Ухвала

від 26.03.2024 по справі 904/448/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

26.03.2024м. ДніпроСправа № 904/448/24

За позовом Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" (м. Дніпро)

про визнання недійсним договору та стягнення коштів

Суддя: Татарчук В.О.

Секретар судового засідання: Анділахай В.В.

Представники:

прокурор: Богомол О.М.;

від позивача: Ярличенко І.В.;

від відповідача-1: Дженчако Т.М.;

від відповідача-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд", в якій просить:

- визнати недійсним договір №15-Б від 14.01.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984441) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" (код ЄДРПОУ 43537588);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" (код ЄДРПОУ 43537588) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984441) отримані кошти за договором №15-Б від 14.01.2022 у сумі 25061676,61грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984441) одержані ним за рішенням суду 25061676,61грн стягнути в дохід держави.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача-2.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані наявністю умислу у діях ТОВ "Будівельна компанія Дорпроект Буд" направлених на укладення договору №15-Б від 14.01.2022 з метою отримання прибутку, оскільки учасником процедури закупівлі надані недостовірні відомості щодо відповідності тендерної пропозиції кваліфікаційним вимогам, що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор вважає, що спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, у зв`язку з чим, з урахуванням припису частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, просить визнати його недійсним та стягнути з ТОВ "Будівельна компанія Дорпроект Буд" одержані за спірним договором грошові кошти на користь КНП "Міська клінічна лікарня №6" ДМР, а з останнього за рішенням суду в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.02.2024.

16.02.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

27.02.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1 та письмові пояснення щодо спору про той самий предмет і з тих самих підстав у справі №904/5402/23.

У судове засідання 29.02.2024 відповідач-2 не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Позивач не надав письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора. Відповідач-2 не надав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 відкладено підготовче засідання на 26.03.2024.

22.03.2024 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просить зупинити провадження у справі №904/448/24 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №918/1043/21.

Клопотання обґрунтовано тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №918/1043/21 за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199850,40грн. Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України). Ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №918/1043/21.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник позивача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі, прокурор та представник відповідача-1 не заперечували проти його задоволення.

Відповідач-2 не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву та пояснення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі не надав.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку учасників справи, прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи, зокрема, є визнання договору №15-Б від 14.01.2022 недійсним, як такого який суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням конструкції повернення одержаного за таким правочином в дохід держави.

Прокурор зазначає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 215, частини першої статті 203 і частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Ухвалою від 13.10.2022 у справі №918/1043/21 колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду відкрила касаційне провадження за скаргою, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави передачі справи №918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України).

На думку колегії суддів КГС ВС, у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 Цивільного кодексу України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 Цивільного кодексу України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Колегія суддів КГС ВС вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у справі №918/1043/21 визнали договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів, закріплення в частині третій статті 216 Цивільного кодексу України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, якщо у позові позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 Цивільного кодексу України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на частину першу статті 208 Господарського кодексу України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначає, що у справі №918/1043/21 Ліцей просив суд стягнути з Підприємства на свою користь кошти на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, а суди попередніх інстанцій, визнавши недійсним Договір, стягнули з Підприємства кошти згідно із частиною третьою статті 228 цього Кодексу. При цьому, встановивши умисел на вчинення такого правочину лише у відповідача, суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути позивачу все одержане відповідачем за договором, а й одержане позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 Цивільного кодексу України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.

Вказане вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, незважаючи на обґрунтування Ліцеєм позову статтею 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає двосторонню реституцію, фактично застосували односторонню, пославшись на частину третю статті 228 цього Кодексу, яка теж містить норму про "двосторонню реституцію на користь держави".

Колегія суддів вважає, що наразі відсутня стала судова практика щодо застосування статті 203, частини третьої статті 228 та частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 208 Господарського кодексу України. При цьому на розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ з ідентичними до цієї справи предметом і підставами позову.

Окрім наведеного, колегія суддів КГС ВС вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 прийнято до розгляду справу №918/1043/21 (провадження №12-35гс23) за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання недійсним договору та стягнення 199850,40грн.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/448/24 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №918/1043/21.

Керуючись статтями 227, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Дніпровської міської ради про зупинення провадження у справі №904/448/24 - задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №904/448/24 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дорпроект Буд" про визнання недійсним договору та стягнення коштів до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №918/1043/21.

3. Зобов`язати сторони повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 26.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено: 01.04.2024.

Суддя В.О. Татарчук