Рішення

від 21.03.2024 по справі 902/55/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Cправа № 902/55/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури (22800, Вінницька область, місто Немирів, вулиця Шевченка, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21000, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця 600-Річчя, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 37979894)

до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (22700, Вінницька область, Вінницький район, місто Іллінці, провулок Студентський, будинок 1, ідентифікаційний код 45137509)

про стягнення 1 563 019,92 гривень

за участю:

прокурора - Ярмощук В.П., згідно посвідчення

представника позивача - Пікульська Н.Г., у порядку самопредставництва

представника відповідача - Струсь О.М., у порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 09.01.2024 року надійшла позовна заява № 54-124вих24 від 08.01.2024 (вх. № 54/24 від 09.01.2024) керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення майнової шкоди завданої порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 12.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/55/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.02.2024 року о 14:00 год.

01.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 90/22.4-2024 від 26.01.2024 (вх. № 01-34/1133/24) у якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

05.02.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 54-501вих-24 від 01.02.2024 (вх. № 01-34/1412/24).

У судовому засіданні 08.02.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 15:00 год. 22.02.2024 року.

12.02.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 130/22.4-2024 від 09.02.2024 (вх. № 01-34/1482/24).

20.02.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-34/1833/24).

Ухвалою від 22.02.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/55/24, призначено справу № 902/55/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.03.2024 о 14:00 год.

01.03.2024 до суду від прокурора надійшли пояснення № 54-853вих24 від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2269/24).

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор, представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення. Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення майнової шкоди завданої порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ДП «Іллінецьке лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» не забезпечило належного виконання обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів, внаслідок чого допущено незаконну вирубку дерев, що спричинило завдання державі майнової шкоди у сумі 1 563 019,92 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що завдана державі незаконною вирубкою дерев шкода виникла не з вини ДП «Іллінецьке лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» (філія «Іллінецьке лісове господарство»), а внаслідок протиправних дій інших осіб, тому у діях ДП «Іллінецьке лісове господарство» відсутній склад деліктного правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача завданої державі шкоди.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів. Незаконна порубка дерев відбулась на території і в межах земельних ділянок, які надані у постійне користування відповідачу та який не забезпечив охорону лісових насаджень. Бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культур та завданню шкоди державі в загальному розмірі 1 563 019,92 гривень. Таким чином цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства на переконання прокурора покладається на постійного лісокористувача.

Прокурор зазначив, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, як орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з відповідача у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів не здійснила, відтак прокурор правомірно звернувся із вказаним позовом до суду та просить стягнути з відповідача шкоду завдану порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив про відсутність підстав для відшкодування відповідачем завданої державі шкоди оскільки ДП «Іллінецьке лісове господарство», як постійним лісокористувачем було здійснено усі необхідні заходи, спрямовані на забезпечення належної охорони лісів від незаконних порубок (передбачено у посадових інструкціях майстрів лісу відповідні обов`язки; підписано угоди про повну матеріальну відповідальність), а тому, на переконання відповідача завдана державі незаконною порубкою дерев шкода виникла не з вини ДП «Іллінецьке лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» (філія «Іллінецьке лісове господарство»), а внаслідок протиправних дій інших осіб, які повинні нести відповідальність за свої протиправні дії та відшкодовувати заподіяну шкоду.

Також відповідачем зазначено, що прокурор не повинен замінювати собою компетентний орган, якому надано повноваження щодо захисту державних інтересів.

З урахуванням наведеного відповідач просив у позові відмовити.

У наданих до суду поясненнях прокурор зазначив, що відповідач не забезпечив належного виконання обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів, внаслідок чого допущено незаконну вирубку дерев, що спричинило завдання державі шкоди у сумі 1 563 019,92 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Прокурор зазначив, що обставина щодо встановлення та притягнення винних фізичних осіб до кримінальної відповідальності не перешкоджає розгляду позову про цивільно-правову (деліктну) відповідальність відповідача як юридичної особи.

Відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди, однак на переконання прокурора не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень.

На переконання прокурора, оскільки Державна екологічна інспекція у Вінницькій області заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з відповідача у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів не здійснила, прокурор правомірно звернувся із вказаним позовом до суду та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень.

