Рішення

від 01.04.2024 по справі 742/1110/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/560/24

Єдиний унікальний № 742/1110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Зибінська Галина Вікторівна до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Головне управлінняДержгеокадастру уЧернігівській областіпро визнання права на земельну частку (пай),

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивує тим, що Бружас Вітаутас був членом пайгоспу «Нове життя» код ЄДРПОУ 02787582 Прилуцького р-ну с. Ковтунівка та працював в цьому пайгоспі з березня 1993 року до 29 січня 2000 року. Запис про членство внесено до трудової книжки колгоспника в розділ «Членство в колгоспі» наступним чином: «Прийнятий в члени к-пу Нове життя» Прилуцького р-ну. Підстава - Протокол №3 від 05.03.1993. З членства колгоспу позивач не виключався, що підтверджується відсутністю відповідного запису в тому ж розділі трудової книжки. 12.05.1992 КСП «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя» згідно рішення №128 виконкому Прилуцької районної ради. 16.10.1995 відповідно до Рішення Ковтунівської сільської ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя» село Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Ковтунівської сільської ради народних депутатів від 16.10.1995 №34. Зазначений Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24. Згідно довідки від 13.02.2024 за №13, що видана Яблунівською сільською радою, вбачається, що в колишньому КСП Нове життя с. Ковтунівка є наявний вільний номер земельної ділянки (земельної частки паю) за №356 площею 5,0222 га і може бути виділений Бружас Вітаутасу. Разом з тим, за інформацією, наданою 16.02.2024 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, громадянин Бружас Вітаутас відсутній у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акта. Як наслідок, позивач, будучи членом колгоспу на момент видачі господарству Державного акту на право колективної власності на землю, не отримав сертифікат на право на земельну частку пай. Не включення позивача до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акта КСП Нове життя, порушує право позивача на отримання земельної частки (паю), що й змушує його звернутися до суду з даним позовом. Крім того, з приводу строків звернення до суду зазначає, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі №6-12823св14, зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Окрім того, до моменту отримання 16.02.2024 інформації від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що Бружас Вітаутас відсутній у списку пайовиків КСП «Нове життя», с. Ковтунівка, Прилуцького р-ну, Чернігівської області, позивач не знав про те, що існують обставини, які перешкоджають йому оформити право на земельну частку (пай). Тому позивач був вимушений звернутись до суду з позовом та просить визнати за ним, як за колишнім членом пайгоспу «Нове життя» Прилуцького району с. Ковтунівка право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 5,0222 умовних кадастрових гектарів без визначення її меж в натурі на території Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Судові витрати просить залишить за позивачем.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19 березня 2024 року Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

19 березня 2024 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01 квітня 2024 року.

Позивач та його представник адвокат Зибінська В.Г. в судове засідання не з`явились, згідно додаткових пояснень просили розгляд справи проводити без їх участі. Позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити. Крім того вказали, що позивач з березня 1993 і по теперішній час фактично проживає на території України в с.Ковтунівка Прилуцького району. 20 листопада 2018 року маючи статус особи без громадянства, отримав посвідку на постійне проживання в Україні. Того ж року через Прилуцький міський відділ Державної міграційної служби України подав документи для отримання громадянства України. На сьогоднішній день документи знаходяться в Офісі Президента. Тобто маючи статус особи без громадянства, очікує на Указ Президента про прийняття громадянства України. Законодавством не встановлено заборон або будь-яких обмежень в праві на земельну частку пай для громадян, які на момент отримання колгоспом Державного акту були членами КСП і при цьому не були громадянами України, а отже право на земельну частку (пай) отримали всі без виключення громадяни, що були на той момент членамиКСП, не залежно від національності, віросповідання, кольору шкіри і т.п. Предметом даного позову є визнання за позивачем, як колишнім членом КСП, права на земельну частку (пай) (права, а не права власності).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно письмової заяви просять розгляд справи проводити без їх участі. Не заперечують проти визнання права на земельну частку (пай) за ОСОБА_2 . Позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Представник третьоїособи Головногоуправління Держгеокадаструу Чернігівськійобласті в судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою без громадянства, проживає в АДРЕСА_1 з 02 лютого 2001 року, що підтверджується посвідкою на постійне проживання. Термін дії посвідки до 19.11.2028.

Згідно копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 червня 1987 року, виданої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що останній працював та 01.03.1993 був прийнятий в члени к-пу «Нове Життя» Прилуцького району.

Відповідно до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року вбачається, що Ковтунівською сільською радою народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до рішення Ковтунівської сільської Ради народних депутатів від 16 жовтня 1995 року №34, видано Державний акт на право колективної власності на землю (з додатками №1 та №2) Колективному сільськогосподарському підприємству «Нове Життя» с. Ковтунівка, Прилуцького району, Чернігівської області, яким передав у колективну власність сільськогосподарського використання 2115,2 га землі в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24.

Додатком №1 до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року, є список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, загальною кількістю 385 громадян, проте у даному списку відсутнє ім`я та прізвище ОСОБА_3 .

Додатком №2 до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17 листопада 1995 року, є план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність.

Відповідно до копії архівної довідки Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 02.02.2022 за №7, колгосп «Шлях до Комунізму» в результаті укрупнення реорганізовано з колгоспом «Більшовик». Протокол №1 рішення загальних зборів від 07.01.1976 року. Колгосп «Більшовик» в результаті роз`єднання реорганізовано в колгосп «Нове життя». Протокол №2 рішення загальних зборів від 20.02.1990 року. Колгосп «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя» згідно рішення №128 виконкому Прилуцької районної ради від 12 травня 1992 року (а.с.13).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №29-25-0.3-1082/2-24 від 16.02.2024 встановлено, що за інформацією відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у списку громадян - членів КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області ім`я ОСОБА_1 не зазначено. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області запис про реєстрацію та видачу сертифіката на ім`я ОСОБА_1 відсутній. Згідно Державного реєстру земель державний акт на право власності на земельну ділянку, в розмірі земельної частки (паю), на ім`я ОСОБА_1 по колишньому КСП «Нове Життя» станом на 01.01.2013 не видавався.

Відповідно до копії довідки Яблунівської сільської ради Ковтунівського старостинського округу №13 від 13.02.2024, в колишньому КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка є наявний вільний номер земельної ділянки (земельної частки (паю)) за № НОМЕР_2 , площею 5,0222га і може бути виділений Бружас Вітаутасу (а.с.15).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Таким чином, законодавець чітко визначив поняття "право на земельну частку (пай)" та "право власності на землю", які не є тотожними.

Статтею 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року №720/95, установлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Таким чином, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ч.1 ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином, в даній справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною дев`ятою статті 5ЗК України (від 18 грудня 1990 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (частина 13 статті 6 ЗК України в редакції станом на листопад 1995 року).

Таким чином, нормами земельного законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин заборонено передавати у власність іноземним громадянам і особам без громадянства землі сільськогосподарського призначення.

Аналогічну заборону встановлює п. «а» ч.1 ст.130ЗК України у чинній редакції.

Крім того, вказана норма підкріплена положеннями ст.ст.81, 82 ЗК України, які обмежують коло земель, що можуть перебувати у власності таких суб`єктів, та способи набуття ними земель у власність.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що обов`язковою умовою отримання членом КСП права на земельну частку (пай), крім іншого, є наявність громадянства

Відповідно до статті 1Закону України«Про громадянствоУкраїни» у редакції від 18 січня 2001 року громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України«Про громадянствоУкраїни» у редакції від 18 січня 2001 року громадянами України є: особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття.

Особи, зазначені у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України«Про громадянствоУкраїни» у редакції від 18 січня 2001 року є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України (частина друга статті 3 вказаного Закону).

Пунктом 15 частини 1 ст.1Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» визначено, що особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Згідно відповіді Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, інформації щодо прийняття ОСОБА_3 до громадянства України до Управління не надходило.

Отже, судом установлено, що Бружас Вітаутас паспортом громадянина України не документувався, а позивач в свою чергу не надав доказів отримання громадянства України.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин наявності в Бружаса Вітаутаса громадянства України, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно допункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України правила цього кодексу щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, позовна давність стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, установлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК України РСР 1963 року.

Згідно статті 71ЦК УкраїнськоїРСР (в редакції від 11.07.1995), який діяв на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082 від 17.11.1995, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76ЦК УкраїнськоїРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав інших осіб, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос» проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Розпаювання земель колишніх колгоспів розпочалось з 1993 року і це є загальновідомим фактом, а тому позивач, як член колгоспу, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Нове Життя» зазначеного вище Державного акту на право колективної власності на землю.

Враховуючи, що право на позов у Бружаса Вітаутаса виникло у 1995 році, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) позивач, як член колгоспу, міг дізнатися з часу видачі КСП «Нове Життя» Державного акту на право колективної власності на землю від 17 листопада 1995 року, строк позовної давності за його вимогами закінчився у листопаді 1998 року.

Проте, з позовом до суду ОСОБА_4 звернувся лише 16 лютого 2024 року, через 26 років, тобто з пропуском строку позовної давності, й поважних причин пропуску цього строку не навів, будь-яких належних доказів перешкод звернення з позовом до суду з 1995 року по лютий 2004 року не надав.

Позивач не довів той факт, що він з 1995 року не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проявивши розумний ступінь добросовісності, ОСОБА_4 мав можливість та міг у 1995 році довідатись про видачу КСП «Нове Життя» Державного акту на право колективної власності на землю від 17 листопада 1995 року, ознайомитись з документами та оспорити невключення його до відповідного списку, а отже мав можливість дізнатись про порушення його прав на земельну частку (пай).

Строк звернення із цим позовом до суду закінчився до набрання чинності ЦК України, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу без подання відповідної заяви сторонами спору.

Схожі висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №611/10/17 (провадження №61-30708св18), від 21 січня 2020 року у справі №567/814/18 (провадження №61-4841св19), від 29 вересня 2021 року у справі №686/14921/19 (провадження №61-3107св20), від 08 листопада 2021 року у справі №615/870/20 (провадження №61-4437св21), від 13 листопада 2020 року у справі №530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 24 листопада 2021 року у справі №274/7508/20 (провадження №61-16112св21), що свідчить про сталу судову практику у подібній категорії справ.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати із відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.4, 15, 16, Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Зибінська Галина Вікторівна до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Головне управлінняДержгеокадастру уЧернігівській областіпро визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Яблунівська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04415896, місцезнаходження: 17591, Чернігівська область, Прилуцький район, с.Яблунівка, вул. Незалежності, буд. 16.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ЄДРПОУ 39764881, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 11-А.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА