Постанова

від 14.05.2024 по справі 742/1110/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 травня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1110/24

Головуючий у першій інстанції Фетісова Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/740/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І,

із секретарем: Герасименко Ю.О.

учасники справи:

позивач: Бружас Вітаутас,

відповідач: Яблунівська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне Управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай),-

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому просив визнати за ним як за колишнім членом пайгоспу «Нове життя» Прилуцького району с. Ковтунівка право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 5,0222 умовних кадастрових гектарів без визначення її меж в натурі на території Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він був членом пайгоспу «Нове життя» Прилуцького району с. Ковтунівка та працював у ньому з березня 1993 року до 29 січня 2000 року. З членства колгоспу не виключався, що підтверджується відсутністю відповідного запису в трудовій книжці.

Зазначав, що 16.10.1995 на підставі рішення Ковтунівської сільської ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області № 34 КСП «Нове життя» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 24.

Указував, що за інформацією, наданою 16.02.2024 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, громадянин Бружас Вітаутас відсутній у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акта. Як наслідок, він, будучи членом колгоспу на момент видачі господарству Державного акту на право колективної власності на землю, не отримав сертифікат на право на земельну частку пай.

Уважав, що невключення його до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акта КСП «Нове життя», порушує його право на отримання земельної частки (паю).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на його незаконність та несправедливість, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в жодному нормативному документі, який регулює відносини з приводу права на земельний пай, не міститься поняття «громадянин України», натомість визначено коло осіб, які мають право на земельну частку пай.

На думку позивача закон не містить заборони або будь-якого обмеження в праві на земельну частку пай для громадян, які на момент отримання колгоспом Державного акту були членами КСП і при цьому не були громадянами України.

Наголошує, що предметом позову в даній справі є визнання за ним, як за колишнім членом КСП, права на земельну частку пай (права, а не права власності), а отже на стадії визнання за ним, як за колишнім членом КСП, права на земельну частку пай, стаття 22 ЗК України не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та не є перешкодою для відновлення його невизнаного права права на земельну частку пай.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Зибінської Г.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставини наявності в нього громадянства України. Суд також констатував, що строк звернення із цим позовом до суду закінчився до набрання чинності ЦК України, а тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки йог спливу без подання відповідної заяви сторонами спору.

Апеляційний суд погоджується з позицією районного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою без громадянства, проживає по АДРЕСА_1 з 02.02.2001, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 . Термін дії посвідки до 19.11.2028 (а.с. 22-24).

Відповідно до копії архівної довідки Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 02.02.2022 за № 7, колгосп «Шлях до Комунізму» в результаті укрупнення реорганізовано з колгоспом «Більшовик». Протокол №1 рішення загальних зборів від 07.01.1976 року. Колгосп «Більшовик» в результаті роз`єднання реорганізовано в колгосп «Нове життя». Протокол №2 рішення загальних зборів від 20.02.1990 року. Колгосп «Нове життя» реформовано в пайгосп «Нове життя» згідно рішення №128 виконкому Прилуцької районної ради від 12.05.1992 (а.с.13).

Згідно копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.06.1987, виданої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній 01.03.1993 був прийнятий в члени колгоспу «Нове Життя» Прилуцького району (а.с. 12).

17.11.1995 Ковтунівською сільською радою народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області відповідно до рішення від 16.10.1995 № 34 видано Колективному сільськогосподарському підприємству «Нове життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН №000082, згідно якого передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2 115,2 га землі в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24 (а.с. 25-30).

Додатком №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 000082 є список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, загальною кількістю 385 громадян (а.с. 31-42), у даному списку відсутній позивач Бружас Вітаутас.

Додатком № 2 до Державного акту на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 000082 є план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність (а.с. 43).

У відповіді № 29-25-0.3-1082/2-24 від 16.02.2024 на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що за інформацією відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у списку громадян - членів КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області ім`я ОСОБА_1 не зазначено. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області запис про реєстрацію та видачу сертифіката на ім`я ОСОБА_1 відсутній. Згідно Державного реєстру земель державний акт на право власності на земельну ділянку, в розмірі земельної частки (паю), на ім`я Бружас Вітаутаас по колишньому КСП «Нове Життя» станом на 01.01.2013 не видавався (а.с. 11).

Як вбачається з копії довідки Ковтунівського старостинського округу Яблунівської сільської ради № 13 від 13.02.2024 в колишньому КСП «Нове Життя» с. Ковтунівка наявний вільний номер земельної ділянки (земельної частки (паю)) за № НОМЕР_3 , площею 5,0222 га і може бути виділений Бружас Вітаутасу (а.с.15).

Управління ДМС України в Чернігівській області у відповідях на запит суду від 28.02.2024 та на адвокатський запит від 11.03.2024 повідомило, що 19.02.2019 до Прилуцького міського відділу УДМС у Чернігівській області звернулася особа без громадянства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з клопотанням про прийняття його до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України». 28.08.2019 за вих. 7401.3.1-7781/74.3-19 після проведених Управлінням перевірок, передбачених Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001, матеріали клопотання про прийняття до громадянства України разом із висновком про прийняття до громадянства України на ім`я ОСОБА_3 надіслані до ДМС України для подальшого розгляду та передачі до Комісії при Президентові України з питань громадянства для прийняття рішення. Станом на день відповіді інформація щодо прийняття ОСОБА_3 до громадянства України до Управління не надходила (а.с. 54, 68).

25.03.2024 Офіс Президента України на адвокатський запит інформував, що матеріали про прийняття до громадянства України ОСОБА_4 за результатами попереднього опрацювання будуть підготовлені на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства відповідно до п. 110 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001. Про прийняте у встановленому порядку рішення особу буде поінформовано згідно із законодавством (а.с. 67).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон) право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції станом на листопад 1995 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (частина 13 статті 6 ЗК України в редакції станом на листопад 1995 року).

Згідно із статтею 23 ЗК України (в редакції станом на листопад 1995 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 513/612/21 зазначив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто, особа набуває право на земельний пай за одночасної наявності трьох умов: 1) перебування серед членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 563/1407/19.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язковою умовою отримання членом КСП «Нове життя» права на земельну частку (пай), зокрема, є підтвердження набуття громадянства України.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (частина 13 статті 6 ЗК України в редакції станом на листопад 1995 року).

Аналогічну заборону встановлює п. «а» ч.1 ст. 130 ЗК України у чинній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що обов`язковою умовою отримання членом КСП права на земельну частку (пай), крім іншого, є наявність громадянства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» у редакції від 18.01.2001 громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» у редакції від 18.01.2001 громадянами України є: особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття.

Особи, зазначені у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» у редакції від 18.01.2001 є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України (частина друга статті 3 вказаного Закону).

Пунктом 15 частини 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою без громадянства, паспортом громадянина України не документувався, що підтверджується Посвідкою на постійне проживання та відповідями Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області.

З урахуванням встановлених у справі обставин районний суд дійшов правильного висновку про те, що Бружас Вітаутас не є громадянином України, а тому не має права на земельну частку (пай), а отже відсутнє порушення його прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що жоден нормативний документ не містить заборони або будь-якого обмеження в праві на земельну частку пай для громадян, які на момент отримання колгоспом Державного акту були членами КСП і при цьому не були громадянами України ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Посилання позивача на те, що предметом позову в даній справі є визнання за ним, як за колишнім членом КСП, права на земельну частку пай, а не права власності, не змінює правової природи спірних правовідносин.

Проте, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення про позовну давність.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, встановивши, що права ОСОБА_1 не було порушено, суд першої інстанції помилково вказав на пропуск позивачем строків позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.04.2024 зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року - змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

О.І. Онищенко