У наданих до суду письмових поясненнях від 20.02.2024 позивач зазначив, що постійним лісокористувачем ділянок лісу, де вчинене правопорушення, було ДП «Іллінецьке лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» ДП «Ліси України». Останнім не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів, допущено їх незаконну порубку, внаслідок чого було завдано шкоду навколишньому природному середовищу у сумі 1 563 019, 92 грн., а тому відповідальність за завдану шкоду покладається на відповідача.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 «Про організаційну структуру управління лісового господарства України», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів і координується Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Положеннями пункту 3.1. статуту визначено, що підприємство створене, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (т.1 а.с. 184-198).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 018598 від 06.09.2010 року Державному підприємству «Іллінецьке лісове господарство» на території Красненьківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області надано у постійне користування земельну ділянку площею 266,0926 га для ведення лісового господарства.

Також, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 018607 від 08.09.2010 року Державному підприємству «Іллінецьке лісове господарство» на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області надано у постійне користування земельну ділянку площею 1535,6349 га для ведення лісового господарства (т.1 а.с. 157-160).

Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за Державним підприємством «Іллінецьке лісове господарство» було зареєстровано речове право - право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 0523183900:02:002:0065 площею 237,7471 га, кадастровий номер 0523180400:05:001:0275 площею 250,0169 га, кадастровий номер 0523184100:02:003:0121 площею 148,5748 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (т.1 а.с. 161-163).

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з 27.04.2021 по 06.05.2021 відносно Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт від 06.05.2021 року № 201/ВН (т.1 а.с. 31-41).

Як слідує з акту перевірки ДП «Іллінецьке лісове господарство» розташоване в північно-східній частині Вінницької області на території Вінницького адміністративного району.

Основним видом діяльності ДП «Іллінецьке лісове господарство» є ведення лісового та мисливського господарства, заготівля та реалізація деревини, завантаженням та відправленням залізничним транспортом лісоматеріалів круглих. У виробничій діяльності ДП «Іллінецьке лісове господарство» використовує основні засоби нерухомого складу: адмінприміщення; машиноремонтна майстерня; лісопункт; деревообробний цех; лісництва: Іллінецьке, Погребищенське, Плисківське, Оратівське, Немирівське.

Як вбачається з опису виявлених порушень вимог законодавства за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) виявлено незаконну рубку дерев різних порід та діаметрів, зокрема:

квартал 56 виділ 6 Іллінецького лісництва виявлено незаконну рубку 29 дерев різних порід та діаметрів на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 623 495, 25 грн.;

квартал 39 виділ 17 Іллінецького лісництва виявлено незаконну рубку 20 дерев різних порід та діаметрів на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 178 399,63 грн.;

квартал 13 виділи 7, 14 загальна площа 2,5 га Оратівського лісництва вибірково-санітарні рубки 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 9 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 63 096,44 грн.;

квартал 26 виділ 1 площа 6,7 га Оратівського лісництва вибірково-санітарна рубка 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 18 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 24 123,51 грн.;

квартал 42 виділ 10 площа 5,6 га Оратівського лісництва вибірково - санітарна рубка 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 17 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 100 350,29 грн.;

квартал 61 виділ 2.3 площа 0,3 га Іллінецького лісництва вибірково-санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 5 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 22 669,71 грн;

квартал 61 виділ 2.2 площа 3,7 га Іллінецького лісництва вибірково - санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 134 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 196 922,53 грн;

квартал 40 виділ 7 площа 2,9 га Іллінецького лісництва вибірково-санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 75 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 353 962,56 грн.

З боку ДП «Іллінецьке лісове господарство» акт перевірки підписаний директором та головним лісничим підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до проведених 06.05.2021 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області розрахунків заподіяної шкоди здійснених на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» внаслідок лісопорушення (незаконної порубки дерев) ДП «Іллінецьке лісове господарство» завдано шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 1 563 019,92 гривень (т. 1 а.с. 43-49).

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області направила ДП «Іллінецьке лісове господарство» претензію №3636/21 від 19.10.2021 року щодо добровільної сплати шкоди, заподіяної внаслідок лісопорушення у розмірі 1 563 019,92 гривень згідно розрахунку доданого до претензії.

Доказів виконання ДП «Іллінецьке лісове господарство» вимог претензії та відшкодування завданої шкоди у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" було погоджено утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; одержаних сертифікатів ведення лісового господарства PEFC та FSC спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; договорів довгострокового тимчасового користування лісами державної власності, лісових сервітутів, договорів про умови ведення мисливського господарства спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів та інших документів дозвільного характеру, ліцензій на провадження господарської діяльності та отриманих висновків з оцінки впливу на довкілля до закінчення строку їх дії.

28.10.2022 року Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 870 «Про припинення Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», пунктами 1, 8 якого передбачено припинити Державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991456, шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034, визначити, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» (т. 1 а.с. 205-209).

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 14.12.2022 року № 18 створено філії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зокрема філію «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (пункт 4 додатку № 1 до наказу від 14.12.2022 № 18) (т. 1 а.с. 210-229).

Згідно підпункту 1.4.62 пункту 1.4. статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.12.2023 року № 608 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 870 «Про припинення Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» (т.2 а.с. 142-166).

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до постанов старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 27.07.2023 та від 27.06.2023 юридичну особу - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (філія «Іллінецьке лісове господарство») визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22021020000000005 від 16.01.2021 та залучено у якості представника потерпілого уповноваженого представника вказаної юридичної особи (т. 2 а.с. 41, 42).

14.11.2023 Іллінецьким районним судом Вінницької області за наслідком розгляду справи № 131/788/23 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 62023240040000141 від 27.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України винесено вирок, який набрав законної сили 15.12.2023 та яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України (т. 2 а.с. 81-85).

Несплата відповідачем шкоди, заподіяної державі стала підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з позовом про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в сумі 1 563 019,92 гривень у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до відповідача про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в сумі 1 563 019,92 гривень.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор з посиланням на Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекцїї, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зазначив, що територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекцїї, яким є Державна екологічна інспекція у Вінницькій області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо, у тому числі додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду (п. п. 15 п. 2 Розділу П); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 11 Розділу II Положення).

Отже, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Проте, зазначений орган не здійснив захист порушених прав держави та не вжив заходів щодо стягнення з Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» або його правонаступника завданої шкоди.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з приводу вжиття нею заходів реагування щодо стягнення шкоди заподіяної Державним підприємством «Іллінецьке лісове господарство» внаслідок незаконної вирубки зелених насаджень у сумі 1 563 019,92 гривень у судовому порядку (т. 1 а.с. 27-28, 29-30, 199-200).

Листом від 11.12.2023 року № 54-5068 вих-23 Немирівська окружна прокуратура просила Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області повідомити окружну прокуратуру чи має намір звернутися Державна екологічна інспекція у Вінницькій області до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди у сумі 1 563 019,92 грн. (т. 2 а.с. 1-2).

Листом від 18.12.2023 року № 5022/12/23 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області проінформувала керівника Немирівської окружної прокуратури про те, що не має наміру звертатися до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» про стягнення шкоди у сумі 1 563 019,92 грн. у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору та зазначила, що Інспекція не заперечує щодо звернення Немирівської окружної прокуратури до господарського суду в інтересах держави в особі Інспекції з відповідним позовом та повідомила реквізити для стягнення завданої державі шкоди (т. 2 а.с. 3).

Таким чином, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області не було самостійно вжито заходів щодо стягнення з відповідача завданої шкоди. Такі дії були обгрунтовано кваліфіковані прокурором як бездіяльність уповноваженого органу.

Листом від 20.12.2023 № 54-5208вих-23 Немирівською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію, що Немирівською окружною прокуратурою планується пред`явлення позову до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди у сумі 1 563 019,92 грн.

Отже, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, якою не було вжито заходів щодо стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди у сумі 1563 019,92 грн., про що було повідомлено прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення відповідачем природоохоронного законодавства, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди у сумі 1 563 019,92 грн.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області у цій справі, у зв`язку з чим твердження відповідача про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області суд відхиляє.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача як правонаступника Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» завданої державі шкоди порушенням природоохоронного законодавства через незаконну вирубку дерев на ввіреній йому території.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Правове регулювання цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Положеннями частини 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Приписами частини 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до вимог статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача, який не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 Верховний Суд виснував, що для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п. 69).

Як встановлено судом Державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство» було постійним лісокористувачем на території Іллінецького району Вінницької області, на якого був покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок.

Згідно приписів статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення «Про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції» затвердженого наказом Міністерства енергетики

та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230 Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Згідно підпункту 5 пункту 2 розділу II цього положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з 27.04.2021 по 06.05.2021 відносно Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (т.1 а.с. 31-41).

Під час проведення позапланової перевірки було встановлено, що на території Оратівського та Іллінецького лісництва, що перебували у віданні Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» було виявлено незаконну вирубку дерев.

Обставина незаконної вирубки дерев підтверджується Актом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 06.05.2021 року № 201/ВН про результати позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, матеріалами, які використовувалися під час перевірки, зокрема відомостями переліку пнів зрубаних дерев, переліковими відомостями пнів дерев зрізаних під час проведення рубки, лісорубними квитками, актами огляду місць використання лісових ресурсів, матеріально-грошовими оцінками лісосік, листками наземної сигналізації про появу шкідників, повідомлень про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень, актами перевірки наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб лісу, переліковими відомостями переліку дерев взятих в санітарну вибіркову рубку, переліками дерев лісосік, детальними мат-грошовими оцінками лісосік, сортиментними структурами лісосік, планами ділянок, відведених під проміжне користування, санітарну вибіркову рубку, відомостями модельних дерев (т. 1 а.с. 50-150), розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев.

Із матеріалів справи вбачається, що з боку ДП «Іллінецьке лісове господарство» акт позапланової перевірки підписаний директором та головним лісничим підприємства без жодних зауважень та заперечень.

Наведені докази у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», яка полягає у незабезпеченні підприємством належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідальність за завдану шкоду має нести виключно особа, яка здійснила незаконну порубку, суд звертає увагу, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20, виснував, що "системний аналіз положень статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами". Подібний за змістом висновок наведений також у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 11 січня 2024 року у справі № 922/618/22.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми особами.

Наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення винних фізичних осіб до кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу не є підставою для звільнення лісокористувача від цивільно-правової відповідальності на підставі статті 1166 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що вина Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», яка полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконної вирубки на підвідомчих територіях лісництв презюмується та не спростована відповідачем, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 19, пункту 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємство як постійний користувач лісу не виконало свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

Наслідком вказаної протиправної поведінки є шкода, заподіяна в результаті незаконної вирубки дерев. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство».

Щодо розміру майнової шкоди, розрахованої позивачем, судом встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема внаслідок незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

За наслідками проведеної позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 06.05.2021 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» розраховано шкоду завдану внаслідок лісопорушення (незаконної порубки дерев) ДП «Іллінецьке лісове господарство» у розмірі 1 563 019,92 гривень (т. 1 а.с. 43-49).

Заперечень Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» щодо порядку визначення шкоди та розміру шкоди в акті перевірки не міститься.

Розмір завданої майнової шкоди підтверджується матеріалами справи та під час розгляду справи визначений позивачем розмір майнової шкоди відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство» як постійний лісокористувач не виконало свого обов`язку щодо охорони та збереження дерев.

Зазначена поведінка Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» є протиправною, оскільки призвела до незаконної вирубки дерев та, відповідно, мала наслідком завдання шкоди навколишньому природному середовищу, при цьому відсутність вини відповідачем як правонаступником Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» за допомогою належних та допустимих доказів не доведена.

Таким чином, протиправність поведінки Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» і заподіяною шкодою та вина Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» у заподіянні шкоди є доведені належними і допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в діях Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» наявний склад цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення завданої державі шкоди у розмірі 1 563 019,92 гривень.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено всіх елементів, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно - правової відповідальності у формі стягнення шкоди є безпідставними та спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що Державним підприємством «Іллінецьке лісове господарство» завдана державі шкода добровільно не була відшкодована та враховуючи, що відповідач є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області шкоди завданої порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжних інструкцій № 2720 від 12.12.2023 на суму 21 037,69 гривень, № 2721 від 12.12.2023 на суму 2 407,61 гривень сплачено судовий збір у загальному розмірі 23 445,30 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що відшкодування витрат по сплаті судового збору здійснюється на користь особи, яка понесла такі витрати.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 23 445,30 гривень покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (22700, Вінницька область, Вінницький район, місто Іллінці, провулок Студентський, будинок 1, ідентифікаційний код 45137509) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21000, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця 600-Річчя, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 37979894) шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 гривень (один мільйон п`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятнадцять гривень, дев`яносто дві копійки) з яких: 1 375 449, 68 гривень (один мільйон триста сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень, шістдесят вісім копійок) на рахунок: ГУК у Вінницькій області/м.Іллінці, 24062100; код ЄДРПОУ 37979858; банк - Казначейство України (ел. адм. подат.); р/р UA448999980333199331000002780 та 187 570,24 гривень (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень, двадцять чотири копійки) на рахунок: ГУК у Вінницькій області/ смт.Оратів, 24062100; код ЄДРПОУ 37979858; банк - Казначейство України (ел. адм. подат.); р/р UA778999980333109331000002806.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (22700, Вінницька область, Вінницький район, місто Іллінці, провулок Студентський, будинок 1, ідентифікаційний код 45137509) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) 23 445,30 гривень (двадцять три тисячі чотириста сорок п`ять гривень, 30 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Немирівській окружній прокуратурі; nemyrivprok02@gmail.com;

3, 4, 5 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.