24

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Консорціума "П.К.Ц. - ФБМ АНДАСА", м. Київ

про стягнення заборгованості у сумі 4 867 068 грн 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулася Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області з позовом, в якому просить стягнути з Консорціума "П.К.Ц. - ФБМ АНДАСА" заборгованості у сумі 4 867 068 грн 49 коп., що складають: 4 800 000 грн 00 коп. - суму попередньої оплати, сплаченої на інженерно-консультаційні послуги при проектуванні та будівництві об`єкта "Нове будівництво магістрального водогону Хортиця-Томаківка-Марганець", відповідно до договору від 19.07.2023 № ІНЖ-Б-В-3, а також 67 068 грн 49 коп. - нарахованих штрафів у вигляді річної відсоткової плати на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

Судові витати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 направлено матеріали позовної заяви Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Консорціума "П.К.Ц. - ФБМ АНДАСА" про стягнення заборгованості у сумі 4 867 068 грн 49 коп. за підсудністю до Господарського суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, в якій, з посиланням на порушення при її постановленні норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вважає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п.1.2 Договору визначено місце, 00000, Україна, Запорізька область Запорізький район, Дніпропетровська область Нікопольський район, магістральний водогін Хортиця (ДВС2) - Томаківка - Марганець, що підтверджується схематичним зображенням місця виконання Підрядником договору.

Враховуючи, що сторонами в договорі підряду № ІНЖ-В-Б-3 від 19.07.2023 визначено конкретне місце виконання договору (місце виконання спірного зобов`язання), зміст договору свідчить, що його виконання можливе лише за конкретною адресою або у певному місці, а тоді підсудність цієї справи може визначатися за правилами підсудності, що встановлені частиною 5 статті 29 ГПК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, вважає рішення ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.01.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/168/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

02.02.2024 матеріали справи №904/168/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 2422,40 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

08.02.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 02.02.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №5882 від 07.02.2024 про сплату 2422,40 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/168/24; розглянути апеляційної скарги ухвалено здійснити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення сплаченої позивачем суми попередньої оплати та нарахованих штрафів у вигляді річної відсоткової плати на рівні подвійної облікової ставки НБУ, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов спірного договору у встановлені строки.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, місцевий господарський, виходив з того, що даний спір безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору не є вимога про фактичне виконання зобов`язань. Тобто, зобов`язання, про порушення яких стверджує позивач не є такими, які належить через їх особливість виконувати тільки в певному місці.

Суд зазначив, що підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням частини першої статті 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Стаття 29 ГПК України визначає альтернативну підсудність справ за вибором позивача.

Частиною 1 статті 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правило територіальної підсудності, закріплене у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем знаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Відтак, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

В даному випадку позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення сплаченої позивачем суми попередньої оплати та нарахованих штрафів у вигляді річної відсоткової плати на рівні подвійної облікової ставки НБУ, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору - Консультаційні послуги в галузі будівництва (Інженерно-консультаційні послуги при проектуванні та будівництві об`єкта: «Нове будівництво магістрального водогону Хортиця (ДВС2) - Томаківка - Марганець у зв`язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов`язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції, Запорізька та Дніпропетровська області», а також технічний нагляд при будівництві).

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що укладений між сторонами договір № ІНЖ-В-Б-3 за своєю правовою природою є договором підряду.

Суд критично оцінює такий довід у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина друга статті 837).

Предметом ж договору № ІНЖ-В-Б-3 є надання інженерно-консультаційних послуг та здійснення технічного нагляду, що не передбачає виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або передання замовнику іншого матеріального результату. Усі визначені у п. 1 (Предмет договору) та у Додатку 1 (Технічне завдання) зобов`язання відповідача за договором є діями (діяльністю), яка здійснюється постійно у процесі виконання договору та споживається замовником у процесі вчинення (здійснення).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою договору підряду є передача підрядником результатів виконаних робіт замовнику - матеріальний результат, основна ознака надання послуги - її споживання в процесі вчинення певної дії. Це означає, що послуга не матеріалізується.

Отже, за своєю правовою природою договір № ІНЖ-В-Б-3 є договором про надання послуг, а не договором підряду.

Тобто, хибне тлумачення апелянтом природи договору № ІНЖ-В-Б-3 спростовує докази скаржника, наведені у апеляційній скарзі, в частині можливості виконання договору лише в певному місці.

Крім того, предметом спору не є виконання відповідачем будь-яких дій за зобов`язанням, а лише стягнення коштів. Позовні вимоги не відносяться до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки стягнення коштів може бути здійснене в будь-який спосіб та в будь-якому місці. Специфіка правовідносин щодо стягнення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише в певному місці. Більш того, Консорціум «П.К.Ц. - ФБМ АНДАСА» перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у м. Києві ДПІ в Оболонському районі.

Окрім цього, згідно п 1.2. Договору місце виконання робіт: Україна, Запорізька область Запорізький район, Дніпропетровська область Нікопольський район.

Таким чином, місце виконання будівельних робіт здійснюється і в Запорізькій області, і в Дніпропетровській області.

Враховуючи те, що місце виконання договору є дві різні області, тому застосування правил підсудності в частині місця виконання договору є не вірним, а тому необхідно застосовувати норми ГПК України за правилами місцезнаходження відповідача.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «МПП «Голуб» проти України» заява № 6778/05, від 18.10.2005).

Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України). Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Щодо досліджуваної справи, відповідачем є Консорціум «П.К.Ц.-ФБМ АНДАСА», юридичною адресою якого, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2024, є: Україна, 02125, місто Київ, проспект Нарбута Георгія, будинок 3.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Тому, подана позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області повинна бути направлена до Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б).

У зв`язку з чим господарським судом правильно та у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України передано справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/168/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/168/24 - залишити без змін.

Витрати по справі за подання апеляційної скарги покласти на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд