Постанова

від 17.06.2024 по справі 902/55/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 червня 2024 року Справа № 902/55/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Сачук І.Р.;

позивач - Самохвалова К.В.;

відповідач - Струсь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024, повний текст якого складено 01.04.2024, у справі №902/55/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі

позивача - Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого

господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 1 563 019,92 грн шкоди, завданої порушенням природоохоронного

законодавства,-

В січні 2024 року Керівник Немирівської окружної прокуратури (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (надалі в тексті Інспекція) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підпри-ємства «Ліси України» 1 563 019,92 грн майнової шкоди завданої порушенням природо-охоронного законодавства.(т.1, арк.справи 1-24).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у справі №902/55/24 позов Прокурора задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства у сумі 1 563 019,92 грн, а також з Відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури 23 445,30 грн судових витрат на сплату судового збору. (т.2, арк.справи 197-205).

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить у загальному розмірі 1 563 019,92 грн, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.(т.3, арк.справи 1-11).

На думку Скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матері-ального та неправильним застосуванням норм процесуального права, адже висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.

Основними доводами Апелянта викладеними у скарзі є наступні:

- нормами Лісового кодексу України та постановою Кабінету міністрів України «Про зат-вердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 №665 не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу;

- Позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди, а також не зазначено якого конкретного заходу/яких дій не було здійснено відповідачем;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що за фактами вчинення незаконної порубки вищевказаних дерев, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальні правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, що стверджує про заподіяння шкоди державі не відповідачем, а внаслідок протиправних дій інших осіб;

- у прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у складі колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., відкрито провадження у справі №902/55/24 та призначено її до розгляду на 17.06.2024.(т.3, арк.справи 22).

14.05.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Прокурор просить відмовити в задо-воленні апеляційної скарги Відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у справі №902/55/24.(т.3, арк.справи 24-32).

11.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника Відповідача адвоката Бойко М.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить доручити Іллінецькому районному суду Вінницької області.(т.3, арк. справи 42-43).

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.06.2024 №01-05/267 у зв`язку з перебуван-ням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/55/24 Коломис В.В. в період з 14 червня 2024р. по 19 липня 2024р. включно, та судді-члена колегії Миханюк М.В. у період з 17 червня 2024р. по 19 липня 2024р. включно, з підстав ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/55/24.(т.3, арк. справи 48).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 у даній справі визначено колегію суддів у новому складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. і даним складом суду 13.06.2024 було прийнято справу №902/55/24 до свого провадження. Крім того, задоволено клопотання Відпові-дача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено забезпечення відеоконференції Липовецькому районному суду Вінницької області.(т.3, арк.справи 51).

13.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника Позивача Самохвалова К.В., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(т.3, арк.справи 54)

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2024 представник Відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задоволити, Прокурор та представник Позивача надали свої пояснення та заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали оскарження, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1.1. статуту Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» (надалі в тексті ДП «Іллінецьке лісове господарство»), підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 «Про організаційну структуру управління лісового господарства України», належить до сфери управ-ління Державного агентства лісових ресурсів і координується Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Положеннями пункту 3.1. статуту визначено, що підприємство створене, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (т.1 арк.справи 184-198).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №018598 від 06.09.2010 ДП «Іллінецьке лісове господарство» на території Краснень-ківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області надано у постійне користування земельну ділянку площею 266,0926 га для ведення лісового господарства.

Також, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 018607 від 08.09.2010 ДП «Іллінецьке лісове господарство» на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області надано у постійне користування земельну ділянку площею 1535,6349 га для ведення лісового господарства (т.1, арк.справи 157-160).

Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за ДП «Іллінецьке лісове господарство» було зареєстровано речове право право постійного користування земельними ділянками кадастровий № 0523183900: 02:002:0065 площею 237,7471 га, кадастровий № 0523180400:05:001:0275 площею 250,0169 га, кадастровий № 0523184100:02:003:0121 площею 148,5748 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.(т.1 арк.справи 161-163).

Матеріалами справи стверджено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з 27.04.2021 по 06.05.2021 відносно ДП «Іллінецьке лісове господарство» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт від 06.05.2021 №201/ВН (надалі в тексті Акт перевірки).(т.1 арк.справи 31-41).

Перевіркою встановлено, що ДП «Іллінецьке лісове господарство» розташоване в північно-східній частині Вінницької області на території Вінницького адміністративного району, основним видом діяльності якого є ведення лісового та мисливського господарства, заготівля та реалізація деревини, завантаженням та відправленням залізничним транспортом лісоматеріалів круглих. У виробничій діяльності ДП «Іллінецьке лісове господарство» використовує основні засоби нерухо-мого складу: адмінприміщення; машиноремонтна майстерня; лісопункт; деревообробний цех; лісництва: Іллінецьке, Погребищенське, Плисківське, Оратівське, Немирівське.

Як вбачається з опису виявлених порушень вимог законодавства за результатами про-ведення заходу державного нагляду (контролю) виявлено незаконну рубку дерев різних порід та діаметрів, зокрема:

- квартал 56 виділ 6 Іллінецького лісництва виявлено незаконну рубку 29 дерев різних порід та діаметрів на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 623 495,25 грн;

- квартал 39 виділ 17 Іллінецького лісництва виявлено незаконну рубку 20 дерев різних порід та діаметрів на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 178 399,63 грн;

- квартал 13 виділи 7,14 загальна площа 2,5 га Оратівського лісництва вибірково-санітарні рубки 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 9 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 63 096,44 грн;

- квартал 26 виділ 1 площа 6,7 га Оратівського лісництва вибірково-санітарна рубка 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 18 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 24 123,51 грн;

- квартал 42 виділ 10 площа 5,6 га Оратівського лісництва вибірково - санітарна рубка 2020 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 17 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Оратівської об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 100 350,29 грн;

- квартал 61 виділ 2.3 площа 0,3 га Іллінецького лісництва вибірково-санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 5 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 22 669,71 грн;

- квартал 61 виділ 2.2 площа 3,7 га Іллінецького лісництва вибірково - санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 134 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 196 922,53 грн;

- квартал 40 виділ 7 площа 2,9 га Іллінецького лісництва вибірково-санітарна рубка 2021 року проведення. На ділянці виявлено незаконну рубку 75 дерев (дерева, які не відповідають кількості зазначеній у матеріалах відводу та взагалі відсутні у переліку) на території Іллінецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В описі негативних наслідків, що настали в результаті порушення вимог законодавства зазначено про порушення правил використання лісових ресурсів. Розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки становить 353 962,56 грн.

Матеріалами справи стверджено, що зі сторони ДП «Іллінецьке лісове господарство» акт перевірки підписано директором та головним лісничим підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до проведених 06.05.2021 Інспекцією розрахунків заподіяної шкоди здійснених на підставі постанови Кабінету міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» внаслідок лісопорушення (незаконної порубки дерев) ДП «Іллінецьке лісове господарство» завдано шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 1 563 019,92 грн.(т.1, арк. справи 43-49).

Судом першої інстанції також встановлено, що Постановою Кабінету міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» було погоджено утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських під-приємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорга-нізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призна-чення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверд-жених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; одержаних сертифікатів ведення лісового господарства PEFC та FSC спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які нале-жать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; договорів довгострокового тимчасового користування лісами державної власності, лісових сервітутів, договорів про умови ведення мисливського господарства спеціалізованих державних лісогоспо-дарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів та інших документів дозвільного характеру, ліцензій на провадження господарської діяльності та отриманих висновків з оцінки впливу на довкілля до закінчення строку їх дії.

28.10.2022 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ №870 «Про при-пинення Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», пунктами 1, 8 якого перед-бачено припинення Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991456, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034, визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство».(т.1, арк.справи 205-209).

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 14.12.2022 №18 створено філії Державного спеціалізованого господарського підпри-ємства «Ліси України», зокрема філію «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізо-ваного господарського підприємства «Ліси України» (надалі в тексті Іллінецьке лісове госпо-дарство) (пункт 4 додатку №1 до наказу від 14.12.2022 №18).(т.1 арк.справи 210-229).

Згідно підпункту 1.4.62 пункту 1.4. статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.12.2023 №608 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Іллінецьке лісове госпо-дарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №870 «Про припинення Державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство».(т.2, арк.справи 142-166).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до постанов старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 27.07.2023 та від 27.06.2023 юридичну особу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (філія «Іллінецьке лісове господарство») визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22021020000000005 від 16.01.2021 та залучено у якості представника потерпілого уповноваженого представника вказаної юридичної особи.(т.2 арк.справи 41, 42).

14.11.2023 Іллінецьким районним судом Вінницької області за наслідком розгляду справи №131/788/23 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розсліду-вань за 62023240040000141 від 27.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367 КК України винесено вирок, який набрав законної сили 15.12.2023 та яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367 КК України.(т.2, арк.справи 81-85).

З матеріалів справи вбачається, що пропозиція добровільно сплатити 1 563 019,92 грн шкоди, заподіяної внаслідок лісопорушення, що вбачається з претензії Позивача №3636/21 від 19.10.2021 згідно розрахунку доданого до претензії залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.справи 42-49).

Вважаючи, що несплатою Відповідачем в добровільному порядку шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев порушено інтереси держави, Прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, Господарський суд Вінницької області рішенням від 21.03.2024 позов Прокурора повністю задоволив.(т.2, арк.справи 197-205).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача на рішення суду першої інстанції безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є шкода завдана порушенням природоохоронного законодавства.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів вважає, що дослідженню підлягають зокрема обставини, що стверджують дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», установлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповно-важений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповно-важеного суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інте-ресів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повно-важень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі №911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарсь-кого суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019р. у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокре-ма, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Апеляційним судом враховано, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позивачем у цій справі Прокурор визначив Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 20.02.2023 №19 (надалі в тексті Положення), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вимог законодавства, поряд з іншим, про охорону атмосферного повітря, зокрема наявності та додержання умов дозволів та викиди забруднюючих речовин, додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; про охорону земель, надр, а також про охорону, захист та відтворення лісів.

Пунктами 3, 9, 10 Положення визначено, що Інспекція проводить перевірки, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійсненого державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства; виступає, зокрема, позивачем у судах.

Матеріалами справи стверджено, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з приводу вжиття нею заходів реагування щодо стягнення у судовому порядку 1 563 019,92 грн шкоди, заподіяної Державним підприємством «Іллінецьке лісове господарство» внаслідок незаконної вирубки зелених насаджень.(т.1, арк.справи 27-28, 29-30, 199-200).

Вбачається, що Немирівська окружна прокуратура листом від 11.12.2023 №54-5068 вих-23 просила Інспекцію повідомити чи має остання намір звернутися до суду з позовом про стягнення з Іллінецького лісового господарства 1 563 019,92 грн шкоди, завданої порушенням природо-охоронного законодавства, на що Інспекція листом №5022/12/23 від 18.12.2023 повідомила Прокурора про відсутність наміру звертатися до суду з позовом до Іллінецького лісового госпо-дарства про стягнення шкоди у сумі 1 563 019,92 грн через обмежене фінансування на сплату судового збору. Інспекція не заперечила щодо звернення Немирівської окружної прокуратури до господарського суду в інтересах держави в особі Інспекції з відповідним позовом та повідомила реквізити для стягнення завданої державі шкоди (т.2, арк.справи 1-2, 3).

В подальшому, листом №54-5208вих-23 від 20.12.2023 Немирівською окружною прокура-турою повідомлено Інспекцію про намір звернутися до суду для реалізації вимог п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».(т.2, арк.справи 4).

З урахуванням змісту визначених Прокурором підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача щодо звернення до суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор мав право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлює, що підста-вою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середо-вища» у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Відповідно до ст.1 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі статтями 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною 2 статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст.63 та п.5 ч.1 ст.64 ЛК України встановлено, що ведення лісового госпо-дарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок. (ст.90 ЛК України).

За змістом п.5 ч.2 ст.105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законо-давства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встанов-лених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 ЛК України).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що Відповідач як право-наступник ДП «Іллінецьке лісове господарство» є постійним лісокористувачем земельних ділянок на яких Інспекцією 06.05.2021 було проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд першої інстанції вірно зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі, з чим також погоджується судова колегія.

Згідно з пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законо-давства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 названого Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в пов-ному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законо-давства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоно-вані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Колегія суддів також враховує постанову Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, в якій касаційний суд виснував, що для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першо-черговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встанов-лених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п.69).

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Іллінецьке лісове госпо-дарство» було постійним лісокористувачем на території Іллінецького району Вінницької області, на якого був покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок.

Поруч з тим, Інспекцією з 27.04.2021 по 06.05.2021 відносно ДП «Іллінецьке лісове госпо-дарство» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб-єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.(т.1, арк. справи 31-41).

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або поза-планового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

- дату складення акта;

- тип заходу (плановий або позаплановий);

- форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

- предмет державного нагляду (контролю);

- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

- найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповно-важеною ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення позапланової перевірки було встановлено, що на території Оратівського та Іллінецького лісництва, що перебували у віданні ДП «Іллінецьке лісове господарство» було виявлено незаконну вирубку дерев.

Обставина незаконної вирубки дерев підтверджується Актом перевірки Інспекції №201/ВН від 06.05.2021, матеріалами, які використовувалися під час перевірки, зокрема відомостями переліку пнів зрубаних дерев, переліковими відомостями пнів дерев зрізаних під час проведення рубки, лісорубними квитками, актами огляду місць використання лісових ресурсів, матеріально-грошовими оцінками лісосік, листками наземної сигналізації про появу шкідників, повідомлень про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень, актами перевірки наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб лісу, переліковими відомостями переліку дерев взятих в санітарну вибіркову рубку, переліками дерев лісосік, детальними матеріально-грошовими оцінками лісосік, сортиментними структурами лісосік, планами ділянок, відведених під проміжне користування, санітарну вибіркову рубку, відомостями модельних дерев, розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев.(т.1, арк.справи 50-150).

Матеріалами справи стверджено, що від імені ДП «Іллінецьке лісове господарство» акт позапланової перевірки підписано директором та головним лісничим підприємства без жодних зауважень та заперечень.

Як зазначалося вище, Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить, що такі заходи не були достатніми і не забезпечили збереження лісу Відповідачем, який був зобов`язаний здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.

Зазначене свідчить, що Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного підтвердження протиправної поведінки Відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій Відповідачу території.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника щодо відсутності та ненадання Прокурором нормативно-правового акту, який встановлює порядок охорони і захисту лісів від незаконних порубок та, як наслідок, незазначення конкретного заходу спрямованого на збереження лісів від незаконних порубок, який Відповідачем не було виконано. Натомість апеляційний суд звертає увагу, що Статутом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Положнення про Філію «Іллінецьке лісове господарство» визначено мету створення та обов`язки підприємства з охорони лісу, відтак відсутність визначеного переліку заходів не звільняє Від-повідача від обов`язку охорони лісу та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Доводи Відповідача, що відповідальність за завдану шкоду має нести виключно особа, яка здійснила незаконну порубку, колегія суддів відхиляє, оскільки чинним законодавством передба-чено як дисциплінарну та адміністративну, так і цивільно-правову та кримінальну відповідаль-ність за порушення лісового законодавства, кожна з яких передбачає різні підстави застосування відповідальності до особи правопорушника.

Поруч з тим, Верховний Суд у постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, виснував, що системний аналіз положень статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105, статті 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постій-них лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов-язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами». (Подібний за змістом висновок наведений також у постановах від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 11.01.2024 у справі №922/618/22.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які без-посередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористу-вачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми особами.

Відтак, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення винних фізичних осіб до кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу не є підставою для звільнення лісокористувача від цивільно-правової відповідальності на підставі ст.1166 ЦК України.

Колегія суддів виснує, що вина ДП «Іллінецьке лісове господарство», як правопопередника Відповідача полягає у протиправній бездіяльності, що полягала у невчиненні дій, спрямованих на забезпечення охорони та збереження лісу від незаконної вирубки на підвідомчих територіях лісництв презюмується та не спростована Відповідачем, адже відповідно до пунктів 1, 2 ч.2 ст.19, п.5 ч.1 ст.64 ЛК України, підприємство як постійний лісокористувач не виконало свого обов`язку з дотримання правил і норм використання лісових ресурсів та охорони лісу від незаконних рубок.

Крім того, наслідком вказаної протиправної поведінки є шкода, заподіяна в результаті незаконної вирубки дерев. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача.

Щодо розрахунку шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбав-лення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розгляда-ються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Завдану шкоду від незаконної порубки у спірних правовідносинах підтверджено Актом перевірки №201/ВН від 06.05.2021, складеним посадовими особами Позивача та за участю директора головного лісничого Відповідача, за наслідком самовільної вирубки дерев у кварталі 56 виділ 6, кварталі 39 виділ 17, кварталі 13 виділи 7, 14 загальна площа 2,5 га, кварталі 26 виділ 1 площа 6,7, кварталі 42 виділ 10 площа 5,6 га, кварталі 61 виділ 2.3 площа 0,3 га, кварталі 61 виділ 2.2 площа 3,7 га, кварталі 40 виділ 7 площа 2,9 га, у яких зазначено кількість, породу, стан та діаметри пнів вирубаних дерев.

Розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у сумі 1 563 019,92 грн обчислено Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області відповідно до Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (надалі в тексті Порядок №665).(т.1, арк.справи 43-49).

Будь-яких спростувань зазначених розрахунків, їх оскарження, а також власного контр-розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, Скаржником суду першої інстанції не надано, а матеріали справи таких не містять.

Відтак, Відповідачем не доведено, що 1 563 019,92 грн шкоду заподіяно державі не з його вини. Виходячи з приписів Статуту, підприємство Відповідача несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Таким чином, доводи Відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеля-ційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іллінецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого госпо-дарського підприємства «Ліси України» на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у справі №902/55/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/55/24 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.